їх участь у справі передбачено кримінально-процесуальнимзаконом;
вони є суб'єктами певних процесуальних прав і обов'язків;
діють у кримінальному процесі відповідно до своїх прав іобов'язків;
вступають у процесуальні правовідносини.
Учасники кримінального процесу розрізняються за своїм процесуальним станом, виконанням кримінально-процесуальних функцій і завдань. У кожного з них своя мета, вони вступають між собою у різноманітні правовідносини. Це створює передумови для їх класифікації - в наукових, навчальних і правозастосовних цілях. Є різні класифікації учасників процесу.
Найбільш широковживаною є класифікація залежно від інтересу, що його має той чи інший суб'єкт у кримінальній справі. За цією підставою всіх учасників поділяють на чотири групи.
1. Державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес(представляють державні інтереси). До них належать: суд, суддя,прокурор, начальник слідчого відділу, слідчий, орган дізнання,особа, яка провадить дізнання.
Суб'єкти, які мають власний інтерес у кримінальному процесі.Це підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, потерпілий, цивільний позивач і відповідач.
Суб'єкти, які захищають або представляють інтереси інших осіб.До цієї групи належать: захисник, представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.
Інші суб'єкти (особи, які не мають інтересу у кримінальній справі):заявник про злочин; особа, яка дає пояснення слідчим органам,прокурору, судді; свідок; експерт; керівник експертної установи;спеціаліст; перекладач; особа, яка розуміє знаки німого або глухого;поняті; поручителі; педагог; лікар; батьки або інші законні представники неповнолітнього свідка, які присутні при його допиті;особи, разом з якими особу пред'являють для впізнання; особи,які беруть участь у відтворенні обстановки й обставин події, обшукуваний; особа, в якої беруть зразки для експертного дослідження;
* Зокрема, є пропозиції щодо найменування осіб, зазначених в п. 8 ст. 32 та главі З КПК, учасниками, а всіх інших осіб - суб'єктами процесу.
особи, що займають приміщення, в якому провадять обшук, виїмку, огляд або опис майна; особи, присутні при провадженні обшуку або виїмки; особа, котрій передано на зберігання майно, на яке накладено арешт; секретар судового засідання.
Наведена класифікація не враховує того основного положення, що кожний із суб'єктів бере участь у кримінально-процесуальній діяльності, яка виконує кілька функцій (див. лекцію 1). Окрім того, інтерес не є кримінально-процесуальною категорією. Зважаючи на це, найбільш вдалою є класифікація, в основі якої - процесуальна функція суб'єкта. За цією ознакою всіх суб'єктів поділяють на чотири групи:
суб'єкти, які виконують функцію правосуддя (суд, суддя);
суб'єкти, які виконують функцію кримінального переслідування (прокурор, начальник слідчого відділу, слідчий, орган дізнання,особа, яка провадить дізнання);
суб'єкти, які виконують функцію захисту (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, потерпілий,цивільний позивач і відповідач, захисник, представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача);
суб'єкти, які виконують допоміжну функцію (склад суб'єктівцієї групи повністю збігається зі складом четвертої групи - за класифікацією, здійсненою на підставі інтересу).
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:
Терміни "суб'єкти кримінально-процесуального права" та"учасники кримінального процесу" є тотожними.
В основу класифікації суб'єктів може бути покладено їх інтересу результатах провадження в кримінальній справі або функції, яківони виконують.
|
- Тема 9. Адміністративно-правовий примус
ознаки адміністративно-правового примусу. Співвідношення адміністративно-правового примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права. Види адміністративно-правового примусу: заходи адміністративного попередження, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративного стягнення. Адміністративно-правовий примус є одним із видів державно-правового примусу. Він
- Тема 12. Адміністративний процес
ознаки юридичного процесу, адміністративний процес характеризується рядом особливостей: а) це владна, цілеспрямована діяльність суб'єктів державної ви конавчої влади; б) владна діяльність суб'єктів державної виконавчої влади спря мована на вирішення у відповідності до закону конкретних справ, підвідомчих цим органам; в) владна діяльність органів виконавчої влади повно, детально, чітко
- Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
ознаки, як публічність, організаційна спрямованість, визначеність в законі меж діяльності. Обидва види управління різняться лише за суб'єктами та характером джерел їх регулювання. В той же час вони торкаються інтересів громадян, направлені на забезпечення реалізації та захист їхніх прав і свобод, створення умов для виконання ними своїх обов'язків. Викладене дає підстави оновити наукове
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ознаками поділяється на загальне і спеціальне. Порядок розгляду загальних скарг регулюється Законом України "Про звернення громадян". Порядок провадження щодо спеціальних скарг регулюється у відомчих нормативних актах органів виконавчої влади зі спеціальною компетенцією (міністерства оборони, міністерства внутрішніх справ та ін.). У цих відомчих актах мають конкретизуватися загальні положення
- 16. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
ознаками: виникають на підставі норм цивільного процесуального права в результаті їх реалізації; створюються між учасниками суспільних відносин - судом і кожним з учасників цивільного процесу під час судочинства в цивільній справі; юридичне закріплюють взаємну поведінку зазначених суб'єктів через їх суб'єктивні цивільні процесуальні права і обов'язки; реалізація суб'єктивних цивільних прав і
- 29. Поняття та значення процесуального представництва
ознак, характерних для осіб, що беруть участь у справі, відносять до них і представників. Заперечення противників протилежної позиції зводяться, зокрема, до того, що представники не мають самостійних прав, вони здійснюють права довірителів у всіх випадках від їх імені3. Виключаючи процесуальних представників зі складу осіб, які беруть участь у справі, одні автори зазначають, що вони матеріально і
- § 3. Зв'язок криміналістики із суміжними галузями знань
ознак (слідів), вивчення і систематизація яких необхідні для ефективного виявлення, розкриття і попередження злочинів. Дослідження іншого об'єкта криміналістики - сфери кримінально-правової боротьби зі злочинністю передбачає вивчення: 1) кримінального законодавства; 2) законодавства, що регулює відношення у сфері боротьби зі злочинністю (Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК),
- § 1. Криміналістична профілактика злочинів
ознаки і способи їх підготовки, вчинення і приховування. Успішна профілактична діяльність слідчого залежить від ефективності провадження слідчих дій, до яких насамперед належать допит, огляд і призначення судових експертиз, а також тактичні операції, серед яких слід виділити такі, як виявлення обставин, що сприяли вчиненню злочину, що має виражену профілактичну спрямованість. У випадках, коли
- § 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз
ознак досліджуваного об'єкта. Це зразки створені або отримані поза зв'язком з розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, у якої відбираються зразки, її щоденники та інші рукописні документи, виконані до кримінальної справи). Експериментальні зразки - це зразки, що спеціально отримані для проведення цієї конкретної експертизи. Вибір
- § 1. Сутність методики розслідування злочинів
ознак злочинів певних видів. Відповідні норми КПК становлять основу для розробки типових обставин, що підлягають встановленню в процесі доказування у справах про злочини певного виду, і побудови структури окремої методики розслідування. Найважливішим чинником розробки ефективних методик розслідування є вивчення та аналіз кримінального оточення особи злочинця, механізму та способів вчинення та
|