| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів |
||
|
Кожний злочин викликає зміни у навколишньому середовищі. За природою ці зміни матеріальні та ідеальні і є результатом відображення. У криміналістиці вони називаються слідами злочину. Останні по своїй суті являють собою матеріальні і ідеальні продукти механізму злочину, тобто результат взаємодії суб'єктів злочину між собою і матеріальним середовищем. Оскільки сліди злочину реально відображають механізм учинення злочину та його учасників, то їхня роль у розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів надзвичайно важлива. Сліди злочинів - це джерела інформації про події минулого. Діяльність щодо виявлення, фіксації, дослідження, оцінки і використання слідів-джерел інформації (фактичних даних) складає суть розслідування. Отже, вміння "читати" сліди злочину - одна з головних задач співробітників правоохоронних органів. У науці криміналістиці сліди злочину прийнято розглядати у широкому та вузькому аспектах. Сліди в широкому розумінні - це всякі зміни в матеріальному середовищі, пов'язані з учиненим злочином, і є його наслідком. Вони виникають в результаті взаємодії суб'єктів злочину з об'єктами матеріального середовища і найчастіше сконцентровані на місці учинення злочину. Оскільки у взаємодію можуть вступати об'єкти біологічного походження - люди, тварини, мікроорганізми і фізичні тіла неорганічного походження - тверді, сипучі, рідкі та газоподібні, то вони по-різному відображають один одного. Тверді предмети, які мають стійку зовнішню форму, копіюють останню на слідосприймаючому предметі, що дозволяє ідентифікувати по сліду конкретний об'єкт (сокиру, лом, стамеску). Сипучі, рідкі та газоподібні тіла відображають себе через поділ цілого на частини, оскільки вони не мають самостійної фіксованої зовнішньої форми. Таким чином, криміналістична ідентифікація по слідах сипучих, рідких і газоподібних речовин не можлива. У процесі порівняння таких слідів встановлюється лише рід, вид і група речовини або їхня якісно-кількісна однорідність. Наприклад, визначається однакова група крові порівнювальних зразків або однорідність викраденого бензину і зразка бензину, який міститься в ємності. Розділ криміналістики, що займається вивченням усіх матеріальних слідів і розробляє засоби і методи їх виявлення, дослідження і використання при доказуванні, називається слідознавством. Предметом слідознавства є закономірності механізму утворення та відображення взаємодіючих об'єктів при механічній, фізичній, хімічній, біологічній формах руху матерії в процесі контактної і безконтактної взаємодії. Тому об'єктами слідознавства є матеріальні сліди людини і засоби учинення злочину як відображаючі зовнішню форму предмета, так і не відображаючі її. Наприклад, сліди рідин, сипучих і газоподібних речовин. Щодо розгляду слідів у вузькому аспекті, то це - матеріальні джерела, що відображають зовнішню будову і форму контактної частини слідоутворюючого об'єкта. Такі сліди треба називати джерелами трасологічної інформації, чи трасологічними слідами. Як, наприклад, сліди пальців рук, ніг, транспортних засобів, знарядь злому та ін. Це контактні сліди, які утворюються в момент взаємодії за рахунок змін (деформації, формування, зсуву, руйнування) зовнішніх ознак і внутрішніх властивостей слідоутворюючого об'єкта. Отже, слідоутворюючий об'єкт повинен бути більш твердим, ніж слідосприймаючий, а також не бути предметом, який не має власної зовнішньої форми. Слідосприймаючим об'єктом може бути як тверде, так і сипуче чи рідке тіло з тонкими нашаруваннями. Так, об'ємний слід взуття на піску, снігу, а іноді на в'язкій речовині або грунті (багно, нашарування густої мастики) може відображати форму слідоутворюючого об'єкта, скажімо, форму і вигляд папілярного візерунка пальців злочинця, який брав змащену зброю. Таким чином, трасологія вивчає тільки ті матеріальні сліди, в котрих відображається форма і розмір взаємодіючих об'єктів. Отже, трасологія лише частина слідознавства як вчення про матеріальні сліди. Тому слідоутворюючими об'єктами трасологічного дослідження не можуть бути сипучі, рідкі та газоподібні речовини. Вони зустрічаються лише як слідоутворюючі речовини. Тому некоректно відносити пил, багно до слідоутворюючих трасологічних об'єктів, хоча вони й утворюють периферійні та контактні сліди нашарування. Разом з тим злочин та його механізм, подібно до інших соціальних явищ, відображаються не стільки матеріальними слідами, скільки ідеальними. Останні є джерелами вербальної інформації, мають перевагу при розслідуванні і доказуванні порівняно з матеріальними. Слід пам'яті в інформаційному плані більш об'ємний, він може відображати об'єкт в статичному і динамічному стані, зберігати його форму і внутрішній зміст. Однак сліди пам'яті не є об'єктами дослідження слідознавства і трасології як складових розділів криміналістики. Хоча деякі сторони ідеальних слідів розглядаються у слідчій тактиці у зв'язку з формуванням і зберіганням показів обвинуваченого, потерпілого і свідка. Основні якості і закономірності механізму утворення слідів пам'яті вивчає і досліджує судова психологія. Сліди пам'яті специфічні, оскільки вони є обов'язковими елементами механізму злочину, тому що його суб'єкти, насамперед, злочинець, потерпілий, свідки-очевидці були присутні на місці учинення злочину і сприймали його картину. Однак їхнє ідеальне відображення (сліди пам'яті) не є об'єктами слідознавства і трасології. Тому всі сліди у криміналістиці потрібно розглядати в трьох аспектах: криміналістичному, слідознавчому, трасологічному. Криміналістичний аспект передбачає розгляд слідів як джерел, що містять інформацію про всі ознаки і властивості будь-яких об'єктів матеріального світу. Слідознавчий аспект орієнтує на дослідження всіх матеріальних слідів, крім ідеальних. І виходить, що безпосередніми об'єктами слідознавства є сліди-відображення, сліди-предмети і сліди-речовини. Трасологічний аспект дослідження охоплює лише ті матеріальні сліди, які відображають ознаки зовнішньої будови слідоутворюючого об'єкта, що дозволяє проводити криміналістичну ідентифікацію. Сліди злочину, розглянуті у трьох аспектах, в інформаційному плані представляють знаки, сигнали про відображену і потенційно збережену в джерелі криміналістичну інформацію. З появою суб'єкта (користувача) сигнали інформації будуть дешифровані, а отримана інформація використана при доказуванні. Будь-який слід являє собою відображення - ідеальне або матеріальне, до того ж як наслідок має певні властивості: інформативність, індивідуальність і стійкість. Інформативність означає, що будь-який слід може відображати три види відомостей: 1) про зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта і відповідати на запитання: "Який об'єкт?"; 2) про механізм слідоутворення, тобто свідчити про те, як виник слід; 3) про навички суб'єкта взаємодії, тобто відповідати на запитання: "Хто діяв і які використані прийоми?". Таким чином, вихідним пунктом індивідуальності предметів і речей є їхні природні властивості і ознаки, а також особливості, що виникають у процесі виготовлення (дефекти прес-форми, що відображаються на формі масових об'єктів, приміром, гудзиків, цвяхів); або експлуатації - вищербленість на лезі сокири, нерівномірна стоптаність підбора та ін. Індивідуальність сліду залежить від якості відображення, яке пов'язане із структурою слідосприймаючого об'єкта, силою контакту і видом енергії взаємодії. Тому сліди можуть бути придатні і не придатні для ідентифікації. У кожному випадку придатність сліду визначається індивідуально. Стійкість сліду - це властивість об'єкта певний час зберігати свою будову та інші індивідуальні ознаки. Період, протягом якого об'єкт зберігає свої властивості та ознаки, які дозволяють ототожнювати його, називається ідентифікаційним. Оскільки всі об'єкти матеріального світу постійно змінюються, то стійкість слідів треба розуміти як відносні властивості, коли зміни, що відбулися, є такими, при яких річ залишається ще сама собою. Звідси випливає, що ідеальні і матеріальні сліди в криміналістиці дозволяють розв'язувати такі науково-практичні задачі, що виникають при розслідуванні злочинів. А саме: 1. Проводити ідентифікацію осіб і предметів по слідах їх внутрішньої структури. 2. Проводити групофікацію і класифікацію об'єктів як індивідуальних, так і масового походження. 3. Встановлювати анатомо-фізіологічні особливості, притаманні людині, наприклад, стать, зріст, вік. 4. Встановлювати механізм слідоутворення і пов'язані з ним обставини - місце, час, вид енергії взаємодії тощо. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів" |
||
|
||