Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоМіжнародне право (шпаргалки) → 
« Попередня Наступна »
Шпаргалки по міжнародному праву, 2009 - перейти до змісту підручника

59. Організація Об'єднаних Націй

З появою на міжнародній арені Організації Об'єднаних Націй багато юристів-международники зв'язують початок нової епохи в міжнародно-правовому розвитку - сучасного міжнародного права. Дійсно, важко переоцінити роль і значення самої великої й авторитетної міжнародної політичної організації в долях людської цивілізації. Так само, як і важко представити сучасний мир без ООН. Організація Об'єднаних Націй, що відзначила в 1995 р. своє 50-летие, пройшла складний і суперечливий шлях розвитку. Однак безсумнівно, що успіхів у її діяльності було значно більше, ніж невдач. І головний її успіх - ця відсутність із моменту виникнення ООН світових воєн
Історія створення ООН
Начавшаяся 1 вересня 1939 р. агресією Німеччини проти Польщі друга світова війна наочно показала, що Ліга Націй не впоралася зі своїм головним завданням - недопущенням нової світової війни. У зв"язку із цим у роки другої світової війни виникла ідея створення нової міжнародної політичної організації, яка б змогла надійно забезпечити мир і безпека народів Землі після її закінчення. Перший імпульс у формуванні цієї ідеї був даний Атлантичною хартією, підписаної президентом США ФД. Рузвельтом і прем"єр-міністром Великобританії У. Черчіллем 14 серпня 1941 р., і Декларацією правительства СРСР на Міжсоюзній конференції в Лондоні 24 вересня 1941 р. На договірно-правовому рівні ця ідея вперше була закріплена в Декларації правительства Радянського Союзу й правительства Польської Республіки про дружбу й взаємодопомогу від 4 грудня 1941 г.
Восени 1943 р. у Москві відбулася конференція міністрів закордонних справ СРСР, США й Великобританії, що прийняла 30 жовтня Декларацію чотирьох держав по питанню про загальну безпеку, підписану також і Китуїм. У цьому документі вказувалося на «необхідність установи в можливо короткий строк загальної міжнародної організації для підтримки миру й безпеки». У Декларації також проголошувалися принципи майбутньої організації, тобто мова йшла вже про рішення створити таку організацію. Дане рішення одержало підтвердження з боку глав трьох провідних держав антигітлерівської коаліції - СРСР, США й Великобританії на їхній конференції в Тегерані 1 грудня 1943 г.
Відповідно до пропозиції правительства США з 21 серпня по 7 жовтня 1944 р. у Думбартон-Оксе, пригороді столиці США Вашингтона, пройшла конференція за участю СРСР, США, Великобританії й Китаю, на якій був погоджений текст підсумкового документа - «Пропозиції щодо створення Загальної міжнародної організації безпеки». Дані пропозиції лягли в основу вироблення проекту Уставу майбутньої організації. Слід зазначити, що в Думбартон-Оксе не вдалося вирішити ряд істотних питань діяльності майбутньої організації: про порядок голосування в Раді Безпеки, про склад первісних членів майбутньої організації, долі підмандатних територій, змісті Статуту Міжнародного Суду. Принципова згода із цих питань удалося досягти під час Ялтинской конференції лідерів СРСР, США й Великобританії в лютому 1945 р. Так, один по одному голосування в Раді Безпеки була використана пропозиція Ф.Д. Рузвельта про принцип єдності дій великих держав при рішенні питань істоти, що згодом було закріплено в ст. 27 Уставу ООН. Відносно складу первісних членів майбутньої організації було вирішено, що в їхнє число ввійдуть поряд зі СРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка (БССР) як найбільш постраждалі в роки другої світової війни радянські республіки й внесшие значний внесок у справу розгрому загального ворога. На Ялтинской конференції також було ухвалене рішення, що установча конференція Об"єднаних Націй по створенню міжнародної організації відкриється в Сан-Франциско (США) 25 квітня 1945 г.
На конференції в Сан-Франциско були погоджені всі положення Уставу ООН, і 26 червня 1945 р. цей документ був урочисто підписаний представниками 50 держав. Одне місце було зарезервовано за правительством Польщі, оскільки в цей час існувало два польських правительства - одне в Лондоні (в еміграції), а інше у Варшаві. 24 жовтня 1945 р. Устав ООН після здачі на зберігання останньої ратифікаційної грамоти, необхідної для набрання ним чинності, став діючим міжнародно-правовим актом. З тих пор щорічно міжнародне співтовариство відзначає 24 жовтня як День Об'єднаних Націй. 51 держава, що підписала Устав ООН, у тому числі й Україна, уважаються первісними членами Організації Об'єднаних Націй. Сам же термін «Об'єднаних Націй» з'явився в період створення антигітлерівської коаліції держав і був закріплений у Декларації Об'єднаних Націй, підписаної у Вашингтоні 1 січня 1942 р. представниками 26 держав, включаючи СССР.
З погляду міжнародного права Устав ООН є загальним багатобічним міжнародним договором. Абсолютно справедливо його називають «Хартією сучасного міжнародного права», оскільки Устав ООН заклав фундамент сучасного міжнародного правопорядку, установив основні міжнародно-правові принципи й визначив норми поводження держав і інших суб'єктів міжнародного права на світовій арені
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "59. Організація Об'єднаних Націй"
  1. 5. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
    Суб'єкт міжнародного права - це носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпоряджень міжнародно-правових актів. Це також особа (у збірному значенні), поведінка якої регулюється міжнародним правом і яка вступає або може вступати в міжнародні публічні (міжвладні) правовідносини. Таким чином, це особи, учасники міжнародних
  2. 18. Кодифікація норм міжнародного права.
    Під кодифікацією міжнародного права розуміється систематизація міжнародно-правових норм, здійснювана суб'єктами міжнародного права. Перші згадки в літературі з міжнародного права про корисність кодифікації відносяться до періоду буржуазних революцій. Вважається, що першим, хто виступив з ідеєю кодексу міжнародного права, був англійський юрист і філософ І. Бентам. Він, зокрема, писав, що «мало
  3. 21. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
    Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань виник у формі міжнародно-правового звичаю pacta sunt servanda (лат. - угоди треба дотримуватися) на ранніх стадіях розвитку державності, а в даний час знаходить висвітлення в численних двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угодах. В якості загальновизнаної норми поведінки суб'єктів зазначений принцип закріплений у Статуті ООН, преамбула
  4. 24. Принцип надання допомоги ООН у здійснювані нею діях
    У п. 5 ст. 2 Уставу ООН установлено: «Всі Члени Організації Об'єднаних Націй надають їй усіляку допомогу у всіх діях, що вживаються нею відповідно до справжнього Уставу, і втримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якого Організація Об'єднаних Націй уживає дії превентивного або примусового характеру». Дія цього принципу можна проілюструвати на прикладі агресії Іраку проти Кувейту в
  5. 29. Принцип поваги прав людини й основних воль
    Формування принципу поваги прав людини й основних воль безпосередньо пов'язане з ООН і діяльністю цієї організації в гуманітарній сфері. До прийняття Уставу ООН концепція поваги й захисту прав людини й основних воль носила переважно філолофсько-релігійний і політичний характер, міжнародно-правові норми в цій області були одиничними Ті колосальні жахи й трагедії, які довелося випробувати людству в
  6. 54. Історія створення міжнародних організацій
    Необхідність міжнародного спілкування на більше широкій і постійній основі привела до перетворення двосторонніх переговорів у багатобічні конференції, які у свою чергу в силу політичних і економічних факторів середини XIX в. трансформувалися в міжнародні міжурядові організації. Першими такими організаціями стали так звані міжнародні адміністративні союзи: Міжнародний союз для виміру землі (1864
  7. 55. Поняття і види міжнародних організацій
    Міжнародна організація - це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів. З
  8. Міжнародні конференції й міжнародні організації - Поняття й класифікація міжнародних організацій (Частина 1)
    Міжнародна (міжурядова) організація - це постійно діюче об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою рішення певних завдань, що має необхідну для цього систему органів і самостійні права й обов'язки. Права й обов'язки міжнародної організації відмінні від прав і обов'язків держав-членів, саме тому міжурядові організації є самостійними суб'єктами міжнародного права. Їхня
  9. 55. Поняття й класифікація міжнародних організацій
    Міжнародна (міжурядова) організація - це постійно діюче об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою рішення певних завдань, що має необхідну для цього систему органів і самостійні права й обов'язки. Права й обов'язки міжнародної організації відмінні від прав і обов'язків держав-членів, саме тому міжурядові організації є самостійними суб'єктами міжнародного права. Їхня
  10. 57. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
    Як уже відзначалося, міжнародні організації ставляться до категорії вторинних або похідних суб"єктів міжнародного права. Їхньою головною відмінністю від первинних суб"єктів є відсутність суверенітету. Це у свою чергу означає, що права міжнародних організацій як суб"єктів міжнародного права відрізняються від прав держав - первинних суб"єктів міжнародного права й мають договірно-правову основу.
© 2014-2022  ibib.ltd.ua