Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Лещенко О.А.. Лекції по господарському законодавству України. ОНЮА, 2009, 2009 - перейти до змісту підручника

2. Право державної власності.



Відповідно до Закону України "Про власність", розрізняють наступні види державної власності:
загальнодержавна власність;
комунальна власність.
До об'єктів права державної власності належить:
земля;
майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів;
майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ;
оборонні об'єкти;
єдина енергетична система;
системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення;
кошти республіканського бюджету;
республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси;
республіканські резервні, страхові та інші фонди;
майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;
майно державних підприємств;
- об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
Відповідно до статті 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.
Крім того, держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу.
Відповідно до ч. 2 статті 141 ГК України управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.
Необхідно зазначити, що у випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15 грудня 1992 р. управління майном, що є у державній власності здійснюється міністерствами та іншими органами державної виконавчої влади.
Міністерства та інші органи державної виконавчої влади, щодо управління майном, яке знаходиться у загальнодержавній власності, здійснюють наступні повноваження:
приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності;
затверджують статути (положення) підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);
укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;
здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна;
дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;
готують разом з відповідними місцевими Радами народних депутатів висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською і комунальною власністю;
беруть участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів України з питань загальнодержавної власності.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. місцева державна адміністрація здійснює такі повноваження щодо управління майном:
здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад;
здійснює управління майном інших суб'єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку;
вносить пропозиції власникам майна підприємств, установ і організацій, що має важливе значення для забезпечення державних потреб, щодо його відчуження у власність держави;
вносить пропозиції до проектів програм приватизації державного майна, організовує їх виконання;
забезпечує реалізацію державної політики сприяння розвитку малого бізнесу, подає допомогу підприємцям, які займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів,
наданням побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою
кадрів.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про власність" об'єктами права комунальної власності є:
майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів;
кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства;
майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування;
майно підприємств;
місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям;
інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, щодо управління власністю, що є у комунальній власності належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;
2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна;
б) делеговане повноваження:
1) погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності.
Відповідно до статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "2. Право державної власності."
  1. № 38. Форми власності та їх класифікація законодавством України.
    право власності юридичних осіб; фізичних осіб. Право державної власності: право оперативного управління; повного господарського відання. Право може належати не 1 особі, а декільком (спільна): сумісна (подружжя, селянське господарство);
  2. № 109. Право державної власності.
    правових норм, що закріплюють і охороняють приналежність матеріальних і інших благ народу в особі обраного ним представницького органа державної влади, а також встановлюють порядок придбання, використання і відчуження державного майна. Відносини державної власності відрізняються від інших відносин власності, незважаючи на проголошення їх рівності. Це виявляється: 1) у тім, що у власності держави
  3. 16. Право державної власності на землю.
    державної власності на землю є: 1) Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; 2) Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; 3) обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
  4. § 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності та в організації і забезпеченні функціонування державного сектору економіки
    правових санкцій у разі їх порушення . Сучасна економіка має змішаний характер, що полягає в поєднанні механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання . Міра державної участі в регулюванні в різних країнах неоднакова і залежить від численних факторів. Українська держава, беручи участь в організації господарської діяльності, перш за все повинна забезпечити: визначення економічного
  5. 2. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
    правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ. Охорона
  6. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
    правову або кримінальну відповідальність. Притягнення до цих видів юридичної відповідальності здійснюється в порядку і на основі, передбачених відповідно трудовим, адміністративним, цивільним або кримінальним законодавством. Порушення лісового законодавства можна класифікувати за різними критеріями. Наприклад, вирізняють лісопорушення, які вчинено постійними або тимчасовими лісокористувачами, а
  7. Екологічне законодавство України: сучасний етап
    право на чисте, придатне для проживання навколишнє середовище. - Ст. 50 Конституції перед-бачає, що «кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшко-дування завданої порушенням цього права шкоди». - АНАЛІЗ : - ст. З - «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави», що «держава відповідає перед людиною за свою діяльність», а
  8. Державна політика України у галузіохорони довкілля.
    право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти (про які вже йшлося раніше) : - "Про охорону навколишнього природного середовища"; - "Про тваринний світ" ; - "Про природнозаповідний фонд" ; - "Про охорону атмосферного повітря" ;
  9. Поняття і особливості принципів екологічного права
    правових приписів. Разом з тим кожна галузь враховує й загальні принципи права, але під кутом зору специфіки правового регулювання певних груп суспільних відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів. Екологічні відносини, які виникають з приводу належності природних об'єктів відповідним суб'єктам, використання та відтворення цих об'єктів, охорони
  10. Тема 3. Суб'єкти адміністративного права
    право- та дієздатність. Адміністративно-правовий статус громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Зміст адміністративно-правового статусу виконавчих органів державної влади. Особливості адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування. Адміністративно-правовий статус підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, релігійних організацій. При