Конституція України (ст. 13) встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до законодавства.
Основним нашим національним багатством, за Земельним кодексом України, є земля. Вона перебуває під особливою охороною держави. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, організації - юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується відповідно до Земельного Кодексу.
Суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності земельні та інші природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування. Земельні відносини, що виникають при використанні природних ресурсів, регулюються Господарським та Земельним кодексами, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря. Відповідно до цього законодавства земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Суб'єкти господарювання можуть набувати у власність землю із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній, в тому числі громадяни - для ведення фермерського господарства, сільськогосподарські підприємства - для господарської діяльності.
На праві приватної власності можуть мати землю громадяни та організації - юридичні особи. Власниками земель комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, суб'єктом права державної власності - держава. Вона реалізує це право через відповідні органи державної влади.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки за договором купівлі-продажу та іншими угодами; внаслідок безоплатної передачі їм ділянок із земель державної і комунальної власності; приватизації ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини.
Організації - юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення господарської діяльності за договором купівлі-продажу чи іншими угодами; внесення ділянок їх засновниками до статутного фонду організації; прийняття спадщини та з інших підстав, передбачених законодавством.
Суб'єкти господарювання для здійснення господарської діяльності можуть використовувати землю та інші природні ресурси на праві користування (за плату або на інших умовах). Земельний кодекс України передбачає права користувачів на постійне та строкове користування ділянкою землі. Право постійного користування - це право володіння і користування ділянкою, яка перебуває в державній чи комунальній власності, без встановлення строку. Такого права набувають лише підприємства і організації, що належать до державної або комунальної власності.
Строкове користування - це засноване на договорі оренди чи концесії платне володіння і користування земельною ділянкою для проведення господарської діяльності.
Суб'єкти господарювання, використовуючи землю та інші природні ресурси, мають право самостійно господарювати на землі, експлуатувати корисні властивості наданих їм ресурсів; використовувати для господарських потреб у встановленому порядку корисні копалини місцевого значення, водні об'єкти, лісові ресурси, що знаходяться на земельній ділянці; одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів; на відшкодування шкоди, завданої природним ресурсам, що їм належать іншими суб'єктами, а також усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів.
|
- Поняття і особливості принципів екологічного права
права, у тому числі й для екологічного права, характерні свої принципи, на яких грунтується сукупність її правових приписів. Разом з тим кожна галузь враховує й загальні принципи права, але під кутом зору специфіки правового регулювання певних груп суспільних відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів. Екологічні відносини, які виникають з приводу
- Зміст
права власності 76 § 4. Правовий режим використання природних ресурсів у сфе- рі господарювання 79 § 5. Правове регулювання відносин, пов'язаних із правом промислової власності. Об'єкти права промислової власності 82 РОЗДІЛ 5. Господарські зобов'язання 85 § 1. Загальні положення про господарські зобов'язання 85 § 2. Господарські договори 90 § 3. Виконання і припинення господарських
- § 3. Поняття та система господарського
законодавства
права. У Популярній юридичній енциклопедії наводиться таке визначення законодавства : законодавство - сукупність чинних нормативно-правових актів: законів, постанов, декретів, указів, наказів, інструкцій правотворчих органів, що регулюють правовідносини в державі. Іноді під законодавством розуміють один з основних методів здійснення державою своїх функцій способом ухвалення законів та інших
- § 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності та в організації і забезпеченні
функціонування державного сектору економіки
права, а не права власності (докладніше це питання розглядатиметься в § 4). Суб'єктами господарювання державного сектору економіки відповідно до ч. 2 статті 22 ГК є суб'єкти, засновані тільки на державній власності, а також суб'єкти, засновані одночасно на державній та інших формах власності, якщо частка державної власності в них перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує державі право
- § 4. Правовий режим використання
природних ресурсів у сфері господарювання
права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю
- Словник-довідник
права їх використання у господарському обігу такої фізичної чи юридичної особи, з дальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик. Вклад учасників та засновників господарського товариства - будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами,
- 2. Система господарського законодавства.
права власності народу України; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними
- 7. Система господарського законодавства.
права власності народу України; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права
|