7. Міжнародна відповідальність за екологічні правопорушення Проблема міжнародної відповідальності держав є однією з найскладніших у міжнародному праві і не має однозначного рішення ні в доктрині, ні в практиці міждержавного спілкування. Вона є корінною для забезпечення міжнародного правопорядку. Сутністю міжнародної відповідальності за екологічні правопорушення є настання для суб'єкта міжнародного права навколишнього середовища, що порушив передбачені тр

Підставою застосування міжнародної відповідальності служить екологічне правопорушення, яке проявляється в основному або в невиконанні суб'єктом міжнародного права навколишнього середовища взятого на себе міжнародного зобов'язання, або в заподіянні екологічної шкоди допомогою забруднення моря нафтою , транскордонного забруднення довкілля сусідньою державою і т.п.

Важливим елементом міжнародного екологічного правопорушення служить причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою суб'єкта міжнародного права і заподіяною екологічними збитками. Істотне значення має вина правопорушника. Одночасно в сучасній міжнародній практиці застосовується і безвинної чи об'єктивна (strict liability) відповідальність.

Відповідно до сучасним міжнародним правом міжнародні правопорушення поділяються на злочини і делікти. Поняття міжнародного злочину визначено в ст. 19 Проекту статей про міжнародну відповідальність, розробленого Комісією міжнародного права. Це - міжнародно-правове діяння, що у результаті порушення міжнародного зобов'язання, настільки основного для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, що його порушення розглядається як злочин перед міжнародним співтовариством у цілому. Відповідно до міжнародних норм права навколишнього середовища міжнародні екологічні злочини можуть, зокрема, бути результатом тяжкого порушення міжнародного зобов'язання, що має основоположне значення для захисту навколишнього середовища, - такого, як зобов'язання, що забороняє масове забруднення атмосфери або морів.

Всяке міжнародно-правове діяння, яке не є міжнародним злочином, визнається міжнародним деликтом, або ординарним правопорушенням.

У міжнародному праві передбачено два види відповідальності держави: матеріальна і нематеріальна (політична). Матеріальна відповідальність застосовується за допомогою репарації, тобто матеріального, в основному грошового відшкодування збитку, або ресторації, тобто відновлення порушеного стану природного середовища.

Нематеріальна (політична) відповідальність застосовується в різних формах: сатисфакції (наприклад, принесення вибачилися-

632

XXV. Міжнародне право навколишнього середовища

ний, покарання державою винних), застосування економічних та інших санкцій аж до застосування збройної сили.

Характерно те, що лише деякі міжнародні конвенції, договори і угоди передбачають заходи відповідальності. Як правило, в них не встановлюються конкретні санкції за здійснювані екологічні правопорушення. У деяких міжнародних актах в галузі охорони навколишнього середовища, що стосуються її забруднення, відповідальність регулюється досить докладно.

Так, Брюссельська конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969 р.) встановила об'єктивну відповідальність судновласника за шкоду від забруднення нафтою, заподіяну в територіальних водах прибережної держави судами, що належать державі, що підписала Конвенцію, які використовуються в комерційних цілях. Власник судна відповідає за всякий збиток від забруднення моря, який з'явився результатом витоку або зливу нафти.

Дана Конвенція передбачає обов'язкове страхування відповідальності за шкоду від забруднення при перевезенні судном більше 2000 т нафти наливом. Як альтернатива страхуванню Конвенція дає власнику судна можливість надати інше фінансове забезпечення, наприклад, гарантію банку або свідоцтво, видане міжнародним компенсаційним фондом, на суму, яка відповідає межі відповідальності, встановленим Конвенцією. Кожному судну, який виконав цю вимогу, видається свідоцтво. При його відсутності судну може бути заборонено заходити або залишати порт держави - учасниці Конвенції.

У Брюссельській конвенції встановлена межа відповідальності, рівний 210 млн умовних золотих франків (2 тис. франків за 1 реєстрову тонну місткості судна). Власник судна може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе, що шкода:

- з'явився результатом військових чи ворожих дій або стихійного явища;

- був цілком викликаний дією або бездіяльністю третіх осіб з наміром заподіяти шкоду, або недбалістю або іншим неправомірним дією уряду або іншого органу влади, відповідального за утримання в порядку вогнів та інших навігаційних засобів, при виконанні цієї функції.

Женевська конвенція про цивільну відповідальність \ за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобіль-

8. Міжнародний екологічний суд

633

вим, залізничним і внутрішнім водним транспортом (1989 р.), встановила, що за шкоду, заподіяну будь-яким небезпечним вантажем в ході його перевезення з моменту інциденту відповідальність несе перевізник. Як і по Брюссельської конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода стала результатом військових чи ворожих дій або стихійного явища; викликаний дією третіх осіб з наміром заподіяти шкоду.

Особливий приклад покладання міжнародної відповідальності за шкоду, заподіяну природному середовищу, являє відповідальність, застосовувана внаслідок військових дій. Незважаючи на дію Конвенції про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977 р.), в ході війни в Перській затоці здійснювалося навмисне великомасштабне руйнування природного середовища у військових цілях. Вже через кілька днів після початку війни дії іракських військ призвели до розливу б-8 млн барелів кувейтської нафти у води Перської затоки. За 4 дні бомбардувань Ірак підірвав більшу частину з 1250 нафтових свердловин Кувейту, в результаті чого виникли пожежі на майже 600 нафтових свердловинах і були залиті нафтою величезні площі країни. Рада Безпеки ООН в резолюції № 687 від 3 квітня 1991 підтвердив відповідальність Іраку перед іноземними державами, фізичними та юридичними особами за шкоду, завдану навколишньому середовищу, і за знищення природних ресурсів в результаті вторгнення в Кувейт. Відповідно до цієї резолюції був створений фонд, кошти в який повинні надходити від Іраку в сумі, що становить близько чверті його річних доходів від видобутку нафти. Ці кошти призначалися для покриття збитку, який, за оцінками, сягав 50 млрд дол

Інформація, релевантна "7. Міжнародна відповідальність за екологічні правопорушення Проблема міжнародної відповідальності держав є однією з найскладніших у міжнародному праві і не має однозначного рішення ні в доктрині, ні в практиці міждержавного спілкування. Вона є корінною для забезпечення міжнародного правопорядку. Сутністю міжнародної відповідальності за екологічні правопорушення є настання для суб'єкта міжнародного права навколишнього середовища, що порушив передбачені тр "

1. 1. Поняття і функції юридичної відповідальності за екологічні правопорушення Під юридичною відповідальністю за екологічні правопорушення розуміється відношення між державою в особі спеціально уповноважених органів у галузі охорони навколишнього середовища, правоохоронних органів, іншими уповноваженими суб'єктами і вчинили екологічне правопорушення особою (фізичною, посадовою чи юридичним) щодо застосування до порушнику відповідного стягнення. Сутність юридичної відповід
   відповідальності реалізується державний примус до виконання екологічних вимог. При цьому важливо мати на увазі, що юридична відповідальність не є єдиним інструментом примусу до їх виконання в механізмі екологічного права. З урахуванням специфіки функцій цього механізму таку роль відіграють також державна екологічна експертиза, екологічне ліцензування,
   
2. 8. Міжнародний екологічний суд
   міжнародними органами. У цих цілях в липні 1993 р. у складі Міжнародного суду ООН (Гаага) створена «камера з екологічних питань». З ініціативи групи юристів на установчій конференції в Мехіко в листопаді 1994 р. був заснований Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення (Міжнародний еко-634 XXV. Міжнародне право навколишнього середовища логічний суд) 1. Він є
   
3. Єрофєєв Б. В.. Екологічне право Росії, 2006
   
   
4. 1. Фактори розвитку міжнародного права навколишнього середовища
   міжнародне співробітництво в галузі охорони та використання природних ресурсів. Крім того, в процесі господарської та іншої діяльності на своїй території держави можуть мати шкідливий вплив на стан навколишнього середовища сусідніх держав або іншим чином зачіпати їх екологічні інтереси. Нарешті, для підвищення ефективності природоохоронної діяльності на
   
5. Джерела норм міжнародного права
   міжнародного права являють собою встановлені державами в процесі правотворчості форми втілення узгоджених рішень, форми існування міжнародно-правових норм . Стаття 38 Статуту Міжнародного суду містить перелік джерел міжнародного права, які він застосовує при вирішенні переданих йому суперечок. До таких джерел відносяться: міжнародні конвенціі1,
   
6. Міжнародне співробітництво у вирішенні екологічних проблем
   екологічних
   
7. Г. В. Фокеева. Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР, 1917-1987 рр.. У 3-х томах. Т. 2, 1945-1970 рр.. / Под ред. Г. В. Фокеева. - М.: Междунар. отношенія.-456 с. - (Московський державний Ордена Трудового Червоного Прапора інститут міжнародних відносин МЗС СРСР), 1987
   
   
8. 3. Міжнародні договори РФ в галузі природокористування та охорони навколишнього середовища
   міжнародним договором РФ встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Додання договором особливої ролі викликано потребою підтримки та забезпечення світового правопорядку в сфері взаємодії суспільства і 90 III. Джерела екологічного права природи. Росія є учасницею понад 70 багатосторонніх міжнародних договорів,
   
9. Необхідність міжнародного співробітництва в галузі глобального природокористування
   екологічної рівноваги набуло глобальних масштабів. У зв'язку з цим виникла нагальна необхідність співпраці всіх країн з метою запобігання глобальної екологічної катастрофи.
   
10. 65. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом.
    Міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжнародного права або власним зобов'язанням і заподіюють шкоду іншому суб'єкту, групі суб'єктів міжнародного права або всьому міжнародному співтовариству. Міжнародні правопорушення:-міжнародні делікти (проступки) - (напр., порушення торгових зобов'язань). - Міжнародні злочини - (напр., работоргівля, піратство,
    
11. А.А.Горелов. СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ - М. - 275 с., 1998
    
    
12. Прийняті скорочення
    міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів; ІФ - інвестиційний фонд; МАК - Морська Арбітражна комісія при ТПП України; МВФ - Міжнародний Валютний Фонд; МЗЕЗторг - Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі (нині - Міністерство економіки); МКАС - Міжнародний Комерційний Арбітражний суд при ТПП України; НБУ - Національний банк України; 000 - товариство з обмеженою
    
13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ (Для студентів заочного відділення)
      екологічний фактор життя на землі. 14. Водні ресурси світу та країн СНД, їх використання. 15. Водні ресурси Білорусі, проблеми використання та охорони. 16. Еколого-економічні проблеми землекористування. 17. Земельні ресурси світу та країн СНД, їх використання. 18. Основні напрями вдосконалення використання та охорони земельних
    
14. 2. Поняття, види і структура екологічних правопорушень
      відповідальність. Законом РРФСР «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачалася також матеріальна відповідальність за екологічні правопорушення. Проте новим Законом про охорону навколишнього середовища вона була обгрунтовано виключена. Відповідно до загальної теорії права екологічне правопорушення за своєю структурою складається з об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторін. Об'єктом
    
15. § 3. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення
      міжнародне екологічне право? - Охарактеризуйте об'єкти екологічних правовідносин. - Якими галузями права передбачена відповідальність за екологічні
    
16. Тема 18. МІЖНАРОДНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АРБІТРАЖ
      міжнародного комерційного арбітражу. Арбітражна угода. Міжнародний комерційний арбітраж в РФ. Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень. Нормативні акти Закон РФ «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 7.07.93 / / Російська газета від 14.08.1993 Література Ануров В. Юридична природа міжнародного комерційного арбітражу. М., Проспект. 2000. Ерпилева Н.
    
17. ПРО АВТОРА
      екологічної академії. Керівник Центру еколого-правових досліджень Інституту держави і права Російської академії наук, завідувач кафедри екологічного, земельного та аграрного права Академічного правового університету, професор Міжнародного університету (в Москві), професор Міжнародного юридичного інституту при Мін'юсті РФ. Читав лекції по російському екологічному праву
    
18. Б. Міжнародні договори про патентну охорону
      міжнародних угод, що стосуються питань патентування. Паризька конвенція була прийнята в кінці XIX в. У ній встановлені основні принципи міжнародного патентного права. Угода ТРІПС вимагає повного дотримання положень Паризької конвенції і вводить деякі додаткові правила. Договір про патентну кооперацію був прийнятий в середині XX в. з метою скорочення витрат і посилення
    
19. Запитання і завдання
      міжнародному рівні. До питань такого плану відноситься ряд сценаріїв, розроблених учасниками Римського клубу, вчення В. І. Вернадського про ноосферу, концепція «сталого розвитку», міжнародні договори і угоди з екологічних проблем та інші. В даний час найбільш відомі дві стратегічні концепції вирішення загальнопланетарна екологічних проблем «сталого розвитку» та