§ 2. Поняття правового порядку

Правопорядок - це процес дотримання, виконання, використання та застосування законів та підзаконних актів, підсумок втілення законності в реальні обществен

Тема 15. Законність і правопорядок

ні відносини. Його можна охарактеризувати як сукупність правових відносин, що складаються на основі законності, як порядок у відносинах людей, що базується на законах і їх суворому виконанні.

Правовий порядок є складовою частиною громадського порядку країни. Товариство являє собою систему економічних, соціальних, політичних, професійних, сімейних, дружніх відносин, які взаємопов'язані і, постійно міняючись, взаємодіють між собою. Під впливом соціальних норм в суспільстві складається певний суспільний порядок. Таким чином, громадський порядок - це певні якості системи суспільних відносин, що складаються в такий впорядкованості соціальних зв'язків, яка забезпечує узгодженість і ритмічність суспільного життя, безперешкодне здійснення учасниками суспільних відносин своїх прав і обов'язків і захищеність їх обгрунтованих інтересів, суспільне і приватне спокій. Правопорядок - складова частина, певну якість громадського порядку.

Правопорядок в суспільстві досягається тоді, коли діяльність усіх суб'єктів права є правомірною, коли належним чином здійснюються суб'єктивні права і виконуються юридичні обов'язки, тобто коли суб'єкти права здійснюють обов'язкові або дозволені дії або утримуються від здійснення заборонених дій.

Правопорядок складається в процесі реалізації правових норм, це результат здійснення законності. Стійкість, стабільність правопорядку забезпечується реальним здійсненням вимог законності.

Складається в ході реалізації права внутрішньо узгоджена система суб'єктивних прав і обов'язків складає зміст правового порядку.

Для правопорядку характерно збіг фактичного поведінки людей їх прав і обов'язків. Найважливішою основою правопорядку є наявність його гарантій у вигляді законності для реального здійснення суб'єктивних прав громадян та забезпечення виконання правових обов'язків.

196

Гарантія та методи забезпечення законності та правопорядку

Законність і правопорядок - поняття однопорядкові, але не тотожні. Якщо законність створює умови, необхідні для ефективного впливу права на суспільні відносини, то правопорядок являє собою реалізацію права в цих умовах.

Правопорядок як функція держави являє собою діяльність, спрямовану на охорону встановленого законом порядку суспільних відносин, тобто як діяльність по боротьбі з правопорушеннями і покаранню правопорушників. Водночас держава має забезпечувати оптимальні умови для дій правових інститутів, безперешкодного здійснення всіма суб'єктами (громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами) їх прав і обов'язків.

Функція охорони правопорядку здійснюється всіма органами держави, всім державним апаратом. Разом з тим з метою найбільш успішної реалізації зазначеної функції держава створює в державному апараті систему спеціальних органів - суд, прокуратуру, органи юстиції, нотаріат та інші.

Правоохоронні органи не просто охороняють правопорядок, але і підтримують його, активно впливають на вдосконалення суспільних відносин. Їх мета - не чекати правопорушень, а створювати умови, які виключали б протиправні дії, стимулювали правомірна поведінка.

Інформація, релевантна " § 2. Поняття правового порядку "

1. § 1. Поняття і сутність законності
   Законність - поняття багатопланове. Це і принцип діяльності державних органів, і своєрідний політико-правовий режим суспільного життя, і вимога суворого дотримання законів. Під законністю слід розуміти не закони, не їхні сукупність і навіть не управління суспільством за допомогою законів. Не можна ототожнювати законність ні з діяльністю людей, ні з їх правомірними вчинками, ні з
   
2. 5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТІВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для іспіту)
   1. Адміністративне право в Системі права України. 2. Поняття, РІСД и Завдання адміністратівного права. 3. Предмет адміністратівного права та йо переосмислені в умо вах правової реформи. 4. Метод адміністратівного права та йо Розвиток у контексті реформи адміністратівного права. 5. Система адміністратівного права. Підгалузі та правові інститу ти адміністратівного права. 6. Джерела
   
3. 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
   Спеціальна література: 1. Альохін А.П., Козлов Ю.М., Кармолицкий А.А. Адміністратив ве право РФ. Підручник. - М., 1998. 2. Атаманчук Г.В. Теорія державного управління. Курс лек цій. - М., 1997. 3. Авер'янов Б.В. Функції та організаційна структура органу державного управління. - К, 1984. 4. Авер'янов В.Б. Апарат державного управління: содер жание діяльності та організаційні
   
4. Адміністративна відповідальність
   1. Поняття і підстава адміністративної відповідальності, її від-відмінність від інших видів юр. від-ти. 2. Поняття, ознаки адм. пр-ня. 3. Юридичний склад адм. пр-ня. 1. Адміністративна відповідальність - це застосування уполномо-ченного органом або посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила адміністративне пр-ня. У РФ діє велика кількість адміністративних
   
5. Види і стадії адміністративного права
   1. Поняття і система стадій і етапів провадження по справах про ад-міністратівного правопорушення. 2. Адміністративне розслідування. 3. Розгляд справ про адміністративні правопорушення. 4. Перегляд постанов. 1. Стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення - це відносно самостійна частина виробництва, кото-раю поряд із загальними завданнями провадження має
   
6. 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
   Проблема держави, форми політичної влади, характер взаємини його з суспільством в цілому та окремими його складовими сьогодні знову в центрі наукових суперечок. Стосовно до Стародавньої Русі це проблема походження держави та її назви, а також статусу російських князів. У сучасній вітчизняній історіографії звернуто увагу на принципову відмінність і незалежність питань
   
7. 4. Зміст, рушійні сили і етапи визвольного руху в X IX столітті
   Однією з найбільш укорінених догм в історичній науці була ленінська періодизація визвольного руху. Десятки років покоління радянських людей сприймали ленінську схему, що характеризується насамперед двома тезами: 1) визвольний рух - це революційний рух, 2) воно проходить три етапи-дворянський (1825-1861 рр..), Разночинский (18611895 рр..) І пролетарський (1895 -1917 рр..) в
   
8. 7. З історії російського лібералізму
   Історія лібералізму в Росії була вивчена надзвичайно слабо, якщо мати на увазі об'єктивне, неупереджене його дослідження. Тим часом, ліберальний рух було одним з найважливіших напрямків в суспільно-політичному житті. В останні роки становище змінилося: про лібералізм пишуть все більше. Суть лібералізму полягає в захисті особистості, індивідуума, в наділенні цієї особистості правами і
   
9. 3. Судопроізводственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
   Принцип диспозитивності. Основним рушійним початком арбітражного судочинства служить ініціатива що у справі осіб. Відповідно З принципом диспозитивності цивільні справи, за загальним правилом, виникають, розвиваються, змінюються, переходять з однієї стадії процесу в іншу і припиняються під впливом, головним чином, що у справі осіб. Принцип диспозитивності арбітражного
   
10. 2. ПОНЯТТЯ ПІДВІДОМЧОСТІ, ЇЇ ВИДИ
    У процесуальному законодавстві та практиці його застосування велике значення має питання про підвідомчість спорів тим чи іншим державним чи громадським органам. У науці цивільного процесуального права підвідомчість визначається як належність потребують державно-владному вирішенні спорів про право та інших справ до ведення різних державних, громадських, змішаних