Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоМіжнародне право (шпаргалки) → 
« Попередня Наступна »
Шпаргалки по міжнародному праву, 2009 - перейти до змісту підручника

16. Джерела міжнародного права.

У загальній теорії права під джерелом права прийнято розуміти: 1) систему правообразующих факторів - економічних, соціально-політичних, психологічний^-психологічних-психологічні-соціально-психологічнихАЕ, духовних (загальна й політико-правова культура) і т.п.; 2) зовнішню форму існування юридичних норм (нормативний акт, нормативний договір, судовий прецедент, правовий звичай). Юридична наука взагалі й наука міжнародного права зокрема займаються вивченням формальних джерел права, до яких можна віднести результати правотворческого процесу
При аналізі поняття «джерела міжнародного права» звертаються насамперед до ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, що містить перелік джерел міжнародного права, застосовуваних Судом при рішенні суперечок, переданих йому на розгляд. До них ставляться:
а) міжнародні конвенції - як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, виразно визнані державами, що сперечаються;
б) міжнародний порядок як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;
в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;
г) судові рішення й доктрини найбільше кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм
Загальні міжнародні конвенції (договори) - це угоди, які стосуються кодифікації й прогресивного розвитку міжнародного права, об'єкт і мети яких становлять інтерес для міжнародного співтовариства в цілому. До них ставляться конвенції й договори по забезпеченню миру й безпеки, а також ті, які кодифікують міжнародне право, наприклад Віденська конвенція про дипломатичний сношениях 1961 р., Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р., Конвенція ООН по морському праву 1982 р. Загальні міжнародні угоди відкриті для загальної участі. Часто в міжнародно-правовій літературі загальні міжнародні угоди також іменуються універсальними
Міжнародним порядком зізнається таке правило поведінки суб'єктів міжнародного права, що з'явилося в силу частої повторюваності однотипних дій і визнання за ними норми права. Появі міжнародного порядку передує звичай, тобто певна повторюваність однорідних дій. Однак для того щоб цей звичай переросло в міжнародний порядок, необхідне визнання за ним з боку більшості суб'єктів міжнародного права якості правової норми - opinio juris. Процес формування звичайних норм - складний і неоднозначний. Часто в міжнародній практиці поява звичайних норм передувало розробці договірних норм. Після фіксації міжнародного порядку в договірній нормі він продовжує діяти для держав і інших суб'єктів міжнародного права, що не беруть участь у договорі. Однак можуть мати місце випадки, коли спочатку розробляється договірна норма, що згодом переростає в міжнародний порядок. Так, спочатку з'явилася договірна норма про неприпустимість національного присвоєння космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла (ст. 2 Договору про принципи діяльності держав по дослідженню й використанню космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла 1967 р.), а потім на її основі сформувався аналогічний міжнародний порядок. Звичайні норми мають такою ж юридичну чинність, що й договірні
Оскільки міжнародний порядок не має формальної фіксації, процес кваліфікації того або іншого правила поведінки як звичайна норма міжнародного права ускладнюється. Для цього часто використовують допоміжні засоби - рішення міжнародних судових і арбітражних органів, акти міжнародних організацій, доктрини фахівців в області публічного права, державну практикові
Серед юристів-международников немає єдиної думки про те, що варто розуміти під терміном «загальні принципи права, визнані цивілізованими націями». Що стосується «цивілізованих націй», те це застаріле формулювання, заимствованна зі Статуту Постійної Палати Міжнародного Правосуддя (постійного судового органа, що діяв у період існування Ліги Націй), що у сучасних умовах втратила своє значення у зв"язку з визнанням суверенної рівності всіх держав. Відносно ж загальних принципів права можна сказати, що відомий радянський юрист-международник В.М. Корецкий уважав ними принципи міжнародного права. Така точка зору була характерна й для всієї радянської науки міжнародного права. Однак принципи міжнародного права навряд чи можуть уважатися загальними принципами національних систем права
Багато західних фахівців в області публічного права думають, що загальні принципи права - це загальні принципи національних систем права (наприклад, рівний над рівним права не має; ніхто не може передати більше прав, чим має; ніхто не може бути суддею у власній справі й т.д.). Зазначені загальні принципи в основному є правилами застосування юридичних норм у будь-якій системі права. Для міжнародного права вони досить корисні в силу нерозвиненості процесуальних міжнародно-правових норм. Однак спільність якихось принципів для національних систем права не означає їхнього автоматичного введення в систему міжнародного права. Для включення в останню такі принципи повинні хоча б мовчазно бути визнаними як норми міжнародного права, тобто конституюватися як міжнародний порядок. Але в такому випадку вони втрачають характер особливого джерела міжнародного права. Практика Міжнародного Суду ООН не знає випадків, коли б цей орган обґрунтовував прийняті їм рішення загальними принципами права. Звичайно, головний судовий орган ООН застосовував загальні принципи права у своїй діяльності, але при цьому не було формулювань у його рішеннях, що використовуються саме загальні принципи права
Відповідно до п. «d» ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН рішення цього судового органа, як і інших міжнародних судових і арбітражних органів, можуть використовуватися в якості допоміжного засобу для визначення правових норм. Часто держави, передаючи суперечка на розгляд Міжнародного Суду ООН, просять установити наявність звичайної норми міжнародного права, що діє відносно спорящих сторін, оскільки одна з них уважає, що такої норми ні, а інша вказує на її порушення противоположний стороною. Міжнародний Суд ООН при розгляді суперечок між державами не просто визначає існування звичайної норми, але й формулює її. Найбільш характерним прикладом із практики Міжнародного Суду ООН поданому питанню є англо-норвезька суперечка про рибальство 1951 р. У своєму рішенні по цій справі Міжнародний Суд визнала наявність звичайної норми про використання прямих вихідних ліній для виміру ширини територіальних вод і спеціальних зон і сформулював критерії використання таких ліній
У розвитку міжнародного права важливу роль грають наукові праці юристів-международников. Раніше їхні доктринальні погляди розглядалися як джерела міжнародного права. У цей час доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з міжнародного публічного права є допоміжним засобом для визначення правових норм. У статтях, монографіях, підручниках юристи-международники доктринально тлумачать звичайні й договірні норми міжнародного права, висвітлюють позиції держав по тимі або інших міжнародно-правових питаннях. Держави, що передають суперечка на розгляд міжнародних судових і арбітражних органів, часто посилаються на думку авторитетних фахівців в області міжнародного права з метою підтримки своєї позиції вспоре.
Слід зазначити, що перелік допоміжних засобів визначення звичайних норм міжнародного права, даний у ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, не є вичерпним. До таких засобів ставляться законодавчі й інші нормативні акти держав, їхні однобічні заяви в ООН і інших міжнародних організаціях, а також на міжнародних конференціях, рішення національних судів
Проте ріст числа міжнародних договорів зовсім не знижує значення міжнародного порядку як потужного юридичного засобу регулювання міжнародних відносин. На жаль, у Конституції України не закріплене положення про те, що загальновизнані норми міжнародного права, тобто міжнародні порядки, є частиною національного законодавства. Хоча підписуючи Устав ООН, Україна визнала міжнародний порядок як норма міжнародного права
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "16. Джерела міжнародного права."
  1. 16. Джерела міжнародного права.
    джерела права» вживається в двох значеннях - матеріальному і формальному. Під матеріальними джерелами розуміються матеріальні умови життя суспільства. Під формальними ж джерелами розуміють ті форми, у яких знаходять своє вираження і закріплення норми права. Тільки формальні джерела права є юридичною категорією і складають предмет вивчення юридичних наук, у тому числі міжнародного права. Норми
  2. 21. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
    джерел міжнародного права. Відповідно до п. 2 статті 2 Статуту «всі Члени Організації Об'єднаних Націй сумлінно виконують прийняті на себе за дійсним Статутом зобов'язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права і переваги, що витікають із приналежності до складу Членів Організації». Розвиток міжнародного права підтверджує універсальний характер принципу, що розглядається. Відповідно до
  3. 31. Поняття права міжнародних договорів
    джерел міжнародного права Право міжнародних договорів - це галузь міжнародного публічного права, що складає з норм і інститутів, що регулюють відносини за висновком, виконанню й припиненню міжнародних договорів Дана галузь міжнародного права має поважну історію. Як ми вже відзначали, перші міжнародні договори, що дійшли до наших днів, датуються XXIII і XIII вв. до н.е. Однак протягом багатьох
  4. 50. Міжнародні конференції
    джерелами є звичаєві норми й акти міжнародних організацій. Конференції скликаються з ініціативи одної або декількох держав або міжнародної організації. Скликанню конференції передують переговори, під час яких узгоджуються час і місце проведення конференції, коло учасників, попередній порядок денний. У конференції можуть брати участь спостерігачі (без права вирішального голосу). Порядок роботи
  5. 59. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
    джерел міжнародного права, і - сприяти соціальному прогресу та поліпшенню умов життя при більшій свободі, і в цих цілях - виявляти толератність і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди, і - об'єднати наші сили для підтримки міжнародного миру і безпеки, і - забезпечити прийняттям принципів і встановленням методів, щоб збройні сили застосовувалися не інакше, ніж у спільних інтересах, і
  6. 68-69. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
    джерел юридичних основ відповідальності є більш широким, ніж коло джерел міжнародного права. Юридичними підставами відповідальності є: - міжнародний договір; - міжнародний порядок; - рішення міжнародних судів і арбітражів; - резолюції міжнародних організацій (наприклад, статті 24 і 25 Статуту ООН установлюють юридичну відповідальність для всіх держав-членів ООН рішень Ради Безпеки ООН); -
  7. Поняття екологічного права України
    джерелами та нормативів ви-кидів забруднюючих речовин пересувними джерелами, визначаються нормативи утво-рення забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів, нормативи використання атмосферного повітря для виробничих потреб. Ряд наукомістких проблем вченим та практикам довелося вирішувати при підготовці
  8. 4. Соціально-екологічна політика
    джерел екологічного законодавства і права слід згадати "Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (прийняті Верховною Радою України 5 березня 1998 р.). Саме у них в сконцентрованому вигляді зосереджені основні положення національної екологічної політики нашої держави з урахуванням того, що
  9. 5. Міжнародне екологічне право і співробітництво України в екологічній сфері
    джерелами міжнародного екологічного права є Декларація ООН з навколишнього середовища, яку прийнято в 1972 р. на Всесвітній конференції ООН з проблем навколишнього середовища (Стокгольм, Швеція); Всесвітня стратегія охорони природи, прийнята МСОП (1980р.); "Декларація Ріо", яку схвалено міжнародною конференцією з навколишнього середовища і розвитку в 1992р. (Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Значну
  10. Питання для самоконтролю
    міжнародного екологічного права. 9. Основні принципи міжнародного співробітництва в екологічній сфері. 10. Форми участі України в міжнародному співробітництві з питань охорони