| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Види динамічних властивостей-навичок людини |
||
|
У фізіології вищої нервової діяльності та психології навички ділять на: сенсорні (перцептивні), пов'язані з відчуттями (іноді ще називають відчутливими); інтелектуальні, пов'язані з розумовою діяльністю; рухові (моторні). Хоча цей поділ умовний, але він має принципове значення для розуміння способу вчинення злочину як системи дій злочинця при реалізації зовнішнього наміру (замислу). Сенсорна (перцептивна) навичка - це автоматизоване почуттєве відображення добре знайомих, тобто неодноразово сприйнятих раніше об'єктів. Перцептивні навички лежать в основі впізнавання предметів, явищ і подій реального світу. Зір, слух та інші органи чуттів - канали отримання інформації про зовнішнє середовище, мислені образи якої зберігаються в пам'яті людини як сліди минулих відображень. І. П. Павлов писав: "У нас від усіх колишніх подразників є сліди". Виходячи з перцептивних навичок, людина судить про ознаки предмета - круглий, вологий, прямокутний і властивості - важкий, твердий, м'який, гарячий та ін. Інтелектуальна навичка - автоматизований прийом, спосіб вирішення завдання, з яким зустрічався колись. Це раніше створений алгоритм діяльності, на основі неодноразового вирішення однотипних завдань. Так виникають у слідчого типові тактичні рішення як наслідок успішного розв'язання однакових слідчих ситуацій. Інтелектуальна навичка як слід пам'яті являє собою певний ступінь вивчення (засвоєння) повторюваних дій. Доведена до автоматизованого руху, вона представляє прийом. В цьому плані навичка є базою для формування тактики слідчих дій, оскільки слідча дія - це система упорядкованих прийомів, яка використовується для найбільш ефективного досягнення мети. Програмування у розслідуванні є набір типових програм для вирішення окремих видів слідчих ситуацій. Рухова навичка являє автоматизовану дію суб'єкта на зовнішній об'єкт за допомогою рухів з метою його перетворення, які неодноразово виконувались раніше. Рухова навичка - це цілеспрямована перетворююча діяльність, яка виконується під час взаємодії суб'єкта з об'єктивною реальністю. Автоматизована дія являє собою суть способу учинення злочину, практичну реалізацію мети. Якщо інтелектуальна навичка є сформованим стійким знанням - як діяти, то рухова навичка представляє безпосередньо дію суб'єкта, спрямовану на зміну реального об'єкта. Звідси в психології рухову навичку розуміють як систему, що складається з перцептивних (відчутливих) та інтелектуальних навичок. Останні керують і контролюють перетворюючу діяльність на основі автоматизованого відображення перетворюваного об'єкта. Тому рухові навички відносно стійкі, опосередковані зовнішніми умовами та порядком виконання актів дій, спрямованих на перетворення реальних об'єктів. Практика багато разів доводила, що абсолютно однакових способів учинення злочинів або способів дії взагалі не існує. Проте окремі елементи навичок можуть бути однакові, оскільки вони формуються підсвідомо. Так, більшість захисних рухів виконуються підсвідомо: клишоногість при ході, спектральні переходи в усній мові, деякі ознаки почерку, звички і манера поведінки тощо. Вони стійкі і майже не піддаються змінам. Наприклад, при письмі правоокружний рух змінити на лівоокружний можна лише на невеликій ділянці тексту або змінити ходу на невеликій ділянці шляху. Тому при доборі зразків функціональних ознак почерку, ходи, мови необхідно враховувати можливість навмисного їх перекручування і збільшувати час і кількість зразків. Динамічні властивості-навички - це специфічні джерела інформації, і для їх успішного практичного використання в розслідування потрібно уявляти механізм їх відображення і особливості. Функціональні властивості-навички розрізняються за динамічністю, індивідуальністю, стійкістю, автоматичністю, варіативністю і відображуваністю. Розглянемо їх. Динамічність властивостей-навичок. Дослідження у галузі фізіології дозволили встановити взаємозв'язок психіки людини з актами її руху. Рухові, спортивні, професійні мовні навички - це акти психічної діяльності і виявляють себе зовні через рухи м'язів і скелетної основи. Ще І. М. Сеченов писав, що "всі зовнішні прояви мозкової діяльності можуть бути зведені до м'язового руху". Отже, психічні акти зовні виявляють себе в русі м'язів або їх груп, спостерігаючи і "читаючи" які можна судити про психічні акти людини. Рухи кінцівок рук, ніг, пальців, тулуба, мовотворчих органів - все це зовнішній прояв навичок як елементів психомоторної діяльності. У більшості випадків вони відбуваються автоматизовано, як реакції-відповіді на подразники, що зустрічалися раніше, і відображають емоційний стан, що використовується при спілкуванні як особисте джерело інформації. Таким чином, динамічність навички - це її суть, вона існує в русі і стає очевидною. Індивідуальність навички полягає в тому, що деякі її елементи деталі через свою оригінальність привласнюють значення особистостей (особливих прикмет), властивих лише конкретній особі. Тому індивідуальність не є копіюванням, повторенням дії (руху) в усіх найменших подробицях, вона індивідуальна як форма діяльності, модель дій, накопичених досвідом. Саме в цьому навичка індивідуальна, наприклад, навичка ходи, почерку, професії та ін. Стійкість навички - це властивість, яку треба відрізняти від стійкості твердих тіл. Цим стійкість забезпечує збереження у просторі зовнішніх ознак. Стійкість навички людини - це властивість, набута при численних повтореннях і утворенні динамічного стереотипу, яка лише відносно стійка. Тому анатомічні ознаки стійкі взагалі і відносно стійкі зокрема. Інтелектуальна навичка стійка взагалі як образ дії, наприклад, спосіб злому замка шляхом виривання дужки, але він відносно стійкий у тій структурі рухів, які утворюють спосіб як єдине ціле. Таким чином, стійкість треба розуміти як відносну властивість навички. Автоматичність навички - особливість відносна, оскільки вона припускає не підсвідому діяльність, а лише в певному ступені безконтрольне з боку свідомості виконання людиною якихось дій, тобто елементів, навіть такі високоавтоматизовані навички, як почерк, хода можуть частково контролюватись людиною. Тому при отриманні зразків почерку, ходи та інших динамічних навичок необхідно спостерігати за діями суб'єкта, оскільки він може змінювати почерк та інші властивості-навички, що йому належать. Автоматичність (автоматизованість) притаманна не всім навичкам і залежить від виду діяльності. Так, науково-дослідна діяльність завжди свідома і не може бути автоматизованою, тим часом як виробнича або побутова у своїх елементах повторюється неодноразово і придбали властивість автоматизованості. Таким чином, автоматизованість треба розуміти як безконтрольне виконання лише окремих рухів у взаємозв'язаній системі, що являє собою діяльність як якийсь закінчений акт (спосіб злому, учинення злочину, приховання слідів тощо). Варіативність навичок є наслідком відносної стійкості, оскільки динамічна структура навички являє сукупність усвідомлених і неусвідомлених елементів рухів. Звідси, завдяки умовно-рефлекторній діяльності, навичка має інваріантність, однак усвідомлена діяльність створює умову варіантності рухів, іншими словами навичка володіє варіативністю. Варіативність навички слід розглядати як допущення різних варіантів свідомих рухів у структурі навички взагалі. Звідси, варіативність можна інтерпретувати як реакції - відповіді на зовнішні або внутрішні подразники. Відображуваність навички - це реальна закономірність, властивість матерії, за допомогою якої суб'єкт виділяє себе із середовища йому подібних. Тому динамічна властивість як рухова м'язова реакція приводить людину до взаємодії з матеріальним середовищем, завдяки чому утворюються сліди властивостей-навичок на об'єктах матеріального середовища. Відображення навички або відображуваність - це загальна властивість будь-якого явища, події та матеріального утворення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2. Види динамічних властивостей-навичок людини" |
||
|
||