| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Інкасо |
||
|
- це одержання банком за дорученням клієнта належних йому грошей від платника і зарахування цих грошей на банківський рахунок клієнта. Інкасування векселів проводиться банком до настання строку виплати по векселю (його погашення). Воно оформляється інкасовим індосаментом (передатним надписом на зворотному боці векселя), який засвідчує передачу клієнтом банкові права за векселем. Одержавши від боржника потрібну суму, банк гасить вексель і перераховує гроші на рахунок клієнта. Кабінетом Міністрів і Національним банком України ЗО липня 1992 р. прийнято спільне рішення про запровадження з 1 січня 1993 р. форм розрахунків, які відповідають умовам сучасного господарювання, можуть використовуватися із застосуванням електронних технологій і за- 181 безпечують гарантоване прискорене надходження коштів. Це такі форми розрахунків, як платіжні доручення, платіжні вимог и-доручення, чеки, акредитиви з депонуванням коштів у банку постачальника, векселі. Рішенням Уряду і Національного банку України встановлено, що платежі іа хлібопродукти, воду, електро- й теплоенергію, за користування телефоном, за поштово-телеграфні послуги, перевезення товарів, а також розрахунки із залізницями, пароплавствами, автотранспортними підприємствами повинні здійснюватися з використанням попередньої оплати. Одним із видів діяльності комерційних банків є здійснення інвестиційних операцій. У банківській практиці такі операції означають вкладення коштів у цінні папери підприємств на порівняно тривалий період. Інвестиційні цінні папери - це зобов'язання, які обертаються на ринку у вигляді векселів, облігацій та акцій. В Україні цей вид банківських операцій ще не набув належного поширення, що пов'язано з відсутністю сформованого ринку цінних паперів. Обслуговування банком зовнішньоторговельних угод полягає в його посередництві у фінансових розрахунках між експортерами та імпортерами, а в разі необхідності - у кредитуванні. Посередництво здійснюється на основі кореспондентського договору, тобто угоди між двома або кількома кредитними установами щодо здійснення платежів і розрахунків однією з них за дорученням і за рахунок іншої. Такі розрахунки відображаються на кореспондентських рахунках. До нових нетрадиційних видів послуг комерційних банків належать лізингові послуги. Лізинг являє собою здачу в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування. Як правило, протягом строку дії договору про лізинг орендар сплачує орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна. На прохання клієнта банк закуповує певне майно (устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку тощо) і бере на себе практично усі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення строкових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, укладає з банком строковий договір оренди, в якому визначається, разом з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внесення. Однією з нетрадиційних банківських послуг є факторинг - це купівля банком у клієнта права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги від клієнта). Як правило, банк купує дебіторські рахунки, пов'язані з постачанням товарів 182 або наданням послуг. Факторингова послуга оформляється укладенням між банком і клієнтом спеціального договору. Клієнт, що продав дебіторський борг, одержує від банку гроші (готівка, переказ, оплата чека тощо) у розмірі 80-90% суми боргу. Залишені 10-20% суми банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до сплати боргу. Комерційні банки здійснюють консультування клієнтів з широкого кола питань економічного (фінансового) аналізу та бухгалтерського обліку (вивчення платоспроможності господарюючих партнерів клієнта, організація емісій і повторного обігу цінних паперів, вибір напрямку інвестування коштів тощо). Як, правило, консультування, пов'язане з іншими послугами, що надаються банком: кредитними, лізинговими операціями, обслуговуванням платіжного обігу та ін. Послуги банків у торгівлі валютою мають своєю метою надання клієнтам валюти для забезпечення їх платежів, страхування ризику знецінення коштів унаслідок зміни валютних ресурсів, одержання прибутку за рахунок зміни курсів валюти. Разом із торгівлею валютою банк здійснює посередництво у валютних операціях. Зокрема, за дорученням клієнта банк протягом визначеного строку здійснює конвертацію грошових коштів у валюту і навпаки. Довірчі (трастові) послуги полягають у здійсненні банком операцій в інтересах і за дорученням клієнтів (довірителів) на правах довірчої особи. Вони включають виконання робіт по обліку, збереженню цінностей, розміщенню коштів, фінансовому аналізу тощо. Довірителями виступають в основному приватні особи, а також фірми, благодійні організації, різні фонди, зокрема пенсійні. Комерційні банки здійснюють операції по фінансуванню і кредитуванню капітальних вкладень, фінансуванні капітальних вкладень проводяться за дорученням інвесторів. Порядок оформлення фінансування залежить від того, як здійснюються витрати - згідно з планом державних централізованих капітальних вкладень чи за рахунок власних коштів інвесторів. Усі грошові кошти, виділені на капітальні вкладення, концентруються в банку, що гарантує безперервне і цільове фінансування витрат. Облік у банках тісно пов'язаний з обліком у галузях народного господарства. Цей зв'язок виявляється насамперед 183 у діяльності банків по розрахунковому, касовому, кредитному обслуговуванню клієнтів. Операції, що здійснюються банками по кредитуванню, фінансуванню, розрахунках, відображаються у бухгалтерському обліку банків та їх клієнтів. Основою ведення бухгалтерського обліку в банках є едина система рахунків синтетичного обліку (план рахунків бухгалтерського обліку), які деталізуються особовими рахунками аналітичного обліку, а також методологія відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Це означає, що всі банки (крім Укрощадбанку) користуються єдиною номенклатурою рахунків балансу. Отже, у системі банківського обліку застосовуються єдині порівнянні показники з усіх видів діяльності банків. На даний момент банки України використовують план рахунків бухгалтерського обліку, затверджений постановою Правління Національного банку України від 21 листопада 1997 р. № 388, із змінами, внесеними Постановою Правління НБУ 8 грудня 1999 р. № 579. Балансові рахунки синтетичного обліку складаються із рахунків першого порядку (основних рахунків) і рахунків другого порядку, які деталізують основні рахунки. Перші дві цифри номера позначають рахунки першого порядку і вказують на основні економічні ознаки операцій, що обліковуються на рахунку. Певний тризначний номер рахунку позначає рахунок другого порядку. Третій знак деталізує ознаки рахунку. Наприклад, у розділі X «Кредитні і розрахункові операції» балансовий рахунок 20 є загальним рахунком, на якому відображаються розрахункові рахунки підприємств паливної промисловості. В його складі виділяються 5 рахунків другого порядку, зокрема рахунок 204 (розрахункові рахунки асоціацій, концернів, консорціумів та інших великих організаційних структур паливно-енергетичного комплексу), рахунок 205 (розрахунковий рахунок галузевого фонду фінансового регулювання Держвуглепро-му України). Отже, балансові рахунки синтетичного бухгалтерського обліку, вказуючи на основні економічні ознаки операцій, можуть також показувати галузеву і відомчу належність грошових операцій, і на належність клієнта до певного банку. За номерами балансового рахунку можна визначити, які операції обліковуються на рахунку і ким вони здійснюються. До регістрів синтетичного обліку належать щоденні баланси, касові й бухгалтерські журнали, оборотні відомості та картки. 184 Бухгалтерський журнал призначений для реєстрації всіх операцій, проведених за день по балансу банківської установи. У ньому відображаються обороти та їх підсумки за балансовими синтетичними рахунками. У касових журналах, які складаються окремо по прибуткових та видаткових операціях, фіксуються операції, визначаються загальні їх підсумки за умови обов'язкової кореспонденції із записами на рахунку «Каса» та іншими балансовими рахунками. По субрахунках в розрізі відповідних синтетичних рахунків ведуться оборотні відомості. Зведені картки бухгалтерського обліку складаються на підставі записів балансових рахунків, в яких реєструються обороти за день та їх підсумки по кожному рахунку, а також даних бухгалтерських журналів або щоденних перевірних відомостей. Бухгалтерський баланс складається щоденно на підставі даних зведених карток. Підсумки активу та пасиву балансу повинні обов'язково кореспондуватися з підсумковими даними в журналі реєстрації операцій та регістрами аналітичного обліку. На перше число кожного місяця в установах банків по всіх балансових рахунках складаються перевірні відомості залишків коштів на аналітичних рахунках. Ці відомості підписуються відповідальними виконавцями та головним бухгалтером. Ефективність боротьби з корисливими правопорушеннями у банківській сфері, як і в інших галузях економіки, залежить від професіоналізму кадрів правоохоронних органів, від опанування ними банківської справи, бухгалтерського обліку, зокрема тактичних і методичних аспектів використання документів при виявленні та розслідуванні таких злочинів. Досвід боротьби органів внутрішніх справ України із злочинами у банківській сфері, а також обґрунтовані прогностичні характеристики можливих правопорушень дозволяють виділити найпоширеніші способи скоєння корисливих зловживань, а саме: підроблення кредитних авізо або чеків, неоприбуткування коштів вкладників, привласнювання частки облігацій державної позики при купівлі їх від населення, неправильне нарахування відсотків по вкладах клієнтів. Розглянемо ці способи скоєння злочинів детальніше. Корисливі зловживання, що скоюються шляхом використання підроблених кредитних авізо 185 Здійснення цих злочинів передбачає попереднє отримання злочинцями чистих бланків авізо з відбитками печаток банківських установ. (Авізо - це письмове повідомлення відправника одержувачеві про відвантаження продукції, лереведення коштів тощо). Ці бланки можуть бути придбані у комерційних банках або скопійовані за допомогою високо технологічної копіювальної техніки. З метою підтвердження джерел грошових коштів, обґрунтування розрахункових операцій складаються підроблені платіжні доручення та інші документи «від імені» підприємницьких організацій (найчастіше - комерційних банків). Треба мати на увазі, що підроблені авізо частіше всього складаються від імені комерційних банків, до розрахункового касового центру (РКЦ) банку платника можуть не надходити і в таких випадках проводок по кореспондентських рахунках немає. Ці операції не знаходять відображення також і в табуляграмах взаєморозрахунків, що їх складає РКЦ банку. - безпосередня доставка нарочним, представниками комерційного банку або його клієнтами кредитового авізо до РКЦ банку одержувача коштів; - оформлення платіжних документів з порушенням відповідних вимог (рукописне оформлення документа, наявність виправлень, дописок, відсутність печаток відправника та інших необхідних реквізитів); - надходження до РКЦ банку кількох бланків авізо за одним номером і серією; - відсутність підтвердження банком відправника перерахування грошових коштів на запит банку отримувача або ініціативне підтвердження (по телетайпу, телеграфу) достовірності кредитового авізо без отримання відповідного запиту від банку отримувача; - наявність на бланку телеграми відправника ознак підробок печатки та підписів працівників банку, відсутність на телеграм і відтиску календарного штампа та підписів працівника відділення зв'язку, а також відсутність або перекручення переказового ключа при передачі тексту телеграми. Виявлення і документування злочинів, які скоюються з використанням підроблених кредитових авізо, здійснюються у таких напрямках: а) збираються і перевіряються відомості щодо використання підроблених банківських платіжних документів шляхом аналізу карток по рахунках МФО (міжфінансовий оборот) за певний період; 186 б) у разі виявлення кредитових-авізо із ознаками підробок, необхідно в РКЦ і комерційних банках-одержувачах авізо перевірити, чи надсилалися запити на підтвердження фактів переказу грошових коштів; в) перевірка авізо, по яких підтвердження про переказ грошей не одержано, надалі здійснюється у банку платника: встановлюється наявність їх копій та інших платіжних документів, які є підставою для проведення розрахункової операції, з метою подальшого порівняння їх з оригіналом авізо. Крім цього, необхідно зазначені в авізо суми зіставити із сумамиї, відображеними на кореспондентських рахунках банку платника і банку одержувача; г) якщо кошти зараховуються на розрахункові рахунки клієнтів, обов'язково треба перевірити достовірність здійснення господарської операції, за яку ці кошти отримані. Для підтвердження або спростування цих фактів аналізуються договори-постачання, товарно-транспортні документи та інші супровідні товарні документи (наряди на вантажно-розвантажувальні роботи, товарні ярлики, сертифікати). У бухгалтерії підприємств, що отримали або переказали грошові кошти, необхідно проаналізувати виписку розрахункового рахунку банку, операції, які в ній зазначені, зіставити виписку з особовим рахунком підприємства у банку; У випадках, коли факт використання/підроблених авізо для перерахунків грошових коштів задокументовано, разом із вирішенням питання про порушення кримінальної справи з керівництвом банку вживаються заходи до блокування коштів, які надійшли на рахунки клієнтів, і сторнування платіжних документів. Якщо підприємство перерахувало кошти у порядку розрахунків в інші банки, їм надсилаються телеграми з вимогою заблокувати ці кошти та поясненням причин такого звернення. У цих випадках кошти, зараховані на кореспондентські рахунки комерційних банків, списуються з них регіональними підрозділами Національного банку України. При виявленні і документуванні таких злочинів оперативні співробітники повинні враховувати ту особливість, що підприємницькі структури, яким перераховуються грошові кошти, можуть бути фіктивними, тобто такими, що реєструються лише з метою одержання коштів і ніякою господарською діяльністю не займаються. Тому надзвичайно важливо оперативно відпрацьовувати зв'язки керівників і службовців комерційних банків, інших підприємницьких структур, на чиї рахунки перераховуються кошти. Як правило, ці особи знають дійсних організаторів злочинних дій. 187 |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Інкасо" |
||
|
||