З появою на міжнародній арені Організації Об'єднаних Націй багато юристів-международники зв'язують початок нової епохи в міжнародно-правовому розвитку - сучасного міжнародного права. Дійсно, важко переоцінити роль і значення самої великої й авторитетної міжнародної політичної організації в долях людської цивілізації. Так само, як і важко представити сучасний мир без ООН. Організація Об'єднаних Націй, що відзначила в 1995 р. своє 50-летие, пройшла складний і суперечливий шлях розвитку. Однак безсумнівно, що успіхів у її діяльності було значно більше, ніж невдач. І головний її успіх - ця відсутність із моменту виникнення ООН світових воєн
Історія створення ООН
Начавшаяся 1 вересня 1939 р. агресією Німеччини проти Польщі друга світова війна наочно показала, що Ліга Націй не впоралася зі своїм головним завданням - недопущенням нової світової війни. У зв"язку із цим у роки другої світової війни виникла ідея створення нової міжнародної політичної організації, яка б змогла надійно забезпечити мир і безпека народів Землі після її закінчення. Перший імпульс у формуванні цієї ідеї був даний Атлантичною хартією, підписаної президентом США ФД. Рузвельтом і прем"єр-міністром Великобританії У. Черчіллем 14 серпня 1941 р., і Декларацією правительства СРСР на Міжсоюзній конференції в Лондоні 24 вересня 1941 р. На договірно-правовому рівні ця ідея вперше була закріплена в Декларації правительства Радянського Союзу й правительства Польської Республіки про дружбу й взаємодопомогу від 4 грудня 1941 г.
Восени 1943 р. у Москві відбулася конференція міністрів закордонних справ СРСР, США й Великобританії, що прийняла 30 жовтня Декларацію чотирьох держав по питанню про загальну безпеку, підписану також і Китуїм. У цьому документі вказувалося на «необхідність установи в можливо короткий строк загальної міжнародної організації для підтримки миру й безпеки». У Декларації також проголошувалися принципи майбутньої організації, тобто мова йшла вже про рішення створити таку організацію. Дане рішення одержало підтвердження з боку глав трьох провідних держав антигітлерівської коаліції - СРСР, США й Великобританії на їхній конференції в Тегерані 1 грудня 1943 г.
Відповідно до пропозиції правительства США з 21 серпня по 7 жовтня 1944 р. у Думбартон-Оксе, пригороді столиці США Вашингтона, пройшла конференція за участю СРСР, США, Великобританії й Китаю, на якій був погоджений текст підсумкового документа - «Пропозиції щодо створення Загальної міжнародної організації безпеки». Дані пропозиції лягли в основу вироблення проекту Уставу майбутньої організації. Слід зазначити, що в Думбартон-Оксе не вдалося вирішити ряд істотних питань діяльності майбутньої організації: про порядок голосування в Раді Безпеки, про склад первісних членів майбутньої організації, долі підмандатних територій, змісті Статуту Міжнародного Суду. Принципова згода із цих питань удалося досягти під час Ялтинской конференції лідерів СРСР, США й Великобританії в лютому 1945 р. Так, один по одному голосування в Раді Безпеки була використана пропозиція Ф.Д. Рузвельта про принцип єдності дій великих держав при рішенні питань істоти, що згодом було закріплено в ст. 27 Уставу ООН. Відносно складу первісних членів майбутньої організації було вирішено, що в їхнє число ввійдуть поряд зі СРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка (БССР) як найбільш постраждалі в роки другої світової війни радянські республіки й внесшие значний внесок у справу розгрому загального ворога. На Ялтинской конференції також було ухвалене рішення, що установча конференція Об"єднаних Націй по створенню міжнародної організації відкриється в Сан-Франциско (США) 25 квітня 1945 г.
На конференції в Сан-Франциско були погоджені всі положення Уставу ООН, і 26 червня 1945 р. цей документ був урочисто підписаний представниками 50 держав. Одне місце було зарезервовано за правительством Польщі, оскільки в цей час існувало два польських правительства - одне в Лондоні (в еміграції), а інше у Варшаві. 24 жовтня 1945 р. Устав ООН після здачі на зберігання останньої ратифікаційної грамоти, необхідної для набрання ним чинності, став діючим міжнародно-правовим актом. З тих пор щорічно міжнародне співтовариство відзначає 24 жовтня як День Об'єднаних Націй. 51 держава, що підписала Устав ООН, у тому числі й Україна, уважаються первісними членами Організації Об'єднаних Націй. Сам же термін «Об'єднаних Націй» з'явився в період створення антигітлерівської коаліції держав і був закріплений у Декларації Об'єднаних Націй, підписаної у Вашингтоні 1 січня 1942 р. представниками 26 держав, включаючи СССР.
З погляду міжнародного права Устав ООН є загальним багатобічним міжнародним договором. Абсолютно справедливо його називають «Хартією сучасного міжнародного права», оскільки Устав ООН заклав фундамент сучасного міжнародного правопорядку, установив основні міжнародно-правові принципи й визначив норми поводження держав і інших суб'єктів міжнародного права на світовій арені
|
- 5. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
Суб'єкт міжнародного права - це носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпоряджень міжнародно-правових актів. Це також особа (у збірному значенні), поведінка якої регулюється міжнародним правом і яка вступає або може вступати в міжнародні публічні (міжвладні) правовідносини. Таким чином, це особи, учасники міжнародних
- 18. Кодифікація норм міжнародного права.
Під кодифікацією міжнародного права розуміється систематизація міжнародно-правових норм, здійснювана суб'єктами міжнародного права. Перші згадки в літературі з міжнародного права про корисність кодифікації відносяться до періоду буржуазних революцій. Вважається, що першим, хто виступив з ідеєю кодексу міжнародного права, був англійський юрист і філософ І. Бентам. Він, зокрема, писав, що «мало
- 21. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань виник у формі міжнародно-правового звичаю pacta sunt servanda (лат. - угоди треба дотримуватися) на ранніх стадіях розвитку державності, а в даний час знаходить висвітлення в численних двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угодах. В якості загальновизнаної норми поведінки суб'єктів зазначений принцип закріплений у Статуті ООН, преамбула
- 24. Принцип надання допомоги ООН у здійснювані нею діях
У п. 5 ст. 2 Уставу ООН установлено: «Всі Члени Організації Об'єднаних Націй надають їй усіляку допомогу у всіх діях, що вживаються нею відповідно до справжнього Уставу, і втримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якого Організація Об'єднаних Націй уживає дії превентивного або примусового характеру». Дія цього принципу можна проілюструвати на прикладі агресії Іраку проти Кувейту в
- 29. Принцип поваги прав людини й основних воль
Формування принципу поваги прав людини й основних воль безпосередньо пов'язане з ООН і діяльністю цієї організації в гуманітарній сфері. До прийняття Уставу ООН концепція поваги й захисту прав людини й основних воль носила переважно філолофсько-релігійний і політичний характер, міжнародно-правові норми в цій області були одиничними Ті колосальні жахи й трагедії, які довелося випробувати людству в
- 54. Історія створення міжнародних організацій
Необхідність міжнародного спілкування на більше широкій і постійній основі привела до перетворення двосторонніх переговорів у багатобічні конференції, які у свою чергу в силу політичних і економічних факторів середини XIX в. трансформувалися в міжнародні міжурядові організації. Першими такими організаціями стали так звані міжнародні адміністративні союзи: Міжнародний союз для виміру землі (1864
- 55. Поняття і види міжнародних організацій
Міжнародна організація - це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів. З
- Міжнародні конференції й міжнародні організації - Поняття й класифікація міжнародних організацій (Частина 1)
Міжнародна (міжурядова) організація - це постійно діюче об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою рішення певних завдань, що має необхідну для цього систему органів і самостійні права й обов'язки. Права й обов'язки міжнародної організації відмінні від прав і обов'язків держав-членів, саме тому міжурядові організації є самостійними суб'єктами міжнародного права. Їхня
- 55. Поняття й класифікація міжнародних організацій
Міжнародна (міжурядова) організація - це постійно діюче об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою рішення певних завдань, що має необхідну для цього систему органів і самостійні права й обов'язки. Права й обов'язки міжнародної організації відмінні від прав і обов'язків держав-членів, саме тому міжурядові організації є самостійними суб'єктами міжнародного права. Їхня
- 57. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
Як уже відзначалося, міжнародні організації ставляться до категорії вторинних або похідних суб"єктів міжнародного права. Їхньою головною відмінністю від первинних суб"єктів є відсутність суверенітету. Це у свою чергу означає, що права міжнародних організацій як суб"єктів міжнародного права відрізняються від прав держав - первинних суб"єктів міжнародного права й мають договірно-правову основу.
|