| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
? 1. Загальні принципи управління корпорацією |
||
|
Управління корпорацією здійснюється відповідно до її установчими документами і законодавством. При цьому корпо- рація сама визначає як структуру управління, так і витрати на нього. Власник керує корпорацією самостійно або через спеціальні органи управління, передбачені статутом. Між людьми, заполняющими організаційну структуру корпорації, взаємодіючими між собою і залежними один від одного, формується широка мережа горизонтальних і вертикальних зв'язків. Вона вимагає чіткої координації та регулювання, чим і займається система управління, за допомогою якої приймаються і приводяться у виконання рішення, спрямовані на досягнення поставлених корпорацією цілей. У дрібних корпораціях власник (власники) самостійно- тельно здійснює свої функції: підприємницьку, виробниц- ственную, управлінську та, нарешті, функцію присвоєння (напів- чення, розподіл і використання) прибутку. Однак зі зростанням масштабів виробництва робити це стає важче. Коли число працівників в корпорації перевалює за десяток, власник не може собі дозволити одночасно працювати по своєю основною спеціальністю і керувати справою . Тому він зосереджується на останньому, як на самому відповідальній ділянці роботи і відмовляється від виконання виробничих функцій. Подальше збільшення масштабів і складності виробництва в корпорації призводить до того, що власник не в змозі ре- алізовивать безпосередньо управлінську функцію . Тому він передає її в руки найманих керуючих-менеджерів, а сам сосре- доточівается на прийнятті рішень, контролі за їх виконанням і присвоєння прибутку. Нарешті, у великих корпораціях, що функціонують як ак- ціонерного суспільства, власник постає у вигляді аморфного і вельми різношерстого колективу, який часто буває на- стільки великим, що в повному складі не може навіть фізично виступати як ефективний підприємець. Тому, в той час як менша частина власників здійснює підприємницьку !! 242 діяльність в якості членів ради директорів, більша частина цілком задовольняється присвоєнням результатів виробництва. Управлінська діяльність - одна з найскладніших. Вона складається із серії самостійних управлінських функцій: планування, тобто розробка програми, процедури її здійсню- ществления, графіків виконання, аналіз ситуацій, визначення методів досягнення цілей тощо; організація, тобто опрацювання структури підприємства, осущес- ються координації між структурними підрозділами і т.д.; мотивація, тобто стимулювання зусиль всіх працівників на виконання поставлених завдань; координація; контроль. Ускладнення виробництва додало ще дві функції: інноваційну, пов'язану з освоєнням і впровадженням новей- ших досягнень у галузі техніки і технології , методів органі- зації та управління людьми; маркетингову, що виражається не тільки в продажу вироб- ввідних товарів, а й у проведенні досліджень і розробок, впливають на реалізацію товарів, закупівлю сировини, виробництво, збут, післяпродажне обслуговування. В основі системи управління корпорацією лежить ряд загальних принципів. Серед них можна виділити як найбільш важливих наступні. 1. Принцип централізації управління, тобто Зосередження стратегічних і найбільш важливих рішень в одних руках. До достоїнств централізації відносяться: прийняття рішень тими, хто добре уявляє роботу корпорації в цілому, знаходить- ся на високих посадах і має великі знання і досвід; усунення дублювання в роботі і пов'язане з цим зниження загальних управлінських витрат; забезпечення єдиної науково-техні- чеський, виробничої, збутової, кадрової та т.п. політики. Недоліки централізації полягають в тому, що рішення приймаються особами, погано знаючими конкретні обставини; витрачається багато часу на передачу інформації, і вона сама втрачається; менеджери нижчої ланки управління практично устра- няются від прийняття тих рішень, які повинні виконувати. Тому централізація має бути розумно обмежена. 2. Принцип децентралізації, тобто делегування повноважень, свободи дій, прав, що надаються ніжестояще- !! 243 му органу управління корпорацією, структурному підрозділу, посадовій особі приймати в певних рамках рішення або віддавати розпорядження від імені всієї фірми або підрозділу. Необхідність цього пов'язана з зростанням масштабів виробництва та його ускладненням, коли не тільки одна людина, але і ціла група осіб не в стані визначати та контролювати всі рішення, а тим більше виконувати їх. Децентралізація має безліч переваг, головні з яких зводяться до можливості швидкого прийняття рішень, залучення до цього менеджерів середньої та нижчої рівнів ; непотрібності раз- работки детальних планів; ослаблення бюрократизації. І в той же час при децентралізації виникає нестача інформації, що неминуче позначається на якості прийнятих рішень; звужується коло інтересів і масштабів мислення менедже- рів, в умовах чого почуття можуть взяти верх над розумом; затруд- няется уніфікація правил і процедур прийняття рішень, що збіль- лічівает час, необхідний для погоджень і "утрясок". Чим більше децентралізація повноважень, тим значніше незалежність, самостійність низових підрозділів, яка може перерости в дезінтеграцію і сепаратизм. Ось чому і децентралізацію можна допускати в певній мірі. Велика за розмірами корпорація більшою мірою повинна бути децентралізована, бо кількість рішень, які приходить- ся приймати в центрі, і число їх погоджень наростають в гео- метричної прогресії, зрештою перевищують технічні можливості управлінської системи та виходять з-під контролю. Децентралізація повинна бути вище і в територіально раз- кидаємо фірмах, а також в нестійкою і швидко мінливої середовищі, оскільки часто просто не вистачає часу для согласен- вання з центром необхідних дій, які повинні осущес- твляться негайно. Нарешті, ступінь децентралізації залежить від досвіду і квалі- фікації керівників і співробітників відповідних підрозділі- ний. Чим вони вищі, тим більше прав і відповідальності людям на місцях можна довірити, доручати самостійно приймати складні і відповідальні рішення. 3. Принцип координації діяльності структурних підрозділів і співробітників корпорації. Залежно від обста- ятельств координація може покладатися на самі підрозділи, які спільно виробляють необхідні заходи; може бути доручена керівнику одного з них, який в силу цього стає першим серед рівних; нарешті, найчастіше стає !! 244 долею спеціального керівника, що займає апаратом співробітників і консультантів. 4. Принцип використання челове- чеського потенціалу. Він включає: прийняття основної маси рішень, яке проводиться не підприємцем або головним менеджером в односторонньому поряд- ке, а співробітниками тих рівнів управління, де рішення повинні бути виконані; орієнтацію виконавців, спрямовану насамперед не на прямі вказівки зверху, а на чітко обмежені сфери дії, повноваження і відповідальність; рішення вищестоящими інстанціями тільки тих питань і проблем, які нижчестоящі не в стані або не мають права брати на себе. 5. Принцип ефективного вико- вання (а аж ніяк не зневаги) послуг сателіт і- т о в бізнесу. ' Бізнес включає в сферу свого впливу цілий комплекс супутніх видів діяльності. Фахівців, їх виконую- щих, називають сателітами бізнесу, тобто його спільниками, спут- ніками, помічниками. Вони сприяють зв'язків корпорацій з зовн- ним світом - контрагентами, державою в особі її численний- них органів та установ. Розгляд плеяди сателітів слід почати з бухгалте- рів, які прокладають фінансовий курс корпорації так, що- б уникнути сплати податків , але в той же час, щоб це не виглядало як явне ухилення від їх сплати. Іншим сателітом бізнесу (і дуже важливим) є юрис- ти. Вони допомагають будувати правові відносини з іншими підпри- ятиями і з державою в особі її органів. Їхні послуги вкрай потрібні при створенні, реорганізації та ліквідації підприємств, при укладанні договорів і державних контрактів, при викличу- деніі справи про порушення антимонопольного законодавства і т.д. Юристи мають спеціалізації. Так, юристи з податкового праву виробляють складні розрахунки по амортизації основного капіталу для цілей оподаткування або при наданні подат- гових знижок в результаті, припустимо, благодійності. Їм відомо багато хитромудрих способів для пом'якшення впливу закону. Існують такі ситуації, які можуть бути дозволені тільки цілим "генеральним штабом" юристів і фінансистів, спеціалізується- щихся на пошуках виходів з важких положень. Ось чому хороші бухгалтери, юристи, фінансисти мають високий статус на підприємстві. !! 245 У великих підприємствах, в корпораціях велику вагу мають економісти-аналітики, статистики, укладачі економічних та іншого роду оглядів. Велика корпорація може перебувати в стані стабільності тільки тоді, якщо у неї проглядається перспектива бізнесу, якщо відома кон'юнктура ринків сировини, збуту і робочої сили, якщо ясна політична ситуація. Ось чому керівник корпорації повинен або сам розробляти широкі перспективи, або одержувати кваліфіковані консультації від- ветствующих фахівців, експертів, або спиратися на те й інше. Одним з інструментів бізнесу є біржі: инвестицион- ві, фондові, товарні. У нашій країні вони, по суті, тільки зароджуються. Прийнято закон, що регулює їх діяльність *. Поки число бірж невелика. Підприємці воліють прямі кон- такти з контрагентами, використовують старі виробничі зв'язки. При належній налагодженості біржового механізму ефективність знаходження потрібного партнера, товару, перспективних акцій і т.п. Буде набагато вище. Однією з важливих сторін бізнесу є мистецтво збуту товарів. У міру насичення ринку товарами потреба в спе- ціалістів-збутовика буде неухильно зростати. Їхня праця ста- немає центральним видом діяльності в бізнесі, по відношенню до якому технологія виробництва та фінансування будуть грати допоміжну роль. Справді, якщо продукція не знайде збуту, до чого діяльність інженера, фінансиста, економіста! Досвід західних країн показує, що часто президенти корпорацій займали- мают ці пости завдяки своїй колишній роботі в якості керів- водіїв відділів збуту. Мистецтво торгових агентів складається з правильного способу подачі товарів, вибору упаковки, системи продажу товарів у розстрочку або в кредит і т.п. Особливе значення мають особистісні якості працівників відділу збуту, їх коммуни- Кабельна, уміння розташувати до себе людей. Але цей безпосередній вид продажу товарів поступово поступиться місцем знеособленому збуту за допомогою реклами в средст- вах масової інформації. Виникає нова галузь - галузь рек- ламних агентів. Фахівці зі зв'язків з громадськістю - ще один супутник великого підприємництва - і відображає він претензії Див Закон РФ "Про товарні біржі і біржової торгівлі" від 20 фев- раля 1992 / / Відомості З'їзду народних депутатів РФ і Верховної Ради РФ. 1992. № 18. Ст. 961. !! 246 бізнесу на владу. Теоретичним обгрунтуванням зв'язків з громад- ністю служить теза, що про корпорацію судять не тільки по випус- каєм продукції, а й за загальним враженням, яке вона про- нищить на громадську думку. У цій справі потрібні проникливий- Цінні та наділення багатющим уявою уми. Вони здатні пом'якшити вплив поганих звісток на громадськість. Специа- листи зі зв'язків з громадськістю допомагають готувати промови руіді; водіям великих корпорацій, стараються, щоб у засобах мас-е. совою інформації з'являлися тільки "потрібні" матеріали і жодним ніяк не просочувалися небажані відомості. Зазначені принципи є базою для корпоративного нор- мотворчества. Разом з цим слід зазначити і ряд принципів, застосовних на кожен день, в повсякденній діяльності з управління кор- пораціі і реалізованих у фактичних діях управлінського персоналу. Вони, до речі, використовувалися в дореволюційній Росії і були сформульовані у вигляді заповідей, адресованих підпри- приємець (1912 р.): "1. Поважай владу. Влада - необхідна умова ефек- ного ведення справ. У всьому має бути порядок. У зв'язку з цим привілей повагу до охоронцям порядку на узаконених Ешел- нах влади. 2. Будь чесний і правдивий. Чесність і правдивість - фунда- мент підприємництва, передумова здорової прибутку і гар- монічних відносин в справах. Російський підприємець повинен бути бездоганним носієм чеснот чесності та правдивості ".
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "? 1. Загальні принципи управління корпорацією" |
||
|
||