Міжнародні конференції є дуже поширеною формою міждержавного співробітництва і скликаються для розв'язання політичних, економічних, військових та інших проблем. Як інституціональний механізм міжнародного права і міжнародних відносин вони з'явилися в другій половині XIX сторіччя. В даний час щорічно на різноманітних рівнях міжнародних відносин проводиться більше 1000 конференцій. На думку деяких спеціалістів, у середині XXI сторіччя щорічно буде проходити приблизно 50 тисяч міжнародних конференцій.
У доктрині міжнародного права під міжнародною конференцією розуміють тимчасовий колективний орган держав - її учасників. Міжнародні конференції не є міжнародними організаціями і суб'єктами міжнародного права. їх частіше називають багатосторонньою або парламентською демократією.
Таким чином, міжнародна конференція - це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що представяють взаємний інтерес.
Слід мати на увазі, що розрізнення в найменуванні конференції (конгрес, нарада, зустріч і т.д.) не мають особливого юридичного значення.
Водночас слід враховувати, що як правовий інститут міжнародні конференції мають багато спільного з міжнародними організаціями:
- вони являють собою збори представників держав;
- для забезпечення діяльності конференції створюються робочі органи (комітети, комісії);
- ці органи діють на основі правил, установлених державами-учасницями конференції.
Основна відмінність конференцій від міжнародних організацій полягає в тому, що конференції - це тимчасові органи.
Крім того, зазвичай цілями міжнародної конференції є:
а) розроблення і прийняття тексту міжнародного договору (наприклад, прийняття Конвенції про право міжнародних договорів на Віденській конференції 1968-1969 років);
б) обговорення певної актуальної міжнародної проблеми або проблем і прийняття спільної заяви (наприклад, Декларація Ріо-де-Жанейро Конференції ООН з навколишнього середовищу);
в) обмін думками й інформацією з певної міжнародної проблеми або проблем і вироблення рекомендацій (наприклад, Гельсінський документ 1992 року «Виклик часу змін», прийнятий у рамках Конференції НБСЄ).
Конференції розрізняють за різними основами:
- у залежності від суб'єкта, який скликає кон" ференцію:
а) конференції, що скликаються в рамках міжнародних організацій (наприклад, кодифікаційні конференції);
б) конференції, що скликаються поза міжнародними організаціями;
- у залежності від представництва учасниківконференції:
а) універсальні;
б) регіональні конференції;
- у залежності від рівня представництва держав, котрі приймають участь у конференціях:
а) конференції за участю вищих керівників держав;
б) конференції міністрів закордонних справ;
в) конференції послів і т.д;
- у залежності від питань, що входять до порядку денного:
а) конференції мирні;
б) політичні;
в) економічні;
г) дипломатичні;
д) змішані.
- у залежності від періодичності скликання конференцій:
а) періодичні, що скликаються через певний період часу (наприклад, конференції, що проводилися в рамках НБСЄ);
б) конференції ad hoc - що скликаються державою-ініціатором (державами) або міжнародною організацією для одноразової роботи з метою вирішення певної проблеми. В даний час більшість конференцій, що скликаються, є конференціями ad hoc.
Слід зазначити, що в сучасному міжнародному праві право міжнародних конференцій не кодифіковано. Його джерелами є звичаєві норми й акти міжнародних організацій.
Конференції скликаються з ініціативи одної або декількох держав або міжнародної організації. Скликанню конференції передують переговори, під час яких узгоджуються час і місце проведення конференції, коло учасників, попередній порядок денний. У конференції можуть брати участь спостерігачі (без права вирішального голосу).
Порядок роботи конференції визначається регламентами, що затверджуються учасниками конференції або органами міжнародної організації, котра скликає. Регламенти містять у собі правила процедури, норми яких належать до внутрішнього права конференцій.
Правила процедури звичайно складаються з таких основних положень:
Представництво і повноваження. Делегація кожної держави-учасниці конференції включає повноважних представників, їхніх заступників і радників. На початку роботи конференції призначається комітет з перевірки повноважень, що, виконавши свою функцію, негайно представляє доповідь конференції.
Посадові особи. Конференція обирає з числа представників держав-учасниць конференції посадових осіб (голову, трьох заступників голови і доповідача).
Секретаріат конференції. Він забезпечує усний переклад виступів на засіданнях; одержує, перекладає, розмножує, видає і поширює документи; здійснює звукозаписи засідань і забезпечує їхнє збереження; забезпечує збереження і цілість документів конференції в архівах ООН; виконує всю іншу роботу, що необхідна для підготовки і проведення конференції.
Відкриття конференції. На своєму першому засіданні конференція обирає голову; підтверджує правила процедури, порядок денний; обирає посадових осіб конференції; приймає рішення про організацію своєї роботи.
Порядок ведення засідань. Ніхто не може виступати на конференції, не отримавши попереднього дозволу конференції. Слово ораторам голова надає в тому порядку, у якому вони заявили про своє бажання виступити. Упорядкування списку виступаючих доручається секретаріату. Конференція може встановити тимчасовий регламент для виступу. Будь-який представник у будь-який час може внести пропозицію про припинення дебатів. Пропозиції і поправки по суті питань представляються в писемній формі в секретаріат конференції, що розсилає їх усім делегаціям.
Прийняття рішень. Рішення конференції можуть прийматися шляхом голосування і консенсусу. Кожна делегація має на конференції один голос.
Допоміжні органи. На конференції звичайно створюються такі комітети: з перевірки повноважень; із забезпечення роботи конференції; з обговорюваних проблем; редакційний комітет із підготовки рішення та ін.
Мови і звіти про засідання. Зазвичай мовами всесвітньої міжурядової конференції є англійська, французька мови і мова держави, на території якої провадиться конференція. При проведенні конференцій під егідою ООН її мовами будуть офіційні і робочі мови ООН. Але будь-який представник може виступати мовою, котра не є мовою конференції, якщо відповідна делегація забезпечує усний переклад на одину із таких мов.
Акти конференції можуть містити тексти міжнародних договорів (конвенції), розроблених на конференції, або бути самостійними джерелами міжнародного права.
Таким чином, діяльність конференції визначається діями і взаємодією трьох її основних компонентів: делегацій держав, керуючих посадових осіб, а також секретаріату і його виконавчого глави.
|
- 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
міжнародні договори в особі своїх вищих органів державної влади і державного управління. Порядок представництва держави при укладанні договорів, визначення відповідних органів і їхніх компетенцій є внутрішньою справою держави і регулюються внутрішньодержавним правом держав, насамперед їхніми конституціями. У міжнародних організацій цей порядок визначається їхніми статутами. Для участі в
- 50. Поняття й класифікація міжнародних конференцій
міжнародні організації з'явилися як наслідок розвитку інституту міжнародних конференцій Міжнародні конференції - відносно молодий інститут міжнародного права, що з'явився в XIX в. У сучасному міжнародному праві під терміном «міжнародна конференція» розуміється тимчасовий міжнародний орган, у якому беруть участь офіційні представники трьох і більше держав або інших суб'єктів міжнародного права, з
- 51. Підготовка й скликання міжнародних конференцій
міжнародні конференції спостерігачів, що не володіють правом голосу. За згодою учасників конференції спостерігачі можуть виступати на її засіданнях. Участь спостерігачів звичайно регламентується правилами процедури конференції. Звичайно спостерігачів на міжнародні конференції направляють міжурядові й неурядові організації, а також держави, що не беруть участь вконференции. Коли міжнародна
- 52. Правила процедури міжнародних конференцій
міжнародні процесуальні відносини, а з іншого боку - сприяти їхньому розвитку й удосконалюванню. Обидві функції взаємозалежні й здійснюються паралельно. Досить часто учасники конференції для вироблення власних правил процедури беруть за основу правила процедури Генеральної Асамблеї ООН, які пройшли випробування часом і довели свою ефективність. Незважаючи на те що кожна конференція розробляє свої
- 53. Порядок прийняття рішень і їхня юридична чинність
конференції грають її керівні посадові особи, що обираються зі складу делегацій. Звичайно для руководства конференції обираються: голова, заступник голови, генеральний доповідач; голова, заступник голови й доповідач кожного комітету й необхідне число інших посадових осіб, покликаних забезпечити ефективність роботи конференції. Керує роботою конференції її голова, кандидатура якого заздалегідь
- Міжнародні конференції й міжнародні організації - Поняття й класифікація міжнародних організацій (Частина 1)
міжнародні організації конституюються як суб'єкти міжнародного права на основі угоди первинних суб'єктів - держав Відмітними ознаками міжнародної організації є: 1) договірна основа, що відповідає основним принципам міжнародного права; 2) наявність певних цілей; 3) система органів, необхідних для досягнення цілей організації; 4) міжнародна правосуб'єктність Класифікація міжнародних організацій
- Міжнародні конференції й міжнародні організації - Поняття й класифікація міжнародних організацій (Частина 2)
Міжнародні міжурядові організації створюються для об'єднання зусиль держав у досягненні певних цілей, і звичайно такі організації не мають владні повноваження відносно держав-членів, т.е. вони не мають наддержавного характеру. Разом з тим держави - члени міжнародної організації можуть додати наднаціональний, наддержавний характер діяльності такої організації в певних областях. Європейський союз
- 60. Спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй
міжнародні установи, створені державами на основі міжурядових угод в економічній, соціальній галузях, сферах культури, освіти, охорони здоров'я й інших. Ці установи є спеціалізованими постійно діючими міжнародними організаціями, що здійснюють свою діяльність на підставі установчих (статутних) документів і угод з ООН. В даний час існує 16 спеціалізованих установ ООН і МАГ ATE. За сферою
- 91. Міжнародне право в період збройних конфліктів - галузь міжнародного права
міжнародні конференції - у Женеві в 1864 році й у Санкт-Петербурзі в 1868 році, - результатом яких є укладання основних договорів, що стосуються питань права збройних конфліктів. Проте, незважаючи на таку довгу історію становлення і розвитку цієї галузі сучасного міжнародного права, у доктрині дотепер не вироблене єдине поняття даної галузі права, як немає єдності щодо її змісту, предмета
- 5. Міжнародне екологічне право і співробітництво України в екологічній сфері
конференції ООН з проблем навколишнього середовища (Стокгольм, Швеція); Всесвітня стратегія охорони природи, прийнята МСОП (1980р.); "Декларація Ріо", яку схвалено міжнародною конференцією з навколишнього середовища і розвитку в 1992р. (Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Значну роль в реалізації положень цих документів та інших міжнародних конвенцій (див. додат.) відіграє спеціалізована організація під
|