У системі англійського права існують два види норм: законодавчі і прецедентні. Законодавчі норми, як і норми романо-гер-манської системи права, є правилами поведінки загального характеру. Прецедентні норми - судове рішення (або його частина) у конкретній справі.
Прецедентна норма права містить:
1) юридичний висновок у справі (визначення рішення);
2) аргументоване обгрунтування рішення (положення або принцип, що полягають у підставі для визначення рішення).
Ці два елементи складають сутність рішення. Фактично тільки прецедентна норма носить обов'язковий характер. Усе інше в рішенні вважається «мимохідь сказаним» з метою переконати, схилити до тієї чи іншої позиції у питанні, яке не є предметом рішення. «Мимохідь сказане» не має обов'язкового значення для інших судів при розгляді аналогічних справ. Правда, його практично важко відокремити від прецедентно'! норми. Це заважає чіткому формулюванню норми.
Прецедентна норма принципово відрізняється від норми права романо-германського типу своєю конкретною, «казуїстичною»,
555
індивідуальною спрямованістю, відсутністю абстрактно-узагальненого змісту загального характеру. Прецедентна норма становить «модель» конкретного рішення, а не абстрагування від окремих випадків, що властиве нормам права романо-германських країн. Для винесення судового рішення відправною засадою служить не готова норма, а казус правового значення, який мав місце раніше і є аналогічним випадку, що розглядається. Суддя з великої кількості судових рішень має можливість обрати прецедент, який підходить до конкретної справи. Він визначає, який прецедент для нього є обов'язковим. Оцінивши факти, суддя у ході судового розгляду може керуватися або точними логічно-раціональними побудовами, або ідеєю справедливості. Це відкриває йому шлях для відходу від обраної прецедентно'! норми без її скасування (якщо таке скасування належить до його повноваження). Виходить так, що не суддя підкоряється нормі права, а норма права залежить від його суб'єктивних настанов.
Вплив судової практики на формування закону є настільки значним, що й законодавчі норми, як правило, мають казуїстичний характер викладу. Відсутність поділу норм на імперативні і диспозитивні - відмінна риса системи загального права.
|
- 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
норма» латинського походження й у перекладі на російську мову означає узаконене встановлення, визнана обов'язковим порядок, установлена міра Норма міжнародного права - це правило поведінки, створюване державами й іншими суб'єктами міжнародного права шляхом узгодження своїх позицій і визнане ними в якості юридично обов'язкового Крім норм міжнародного права, міжнародні відносини можуть бути під
- 3. ПОЛНОМОЧИЯ АРБИТРАЖНОГО СУДА КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ. ОСНОВАНИЯ ДЛЯ ИЗМЕНЕНИЯ ИЛИ ОТМЕНЫ РЕШЕНИЯ СУДА ПЕРВОЙ ИНСТАНЦИИ, ПОСТАНОВЛЕНИЯ СУДА АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ. ПОСТАНОВЛЕНИЕ АРБИТРАЖНОГО СУДА КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ
норма права либо законность решения, постановления арбитражного суда первой и апелляционной инстанций повторно проверяется арбитражным судом кассационной инстанции при отсутствии оснований, предусмотренных АПК РФ; отменить или изменить решение суда первой инстанции и (или) постановление суда апелляционной инстанции полностью или в части и направить дело на новое рассмотрение в соответствующий
- 3. Полномочия арбитражного суда кассационной инстанции. Основания для изменения или отмены решения суда первой инстанции, постановления суда апелляционной инстанции. Постановление арбитражного суда кассационной инстанции
норма права либо законность решения, постановления арбитражного суда первой и апелляционной инстанций повторно проверяется арбитражным судом кассационной инстанции при отсутствии оснований, предусмотренных АПК РФ; отменить или изменить решение суда первой инстанции и (или) постановление суда апелляционной инстанции полностью или в части и направить дело на новое рассмотрение в соответствующий
- 12. Сущность права, признаки, функции, предпосылки.
нормативную ситуацию. Правовые нормы регулируют не какой-то отдельный случай, а широкий круг однородных обстоятельств. Норма права показывает, как следует себя вести в той или иной нормативно описанной ситуации, какое поведение является правомерным, что можно, нужно или нельзя делать в определенном, урегулированном правом социальном взаимодействии. Т.е. нормы являются всеобщей моделью поведения
- 15. Правоотношения: понятие, виды, признаки.
норма - атрибутивное основание любого правоотношения, обязательное условие его возникновения, изменения или прекращения. Субъекты не могут произвольно устанавливать любые правоотношения. Требуется прямо выраженная государственная воля, санкционирующая правоотношение. Норма и правоотношение неразрывно связаны, они - части единого механизма правового регулирования. Реальный характер -
- 27. Понятия и виды юридических фактов. Фактический состав.
норма права - юридическое. Классификация юридических фактов: Волевой признак: а) события: - не зависят от воли людей -стихийные; (катаклизмы природы). -антропогенные; (связаны с человеком - рождение, смерть). б) действия: - наступление которых связано с человеком. -правомерные; (действия которые соответствуют закону). -неправомерные. В свою очередь: Правомерные действия: -юридические акты -
- 41. Понятие правопорядка. Гарантии законности и правопорядка.
нормах в процессе правотворчества; опирается на принцип верховенства права и господство закона в области правовых отношений; устанавливается в результате реализации правовых норм, т.е. осуществления законности в правореализационной деятельности; создаёт благоприятные условия для использования субъективных прав; предполагает своевременное и полное исполнение всеми субъектами юридических
- 13. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
норма права і котра в одній із стадій цивільного процесу може виконувати процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу. Такими будуть сторони, треті особи, органи прокуратури, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, які захищають права інших осіб; заявники й заінтересовані особи у справах з
- 14. Елементи цивільних процесуальних правовідносин (суб'єкти, об'єкти, зміст)
норма права і котра в одній із стадій цивільного процесу може виконувати процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу. Такими будуть сторони, треті особи, органи прокуратури, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, які захищають права інших осіб; заявники й заінтересовані особи у справах з
- § 2. Уголовное правоотношение и элементы состава преступления
норма права не реализуется, так как отсутствует один из субъектов уголовного правоотношения. Правоотношение не возникает, и поэтому уголовная ответственность не наступает. 108 Говоря о признаках субъекта как элементе состава,, А. Н. Трайнин писал: «Не человек в качестве субъекта преступления, а все отличительные признаки, ограничивающие круг возможных субъектов преступления, являются
|