Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Освіта народно-демократичних держав в країнах Центральної та Південно-Східної Європи та їх зовнішня політика |
||
Виникнення народно-Революційний процес в країнах Цент- демократичних ральной і Південно-Східної Європи розви- тосударств вався в умовах підйому визволитель ної боротьби народів цих країн проти окупантів і сил внутрішньої реакції. Сприятливі зовнішні умови для розвитку цього процесу були забезпечені збільшеною потужністю Радянського Союзу, його вирішальною роллю у перемозі над фашистськими державами у другій світовій війні. У період війни і гітлерівської окупації внутрішні протиріччя в країнах Центральної та Південно-Східної Європи переплелися з протиріччями між німецьким імперіалізмом та інтересами широких народних мас цих країн, які розгорнули боротьбу з агресорами і їх посібниками з лав внутрішньої реакції. Досвід війни, антифашистської боротьби підняв на вищий рівень класова свідомість трудящих, допоміг їм розібратися в антинаціональної політиці довоєнних режимів у своїх країнах, в причинах, що породили війну, зміцнив їх волю до боротьби за національне визволення, проти капіталістичного гноблення. Частина панівного класу і правлячих кіл країн Центральної та Південно-Східної Європи була скомпрометована співпрацею з окупантами, інша частина - нерішучої і проімперіалістичного політикою емігрантських урядів. При цьому антифашистська, визвольна боротьба закономірно переростала в соціальні рухи. Розгром фашизму створив також передумови для соціальних перетворень і в самій Німеччині. Найбільш активною силою визвольного руху в усіх країнах виступали робочий клас і його авангард-ком муністіческіе і робочі партії. Вони згуртовували навколо себе широкі маси трудящих, всі демократичні кола. Проти фашистських загарбників виступала і частина національної буржуазії, але не вона була визначальною силою в антифашистському національному фронті. Керівна роль належала пролетаріату, комуністичним і робочим партіям. У ході національно-визвольної боротьби створювалися передумови для переростання демократичних революцій у країнах Центральної та Південно-Східної Європи в переможні соціалістичні революції. Збройні Сили СРСР, які перебували на території звільнених країн Центральної та Південно-Східної Європи, дотримувалися політики невтручання в їхні внутрішні справи. Натомість присутність радянських військ сковувало внутрішню і зовнішню контрреволюцію, перешкоджаючи прямому империалистическому втручанню і створюючи трудящим масам сприятливі умови для соціальних перетворень. У період з 1944 по 1949 рік у Албанії, Болгарії, Угорщини, Східної Німеччини, Польщі, Румунії, Чехословаччини та Югославії встановилася народна влада. Соціалістичний лад в цих країнах затвердився не відразу. Але вже в перші повоєнні роки були успішно здійснені такі заходи, як знищення старого і створення нового державного апарату, земельні реформи, ліквідація капіталістичної власності на основні засоби виробництва, відновлення зруйнованого війною народного господарства і його планомірний розвиток. Ці заходи проводилися в умовах посилення керівної ролі робітничого класу і марксистсько-ленінських партій, зміцнення союзу робітничого класу з основною масою селянства та іншими верствами трудящих. Склався новий тип політичної організації суспільства, нова форма диктатури пролетаріату - народна демократія. Вона відбила своєрідність розвитку соціалістичної революції в умовах ослаблення імперіалізму і була обумовлена історичними та національними особливостями окремих країн. Поряд з глибокими революційними зрушеннями у внутрішньому житті країн Центральної і Південно-Східної Європи відбувалися важливі зміни в їх зовнішній політиці. Вони виражалися насамперед у встановленні тісної дружби і співробітництва з Радянським Союзом, що диктувалося життєвими інтересами народів цих країн. Це був пролетарський, соціалістичний інтернаціоналізм у дії. Народно-демократичні держави одночасно проголосили свою готовність співпрацювати з США, Англією і іншими країнами антигітлерівської коаліції. Прагнення народно-демократичних держав до співпраці з капіталістичними країнами було виражено в їхніх конкретних зовнішньополітичних акціях і програмних документах. У цьому курсі на йшов своє втілення ленінський принцип мирного співіснування держав з різним суспільним ладом. І якщо співробітництва з країнами Заходу не вийшло, то вина за це лягає тільки на уряди імперіалістичних держав, що зайняли по відношенню до народно-демократичним країнам ворожу позицію. Революційні зміни в країнах Вороже ставлення Центральної та Південно-Східної Європи імперіалістичних супроводжувалися гострої класової бо- держав до народно-^ * r г демократичному ладу бої-яка протікала на території окремих країн по-різному, залежно від сили опору експлуататорських класів. Прагнення імперіалістичних кіл повернути назад почався закономірний історичний процес зміни співвідношення сил на світовій арені на користь соціалізму або щонайменше зупинити його наклало свій відбиток на розвиток міжнародних відносин у повоєнні роки. Яким шляхом підуть країни Центральної і Південно-Східної Європи? Це питання вирішувалося протягом перших повоєнних років в найгострішій політичній, економічній та ідеологічній боротьбі між силами капіталізму і силами розвивається соціалізму. Поки епоха переходу від соціалізму до комунізму не завершена, неодноразово підкреслював В. І. Ленін, у експлуататорів неминуче залишається надія на реставрацію, і вона постійно перетворюється на спроби реставрації. Імперіалісти не гребували ніякими засобами: вони намагалися прямо втручатися у внутрішні справи народно-демократичних держав, відкрито підтримували в них реакційні сили, здійснювали політичну дискримінацію, організовували економічну блокаду, роздмухували наклепницькі кампанії. Все це використовувалося для того, щоб чинити тиск на народно-демократичні уряди, добитися зміни їх складу і політики або хоча б відступу в тих чи інших питаннях. Але міжнародної реакції не вдалося взяти верх над силами соціального прогресу, відновити розірвані ланки ланцюга імперіалізму. 2.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Освіта народно-демократичних держав в країнах Центральної та Південно-Східної Європи та їх зовнішня політика " |
||
|