§ 1. Поняття і види правомірної поведінки

Правомірне поведінка - це поведінка, відповідне розпорядженням юридичних норм. Масштаби і необхідні еталони правомірної поведінки встановлені диспозиціями правових норм. За допомогою правомірної поведінки право діє. Шляхом правомірної поведінки відбувається управління суспільством, здійснюється його нормальна життєдіяльність, реалізуються права і обов'язки громадян.

Мета правомірної поведінки - закріплені законом інтереси. Юридичні норми також визначають і фіксують не суперечать праву способи задоволення цих інтересів.

Правомірне поведінка - це обумовлена культурно-моральними поглядами і життєвим досвідом людини діяльність, заснована на виконанні вимог норм права.

Поведінка людини завжди є свідомим вольовим проявом, тим самим відрізняючись від інших дій, які носять, наприклад, інстинктивний або рефлекторний характер. Піддаючись впливу з боку права, людина співвідносить з ним свої вчинки і може відповідно виконувати його розпорядження або діяти в їх порушення. Конкретні вчинки в рамках закону грунтуються на різного ступеня активності. Правова норма наказує в певних ситуаціях як утримуватися від будь-яких дій (дотримуватися правові вимоги), так і здійснювати дії (виконувати вказівки норм права). У його положеннях також можуть утримуватися вказівки, що дають суб'єкту

165

Тема 13. Правомірна поведінка, порушення

права можливість вибору тієї або іншої дії (тобто використовувати правові норми за своїм розсудом). Вони уповноважують людини самій приймати рішення, на підставі яких можуть виникати відповідні права та обов'язки.

Правомірне поведінка дуже широко за своїм діапазоном і неоднорідне за змістом. У конкретних випадках потрібно різна ступінь самостійності особистості, її ініціативних дій. При дотриманні фіксується мінімальна активність, оскільки суб'єктам слід лише утримуватися від певних дій. Інші форми правомірної поведінки закономірно вимагають більшої ступеня інтенсивності людської діяльності. Найбільш повно проявляється особистість при широкому використанні норм права у своєму житті, заснованому на сформованому правосвідомості, на її ініціативи і розсуді, переконаності в необхідності, корисності і соціальне призначення права в суспільстві.

Правомірне поведінка є соціально-корисну діяльність, спрямовану на задоволення державних і правових, суспільних і особистих інтересів, цінностей і цілей. Основні риси правомірної поведінки, що визначають його соціальну цінність: суспільна корисність і масовість, добровільність і свідомість, переконаність і відповідальність особистості в своїх діях, її активність у виконанні обумовлених правом дій.

Соціальна цінність правомірної поведінки проявляється в тому, що воно становить органічну частину цивілізованої поведінки. Цивілізованість - широке поняття, що включає в себе багато зовнішні прояви культури людини і суспільства. У більш вузькому своєму розумінні, стосовно до правомірної поведінки, цивілізовану поведінку включає такі якості культури поведінки, як толерантність, відповідальність, порядність. У формуванні рис, що характеризують цивілізованість, важливу роль грають самовиховання, вимогливість до себе. Цивілізоване правомірна поведінка-це проходження суб'єкта права нормативним вимогам

166

Поняття і види правомірної поведінки

167

на основі переконаності у морально-етичному пріоритеті загальнолюдських цінностей.

Виділяють наступні види правомірної поведінки: 1) активне, 2) звичайне; 3) пасивне.

Активне правомірна поведінка представляє собою цілеспрямовану ініціативну законну діяльність суб'єктів права, пов'язану з додатковими витратами часу, енергії, а іноді й матеріальних засобів. Активність особистості являє собою найбільш високий рівень правомірної поведінки, яка у суспільно корисною, схвалюваної державою і суспільством діяльності в правовій сфері. Це ініціативна поведінка, яка може стати і нерідко стає істотним фактором змін у самій правовій системі. Соціально-правова активність визначається розвиненим правосвідомості, глибокої правової переконаністю, свідомо прийнятої на себе готовністю використовувати надані правом можливості, творчо керуватися ними в своїй повсякденній поведінці.

Форми прояву правової активності вельми різноманітні. Це і сумлінна службова діяльність, і участь у формуванні та роботі партій, громадських об'єднань, і предметне обговорення законопроектів, і співпраця з різними державними структурами.

Звичайна правомірна поведінка не пов'язане з додатковими зусиллями і являє собою повсякденну службову, побутову та іншу діяльність, відповідну правовим нормам. На відміну від активної поведінки, звичайне не пов'язане з додатковими витратами. У рамках цього виду поведінки громадяни виконують свої правові обов'язки, роблять ті чи інші юридично значимі дії. Але їх активність не перевищує рівень правових вимог. Даний вид правомірної поведінки в інших класифікаціях отримав назву звичне. Звичка виникає в результаті багаторазового повторення дій, скоєних у вже відомої обстановці. У цих умовах людина спочатку обмірковує свої вчинки, а в подальшому він діє в силу утворилася звички вести себе так, а не інакше.

Тема 13. Правомірна поведінка, порушення

168

Пасивне правомірна поведінка має місце в тому випадку, коли суб'єкт права навмисно не використовує належні йому права і свободи.

Для виділення деяких інших видів правомірної поведінки (зокрема, маргінального і конформістського) має значення мотивація суб'єкта права. Так, в основі маргінального (прикордонного) поведінки лежить слідування правовим розпорядженням людей, правосвідомість яких розходиться з вимогами правових норм. Воно відображає стан індивіда, який знаходиться на грані протиправної поведінки, проте в силу ряду причин (загроза покарання, боязнь осуду та ін.) поки утримується від правопорушень. У даний проміжок часу мотивами поведінки виявляються інші рушійні сили - загроза можливого покарання, власні вигоди від правомірної поведінки, боязнь осуду з боку колективу і т.п. стримуючі мотиви. Маргінальні особистості відірвані від своїх соціальних коренів. Зважаючи на це їм властива нестійкість, готовність прийняти крайні консервативні або радикальні гасла, стати на антисоціальний шлях. У правовому плані маргінальність характеризується особливим, «проміжним», перехідним між правомірним і протиправним станом особистості, поведінка якої викликається як власної соціально-психологічної деформовано-стю, так і певним провокуванням з боку державних органів і суспільства в цілому. Так, наприклад, роль провокуючого фактора відіграє повільність у вирішенні проблем, які зачіпають життєво важливі інтереси населення країни.

Конформистское правомірна поведінка представляє собою пасивне дотримання особистістю норм права, пристосування, підпорядкування своєї поведінки мені-

Правопорушення: поняття, ознаки. Види правопорушень

нию і діям оточуючих (безпосереднього соціального оточення, групи тощо) - Людина надходить правомірно тому, що так поступають інші. Конформистское поведінка засноване на співвідношенні вчинків людей з діями інших осіб при відсутності власних критичних позицій. Мотиви такої поведінки характеризують громадянську несформованість особистості: згодне підпорядкування, засноване на пасивному відношенні до правового порядку; бажання уникнути засудження в групі або колективі; боязнь втратити довіру близьких або знайомих і т.п. У свою чергу, це призводить до поведінки ситуаційного, залежному від підпорядкованості зовнішньому наказом і прикладу. Конформістська позиція не дозволяє особі чинити опір навіюваною вказівкам, протиставляти свою думку думку інших осіб, відстоювати свій вибір.

Інформація, релевантна " § 1. Поняття і види правомірної поведінки "

1. 24. Правосвідомість: поняття, структура, види.
   Правосвідомість - одна з форм суспільної свідомості. Людина пропускає крізь свою свідомість навколишнє середовище, таким чином формується так звана суб'єктивна реальність - відображення об'єктивного світу в свідомості людини. Обидві реальності - і об'єктивна і суб'єктивна - існують реально. Суб'єктивне уявлення людей про реальний світ - лише відблиск реального світу. Один і той же предмет
   
2. 41. Поняття правопорядку. Гарантії законності і правопорядку.
   Правопорядок - стан (режим) правової упорядкованості - урегульованості та узгодженості - системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Кожна країна формує свій правопорядок. Необхідність його формування та вдосконалення обумовлюється двома зустрічними інтересами - громадянського суспільства і держави, їх основоположними законами і тенденціями
   
3. 61. Поняття і види правової поведінки.
   Правове поведінка - соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо-вольового характеру, врегульоване нормами права і тягне за собою юридичні наслідки. Правове поведінка характеризується наступними ознаками: 1. Має соціальне значення як соціально корисне (правомірна поведінка) або як соціально шкідливе (правопорушення), що позначається на стані суспільних
   
4. Поняття вікової неосудності.
   Історія розвитку кримінального права свідчить про те, що з 17-18 в.в. в правових системах різних країн стала встановлюватися нижня вікова межа кримінальної відповідальності. При цьому бралося до уваги: а) ступінь соціальної зрілості неповнолітніх окремих вікових груп, що проживають і виховуються в певних соціально-економічних умовах; б) ідеологічні,
   
5. 11. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків. Наслідки неналежного здійснення права.
   Під здійсненням суб'єктивного права розуміється реалізація тих можливостей, які закріплені законом або договором за володарем цього права. Розглядаючи питання про здійснення цивільних прав, необхідно мати на увазі кілька принципово важливих положень. По-перше, власник права, за загальним правилом, саме вирішує здійснювати або здійснювати належне йому право, визначаючи
   
6. 32. Поняття і види об'єктів цивільних прав. Поняття «майна» в цивільному праві.
   Об'єкт цивільних прав (або правовідносин) - це те, з приводу чого ці відносини складаються. За цільовим призначенням і правовим режимом об'єкти цивільних прав поділяються на такі види: речі, дії (послуги), продукти творчої діяльності, особисті немайнові блага, комерційна таємниця. Речі виступають основним об'єктом цивільних прав, в свою чергу, вони діляться на 3 групи: речі,
   
7. 101. Поняття і види зобов'язань.
   Термін «зобов'язання» має кілька значень. Він використовується для позначення: 1) документа, що видається боржником кредитору; 2) окремої обов'язки; 3) обов'язки з відповідним їй правомочием; 4) сукупності обов'язків з відповідними правомочностями. Якщо права на речі опосередковують статику суспільних відносин (стан присвоєне ™ речей) у сфері цивільного обороту, то
   
8. § 1. Поняття угоди. Види угод
   Поняття угоди. Угоди-один з найбільш розповсюджені "юридичних фактів. Бет. 153 ГК визначається поняття угоди-це" дії громадян і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ". Таким чином, угоду характеризують такі ознаки: а) угода -це завжди вольовий акт, тобто дії людей; б) це правомірні дії; в) угода
   
9. § 3. Недійсні угоди
     Види недійсних угод. Дійсність угоди залежить від дійсності утворюючих її елементів. Тому недійсні угоди можуть бути згруповані залежно від того, який з елементів угоди виявився дефектним. Так, можна поділити недійсні угоди на операції з пороком суб'єктного складу, угоди з пороками волі, угоди з пороками форми і операції з вадами
   
10. § 1. Загальна характеристика галузі цивільного права. Предмет і метод регулювання
      Цивільне право займає одне з центральних місць у системі російського права. Ця галузь регулює більшу частину відносин, що виникають у громадянському суспільстві. Під цивільним суспільством поряд з державними інститутами влади і управління розуміється сукупність соціально та економічно незалежних суб'єктів, ініціативно що здійснюють різні види діяльності у своїх інтересах і