| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
78. Окреме провадження: загальна характеристика. |
||
|
Потреба захисту прав та охоронюваних законом інтересів ви-иикаг не тільки у разі, якщо вони порушуються чи оспорюються. Інколи необхідно встановити такі обставини, що є лише підставою для здійснення суб'єктивних прав. Особа, що мас певне право, не може його здійснити через те, що факти, які це право підтверджують, не є очевидними і потребують перевірки та підтвердження відповідними доказами. Тому у цивільному процесі існує такий вид судочинства, який дозволяє заінтересованій особі встановлювати у судовому порядку юридичні факти для подальшого здійснення відповідних суб'єктивних прав та реалізації! охоронюваних законом інтересів, - окреме провадження. Відповідно до ст. 234 ЦПК окремим провадженням ви-знасться вид иепозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих нелшішових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи окремого провадження, що становлять цивільну юрисдикцію суду, слід поділити на три групи. По-перше, це справи, порядок розгляду та вирішення яких визначений цивільним процесуальним законодавством, тобто справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієз датності фізичної особи; падання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошен ня її померлою; усиновлених. встановлення фактів, що мають юридичне значення. відновленим прав на трачені цінні напери на пред'явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну влас ність; визнаній спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги н примусовому по рядку; обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містин, банківську таєм ницю, щодо юридичних та фі нічних осіб. До другої групи належать справи, які тільки поіменовані ЦПК, однак особливості їх розгляду визначені іншими актами законодавства. Такими (справи про надання права на шлюб (сі. 23 СК); поновленні шлюбу після його розірвання (ет. 117 СК); встановлення режиму окремого проживання за заявою под ружжя (сі. 119 СК). До третьої ірупи можуть бути віднесені справи, що можуть розглядатися у порядку окремого провадження, нкшо вони віднесені актами законодавства до цивільної юрисдикції (сі*. 234 ЦПК). Наприклад, призначення опікуна чи піклувальника (ст. 63 ЦК). Відповідно до НОВІТНЬОГО цивільного процесуального законодавства із категорій справ окремого провадженні вилучено справи за заявами про встановлення неправильностей у актах іромадянського (нині - цивільного) стану, а також справи про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні. Відповідно до перехідних та прикінцевих положені. ЦПК, скарги, заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні, подані до набрання чинності ЦПК 2004 р. відповідно до глави 39 ЦПК 1963 p., розглядаються за правилами позовного провадження. Заяви у справах щодо підмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану, подані до набрання чинності ЦПК за правилами, встановленими главою 36 ЦПК 1963 p., розглядаються у порядку, встановленому законодавством про адміністративне судочинство. Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна зі справ окремого провадження мас свої, лише їй властиві особливості. Ознакою окремого провадження с, насамперед, його несумісність зі спором про право. Якщо в ході розгляду справи виявиться, що предметом судового розгляду с спір про право, суд мас залишити заяву без розгляду (якщо справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства) або закрити иро-ввджеюя у справі, якщо предметом судового розгляду і вирішення випиться спір про право адміністративне або господарське, які можуть бути предметом розгляду у порядку відповідно адміністративної чи господарської судових юрисдикцій. У порядку окремого провадження розглядає вимоги про встановлення певних обставин - юридичних фактів, зміну правового статусу фізичної особи або неправильність дій органів, які посвідчують такі обставини, з наявністю чи відсутністю котрих закон пов'язує виникнення, зміну або припинення суб'єкіивних майнових та особистих немайнових прав. В окремому провадженні по-особпивому виявляється дія низки принципів цивільного процесу (диснозитивності, змагальності, одноособовості та колегіальності розгляду цивільної справи, процесуальної рівності та ін.). Зокрема, визначені пп. І, 3, 4, 9, 10 ст. 234 ЦПК справи порядком окремого провадження розглядаються колегіально у складі одного судді та двох народних засідателів. Суд зобов'язаний вживати заходів щодо всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, тому він може за власною ініціативою витребувати необхідні докази, шо не с притаманним іншим видам проваджень у цивільному процесі. Отже, розгляд справ окремого провадження судом пов'язаний зі здійсненням, так би мовити, "судового управління" у випадках, коли законодавець покладає на суд здійснення непритаманної йому функції установлення тих чи інших обставин без розв'язання спору про прано. При цьому законодавець виходить із доцільності такого вирішення, нокладаючи встановлення юридичних фактів на суд, який мас особливий правовий статус суб'єкта судової влади, та поширюючи на процедуру розгляду цих справ форму цивільного судочинства. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "78. Окреме провадження: загальна характеристика." |
||
|
||