Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів


Кожний злочин викликає зміни у навколишньому середовищі. За природою ці зміни матеріальні та ідеальні і є результатом відображення. У криміналістиці вони називаються слідами злочину. Останні по своїй суті являють собою матеріальні і ідеальні продукти механізму злочину, тобто результат взаємодії суб'єктів злочину між собою і матеріальним середовищем. Оскільки сліди злочину реально відображають механізм учинення злочину та його учасників, то їхня роль у розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів надзвичайно важлива.
Сліди злочинів - це джерела інформації про події минулого. Діяльність щодо виявлення, фіксації, дослідження, оцінки і використання слідів-джерел інформації (фактичних даних) складає суть розслідування. Отже, вміння "читати" сліди злочину - одна з головних задач співробітників правоохоронних органів.
У науці криміналістиці сліди злочину прийнято розглядати у широкому та вузькому аспектах.
Сліди в широкому розумінні - це всякі зміни в матеріальному середовищі, пов'язані з учиненим злочином, і є його наслідком. Вони виникають в результаті взаємодії суб'єктів злочину з об'єктами матеріального середовища і найчастіше сконцентровані на місці учинення злочину. Оскільки у взаємодію можуть вступати об'єкти біологічного походження - люди, тварини, мікроорганізми і фізичні тіла неорганічного походження - тверді, сипучі, рідкі та газоподібні, то вони по-різному відображають один одного. Тверді предмети, які мають стійку зовнішню форму, копіюють останню на слідосприймаючому предметі, що дозволяє ідентифікувати по сліду конкретний об'єкт (сокиру, лом, стамеску). Сипучі, рідкі та газоподібні тіла відображають себе через поділ цілого на частини, оскільки вони не мають самостійної фіксованої зовнішньої форми. Таким чином, криміналістична ідентифікація по слідах сипучих, рідких і газоподібних речовин не можлива. У процесі порівняння таких слідів встановлюється лише рід, вид і група речовини або їхня якісно-кількісна однорідність. Наприклад, визначається однакова група крові порівнювальних зразків або однорідність викраденого бензину і зразка бензину, який міститься в ємності.
Розділ криміналістики, що займається вивченням усіх матеріальних слідів і розробляє засоби і методи їх виявлення, дослідження і використання при доказуванні, називається слідознавством. Предметом слідознавства є закономірності механізму утворення та відображення взаємодіючих об'єктів при механічній, фізичній, хімічній, біологічній формах руху матерії в процесі контактної і безконтактної взаємодії. Тому об'єктами слідознавства є матеріальні сліди людини і засоби учинення злочину як відображаючі зовнішню форму предмета, так і не відображаючі її. Наприклад, сліди рідин, сипучих і газоподібних речовин.
Щодо розгляду слідів у вузькому аспекті, то це - матеріальні джерела, що відображають зовнішню будову і форму контактної частини слідоутворюючого об'єкта. Такі сліди треба називати джерелами трасологічної інформації, чи трасологічними слідами. Як, наприклад, сліди пальців рук, ніг, транспортних засобів, знарядь злому та ін. Це контактні сліди, які утворюються в момент взаємодії за рахунок змін (деформації, формування, зсуву, руйнування) зовнішніх ознак і внутрішніх властивостей слідоутворюючого об'єкта. Отже, слідоутворюючий об'єкт повинен бути більш твердим, ніж слідосприймаючий, а також не бути предметом, який не має власної зовнішньої форми. Слідосприймаючим об'єктом може бути як тверде, так і сипуче чи рідке тіло з тонкими нашаруваннями. Так, об'ємний слід взуття на піску, снігу, а іноді на в'язкій речовині або грунті (багно, нашарування густої мастики) може відображати форму слідоутворюючого об'єкта, скажімо, форму і вигляд папілярного візерунка пальців злочинця, який брав змащену зброю.
Розділ науки криміналістики, що вивчає закономірності утворення і відображення в матеріальних слідах зовнішньої форми і внутрішніх властивостей слідоутворюючого об'єкта називається трасологією (від франц. La trass - слід і лат. logos - вчення).
Таким чином, трасологія вивчає тільки ті матеріальні сліди, в котрих відображається форма і розмір взаємодіючих об'єктів. Отже, трасологія лише частина слідознавства як вчення про матеріальні сліди. Тому слідоутворюючими об'єктами трасологічного дослідження не можуть бути сипучі, рідкі та газоподібні речовини. Вони зустрічаються лише як слідоутворюючі речовини. Тому некоректно відносити пил, багно до слідоутворюючих трасологічних об'єктів, хоча вони й утворюють периферійні та контактні сліди нашарування.
Разом з тим злочин та його механізм, подібно до інших соціальних явищ, відображаються не стільки матеріальними слідами, скільки ідеальними. Останні є джерелами вербальної інформації, мають перевагу при розслідуванні і доказуванні порівняно з матеріальними. Слід пам'яті в інформаційному плані більш об'ємний, він може відображати об'єкт в статичному і динамічному стані, зберігати його форму і внутрішній зміст. Однак сліди пам'яті не є об'єктами дослідження слідознавства і трасології як складових розділів криміналістики. Хоча деякі сторони ідеальних слідів розглядаються у слідчій тактиці у зв'язку з формуванням і зберіганням показів обвинуваченого, потерпілого і свідка. Основні якості і закономірності механізму утворення слідів пам'яті вивчає і досліджує судова психологія.
Сліди пам'яті специфічні, оскільки вони є обов'язковими елементами механізму злочину, тому що його суб'єкти, насамперед, злочинець, потерпілий, свідки-очевидці були присутні на місці учинення злочину і сприймали його картину. Однак їхнє ідеальне відображення (сліди пам'яті) не є об'єктами слідознавства і трасології. Тому всі сліди у криміналістиці потрібно розглядати в трьох аспектах: криміналістичному, слідознавчому, трасологічному.
Криміналістичний аспект передбачає розгляд слідів як джерел, що містять інформацію про всі ознаки і властивості будь-яких об'єктів матеріального світу.
Слідознавчий аспект орієнтує на дослідження всіх матеріальних слідів, крім ідеальних. І виходить, що безпосередніми об'єктами слідознавства є сліди-відображення, сліди-предмети і сліди-речовини.
Трасологічний аспект дослідження охоплює лише ті матеріальні сліди, які відображають ознаки зовнішньої будови слідоутворюючого об'єкта, що дозволяє проводити криміналістичну ідентифікацію.
Сліди злочину, розглянуті у трьох аспектах, в інформаційному плані представляють знаки, сигнали про відображену і потенційно збережену в джерелі криміналістичну інформацію. З появою суб'єкта (користувача) сигнали інформації будуть дешифровані, а отримана інформація використана при доказуванні.
Будь-який слід являє собою відображення - ідеальне або матеріальне, до того ж як наслідок має певні властивості: інформативність, індивідуальність і стійкість.
Інформативність означає, що будь-який слід може відображати три види відомостей: 1) про зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта і відповідати на запитання: "Який об'єкт?"; 2) про механізм слідоутворення, тобто свідчити про те, як виник слід; 3) про навички суб'єкта взаємодії, тобто відповідати на запитання: "Хто діяв і які використані прийоми?".
Індивідуальність слідів полягає в ототожненні об'єкта самому собі, в неповторності сукупності зовнішніх ознак і властивостей, які має даний предмет, його поверхня, що вступає у контактну взаємодію. Об'єкти індивідуального виробництва завжди тотожні самі собі і неповторні. Об'єкти масового виробництва, виготовлені на одному і тому ж обладнанні за стандартною технологією, мають схожу зовнішню будову і рідко піддаються криміналістичній ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки для таких масових об'єктів виникають внаслідок їхньої експлуатації і утворення на них таких випадкових дефектів, як заглиблення, тріщини, потертості, нашарування та ін.
Таким чином, вихідним пунктом індивідуальності предметів і речей є їхні природні властивості і ознаки, а також особливості, що виникають у процесі виготовлення (дефекти прес-форми, що відображаються на формі масових об'єктів, приміром, гудзиків, цвяхів); або експлуатації - вищербленість на лезі сокири, нерівномірна стоптаність підбора та ін. Індивідуальність сліду залежить від якості відображення, яке пов'язане із структурою слідосприймаючого об'єкта, силою контакту і видом енергії взаємодії. Тому сліди можуть бути придатні і не придатні для ідентифікації. У кожному випадку придатність сліду визначається індивідуально.
Стійкість сліду - це властивість об'єкта певний час зберігати свою будову та інші індивідуальні ознаки. Період, протягом якого об'єкт зберігає свої властивості та ознаки, які дозволяють ототожнювати його, називається ідентифікаційним. Оскільки всі об'єкти матеріального світу постійно змінюються, то стійкість слідів треба розуміти як відносні властивості, коли зміни, що відбулися, є такими, при яких річ залишається ще сама собою.
Звідси випливає, що ідеальні і матеріальні сліди в криміналістиці дозволяють розв'язувати такі науково-практичні задачі, що виникають при розслідуванні злочинів. А саме:
1. Проводити ідентифікацію осіб і предметів по слідах їх внутрішньої структури.
2. Проводити групофікацію і класифікацію об'єктів як індивідуальних, так і масового походження.
3. Встановлювати анатомо-фізіологічні особливості, притаманні людині, наприклад, стать, зріст, вік.
4. Встановлювати механізм слідоутворення і пов'язані з ним обставини - місце, час, вид енергії взаємодії тощо.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів"
  1. § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
    поняття розкриття злочину має істотне значення для побудови об'єктивної системи статистики боротьби зі злочинністю, що здійснюється правоохоронними органами. Розкриття злочинів тісно пов'язане з розшуковою діяльністю і значною мірою залежить від ефективності розшукових дій слідчого і оперативно-розшукових заходів, що здійснюються органами дізнання за його дорученням, а також заходів, що
  2. § 3. Вчення про криміналістичну версію
    слідів злочину в широкому розумінні цього слова. До таких слідів належать як сліди у буквальному розумінні - сліди рук, ніг, знарядь злому, транспорту, так і сліди, виражені в інших формах, - показання свідків, обвинувачених тощо. Проте навіть така обмежена безпосередність сприйняття події злочину створює необхідні передумови для її пізнання. Процес пізнання у розслідуванні здійснюється за
  3. § 3. Пізнавальна сутність огляду місця події
    поняття психологічного пошуку - «силует, що пливе», як свого роду уявне усвідомлення слідчим (кінофільмування) цих подій, яке створює перманентну модель події злочину. Місце події, як правило, є відображенням певної події злочину. Саме в цьому сенсі місце події являє собою фрагмент об'єктивно існуючої події, де зафіксовані її окремі сторони. Певною мірою воно містить інформацію про подію
  4. § 1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності
    поняття корупції ширше, ніж хабарництво. Серед основних елементів загальної криміналістичної характеристики службових злочинів варто виділити способи їх вчинення і приховування та типові матеріальні сліди. Особливості способів службових злочинів полягають у тому, що вони застосовуються не як одиничні дії, а найчастіше у вигляді продуманої системи злочинної діяльності, яка здійснюється протягом
  5. § 2. Предмет науки криміналістики
    слідів-відображень. Механізм злочину є системою взаємодій реальних об'єктів матеріального світу і тому він охоплює явища, події і факти реальної дійсності, моменти і відрізки часу, людей, ділянки місцевості та простору, предмети, речі, механізми і комп'ютерні системи, тварин, об'єкти рослинного світу тощо, які є елементами механізму злочину. Вони причинно взаємопов'язані, а їх взаємодія
  6. § 2. Види взаємодії у структурі механізму злочину та їх енергетична сутність
    слідів відображення. Злочинна діяльність - це довгий ланцюг взаємодій: людей, тварин, організмів і неживих тіл. У свою чергу, під час взаємодії виявляється один або декілька видів рухів. Візьмемо, приміром, механічний рух, який створює уявлення про переміщення предметів на місці події; хімічний викликає утворення кіпті, іржі, слідів горіння тощо. При взаємодії об'єкти обмінюються енергією
  7. § 1. Ознаки зовнішності людини і механізм відображення їх при вчиненні злочину
    слідів людини звертали увагу на відбитки ознак зовнішньої анатомічної будови тіла і її частин - рук, ніг, зубів, сліди яких утворюються внаслідок механічної взаємодії. Таке вузьке уявлення про людину як слідоутворюючий об'єкт не відображає її біологічних і соціальних властивостей, які мають інформаційне значення при встановленні і ототожненні особи. Так, на місці події суб'єкти злочину - люди
  8. § 2. Криміналістичні властивості запахових слідів
    слідів у криміналістиці, наукове дослідження яких вперше було зроблено А. І. Вінбергом, М. В. Салтевським, В. І. Шикановим та ін. Запахові сліди в корені відрізняються від трасологічних, тому що вони не мають сталої зовнішньої форми, вони невидимі і нестандартні за своїми властивостями. Розглянемо ці властивості. Летючість - здатність речовини випаровуватися, тобто переходити з твердого або
  9. § 2. Види динамічних властивостей-навичок людини
    слідів динамічних властивостей потребують процесуального та криміналістичного осмислення. Динамічні властивості-навички - це специфічні джерела інформації, і для їх успішного практичного використання в розслідування потрібно уявляти механізм їх відображення і особливості. Функціональні властивості-навички розрізняються за динамічністю, індивідуальністю, стійкістю, автоматичністю, варіативністю і
  10. § 1. Поняття ідентифікації
    злочину. Вирішення питань про тотожність має важливе значення при розслідуванні різних злочинів. Водночас встановлення тотожності є встановленням суттєвих у справі обставин. Встановлення тотожності різних об'єктів дає змогу встановити факти, важливі для розслідування злочину, тобто доказові факти, одержати докази. Процес встановлення тотожності об'єктів (взуття - за слідами, особи - за