Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоПрокурорський нагляд в Україні → 
« Попередня Наступна »
Шумський П.В.. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вен-турі.,1998. - 336 с., 1998 - перейти до змісту підручника

Перевірка достовірності повідомлень про злочини


не завжди служить умовою, без якої неможливо вирішити питання про порушення справи. Але якщо наявність ознак злочину викличе сумнів, така перевірка не тільки бажана, але й необхідна, вона є однією з гарантій законності і обгрунтованості порушення кримінальної справи. Дуже важливо, щоб перевірка проводилась швидко і досить обережно, інакше із засобів, що сприяють боротьбі зі злочинністю, вона може перетворитись у свою протилежність. Інколи в результаті тривалої і невмілої перевірки передчасно стають широко відомими дані про злочини, які відомі прокурору чи слідчому, і це дає можливість заінтересованим особам приховати сліди злочину, перешкодити розслідуванню.
Мета попередньої перевірки - зовсім не точне встановлення складу злочину, тобто винних осіб, форм вини, мотиву, способу та інших обставин вчинення злочину. Єдине, до чого слід прагнути в ході такої перевірки, це - з найбільшою ймовірністю з'ясувати саму подію злочину, тобто скласти реальне обгрунтування передбачень, що дія чи бездія, про яку повідомляє заявник, мала місце і вона є суспільне небезпечною. Детальне ж дослідження всіх обставин вчиненого злочину, встановлення і процесуальне закріплення доказів не можуть бути предметом попередньої перевірки. З'ясування цих питань становить завдання розслідування. У ході перевірки повідомлення про злочини можуть бути виявлені обставини, що виключають можливість порушення справи навіть при безсумнівній достовір-
255
ності фактів, викладених в повідомленні. Це - закінчення перебігу строків давності, смерть особи, що вчинила злочин, наявність вироку, що вступив в законну силу, згідно з яким цю особу вже засуджено за цей же злочин та інші обставини, вказані в законі. Якщо при перевірці матеріалів такі обставини будуть виявлені, то справа не може бути порушена. Однак слід мати на увазі, що найчастіше вони стають відомими не в цей момент, а пізніше, коли в ході розслідування вже встановлена конкретна винна особа. Пояснюється це тим, що такі обставини невід'ємні від особи обвинуваченого і виявити їх існування можна, як правило, лише після того, як будуть зібрані дані для притягнення певної особи до кримінальної відповідальності. А оскільки, вирішуючи питання про порушення справи, прокурор (орган дізнання, суддя) таких даних, як правило, не має, то в цей момент, природно, далеко не завжди може з'ясувати наявність обставин, що перешкоджають порушенню справи. Тому коли в зареєстрованому повідомленні є достатні дані, що вказують на ознаки злочину, справа повинна бути порушена, і такий акт є цілком законним і обгрунтованим, навіть якщо в майбутньому, при розслідуванні справи і встановленні особи будуть виявлені обставини, що тягнуть за собою закриття справи. Таким чином, попередня перевірка повідомлень про злочини має своїм завданням гарантувати законність і обгрунтованість порушення кримінальних справ. Завдання це може вважатись виконаним, якщо в результаті перевірки кримінальну справу буде порушено за наявності в події ознак злочину і одночасно при відсутності обставин, які виключають можливість провадження по справі.
Попередню перевірку слід розглядати як складовий (але не обов'язковий) елемент стадії порушення кримінальної справи. Ця стадія починається з надходження до компетентної посадової особи повідомлення про злочин і перевірки такого повідомлення, яка повинна передувати вирішенню питання про порушення справи, органічно включається в систему дій, з яких складається дана процесуальна стадія. Серед них: прийом заяви (повідомлення), занесення в протокол усної заяви громадянина, роз'яснення заявникові відповідальності за завідомо неправдиве донесення, складання протоколу у разі явки з повинною, направлення заяви по підсудності чи підслідності, вжиття заходів до попередження чи недопущення злочину, а також закріплення його слідів. Всі ці дії врегульовані кримінально-процесуальним законом, як юридичні факти вони породжують певні правовідносини і тому є процесуальними.
256

До процесуальних також відносяться дії, направлені ^на перевірку достатності даних для порушення кримінальної справи. До цих заяв і повідомлень можуть бути витребувані необхідні матеріали і отримані пояснення, однак без провадження слідчих дій. Враховуючи специфічні можливості органів дізнання і органів, що проводять оперативно-розшукову діяльність, можуть перевіряти повідомлення про злочини також і методами оперативно-розшукової роботи. У тому, що процесуальні дії можуть вчинятись і фактично вчиняються часто до порушення справи, коли процес по справі ще не ведеться і справи взагалі може не бути, нема нічого протиприродного і неприпустимого. Таким чином, на нашу думку, є безсумнівним, що кримінальний процес чи кримінально-процесуальна діяльність починається з моменту прийняття органом дізнання, слідчим, прокурором чи суддею сигналу (заяви, повідомлення і т.д.) про вчинюваний чи підготовлюваний злочин. Вважати початком кримінального процесу момент винесення постанови (ухвали) про порушення справи - значить ігнорувати спосіб регламентації попередньої перевірки. Визначення моменту, що служить відправним пунктом кримінально-процесуальної діяльності, має пряме відношення до проблеми прокурорського нагляду в кримінальному судочинстві. Якщо нагляд за точним виконанням законів у всіх стадіях кримінального судочинства покладено на прокурора, якщо дальше кримінальне судочинство, точніше, стадія порушення справи починається з прийняття заяви (повідомлення) про злочин, то з цього виходить, що прокурорський нагляд повинен поширюватися на всі дії, пов'язані з прийомом і перевіркою сигналу про злочин. Прокурор зобов'язаний забезпечити правильне процесуальне оформлення приводу до порушення справи, законність засобів перевірки сигналу, що надійшов, дотримання встановлених строків для прийняття рішення і т.д. Якщо ж погодитись з тим, що наглядові функції прокурора починаються з моменту порушення кримінальної справи, то доведеться визнати, що прокурорський нагляд не охоплює певної частини кримінально-процесуальної діяльності, що передує винесенню постанови (ухвали) про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи. Але таке рішення, звичайно, є не прийнятним. Тому висновок повинен бути тільки один: початком функціонування прокурорського нагляду за дотриманням законності всіма органами і особами, які беруть участь у кримінальному процесі, є момент прийняття органом дізнання, слідчим, суддею чи самим прокурором заяви (по-
9 П. Шумський 257
г
відомлення) про вчинений чи підготовлюваний злочин. З цього моменту прокурор несе всю повноту відповідальності за дотримання законності в кримінальному судочинстві, за швидке встановлення і виявлення винних і справедливе їх покарання. Як уже зазначалось, способи перевірки підстав до порушення справи визначені законом: це витребування необхідних матеріалів і отримання пояснень, однак без провадження слідчих дій. Якщо в повідомленні, що надійшло, недостатньо даних, які вказують на ознаки злочину, прокурор, слідчий, орган дізнання чи суддя мають право витребувати від керівника відповідного відомства, підприємства, установи різних форм власності, надання належних документів і даних, провадження перевірок і ревізій, має право також рекомендувати посадовим особам і громадянам дати письмові пояснення з приводу події, що з'ясовується, і т.п.
Мета, яку в даному разі поставили перед собою, полягає, передусім, в отриманні достатньо повної і об'єктивної інформації. Але добре відомо, що є немало правових засобів, за допомогою яких ця мета могла б бути досягнута порівняно швидко і повніше. Правило про те, що будь-які слідчі дії можуть проводитись тільки після порушення кримінальної справи, давно прийняте нашим законодавством і процесуальною теорією, перевірене багатолітнім досвідом і за своїм призначенням належить до основних ідей судочинства.
Поряд з цим це принципове положення про припустимість провадження слідчих дій лише після порушення кримінальної справи тривалий час піддається критиці. Посилаючись на труднощі, що виникли в ряді випадків, деякі практичні працівники наполягають на тому, що законом повинно бути дозволено перевіряти поступаючі сигнали про злочини з допомогою слідчих дій, зокрема експертизи. Ця точка зору отримала певну підтримку. Але вона помилкова в своїй основі, і проти неї слід рішуче заперечувати.
Сказане дозволяє сформулювати конкретне практичне завдання, яке виникає перед прокурором кожного разу, коли він перевіряє законність і обгрунтованість порушення кримінальної справи. Це завдання полягає в тому, щоб реалізувати владні повноваження, заборонити будь-які намагання слідчого чи органу дізнання з'ясовувати наявність ознак злочину з допомогою слідчих дій (крім огляду місця події). Жодне зареєстроване повідомлення чи заява не повинні перевірятись з використанням таких процесуальних засобів, які розраховані законодавцем на інше застосування.
258

Особливо гостро стоїть питання про можливість без порушення справи затримувати підозрюваних. Як відомо, затримання відноситься до числа невідкладних слідчих дій. Необхідність в ньому часто виникає, коли кримінальної справи ще нема, тому що сам факт затримання в багатьох випадках служить першим сигналом про злочин, приводом для порушення справи. Так що об'єктивна потреба в затриманні підозрюваного до порушення кримінальної справи дійсно існує (на відміну від експертизи) і постійно реалізується на практиці. Є, у всякому разі, два важливих моменти попереднього розслідування, які не забезпечені в достатній мірі прокурорським наглядом: затримання як підозрюваного у скоєнні злочину і притягнення як обвинуваченого. Тут є невикористані можливості вдосконалення прокурорського нагляду шляхом його активізації.
Законом передбачено, що орган дізнання, слідчий має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, за наявності однієї із вказаних підстав. Про кожен випадок затримання орган дізнання, слідчий зобов'язані скласти протокол із дотриманням всіх встановлених законом вимог і протягом 24 годин зробити письмове повідомлення прокурору. Останній протягом 48 годин з моменту отримання повідомлення про проведене затримання зобов'язаний дати санкцію на взяття під варту чи звільнити затриманого. Таким чином, прокурорська оцінка законності і обгрунтованості затримання розтягується на весь період перебування особи в становищі затриманого, тобто на 72 години. Це небажано з точки зору необхідності оперативної перевірки законності проведеного затримання і рішучого реагування на кожен випадок порушення закону при затриманні. Тому у новому законі України про прокуратуру слід встановити правило, згідно з яким прокурор повинен повідомлятися про проведене затримання негайно, у всякому разі, не пізніше 24 годин, а також негайно оцінити законність проведеного затримання і у разі необхідності негайно звільнити затриманого.1
У виняткових випадках відносно особи, що підозрюється у вчиненні злочину, може бути застосований один із передбачених законом запобіжних заходів до пред'явлення йому обвинувачення.
'Див. Таджисвт. Прокурорський нагляд і відомчий контроль за розслідуванням злочинів. Т., 1985, с. 127.
9* 259
Згідно з чинним законодавством санкція прокурора вимагається лише у випадках застосування як міри запобіжного заходу взяття під варту. Враховуючи специфіку становища підозрюваного, необхідність поширення прокурорського нагляду на всі випадки появи підозрюваного в кримінальному процесі, бажано цьому правилу надати універсального характеру, встановити необхідність отримання санкції прокурора на всі випадки застосування запобіжного заходу до підозрюваного, тим більше, що це можливо і стосовно неповнолітнього.
Важливим вузловим моментом розслідування є притягнення як обвинуваченого по кримінальній справі. До обов'язкових випадків прокурорського нагляду дана процесуальна дія не входить. За загальним правилом, слідчий не зобов'язаний інформувати прокурора про підготовку чи притягнення як обвинуваченого. Прокурор також на даному етапі розслідування не зобов'язаний оцінювати законність вказаної дії слідчого, крім тих випадків, коли прокурорський нагляд включається автоматично (санкціонування взяття обвинуваченого під варту та інші). Часто оцінка законності і обгрунтованості притягнення як обвинуваченого здійснюється прокурором «заднім числом» при затвердженні обвинувального висновку. Таке становище невиправдане. Доцільно встановити процедуру отримання слідчим (органом дізнання) згоди прокурора на притягнення як обвинуваченого. Тим самим одна з найбільш важливих і відповідальних дій слідчого попередньо буде оцінюватись прокурором з точки зору законності і обгрунтованості, прокурор своєчасно і в обов'язковому порядку отримає інформацію про хід слідства.1
За наявності вказаних у законі приводів і належних підстав прокурор, слідчий, орган дізнання, судця виносять постанову про порушення кримінальної справи. За своїм змістом ця постанова повинна складатися з мотивованої констатації ознак кримінальне карної дії і рішення почати розслідування чи судовий розгляд злочину. Постанова повинна бути складена так, щоб, ознайомившись з нею, прокурор міг зробити висновок про відповідність її закону і залежно від цього підлягає скасуванню, зміні чи може бути залишена в силі. У стадії порушення кримінальної справи між прокурором, як органом нагляду з одного боку, і органами дізнання, попереднього слідства і суду (судді) - з іншого, виникають наступні процесуальні відносини.
1 Див.Маршу нов М.Н. Згода прокурора на притягнення в якості обвинуваченого. «Правознавство», 1989, № 4, с. 88-91.
260

Порушивши справу, прокурор направляє її слідчому для провадження попереднього слідства чи органу дізнання для проведення дізнання. Слідчий, до якого надійшла постанова прокурора про порушення справи, повинен негайно приступити до провадження слідства. Цей акт оформляється постановою про прийняття справи до свого провадження. Копію постанови слідчий не пізніше 24 годин направляє прокурору.
Нагляд прокурора за законністю порушення кримінальних справ нерозривно пов'язаний з наглядом за законністю відмов в порушенні справи і немислимий без нього. Власне, це єдине, а точніше двоєдине завдання нагляду в початковій стадії кримінального процесу. У порушенні кримінальної справи може бути відмовлено у разі відсутності підстав до порушення, а рівно за наявності обставин, що виключають провадження по справі. Ніяких інших причин до відмови в порушенні справи закон не передбачає.
Невстановлення винної особи чи недостатність доказів не можуть потягти за собою відмову в порушенні справи, вони можуть служити лише підставою до закриття вже порушеної і розслідуваної справи. Тобто, якщо в порушенні кримінальної справи відмовлено з якихось інших, крім названих вище мотивів, така відмова є незаконною і прокурор повинен реагувати на неї належним чином.
Перевіряючи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор одночасно знайомиться зі всіма матеріалами, що послужили підставою для відмови. Якщо він вважає, що вони недостатні для того, щоб зробити правильний висновок про відсудність ознак злочину, чи суперечать такому висновкові, то скасовує незаконну постанову слідчого (органу дізнання) і, якщо в цьому є необхідність, сам проводить додаткову перевірку матеріалів чи доручає її слідчому (органу дізнання) або безпосередньо порушує кримінальну справу. Слідчий чи орган дізнання не може сам скасувати свою постанову про відмову в порушенні справи і почати провадження, якщо тільки він не має для цього нових, раніше невідомих фактів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Перевірка достовірності повідомлень про злочини"
  1. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування
    Кримінальні справи про хабарництво порушуються за матеріалами органів боротьби з економічною злочинністю, організованою злочинністю і корупцією. Такі справи пов'язані з заявами, що надійшли до органів прокуратури про майбутнє давання хабара у зв'язку з вимаганням та іншими обставинами. Іноді справи про хабарництво порушуються внаслідок явки з повинною, коли хабародавець звертається до органів
  2. Інкасо
    - це одержання банком за дорученням клієнта належних йому грошей від платника і зарахування цих грошей на банківський рахунок клієнта. Інкасування векселів проводиться банком до настання строку виплати по векселю (його погашення). Воно оформляється інкасовим індосаментом (передатним надписом на зворотному боці векселя), який засвідчує передачу клієнтом банкові права за векселем. Одержавши від
  3. Розкрадання грошових коштів шляхом використання підроблених чеків
    Зміни механізму здійснення господарських зв'язків, викликані перетвореннями в економіці, зробили актуальною проблему відновлення ролі чеків як засобу безготівкових грошових розрахунків. Чек - це один із видів платіжних документів, що містить письмове розпорядження банку видати вказану в ньому суму грошей пред'явнику чека або перерахувати певну суму з поточного рахунку особи, яка підписала чек, на
  4. Стадії.
    Порушення кримінальної справи є першою, початковою стадією кримінального процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні встановити наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, які є
  5. Передумовою для порушення кримінальної справи:
    є наявність законних приводів і підстав Приводи - це передбачені законом джерела, з яких органи, уповноважені порушити справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини. Приводу для порушення кримінальної справи: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників
  6. Заява або повідомлення про злочин
    повинні бути розглянуті протягом 3 діб з дня їх надходження, протягом цього строку прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані прийняти рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи або направлення заяви за належністю (ч.2 ст.97 КПК) Якщо питання про порушення кримінальної справи не може бути вирішено на підставі даних заяви, перевіряються документи, беруться
  7. 56. Повноваження прокурору з нагляду за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства
    Прокурорський нагляд виступає гарантією законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства. Повноваження прокурора під час нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства поділяються на: 1) повноваження, спрямовані на запобігання порушень законності (відвід слідчого, особи, що провадить дізнання, відмова у санкціонуванні слідчих дій, ненадання згоди на
  8. 59. Напрями і завдання прокурорського нагляду при порушенні кримінальної справи і провадженні досудового слідства
    Основним завданням є швидке та принципове реагування на інформацію, яка надходить до правоохоронних органів, про вчинені і такі, що готуються злочини створення необхідних передумов щодо провадження розслідування за такими справами. Від того, наскільки своєчасно, законно та обґрунтовано прийнято рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи залежить швидке та повне розкриття
  9. 60. Нагляд прокурора за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень про злочини.
    Єдиний порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, встановлено Інструкцією «Про порядок риймання, реєстрації та розгляду у всіх органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються», атвердженою наказом МВС України від 14.04.2004 р. № 400. До
  10. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    Одним з основних напрямів у сфері боротьби зі злочинністю є розробка і застосування заходів щодо її попередження. Наукове забезпечення цієї сфери здійснюється кримінологією, криміналістикою та іншими кримінально-правовими галузями. Криміналістична профілактика, як діяльність уповноважених суб'єктів і напрям наукових досліджень, базується на загальних кримінологічних рекомендаціях щодо