Соціальні норми - це загальні правила поведінки людей у сусп-ві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.
Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на юридичні, моральні, корпоративні, звичаї чи традиції.
Юридичні норми - це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені (санкціоновані) д-вою, охорон., захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно-правових актах.
Моральні норми - це правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе й несправедливе, а забезпечуються внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.
Корпоративні норми - це правила поведінки, що встановлюються й забезпечуються політ. партіями, громадськими організаціями та ін. об'єднаннями людей.
Звичаї чи традиції - це правила поведінки, що історично склались і перетворились у звичку людей.
Звичаї і традиції відрізняються одне від одного ступенем і загальності правила поведінки. Традиції вважаються більш загальними правилами, ніж звичаї. Аби показати, що право є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціальних норм.
Правові норми, що у своїй сукупності утворюють право:
- виникають разом із виникненням д-ви;
- встановлюються чи санкціонуються д-вою;
- виражають волю керівної частини сусп-ва;
- існують у сусп-ві як одна система норм;
- формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов'язків;
- мають точно визначені межі дії;
- забезпечуються держ. примусом та ін. засобами.
Інші соціальні норми, що утворюють систему соціального регулювання:
- існують у будь-якому сусп-ві;
- встановлюються чи санкціонуються ін. суб'єктами;
- виражають волю різних частин населення;
- існують у кількох самостійних систем нормативного регулювання;
- виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні цілі тощо;
- зазвичай позбавлені формальної визначеності;
- не завжди мають точно визначені межі дії;
- забезпечуються звичкою, внутр. переконанням, моральним, громад. впливом та ін. позадержавними засобами.
Отже, право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками впливу на суспільні відносини.
9.
|
- Місце та роль права в системі соціальних норм
правові) норми - загальнообов'язкові, правила поведінки, що встановлені державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно- правових актах. Моральні норми - правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, а забезпечуються насамперед внутрішньою переконаністю та
- Поняття та види співучасті у злочині
правової норми 5. Поняття джерела права та їх система 6. Нормативно-правові акти як джерела права. 7. Систематизація законодавства 8. Система права та її структура 9. Реалізація норм права: поняття і форми 10.Застосування норм права 11.Тлумачення права: поняття, види та способи 12. Правовідносини: поняття і структура 13. Юр.факти, види і їх значення 14. Правомірна поведінка та її види 15.
- Поняття і особливості принципів екологічного права
правових приписів. Разом з тим кожна галузь враховує й загальні принципи права, але під кутом зору специфіки правового регулювання певних груп суспільних відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів. Екологічні відносини, які виникають з приводу належності природних об'єктів відповідним суб'єктам, використання та відтворення цих об'єктів, охорони
- Поняття і особливості принципів екологічного права
правових приписів. Разом з тим кожна галузь враховує й загальні принципи права, але під кутом зору специфіки правового регулювання певних груп суспільних відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів. Екологічні відносини, які виникають з приводу належності природних об'єктів відповідним суб'єктам, використання та відтворення цих об'єктів, охорони
- 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
право РФ. Учебник. - М., 1998. 2. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лек ций. - М.,1997. 3. Аверьянов Б.В. Функции и организационная структура органа государственного управления. - К, 1984. 4. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содер жание деятельности и организационные структуры. - К.: На укова думка, 1990. 5. Авер'янов В. Адміністративне право України:
- II. СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
правової бази на виконання Конституції і законів України, актів Президента України; * Органи виконавчої влади в Автономній Республіці Крим входять в єдину систему органів виконавчої влади України, мають особливості, що визначаються спеціальним законодавством України, і в цій Концепції окремо не розглядаються. 186 ефективне управління державними фінансами та державним майном і контроль за
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
правового врегулювання всіх аспектів взаємовідносин особи з органами виконавчої влади. Слід визначити, що вирішення цього завдання ще не займає визначального місця у системі правового регулювання управлінських відносин. Саме виправленню такого становища має сприяти запровадження в законодавстві (викладеного вище у главі 1) нового погляду на суспільне призначення адміністративного права в
- 1. Поняття та визначення міжнародного права.
право виникло внаслідок реальних суспільних процесів. Вже на ранніх стадіях розвитку первісні общини і племена не існували відокремлено, а були об'єднані неписаними родовими законами. Перші звичаєві норми зароджувалися ще в період первіснообщинного ладу, до становлення державності. Поява ж міжнародного права в сучасному його розумінні як права міждержавного прямо пов'язано з процесами становлення
- 14. Визнання держав і урядів.
правосуб'єктності тісно пов'язані питання визнання. Як відзначав Ф.Ф. Мартене, міжнародне право «не може визнати, що дане суспільство існує, якщо воно не визнано державним законом, або прийняти його за самостійний політичний механізм, якщо воно не є таким у початках державного права». Отже, відзначав він, у міжнародних відносинах кожному законному суспільству належить право яа визнання з боку
- 16. Джерела міжнародного права.
правообразующих факторів - економічних, соціально-політичних, психологічний^-психологічних-психологічні-соціально-психологічнихАЕ, духовних (загальна й політико-правова культура) і т.п.; 2) зовнішню форму існування юридичних норм (нормативний акт, нормативний договір, судовий прецедент, правовий звичай). Юридична наука взагалі й наука міжнародного права зокрема займаються вивченням формальних
|