Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Сергєєв А.П., Толстой Ю.К.. Цивільне право. У 3-х томах. Под ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю.К. 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: 2005, т1 - 765с., Т2 - 848с., Т3 - 784с., 2005 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття і види представництва



Поняття і значення інституту представництва. Під представництвом розуміється вчинення однією особою, представником, в межах наявних у нього повноважень операцій і інших юридичних дій від імені та в інтересах іншої особи, яку представляють. Згідно ст. 182 ЦК правочин, що вчиняється представником на підставі його повноважень, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки подається.
Інститут представництва має у цивільному обороті широку сферу застосування. Потреба в ньому виникає не тільки тоді, коли сам представляється в силу закону (наприклад, через відсутність дієздатності) або конкретних життєвих обставин (наприклад, через хворобу, відрядження, зайнятості тощо) не може особисто здійснювати свої права і обов'язки. У цілому ряді випадків до послуг представників вдаються заради того, щоб скористатися спеціальними знаннями і досвідом представника, заощадити час, кошти і т. п. Діяльність більшості юридичних осіб взагалі немислима без постійного або хоча б епізодичного звернення до представництва (робота продавців та касирів, функціонування філій і представництв, представництво в суді тощо).
За допомогою представництва можуть здійснюватися не тільки майнові, але і деякі особисті немайнові права. Так, автор винаходу може через представника оформити і подати заявку на отримання патенту. Проте не допускається вчинення через представника угод, які за своїм характером можуть бути зроблені тільки особисто, а також інших угод у випадках, передбачених законом (ст. 182 ЦК). Так, тільки особисто можна скласти заповіт, видати довіреність, укласти договір довічного змісту з утриманням та ін
Суб'єкти представництва. У відносинах представництва прийнято розрізняти трьох суб'єктів - подається, представника і третю особу, з яким у яку представляють виникає правовий зв'язок завдяки діям представника. У ролі акредитуючої може виступати будь-який суб'єкт цивільного права - юридична особа або громадянин незалежно від стану дієздатності. Коло осіб, які можуть бути представниками, є більш вузьким. По-перше, представники - громадяни повинні володіти, як правило, повною дієздатністю. Як виняток як представники юридичних осіб у сфері торгівлі і обслуговування можуть виступати громадяни, які досягли трудового повноліття, тобто 16 років. По-друге, юридичні особи можуть приймати на себе функції представників, якщо це не розходиться з тими цілями і завданнями, які вказані в їх установчих документах. По-третє, законодавство містить ряд прямих заборон щодо виконання представницьких функцій деякими суб'єктами цивільного права. Так, відповідно до ст. 47 ЦПК не вправі бути представниками в суді особи, виключені з колегії адвокатів, слідчі, судді, прокурори, крім випадків, коли вони виступають в якості уповноважених відповідного суду, прокуратури, або як законних представників. Головні бухгалтери не можуть отримувати за дорученням грошові кошти за чеками та іншими документами в банках, а також товарно-матеріальні цінності для організацій, в яких вони працюють.
В якості третьої особи, з яким що представляється за допомогою представника укладає цивільно-правову угоду або здійснює інша юридична дія, може виступати також будь-який суб'єкт цивільного права. Закон лише забороняє представнику здійснювати угоди від імені подається стосовно себе особисто, а також відносно іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком випадків комерційного представництва (ч. Зет. 182 ЦК). Наприклад, представник не може сам купити те майно, яке доручив йому продати представлений.
Правові зв'язку при представництві мають складну структуру і складаються з трьох наступних відносин: 1) між представляють, і представником; 2) між представником і третьою особою; 3) між представляють, і третьою особою. Перші дві ланки цього ланцюжка утворюють відповідно внутрішню і зовнішню сторони безпосередньо представництва. Відносини між представляють, і третьою особою є результатом здійснення представництва і тому представницькими в точному сенсі цього слова вважатися не можуть.
Відмінності представництва від подібних до нього правовідносин. Представництво необхідно відрізняти від зовні схожих з ним, але мають іншу юридичну природу дій учасників цивільних правовідносин. Так, діяльність представника не слід ототожнювати з виконанням функцій посланця і посередника. Представник хоч і діє від імені акредитуючої, проте висловлює при здійсненні операцій та інших юридичних дій свою власну волю. З цією обставиною, зокрема, пов'язані підвищені вимоги до його дієздатності, а також пряма залежність дійсності скоєних ним угод з правильним формуванням його внутрішньої волі і адекватним її зовнішнім виразом. На відміну від представника посланець (посильний) лише передає волю (думка, бажання) однієї особи іншій, але свою власну волю не виражає. З цього, зокрема, випливає, що посланцем може бути і недієздатна особа.
За ознакою вираження волі при здійсненні угоди представник відрізняється і від простого рукоприкладчика, тобто особи, що підписує угоду на прохання іншої особи, який внаслідок фізичної вади, хвороби або з якихось інших причин не може підписатися власноручно (ч. 3 ст. 160 ЦК). Рукоприкладчик в даному випадку не висловлює власної волі і не передає волі такого громадянина, а лише підтверджує той факт, що громадянин висловив свою волю на операцію.
Посередник (брокер), як і представник, здійснює активні юридичні дії, що мають вольовий характер. Однак його дії лише сприяють укладенню договору між сторонами, але самі по собі юридично сторони не пов'язують. Посередник може підшукати потенційних партнерів, провести переговори про укладення угоди з кожним з них, але волю на вчинення правочину висловлюють самі її майбутні учасники. Діяльність же представника не зводиться тільки до такої технічної допомоги, а виражається у встановленні правових відносин між представляють, і третьою особою.
Діяльність представника досить близька і до діяльності комісіонера, який не просто надає своїм клієнтам технічну допомогу, а й укладає в їх інтересах цивільно-правові угоди. Однак на відміну від представника комісіонер, наприклад комісійний магазин, робить угоди з третіми особами від імені і сам набуває за ним права і обов'язки, які в подальшому передає своїм клієнтам. Аналогічні відмінності є між представником та іншими особами, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (конкурсні керуючі при банкрутстві, духівниці при спадкуванні та ін.)
Повноваження представника. Дії представника створюють, змінюють або припиняють цивільні права та обов'язки подається лише тоді, коли вони відбуваються в межах наданих представнику повноважень. Якщо ж представник перевищує свої повноваження, представлений вільний від яких би то не було зобов'язань перед третьою особою, з якою представник вступив у правові відношення від його імені. Що ж являють собою повноваження представника.
Юридична природа даного поняття отримала в літературі різні оцінки. Одні вчені розглядають повноваження представника як особливе суб'єктивне право, якому не відповідає будь-чия конкретна обов'язок або протистоїть обов'язок акредитуючої прийняти на себе всі юридичні наслідки дій представника. На думку В. А. Рясенцева, повноваження є прояв цивільної правоздатності. О. С. Іоффе вважає, що повноваження є юридичним фактом, що визначає межі приєднання до правоздатності акредитуючої дієздатності представника. Кожна з цих позицій має як позитивні, так і вразливі сторони, в силу чого питання про юридичну природу повноваження продовжує залишатися дискусійним.
Як би то не було, з боку свого змісту повноваження є міра можливої ??поведінки представника по відношенню до третіх осіб. Саме в силу наданого йому повноваження представник укладає з третіми особами угоди і чинить інші юридичні дії від імені та в інтересах представленого.
Підстави виникнення представництва. Виникнення у представника необхідного повноваження закон пов'язує насамперед з волевиявленням акредитуючої, а також з іншими юридичними фактами, спеціально зазначеними в законі. Згідно ст. 182 ГК повноваження представника можуть грунтуватися на довіреності, адміністративному акті або законі. Обсяг і характер повноважень представника, а також умови їх здійснення прямо залежать від лежачих в основі представництва юридичних фактів. Відповідно розрізняються і самі види представництва: а) представництво, засноване на адміністративному акті; б) представництво, засноване на законі; в) представництво, засноване на договорі.
Представництво, засноване на адміністративному акті, є таке представництво, при якому представник зобов'язується діяти від імені подається з адміністративного розпорядження останнього. Найчастіше воно має місце тоді, коли орган юридичної особи видає наказ про призначення працівника на посаду, пов'язану із здійсненням певних представницьких функцій, наприклад, представництвом у суді, складанням юридичних актів, укладанням угод і т.д. Повноваження представника в цьому випадку визначаються виданим адміністративним актом, або слідують з посадової інструкції працівника, або свідчать з обстановки, в якій діє представник (продавець, касир, приймальник замовлень і т.п.). До даного виду представництва слід віднести і таке представництво, яке засноване на членстві в кооперативній або громадській організації.
У ряді випадків представницькі відносини виникають за прямою вказівкою закону, в силу чого даний вид представництва часто іменується представництвом законним. Так, законними представниками малолітніх дітей є їхні батьки, повноваження яких грунтуються на фактах материнства і батьківства. Аналогічну роль грають усиновлення, встановлення опіки і ряд інших юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення представництва. Особливостями даного виду представництва є те, по-перше, що воно виникає незалежно від волевиявлення подається, і, по-друге, що повноваження представника безпосередньо визначені законом.
Представництво, засноване на договорі, на відміну від двох розглянутих вище видів обов'язкового представництва, є представництвом добровільним. Це означає, що воно виникає з волі подається, що визначає не тільки фігуру представника, але і його повноваження. Крім того, на здійснення юридичних дій від імені подається потрібна згода самого представника. Між представляють, і представником полягає договір, що визначає їх внутрішні взаємини (зазвичай договір доручення).
Якщо стороною такого договору стає особа, яка постійно і самостійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємництва, виникає так зване комерційне представництво (ст. 184 ЦК). Даний вид представництва має ряд істотних особливостей порівняно із звичайним, некомерційним представництвом. Головна з них полягає в тому, що комерційному представнику дозволено бути одночасно представником різних сторін в угоді. Це допускається тоді, коли обидві сторони згодні з таким представництвом або коли воно прямо передбачено законом. Комерційний представник при цьому зобов'язаний виконувати дане йому доручення з дбайливістю звичайного підприємця.
Повноваження комерційного представника мають бути прямо відображені в договорі, який укладається в письмовій формі, або вказані в видається йому довіреності. У тих випадках, коли комерційний представник одночасно виступає від імені різних сторін в угоді, він має право вимагати сплати обумовленої винагороди та відшкодування понесених ним при виконанні доручення витрат від сторін договору в рівних частках, якщо інше не передбачено угодою між ними.
 Для представництва перед третіми особами представляється зазвичай видає представнику особливий письмовий документ, іменований довіреністю.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 1. Поняття і види представництва"
  1.  Поняття судового представництва
      види залежно від характеру юридичного факту, з яким закон пов'язує можливість виникнення відносин представництва. Добровільне (договірне) - засноване на волі довірителя і повіреного. Тут особа, яка бере участь у справі самостійно обирає свого представника для участі в справі, надаючи йому відповідні повноваження. Даний вид представництва виникає або в
  2.  ЗМІСТ
      види 51 Підвідомчість справ арбітражному суду у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності. Спеціальна підвідомчість справ арбітражним судам 60 4. Поняття підсудності, її види 63 РОЗДІЛ 5. Суб'єкти арбітражних процесуальних правовідносин 68 Поняття та класифікація суб'єктів арбітражних процесуальних правовідносин 68 Суд як обов'язковий суб'єкт арбітражного
  3.  4. Поняття підсудності, її види
      представництва, розташованих поза місцем знаходження юридичної особи, може бути пред'явлений до арбітражного суду за місцем знаходження юридичної особи або її філії, представництва; позови про відшкодування збитків, заподіяних зіткненням суден, стягнення винагороди за надання допомоги і рятування на морі можуть пред'являтися до арбітражного суду за місцем знаходження судна відповідача або порту
  4.  Тема 5. УЧАСНИКИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУ
      поняття і види. Поняття і види третіх осіб, їх права та обов'язки. Участь прокурора в арбітражному процесі. Особливості участі в арбітражному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів. Поняття судового представництва, види представництва, повноваження представника. Література «Про документи, що підтверджують повноваження прокурора на участь у засіданні
  5.  10. Поняття судового представництва, види представництва, повноваження представника
      представництво в арбітражному процесі може бути законним і договірним. Представниками громадян, у тому числі індивідуальних підприємців, можуть виступати в арбітражному суді адвокати та інші надають юридичну допомогу особи. Справи організацій ведуть в арбітражному суді їх органи, що діють у відповідності з федеральним законом, іншим нормативними правовим актом або установчими документами
  6.  КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З ДИСЦИПЛІНИ «АРБІТРАЖНИЙ ПРОЦЕС»
      поняття і види. Поняття і види третіх осіб, їх права та обов'язки. Участь прокурора в арбітражному процесі. Особливості участі в арбітражному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів. Поняття судового представництва, види представи-тва, повноваження представника (у тому числі оформлення). Поняття позову, його елементи і види. Процесуальні засоби
  7.  § 7. Дія кримінального закону в просторі
      поняттям території держави. У відповідності з міжнародним правом під державною територією розуміється частина земної кулі, яка належить певному державі і в межах якої воно здійснює своє територіальне верховенство. До складу державної території входять суша, води, які знаходяться під сушею і водами, надра, повітряний простір над сушею і водами.
  8.  4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
      поняття юридичної особи. Разом з тим, тут залишилося досить багато неясностей. Зокрема не визначено співвідношення понять "організація", "підприємство", "установа", якими оперує законодавець. Немає і самого визначення цих категорій. Кодекс не містить норм, спеціально присвячених визначенню об'єктів права. Велика частина їх розміщена в тих чи інших главах розділу "Право
  9.  7. Поняття і предмет науки цивільного права, її система.
      поняттях, категоріях і т.п., галузі цивільного права, системі цивільного законодавства. та практиці його застосування. У результаті вивчення цієї навчальної дисципліни студенти повинні придбати грунтовні теоретичні знання у сфері цивілістики, розуміти закономірності, характер і тенденції розвитку цивільного права, а також мати уявлення про пануючу або формується в країні
  10.  47. Поняття, види і значення представництва. Представництво без повноваження.
      види діяльності неуполномоченного представника: 1) навмисне здійснення діяльності в інтересах іншої особи без повноважень в надії отримати схвалення репрезентованою проведених дій; 2) виступ від імені іншої особи без повноважень в результаті помилкового припущення про їх існування; 3) навмисна діяльність від імені іншої особи без повноважень з метою отримати вигоду