Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 2. Класифікація слідів у криміналістиці (історичний аспект)


Криміналістика як спеціальна галузь знання виникла з потреб практики - надавати спеціальними пізнаннями допомогу при розкритті злочинів, передусім у розшуку злочинця по його слідах. Тому сліди людини завжди є джерелами інформації. Історичні події свідчать, що розшук злочинця по слідах ніг ("гоніння по сліду"), використання слідів рук ймовірно були першими матеріальними слідами, що використовувалися при розслідуванні. Згодом почали використовувати сліди, відображення навичок людини - ходу (доріжку слідів), письмову і звукову мову, спосіб учинення і т. п.
Тому ще на етапі становлення криміналістичних знань у працях учених, хоч і далеких від криміналістики, натрапляємо на згадки про конкретні види слідів, що використовувались для розкриття злочинів. Так, Ф. Демеля (1604 р.) радив використовувати почерк; Мальпігі (1687 р.) звертає увагу на індивідуальну будову папілярних візерунків і використання їхніх відображень для встановлення особи; В. Гершель і Г. Фолдс (1850-1880 рр.) науково обгрунтували можливість використання слідів рук для розшуку людей; А. Бертільон (1881 р.) увів у кримінально-процесуальну практику розшук злочинців по слідах зовнішньої будови тіла людини; нарешті, Г. Грос (1892-1893 рр.) у відомій праці "Керівництво для судових слідчих" вперше подав накопичені до того часу відомості про сліди людини і засоби учинення злочину. Цю сукупність відомостей він назвав системою криміналістики.
Однак зібрану інформацію не можна назвати класифікацією, це навіть не система, а скоріше сукупність блоків знань про сліди людини, засоби учинення злочину і способи, які чекають на свою класифікацію.
У ранніх працях вітчизняних криміналістів були запропоновані різні класифікації матеріальних слідів, які зводилися до їхнього перерахування у розділі криміналістичної техніки. Так, основоположники вітчизняної трасології І. Н. Якимов, Б. І. Шевченко розрізняли у трасології сліди: рук, ніг, знарядь злому, зубів, транспортних засобів, тварин, крові, вогнепальної зброї, пилу, бруду і т. ін. За механізмом творення сліди ділили на динамічні та статичні; об'ємні та поверхневі (плоскісні); локальні та периферійні; зафарбовані та безкольорові; видимі, слабовидимі (маловидимі) та невидимі; точкові та лінійні.
Пізніше робилися спроби класифікувати сліди у трасології як на єдиній, так і на змішаних основах. Так, Ф. П. Сова за формою і матеріальною природою слідосприймаючої речовини сліду всі сліди розділив на сліди-предмети, сліди-відображення і сліди-речовини.
Сліди-предмети - це матеріальні предмети або їх частини, що опинилися на місці учинення злочину, наприклад, покинутий недокурок, залишена сокира, носова хустинка, уламок розбитого фарного розсіювача, відламаний шматок дроту, частина леза лому, ножа, шила, які використали як знаряддя злому.
Сліди-відображення - це елементарні (об'ємні або плоскі) копії слідоутворюючого об'єкта, що виникають на слідосприймаючому об'єкті внаслідок змін його властивостей і ознак. Сліди-відображення можуть бути поверхневими, локальними і периферійними, лінійними і точковими. Вони можуть бути утворені внаслідок нашарування сипучих і рідких речовин.
Сліди-речовини - це роз'єднані подією злочину частини (об'єми) цілої маси сипучих, рідких або газоподібних речовин. Наприклад, плями крові, розсипаний тютюн, залишки цементу, зерна, сліди запаху в кімнаті, де ночував злочинець, тощо.
Зрозуміло, що усередині кожної групи може бути проведена класифікація слідів на різних основах. Приміром, на матеріалі рідких, сипучих і газоподібних речовин; за видом і формою відображень; за органолептичним (візуальним) спостереженням сліду.
З. Г. Самошина і В. М. Герасимов запропонували класифікувати сліди у трасології на змішаних основах (мал. 1). Однак запропонована класифікація не відрізняється будовою і не охоплює всіх слідів у трасології. Наприклад, сліди зовнішньої будови людини названі не всі, випущені сліди шкірного покриву обличчя, форми зовнішньої будови тіла взагалі, крім слідів рук, ніг і зубів. Проте не можна стверджувати, що основою для ділення слідів на безкольорові і зафарбовані є механізм утворення слідів.
Зараз у криміналістиці немає достатньо точних класифікацій слідів як у трасології, так і у слідознавстві. У підручниках, як правило, сліди класифікують за допомогою простого перерахування, наприклад, сліди рук, ніг, сліди злому, сліди транспортних засобів, інші сліди-об'єкти трасологічного дослідження або сліди людини, сліди знаряддя та інструментів, сліди транспортних засобів .
Найбільш сучасну класифікацію слідів у трасології запропонували Данісявічюс В. П. (1954) і Салтевський М. В. (1955), які розділили сліди за механізмом утворення: сліди тиску, ковзання, розпилювання і свердління. Ця класифікація постійно досліджується і удосконалюється. Однак в ній не враховані всі види руху, які лежать в основі і визначають форми взаємодії, а отже і слідоутворення. Але і в цьому разі не можна стверджувати про наукову класифікацію всіх криміналістичних слідів, тому що в ній визначені лише види класифікації трасологічних слідів механічного походження.
Очевидно, щоб побудувати наукову класифікацію всіх нині відомих слідів у криміналістиці, насамперед необхідно визначити основи для такої класифікації. Вони можуть бути декількох рівнів: загального - для ділення об'єктів-слідів на класи, ансамблі, чисельні і видові, родові - для ділення на види, роди і групи слідів.
Злочин є результатом діяльнісного процесу. Тому найбільш точну і цілісну класифікацію можна побудувати, якщо за її основи обирати елементи структури соціальної діяльності взагалі, а злочинної зокрема. Люди у події злочину є головним елементом, які вступають у взаємодії між собою і матеріальним середовищем. Звідси, людина як основа для класифікації дозволяє сформувати клас слідів, названий слідами людини.
Другим не менш важливим елементом діяльності виступають засоби учинення злочину, тобто сукупність предметів, інструментів, приладів, пристосувань, машин, верстатів, тварин і мікроорганізмів, сліди яких завжди залишаються на місці події і утворюють другий клас джерел інформації - сліди засобів учинення злочину.
Нарешті, злочин виникає, розвивається і закінчується в матеріальному середовищі, яке так само може бути загальною основою для класифікації слідів. Такий клас слідів у криміналістиці називається слідами матеріального середовища злочину. Таким чином, до загальної основи класифікації треба віднести: людину, засоби учинення злочину і матеріальне середовище злочину.
Кожний клас слідів можна класифікувати за менш загальними - видовими, родовими і груповими основами. Серед останніх треба назвати передусім: а) рух, його форми і види; б) форму відображення; в) вид і характер слідоутворюючого об'єкта; г) кольоровість і видимість; д) механізм взаємодії - слідоутворення; є) вид і особливості засобів учинення злочинів; ж) вид слідів-змін матеріального середовища.
Побудована у відповідності до названих основ класифікація слідів у криміналістиці (мал. 2) відрізняється від існуючих відносною повнотою і точністю, що дозволяє і далі здійснювати ділення класів, родів і видів слідів, аж до виділення індивідуального визначення сліду, залишеного конкретним предметом.
У запропонованій класифікації слідів злочину найбільш великим за обсягом є клас - сліди людини. І це закономірно, оскільки у криміналістиці сліди людини виступають основними джерелами інформації для її розшуку і ототожнення. Людині притаманні всі форми взаємодії і відображення, і саме через це її сліди найбільш багатогранно відбівають її ознаки і властивості. За видом відображення клас слідів людини розділений на ідеальні і матеріальні сліди, які у свою чергу піддаються класифікації на родових основах. Так, матеріальні сліди розділені на сліди-відображення і сліди-речовини. Сліди-відображення - це матеріальні копії слідоутворюючих об'єктів або їх частин, які вступають у взаємодію. Тому в класифікації названі слідоутворюючі об'єкти людини як фізичного тіла: зовнішність, тобто форма, розмір; шкірний покрив обличчя, руки, ноги, зуби, нігті, а також функціональні властивості - навички, які відображаються як матеріально, так й ідеально.
Сліди-речовини у слідознавстві заведено ділити на частки і виділення. Частки - це малі частини цілого, що відокремлюються від тіла людини у процесі злочинної діяльності та являють собою самостійні джерела інформації.
Виділення - це також частини цілого - сліди, які виникають під час фізіологічної життєдіяльності людини як живого біологічного об'єкта. Тому найчастіше виділеннями є рідкі утворення - слина, сеча, і т. ін. або газоподібні, наприклад, запах. Сліди-виділення у класифікації даються у вигляді перерахованих слідоутворчих об'єктів-речовин (піт, жир, слина тощо).
Клас слідів-засобів учинення злочину складається із перерахування видів і родів матеріальних об'єктів, що використовуються у злочинній діяльності. У трасології до них, як правило, відносять знаряддя злому, інструменти і предмети, вогнепальну і холодну зброю, транспортні засоби, тварин. Останнім часом до засобів учинення злочину стали зараховувати джерела підвищеної небезпеки - машини, верстати, підіймальні механізми, побутові прилади, фізичні явища, сильнодіючі та отруйні речовини, наркотики, а також явища природи - вогонь, воду і т. ін.
Третій клас об'єднує матеріальні сліди в широкому розумінні, тобто всякі зміни, які виникають у матеріальному середовищі внаслідок злочину. Тому, слід-зміна - це не тільки сліди-предмети, сліди-відображення і сліди-речовини, а й зміни у розташуванні тіл у просторі, поява нових і зникнення старих предметів і речей; зміни форми, розміру зовнішнього вигляду і якісно-кількісного складу. Вичленування системи слідів злочину нового класу слідів - слідів матеріального середовища, сприяє цілеспрямованості пошуку джерел інформації при огляді місця події і аналізу події в цілому.
Разом з тим наведена класифікація слідів злочину, побудована за трьома основами, не є універсальною, оскільки вона не враховує таких важливих основ, як механізм слідоутворення, видимість і кольоровість слідів.
Механізм взаємодії може бути контактний і безконтактний, а механізм утворення безпосередньо слідів шляхом деформації, тиску, відділення, розділення, нашарування і відшарування, витиснення, тобто перерозподілення слідосприймаючої речовини. Звідси класифікація слідів за механізмом утворення дозволяє правильно і повно визначити слід. Наприклад, виявлений зафарбований червоною речовиною слід пальця є контактним, статичним, локальним, утвореним шляхом нашарування фарбувальної речовини, відокремленої від пальця. Або слід розрубу сокирою є контактним, динамічним, локальним слідом ковзання.
Відомі форми взаємодії - контактні і безконтактні у наведеній класифікації слідів злочину за механізмом взаємодії і слідоутворення використані як загальні основи. Контактні сліди заведено ділити (умовно) на статичні і динамічні. При контактній взаємодії слідоутворення відбувається на місці зіткнення тіл та за їх межами. Отже, розрізняють сліди локальні та периферичні.
Основу контактного статичного слідоутворення складає прямолінійний рух взаємодіючих об'єктів, тому слід утворюється внаслідок тиску, нашарування або відшарування речовини, яка знаходиться на взаємодіючих об'єктах.
Контактні динамічні сліди локальні, в основі їх слідоутворення лежать види механічного руху - прямолінійно-поступальне, зворотно-поступальне, обертово-поступально-поступальне і обертання-кочення. Звідси утворюються сліди ковзання, розпилу, свердління і кочення.
Механізм безконтактного слідоутворення особливий і в криміналістиці до недавнього часу не розглядався, а сліди безконтактної взаємодії, які зустрічаються в практиці, використовувались далеко не повністю. При безконтактному слідоутворенні відображення слідоутворюючого об'єкта відбувається дистанційно. Слід-відображення виникає шляхом передачі ознак і властивостей при взаємодії з третім матеріальним об'єктом, який знаходиться між ними (взаємодіючими тілами). Таким чином виникають звукові сліди, коли механічні коливання звукового об'єкта передаються до приймача через тверде, рідке або газоподібне тіло. Через це безконтактні сліди можуть бути механічні, оптичні, магнітні, радіаційні (мал. 3).
У трасології сліди нерідко ділять на рельєфні відображення, на об'ємні і поверхневі (плоскісні), а щодо видимості і кольоровості - на зафарбовані і безкольорові; видимі, маловидимі і незримі (мал. 4). Сліди злочину можуть класифікуватися і за деякими іншими основами.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 2. Класифікація слідів у криміналістиці (історичний аспект)"
  1. § 2. Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення
    слідів зумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слідами). Історично використання слідів з метою розкриття злочинів відомо з давніх часів (особливо це стосується держав Стародавнього Сходу: Індії, Китаю, Камбоджі, Японії). У сучасній криміналістиці поняття сліду розглядається за кількома аспектами. У широкому розумінні слід - це результат будь-якої матеріальної зміни
  2. § 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів
    класифікацію об'єктів як індивідуальних, так і масового походження. 3. Встановлювати анатомо-фізіологічні особливості, притаманні людині, наприклад, стать, зріст, вік. 4. Встановлювати механізм слідоутворення і пов'язані з ним обставини - місце, час, вид енергії взаємодії
  3. 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
    аспект становлення і розвитку адміністративного права. 12. Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права. 3. Поняття і сутність предмету адміністративного права. 4. Метод адміністративного права. 5. Співвідношення адміністративного права і адміністративного законодавства. 6. Роль і значення адміністративного права в умовах побудови
  4. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    класифікація окремих груп мережі центральних органів. Зокрема, треба нормативно визначити, що: - міністерства - це центральні органи виконавчої влади, по кликані виробляти та реалізовувати державну політику у відповід них сферах і галузях суспільного життя (секторах державного уп равління). Відповідно до цього міністерства займають провідне місце серед центральних органів, між ними мусить бути
  5. § 1. Предмет, система і завдання криміналістики
    криміналістиці розглядають двоєдиний об'єкт пізнання - злочинну діяльність, злочинну поведінку і діяльність щодо їх розкриття, розслідування, встановлення істини у справі. Криміналістика - це наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з
  6. § 3. Класифікація слідів
    слідів розрізняють сліди: об'ємні та поверхневі, статичні й динамічні, локальні та периферичні. Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах - за довжиною, шириною і глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об'єкта у податливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується. Часто об'ємні сліди
  7. § 3. Криміналістична характеристика злочинів
    слідів, які виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, та апробованих слідчою практикою. Такі дані є основою для побудови систем типових версій, що використовуються при вирішенні конкретних слідчих завдань, висуненні робочих версій. У криміналістиці вживались заходи щодо розробки систем визначення характерних особливостей
  8. § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
    слідів злочинця, наслідків його дій); 3) маскування інформації, прийоми якого спрямовані на викривлення уявлення про особу злочинця, спосіб його дій та інші обставини злочину (зміна зовнішнього вигляду особи, яка вчинила злочин, зміна звичайного розташування предметів тощо); фальсифікацію (підроблення) інформації, створення неправдивої інформації, що виходить від заявників (свідомо неправдива
  9. КРИМІНАЛІСТИКА ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
    слідів злочинів, яке спрямоване на оволодіння новітніми методиками, технологіями і розробками, позитивним досвідом, накопиченими протягом попереднього історичного відтинку, і визначення на цій основі подальшого наукового, освітнього і практичного поступу. Справедливо буде зазначити те, що тільки через теоретичне засвоєння минулого здійснюється науково-технічний прогрес на шляху до
  10. § 2. Криміналістика України в ХІХ - поч. ХХ століття
    слідів (рук, ніг), з'ясування винних у злочинах, реєстрації злочинців ? установлення "самоособистості", прийоми кримінального дізнання (розпитування знаючих осіб ? свідків, допит обвинувачуваного, обшуки, виїмка ? огляди) ?, нарешті, особливі методи розслідування деяких категорій злочинів професійних властивостей - словом, розглядаються ? систематизуються прийоми кримінального сиску, метою якого