Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоМіжнародне право (шпаргалки) → 
« Попередня Наступна »
Шпаргалки по міжнародному праву, 2009 - перейти до змісту підручника

82. Міжнародно-правовий режим Антарктики

Антарктика - значний по площі регіон земної кулі, що простирається від Південного полюса до 60° ю.ш. У даний регіон входять континент Антарктида, острови довкола нього й південні частини Тихого, Індійського й Атлантичного океанів. Пріоритет у відкритті й дослідженні Антарктиди належить російським мореплавцям М.П. Лазарєву й Ф.Ф. Беллинсгаузену, що очолив першу антарктичну експедицію 1819 - 1821 гг.
Початок XX в. ознаменувалося підвищеним інтересом ряду держав (Австралії, Аргентини, Великобританії, Новій Зеландії, Норвегії, Франції й Чилі) до Антарктиди, які висунули територіальні претензії на шостий континент. Радянський Союз завжди виступав проти територіальних домагань на Антарктиду й резервував за собою право мати свою власну позицію в цьому питанні з урахуванням факту відкриття континенту російськими моряками. США також відкидали територіальні претензії на шостий континент
Після другої світової війни в Антарктиці була проведена широка програма наукових досліджень у рамках Міжнародного геофізичного року (1957 - 1958 р.), у якій взяли участь учені з 12 держав. Плідне міжнародне співробітництво й високі наукові результати досліджень сприяли тому, що правительство США виступило з ініціативою скликання міжнародної конференції з метою укладання договору по Антарктиці. Така конференція була проведена у Вашингтоні з 15 жовтня по 1 грудня 1959 р., і її робота увінчалася підписанням Г грудня 1959 р. безстрокового Договору про Антарктику, що вступили в силу в 1961 р. Україна бере участь у договорі з 1992 р. На 1 липня 1996 р. у Договорі про Антарктику 1959 р. брало участь 41 держава
Договір є важливим правовим актом по забезпеченню миру, безпеки й різнобічного співробітництва у величезному по площі й значенню регіоні Землі. У ст. I Договору встановлено: «Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Забороняються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі як створення військових баз і зміцнень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї» (п. 1). Заборонено також робити будь-які ядерні вибухи й скидання радіоактивних відходів в Антарктиці (п. 1 ст. V). У такий спосіб був установлений режим повної демілітаризації й нейтралізації Антарктики, що включає перетворення її в без"ядерну зону. Однак Договір про Антарктику не забороняє використання військового персоналу або оснащення для наукових досліджень або для будь-яких інших мирних цілей (п.2 ст. I). Включення цього положення пояснюється тим, що Антарктика має суворий клімат, військовий же персонал з довіреним йому встаткуванням зможе забезпечити проведення наукових досліджень у мирних цілях навіть у таких несприятливі кліматичні умовах
Договір закріпив принцип волі наукових досліджень (ст. II), а проблема територіальних претензій була вирішена оригінальним образом. Вони як би «заморожувалися», тобто підписання договору не означало відмови від них, але ніякі дії або діяльність в Антарктиці не можуть уважатися підставою для заяви, підтримки або відхилення будь-якої претензії на територіальний суверенітет і породжувати які-небудь суверенні права в період дії договору (ст. IV).
Для контролю за дотриманням положень договору в ньому передбачена можливість проведення інспекцій. Будь-яка держава-учасник може призначити спостерігачів, що володіють волею доступу в будь-який час у будь-який район, на будь-яку станцію й установку, включаючи морські й повітряні судна (ст. VII).
У ст. VIII Договору про Антарктику зафіксовано, що без шкоди для відповідної позиції кожної договірної сторони щодо юрисдикції над всіма іншими особами в Антарктиці спостерігачі, призначувані у відповідності зі ст. VII, і науковий персонал, яким обмінюються станції й експедиції договірних сторін, а також всі особи, що супроводжують спостерігачів і членів наукового персоналу, перебувають в Антарктиці під юрисдикцією тієї договірної сторони, громадянами якої вони є, відносно всіх дій або недоглядів, що мають місце під час їхнього перебування в Антарктиці для виконання своїх функцій. Делегації Бельгії, СРСР і США на конференції зробили офіційна заява, що положення Договору про Антарктику, що стосуються юрисдикції, не повинні тлумачитися в тому розумінні, що правительство кожного з перерахованих держав погоджується на поширення юрисдикції іноземної держави над його громадянами
У Договорі передбачений спеціальний механізм його реалізації - Консультативні наради держав-учасників (ст. IX). У роботі нарад можуть брати участь 12 держав, що підписали його, і ті з держав, що приєдналися, які ведуть активну науково-дослідну діяльність в Антарктиці. У цей час у Консультативних нарадах беруть участь 26 держав. У рамках Консультативних нарад були розроблені Конвенція про збереження антарктичних тюленів 1972 р. і Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 г.
Договір про Антарктику відкритий для приєднання до нього будь-якої держави, що є членом ООН, або будь-якої іншої держави, що може бути запрошено приєднатися до договору за згодою всіх договірних сторін, представники яких мають право брати участь у Консультативні нарадах
Договір про Антарктику безстроковий. У нього можуть вноситися зміни й виправлення за згодою всіх Консультативних сторін договору
В 1988 р. з ініціативи індустріальних держав була прийнята Конвенція по регулюванню освоєння мінеральних ресурсів Антарктики, що викликала суперечливу реакцію у світі і в силу не вступила. З урахуванням необхідності особливої уваги до охорони навколишнього середовища цього регіону в 1991 р. у Мадриді на XI сесії спеціальної Консультативної наради за договором про Антарктику був підписаний Протокол про охорону навколишнього середовища, що забороняє проведення геологорозвідувальних робіт в Антарктиці протягом 50 років. Ціль цього документа - забезпечити екологічну безпеку Антарктики й перетворити її в природний заповідник
В Антарктиді з 1996 р. відповідно до положень Договору 1959 р. працює українська наукова станція «Академік Вернадський».
У цілому Договір про Антарктику довів свою життєздатність і ефективність. Разом з тим ряд його положень був розвинений у рішеннях Консультативних нарад і в конвенціях по збереженню ресурсів Антарктики. Таким чином, уже зложилася й функціонує система Договору про Антарктику
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "82. Міжнародно-правовий режим Антарктики"
  1. 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
    міжнародних договорів державами являє собою здійснення державного суверенітету і належить до числа основних прав держав. Укладання конкретного договору може бути й обов'язком держав, коли це випливає з інших договорів. Обов'язком може бути і вступ у переговори з конкретного питання. Так, наприклад, за Договором між СРСР і СІЛА про обмеження систем протиракетної оборони 1972 року «сторони
  2. 66. Роззброювання й обмеження озброєнь
    міжнародного миру й безпеки (п. 1 ст. 11). Відповідно до Уставу ООН Генеральна Асамблея вповноважена розглядати ці принципи й робити відносно їх рекомендації членам ООН і Раді Безпеки Використання в тексті Уставу ООН термінів «роззброювання» і «регулювання озброєнь» з'явилося наслідком компромісу, досягнутого державами - засновниками ООН. При цьому під терміном «роззброювання» прийняте розуміти
  3. 75. Поняття і види територій
    міжнародному праві вже цілком чітко склалися загальновизнані поняття, що стосуються території. У широкому значенні слова, під територією в міжнародному праві розуміються різноманітні простори земної кулі з її сухопутною і водною поверхнею, надрами і повітряними просторами, а також космічний простір і небесні тіла, що знаходяться в ньому. Таким чином, термін «територія» використовується в
  4. 76. Державна територія
    міжнародній доктрині існує безліч визначень державної території. Але найбільш вдалою вважається наступна: державною територією, відповідно до міжнародного права, є частина земної кулі, що належить певній державі і в межах якої вона здійснює своє територіальне верховенство. Це формулювання характеризується комплексним підходом, тому що в ньому закріплюється двоїстий характер державної території: з
  5. 80. Міжнародна територія загального користування
    міжнародному праві піддавалося в міжнародно-правовий науке обґрунтованій критиці, оскільки їхнє тлумачення й застосування до конкретних ситуацій викликало чимало протиріч Нічийною землею (terra nullius) визнавалася сухопутна територія, що не належить жодному державі, заволодіти якою, однак, могла будь-яка держава з дотриманням спочатку правил фіктивної, а пізніше ефективної окупації. Правила
  6. 81. Правовий режим Арктики
    міжнародного права й національного законодавства арктичних держав (Данії, Ісландії, Канади, Норвегії, Росії, США, Фінляндії, Швеції). В Арктиці діють ряд універсальних конвенцій (Конвенція ООН по морському праву 1982 р., Чиказька конвенція про цивільну авіацію 1944 р., Договір про заборону випробувань ядерної зброї в трьох середовищах 1963 р. і ін.); одна регіональна конвенція - Угода про
  7. 81-82. Правовий режим Арктики й Антарктики
    міжнародного морського права (Конвенція ООН з морського права 1982 року). Відповідно до Конвенції прибережні держави мають право приймати і забезпечувати дотримання недискримінаційних законів і правил із запобігання, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища із суден у покритих льодами районах у межах виняткової економічної війни. У районі Арктики встановлене вільне
  8. 2. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
    міжнародного співробітництва у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; координація роботи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; здійснення інших повноважень, передбачених законом. До повноважень спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і
  9. Поняття екологічного права України
    міжнародних конвенцій, зокрема, про охорону озонового шару та запобігання впливу на потепління клімату. Найбільшими спожива-чами кисню залишаються теплові електростанції. Одночасно енергетика, зокрема теп-лова, яка є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря, постачає більше 27% енергії України. В умовах загострення енергетичної проблеми в Україні потрібно вимагати про запровадження
  10. Поняття і особливості принципів екологічного права
    міжнародного співробітництва щодо збереження біорізноманіття природи, охорони озонового шару атмосфери, запобігання антропогенній зміні клімату, захисту лісів і лісовідновлення, транскордонного забруднення довкілля, відновлення природного стану Дніпра, Дунаю, Чорного і Азовського морів Державна система екомоніторингу довкілля є інтегрованою інформаційною системою, що здійснює збирання, збереження
© 2014-2020  ibib.ltd.ua