|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
57. Поняття і загальна характеристика позовного провадження.
|
Відкриття провиджепня у справі як стадія цивільного процесу - це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих па визначення передумов, підстав та порядку реалізації права на звернення до суду за судовим захистом.
Відкриття провадження у справі пов'язується із наявністю права на позов, а також процесуальним порядком його реалізації. Право на позов є похідним поняттям від заіимьного права на судовий захист, закріпленого та і-арантованого ст. 55 Конституції України.
Суть позову може бути визначена правильно лише з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової складових, які співвідносяться між собою як названі галузі права, нормами яких ці складові позову врегульовані. Вимога позивача до відповідача (матеріально-правова складова позову), хоч і має допроцесуальний характер, виникає ще до відкриття провадження у справі, але тільки з відкриттям справи у суді набуває цивільно-процесуального характеру. Це свідчить про те, що позов є цивільною процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави у особі його органу, тобто суду. Процесуально-правова складова позову - це вміщена у ньому вимога до суду про захист права зі спірних правовідносин.
Елементи позову: предмет, підстава, зміст.
Предметом позову є та його частина, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити судове рішення (зміст позовних вимог - п. З ч. 2 ст. 119 ЦПК України). Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. У позовах, спрямованих на присудження відповідача до здійснення ним певних дій, на виконання обов'язку перед позивачем, предметом позову є спірна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. У позовах про визнання у наявності чи відсутності правовідносин предмет складають такі правовідносини: визнання їх наявності чи відсутності. Отже, предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках - і окремим об'єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об'єкта або матеріального предмета позову. Наприклад, предметом позову про виселення громадянина будуть спірні правовідносини - право позивача зайняти жиле приміщення і обов'язок відповідача його звільнити, об'єкт - жиле приміщення.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України): юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру, на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність (у справах про встановлення батьківства, факти ведення спільного господарства тощо). Від них відрізняються цивільно-процесуальні факти, які підтверджують наявність обставин, необхідних для реалізації права на пред'явлення позову, заходів щодо забезпечення позову, зупинення провадження у справі тощо.
Змістом позову є звернена до суду вимога позивача проздійснення судом певних дій із зазначенням способу судовогозахисту. Наприклад, у позові про виселення за неможливістюспільного проживання, предметом позову є спірні правовідносини - право дострокового припинення договору житлового найму; підставою позову - факти поведінкивідповідача, що створюють неможливість спільного проживання; зміст - вимога про ухвалення рішення щодо виселення відповідача.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "57. Поняття і загальна характеристика позовного провадження." |
- 13. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
поняття більш широке, воно включає право бути суб'єктом правовідносин і права суб'єкта правовідносин14. Цивільна процесуальна правосуб'єктність виступає не передумовою суб'єктивних прав, оскільки сама входить до їх складу, а передумовою для набуття і володіння процесуальними правами і обов'язками конкретного суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин. Правосуб'єктність і права суб'єкта
- 14. Елементи цивільних процесуальних правовідносин (суб'єкти, об'єкти, зміст)
поняття більш широке, воно включає право бути суб'єктом правовідносин і права суб'єкта правовідносин14. Цивільна процесуальна правосуб'єктність виступає не передумовою суб'єктивних прав, оскільки сама входить до їх складу, а передумовою для набуття і володіння процесуальними правами і обов'язками конкретного суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин. Правосуб'єктність і права суб'єкта
- Виклик до суду
поняття, підстави, види. Поняття належної і неналежної сторони. Заміна неналежної сторони. Процесуальне правонаступництво: поняття, підстави, порядок вступу в процес, права та обов'язки правонаступника. Поняття третіх осіб. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги. Завдання прокуратури в цивільному процесі. Підстави та процесуальні форми
- 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
поняття та види. 49. Завдання і стадії провадження в справах про адміністративні проступки. 50. Адміністративно-процесуальний статус свідка та потерпілого. 51. Адміністративно-процесуальний статус адвоката та перекладача. 52. Адміністративно-правовий статус правопорушника та експерта. 53. Поняття та види доказів в адміністративному процесі. 113 54. Поняття та предмет доказування у провадженні в
- Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
поняття "державне управління" за змістом є ширшим, ніж поняття "виконавча влада". Таким чином, адміністративне право, за сферою реалізації - це право, передусім, державного управління, власного впливу держави на різноманітні суспільні процеси. Але таке визначення соціальної спрямованості адміністративного права не є повним і точним. Тим більше, що тривалий час в нашій країні у механізмі
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
поняття "компетенції" багато в чому втратило своє справжнє значення. Внаслідок цього в управлінській практиці повноваження в багатьох випадках формулюється розпливчасте, неконкретно, не існує чіткого розподілу завдань, функцій і відповідальності між різними органами і посадовими особами. Окремі органи часто дублюють один одного, що призводить до паралелізму та неузгодженості в роботі. А все
- 43. Цивільна юрисдикція суду, її види.
поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміємо нормативне визначення компетенції суду з вирішення справ у порядку цивільного судочинства, адже суд, як уже було зазначено, може захистити цивільні права у порядку різних процесів (кримінального, адміністративного, господарського). До справ цивільної юрисдикції ст. IS ЦПК відносить: справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав,
- 78. Окреме провадження: загальна характеристика.
позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих нелшішових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи окремого провадження, що становлять цивільну юрисдикцію суду,
- 79. Загальні правила розгляду та вирішення справ окремого провадження.
поняття мас узагальнюючий характер і охоплює усіх осіб, права та законні інтереси яких у тій чи іншій мірі зачіпатимуться ухваленим у справі рішенням. Заінтересовані особи можугь бути залучені до участі у справі за ініціативою суду, а також вступити у процес за власною ініціативою. Оскільки в таких справах відсутні сторони, то не може бумі іі третіх осіб. Зважаючи на тс, що відкриття провадження
- 98. Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами: поняття, особливості, суб'єкти права оскарження, форма та зміст заяви.
загальним правилом, мас бути підтверджена вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили. Однак на практиці г непоодинокі випадки, коли щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі не закінчується постановлениям вироку, зокрема у разі закриття провадження у кримінальній справі у зв'язку з т. зв. нереа-білітуючнми обставинами. Тоді постає
|