| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
17. Норми міжнародного права та їх класифікація. |
||
|
Норма права є первинним елементом будь-якої системи права, наприклад як клітка в живому організмі. Термін «норма» латинського походження й у перекладі на російську мову означає узаконене встановлення, визнана обов'язковим порядок, установлена міра Норма міжнародного права - це правило поведінки, створюване державами й іншими суб'єктами міжнародного права шляхом узгодження своїх позицій і визнане ними в якості юридично обов'язкового Крім норм міжнародного права, міжнародні відносини можуть бути під впливом інших регуляторів - норм міжнародної ввічливості, звичаїв, норм міжнародної моралі. Відмінність останніх від норм міжнародного права полягає в тім, що вони не носять юридично обов'язкового характеру. Тому інститут відповідальності за порушення норм міжнародного права істотно відрізняється по процедурі застосування й наслідкам від аналогічного інституту при порушенні норм міжнародної ввічливості або моралі Специфіка міжнародного права як особливої системи проявляється також у конструкції міжнародно-правових норм. На відміну від класичної трехзвенной конструкції міжнародно-правові норми здебільшого містять лише диспозицію. Санкції ж за порушення цих норм визначаються в окремих угодах або системою міжнародного права вцелом. Як і в будь-якій юридичній нормі, у нормі міжнародного права змістом є права й обов'язки суб'єктів міжнародного права. Знаючи своє право, суб'єкт міжнародного права може обґрунтовано припускати можливе або належне поводження іншого суб'єкта, що полягає у виконанні обов'язку, що листує відповідному праву. Тим самим відносини між суб'єктами міжнародного права здобувають упорядкований, передбачуваний характер, а норми виконують регулятивну функцію Для міжнародного права, як і внутрішньодержавного, також характерне об'єднання норм в інститути і галузі, хоча зі своїми цілями й специфічним об'єктом регулювання. Під інститутом міжнародного права варто розуміти групу норм, що регулюють якісно однорідні междунарідні відносини, об'єднані загальним об'єктом такого регулювання (наприклад, інститути визнання, правонаступництва, відповідальності й т.д.). Галузь міжнародного права - це основний підрозділ даної системи права, що охоплює якісно відособлену область міжнародних відносин, регульованих спеціальними нормами й інститутами. У міжнародному праві виділяються такі галузі, як право міжнародних договорів, дипломатичне й консульське право, міжнародне морське право, міжнародне космічне право й ін. Деякі галузі сучасного міжнародного права дуже древні (наприклад, дипломатичне й консульське право, міжнародне морське право), інші ж з'явилися недавно - міжнародне повітряне право й міжнародне космічне право. Природно, що процес формування галузей міжнародного права перманентний. Скільки буде існувати міжнародне право, стільки й будуть з'являтися нові якісно відособлені міжнародні відносини, урегульовані нормами права, оскільки держави й інші суб'єкти міжнародного права об'єктивно зацікавлені в більше ефективному регулюванні певних комплексів міжнародних відносин, що мають загальний об'єкт регулювання 1) по сфері дії - універсальні і локальні {регіональні); 2) по юридичній чинності - імперативні і диспозитивні; 3) по функціях у системі - матеріальні і процесуальні; 4) по способі створення й за формою існування - звичайної, договірні, норми рішень міжнародних організацій Універсальні норми призначені для регулювання відносин між всіма суб"єктами міжнародного права й утворять у сукупності загальне міжнародне право. Устав ООН може бути яскравим прикладом універсальних норм. Слід зазначити, що Міжнародний Суд ООН часто посилається у своїх рішеннях на «загальні норми міжнародного права». Локальні або регіональні норми (іноді їх також називають партикулярними) регулюють відносини між двома або декількома суб"єктами міжнародного права, які не обов"язково повинні розташовуватися в одному регіоні Землі Імперативні норми міжнародного права (jus cogens) - це такі правила поведінки, відхилення від яких неприпустимо, і які можуть бути змінені тільки наступною нормою загального міжнародного права, що носить такий же характер (ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.). Іншими словами, це норми, що володіють вищою імперативною силою, а звідси особливий спосіб їхньої зміни - прийняття нової імперативної норми. Прикладом імперативних норм є основні принципи міжнародного права Диспозитивної ж норми допускають відступ від них по взаємній згоді суб"єктів міжнародного права, при цьому не можна заподіювати збиток правам і законним інтересам третіх держав. Після досягнення зазначеної угоди такі норми стають настільки ж обов"язковими для виконання суб"єктами міжнародного права, як і імперативні. До диспозитивних норм ставляться, наприклад, такі норми міжнародного морського права, як про делімітацію виняткових економічних зон і континентального шельфу між протилежними або прилежащими прибережними державами, про прилежащей зону й др. Матеріальні норми регулюють міжнародні відносини, що складаються із приводу досягнення певних благ. Вони як би відповідають на запитання: «Що варто досягти?» Процесуальні норми покликані створити найбільш сприятливі умови для реалізації приписань матеріальних норм у разособистих умовах правової діяльності суб"єктів міжнародного права. Основне завдання процесуальних норм - це вироблення юридичної технології застосування матеріальних норм із метою досягнення максимального результату з мінімальними витратами. Прикладом міжнародних процесуальних норм можуть служити багато положень Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., що стосуються порядку створення, дії й припинення міжнародних договірних норм. Професор И.И. Лукашук уважає, що в міжнародному праві сформувалася нова галузь - процесуальне право, що повинна зіграти позитивну роль у питаннях підвищення ефективності функціонування міжнародного права |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "17. Норми міжнародного права та їх класифікація." |
||
|
||