Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельне право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право ( курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Ілларіонова Т.І., Гонгало Б.М., Алетнева В.А.. Цивільне право. Учеб. для вузов.М., НОРМА-ИНФА 1998 484 с., 1998 - перейти до змісту підручника

§ 3. Опіка та піклування



Опіка та піклування традиційно розглядалися в теорії як комплексний інститут сімейного та цивільного права, в рамках якого здійснюється правове регулювання відносин, спрямованих на заповнення відсутнього обсягу дієздатності громадян. Крім того, опіка та піклування є формою виховання дітей, що залишилися без батьківського піклування.
Відповідно розмежовується і правове регулювання відносин з опіки та піклування за новим цивільному і сімейному законодавству: права і обов'язки опікунів та піклувальників, встановлені з метою виховання неповнолітніх дітей, переданих під опіку (піклування), визначаються сімейним законодавством , тоді як цивільно-правовим регулюванням опосередковуються в цілому відносини, що виникають з приводу набуття, здійснення та виконання цивільних прав та обов'язків в інтересах інших громадян. З цієї точки зору цивільне, сімейне та цивільно-процесуальне законодавство розглядають опікунів і піклувальників поряд з батьками (усиновлювачами) як законних представників малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних і обмежено дієздатних громадян (ст. 26, 28-30 ЦК, ст. 48 ЦПК , 145-146 СК).
Цілями опіки та піклування, таким чином, є: захист прав та інтересів недієздатних або неповністю дієздатних громадян, їх представництво в усіх установах та організаціях, в тому числі в судах, без спеціального повноваження (ст. 31 ЦК), а щодо дітей, яким опіка (піклування) обрані в якості форми виховання, - і зміст, виховання, освіту підопічних.
На відміну від раніше діючого законодавства, що передбачає опіку над майном, новий ЦК встановив інститут його довірчого управління (ст. 38 ЦК). У рамках. даного інституту орган опіки та піклування визначає керуючого майном і укладає з ним договір про довірче управління.
Іншим майном підопічного розпоряджається опікун (піклувальник) за правилами ст. 37 ГК.
Опіка та піклування різняться обсягом покладених на опікуна і на піклувальника повноважень, виходячи з обсягу дієздатності їх підопічних: опіка встановлюється над малолітніми (до 14 років) і недієздатними громадянами, а піклування - над неповнолітніми (віком від 14 до 18 років) і громадянами, обмеженими у дієздатності по суду.
Різновидом піклування є патронаж (ст. 41 ЦК), встановлюваний на прохання повнолітнього дієздатного громадянина, який за станом здоров'я не може самостійно здійснювати, захищати свої права і виконувати обов'язки. Повноваження піклувальника в рамках патронажу визначаються договором доручення або довірчого управління майном.
Органами опіки та піклування є органи місцевого самоврядування, самостійно визначають свою структуру.
Опції з опіки та піклування щодо неповнолітніх, як правило, покладаються на відділи (управління) освіти або спеціально створені з цією метою відділи (комітети) сім'ї та дитинства, опіки і піклування.
Відносно недієздатних і обмежено здатних громадян функції з опіки та піклування покладаються на відділи (управління) охорони здоров'я або уповноважені ними установи.
Опції з опіки та піклування неповнолітніх і непрацездатних громадян можуть бути покладені і на органи соціального захисту населення.
Функціональні обов'язки відповідних органів і посадових осіб органів місцевого самоврядування, які здійснюють підбір кандидатів в опікуни (піклувальники), довірчих керуючих, підготовку необхідних документів для призначення опікунів (піклувальників), нагляд і контроль за їх діяльністю, визначаються законодавством суб'єктів РФ, правовими актами, що видаються органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції.
Призначення опікуна чи піклувальника проводиться постановою голови адміністрації за місцем проживання особи, яка потребує опіки або піклування, протягом місяця з моменту, коли зазначеним органам стало відомо про необхідність встановлення опіки чи піклування (ст. 35 ЦК ).
В окремих випадках опіку чи піклування можуть бути призначені за місцем проживання опікуна (піклувальника). Якщо протягом місяця опікун (піклувальник) не призначений, виконання його обов'язків тимчасово покладається на відповідний орган опіки та піклування.
Призначення (непризначення) опікуна чи піклувальника може бути оскаржене в суді зацікавленими особами.
Опікуна (піклувальника), як правило, призначаються близькі родичі підопічного, а за їх відсутності або небажанні - інші особи за їх згодою та з урахуванням вимог, що пред'являються законом до опікуну (піклувальнику). Відносно громадян, які перебувають або поміщених в виховні, лікувальні та аналогічні їм установи функції опікунів і піклувальників здійснюють зазначені установи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 3. Опіка та піклування "
  1. 16. Опіка та піклування.
    Опіка - один із способів заповнення відсутньої або повністю відсутньою дієздатності фізичної особи, а також спосіб охорони майна певної категорії громадян. Опіка встановлюється над особами до 15 років, у яких немає батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав, а також над особами, визнаними судом недієздатними, а також над майном цих осіб, якщо воно знаходиться в
  2. § 1 . Правоздатність та дієздатність громадян
    Поняття цивільної правосуб'єктності. Суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права, існують між людьми. У відносини можуть вступати як окремі громадяни, так і колективні утворення, які мають передбаченими законом ознаками. До числа таких утворень відносяться організації, іменовані юридичними особами, а також особливі суб'єкти цивільного права-держави,
  3. Зміст
    Глава I. Цивільне право - галузь російського права 4 § 1. Загальна характеристика галузі цивільного права. Предмет і метод регулювання 4 § 2. Принципи цивільного права 14 § 3. Структура галузі цивільного права. Функції цивільного права 16 § 4. Наука цивільного права 19 Глава 2. Джерела цивільного права 21 § 1. Цивільне законодавство та його система. Інші джерела
  4. Припинення опіки та піклування можливо в трьох формах (ст. 39-40 КГ).
    1. Звільнення опікунів (піклувальників) від виконання ними своїх обов'язків проводиться органом опіки та піклування в разі повернення неповнолітнього його батькам або її всиновлення; при приміщенні підопічного у відповідне виховне, лікувальний та аналогічне ним установа; на прохання опікуна (піклувальника) за наявності поважних причин, що роблять неможливим подальше
  5. 14. Поняття цивільної дієздатності. Обсяги дієздатності громадян.
    Дієздатність - здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. 11 ЦК України). Більшість вчених-цивілістів виділяють два основних елементи у змісті дієздатності: сделкоспособность - здатність самостійно укладати угоди і деліктоздатність - можливість нести самостійну майнову
  6. 15. Обмеження дієздатності. Визнання громадянина недієздатним.
    Певним обсягом дієздатності володіють, в общем-то, всі особи, однак обсяг дієздатності різних вікових груп відрізняється. Так, фізичні особи до п'ятнадцяти років за загальним правилом, визнаються недієздатними або володіють дієздатністю в мінімальному обсязі. Згідно зі статтею 14 ЦК України за неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцятирічного віку, угоди роблять від їх імені
  7. 18. Порядок, умови і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім.
    На правосуб'єктність фізичної особи може впливати рішення судових органів про визначення особливого статусу цієї особи або про створення певних презумпцій стосовно його існування. До таких рішень відноситься визнання громадянина безвісно відсутнім (визначення особливого або спеціального статусу) і оголошення особи померлою (встановлення презумпції смерті). Визнання громадянина
  8. § 2. Дієздатність громадян
    Поняття дієздатності. Закон визначає дієздатність як здатність особи своїми діями набувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх (ч. 1 ст. 21 ЦК). Дієздатність, як і правоздатність, є спільною правовою передумовою до придбання особою своїми діями прав і обов'язків, реалізації їх і несення відповідальності.
  9. 4. ОСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У виконавчому провадженні
    Серед осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, можна виділити: Сторони - стягувач і боржник. Стягувач - громадянин або організація, на користь або в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржник - громадянин або орга-нізація, зобов'язані за виконавчим документом вчинити певні дії (передати грошові кошти та інше майно, виконати інші обов'язки або
  10. 10. Поняття судового представництва, види представництва, повноваження представника
    Громадяни вправі вести свої справи в арбітражному суді особисто або через представників. Ведення справи особисто не позбавляє громадянина права мати представників. Права і законні інтереси недієздатних громадян захищають в арбітражному процесі їхні законні представники - батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники , які можуть доручити ведення справи в арбітражному суді іншому обраному ними представнику.