|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
1.1. Поняття суб'єктів господарювання
|
Правовий статус суб'єктів господарювання в основному регламентують розд. ІІ Господарського кодексу України (да-
лі - ГК), гл. 7, 8 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), закони України (наприклад, Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про страхування»), Укази Президента України (зокрема Указ Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва»), Постанови Кабінету Міністрів України (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвер-
дження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання»), інші нормативно-правові акти.
Слід зауважити, що недостатня узгодженість (навіть суперечливість) положень ГК і ЦК, що стосуються правового статусу юридичних осіб, у тому числі суб'єктів господарювання, викликає суттєві труднощі під час вивчення даної теми. Водночас поряд з такою неузгодженістю спостерігається зайве дублювання норм, що регламентують правове становище суб'єктів господарювання. Наприклад, і в ГК, і в ЦК наводяться поняття і види товариств.
Загальне поняття суб'єкта господарювання визначено в ст. 55 ГК.
На відміну від інших учасників господарських відносин (споживачів, органів державної влади і органів місцевого самоврядування) тільки суб'єкти господарювання безпосередньо здійснюють господарську діяльність. Інакше кажучи, як уже зазначалось, усі суб'єкти господарювання є учасниками господарських відносин, але не всі учасники господарських відносин є суб'єктами господарювання.
Виходячи зі змісту ст. 55 ГК можна навести такі ознаки, притаманні суб'єктам господарювання:
1) вони здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність;
2) наділені господарською компетенцією (сукупністю господарських прав та обов'язків);
3) мають відокремлене майно;
4) несуть відповідальність у межах належного їм майна, крім випадків, передбачених законодавством (наприклад, відповідальність учасників повного товариства).
Залежно від форми власності, напрямків діяльності, кількості учасників тощо засновники вибирають організаційно-правову форму суб'єкта господарювання (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та ін.). У переважній більшості суб'єкти господарювання є юридичними особами. Проте ГК і ЦК передбачають здійснення господарської (підприємницької) діяльності і без створення юридичної особи.
Суб'єкт господарювання може бути створений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян способом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його створення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, - статут (положення) суб'єкта господарювання.
За загальним правилом суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації. Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.
Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється способом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи вповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених ГК, - за рішенням суду.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "1.1. Поняття суб'єктів господарювання" |
- Поняття і особливості принципів екологічного права
поняття принципів екології взагалі, але нічого не говориться про правовий зміст принципів екологічного права. Деякі дослідники, аналізуючи питання загальної теорії екологічного права, не торкаються принципів останнього, що не можна визнати виправданим. Принципи екологічного права, закріплюються легально, або виводяться із законодавства. Функція екологічного права, як більш загальна спрямованість
- Тема 23. Адміністративно-правове забезпечення антимонопольної діяльності та недопущення недобросовісної конкуренцією
поняття "суб'єкту господарювання" закріплено в ст. 1 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"). Студентам слід звернути увагу на те, що з метою здійснення своїх повноважень, державні уповноважені і голови теориторіальни відділень АКУ мають право: - без перешкод входити на підприємства, в установи та органі зації і мати
- Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
поняття "державне управління" за змістом є ширшим, ніж поняття "виконавча влада". Таким чином, адміністративне право, за сферою реалізації - це право, передусім, державного управління, власного впливу держави на різноманітні суспільні процеси. Але таке визначення соціальної спрямованості адміністративного права не є повним і точним. Тим більше, що тривалий час в нашій країні у механізмі
- 1 .Поняття та види господарської діяльності.
господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. З ГК). «Про зовнішньоекономічну діяльність» господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що
- 5.Господарські правовідносини: поняття, ознаки, види.
господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. (ст. 1ГК) Ознаки: - обмежене, порівняно з цивільним правом, коло суб'єктів (ст. 2 ГК). Це: - суб'єкти господарювання, - споживачі, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, - громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками
- 7.Поняття, предмет і методи господарського права.
поняттями: «організація господарської діяльності» та «здійснення господарської діяльності». Методи господарського права - це сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин. Концептуально методи господарського права будуються на двох принципах: загальнодозвільному, за яким діють підприємства і підприємці, та зобов'язуючому.
- 8.Господарське законодавство: поняття, ознаки та структура.
господарювання; - група нормативних актів, які регулюють правове становище об'єднань підприємств; система нормативних актів, які регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим майном у народному господарстві; інститут господарського договірного (контрактного) права; законодавство про регулювання ринків капіталу; законодавство про страхування; законодавство про захист
- 9.Господарсько-правові норми: поняття і види.
господарювання, закони про окремі види господарської діяльності. Третій блок нормативних актів господарського законодавства становлять так звані законодавчі акти. Залежно від змісту норм доктрина господарського права розрізняє чотири види актів: - акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських відносин. - компетенційні акти, які визначають види суб'єктів господарювання та
- 12.Суб'єкти господарських правовідносин: поняття та ознаки.
господарювання є: а) суб'єкти господарювання, б) споживачі, в) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, г) громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Ч. 1 ст. 55 ГК визнає суб'єктами господарювання
- 39.Поняття і правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
господарювання є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється Конституція України та законами України. Зокрема, в пункті 9 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами визначаються засади зовнішньоекономічної діяльності, а в п. 8 ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної
|