|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
52. Правила процедури міжнародних конференцій
|
Міжнародні конференції для забезпечення успішності своєї роботи приймають правила процедури. Ці правила є нормативним актом так званого внутрішнього або адміністративного права конференцій. Вони покликані регламентувати всі аспекти діяльності конференції з метою домогтися її ефективної й плідної роботи. Правила процедури виконують дві основні функції: стабілізуючу й творчу. З одного боку, вони повинні закріплювати вже сформовані міжнародні процесуальні відносини, а з іншого боку - сприяти їхньому розвитку й удосконалюванню. Обидві функції взаємозалежні й здійснюються паралельно.
Досить часто учасники конференції для вироблення власних правил процедури беруть за основу правила процедури Генеральної Асамблеї ООН, які пройшли випробування часом і довели свою ефективність. Незважаючи на те що кожна конференція розробляє свої власні процедурні норми, що регулюють різні сторони її діяльності, можна виділити чотири аспекти, які підлягають регламентації правилами процедури будь-якої конференції: 1) статус делегацій як офіційних представників держав-учасників; 2) статус посадових осіб конференції; 3) правове положення й порядок діяльності секретаріату конференції і його виконавчого глави; 4) порядок прийняття рішень конференцією. Важливим напрямком регулювання процедурними нормами конференції є також порядок створення й діяльності робочих органів. Однак цей напрямок, як і деякі інші, наприклад офіційні й робочі мови конференції, правове положення спостерігачів, порядок зміни правил процедури й ін., тісно зв'язане й взаємодіє із чотирма основними
Механізм створення, прийняття й твердження правил процедури конференції виробляється самими учасниками конференції. Після того як вони будуть прийняті, правила процедури здобувають юридично обов'язковий характер і підлягають виконанню всіма учасниками конференції
Голосування на міжнародних конференціях здійснюється або за допомогою електронних систем, або за допомогою підняття таблички з назвою держави-учасника. Для ухвалення рішення по процедурних питаннях конференції потрібне проста більшість голосів (50 % + 1 голос) присутніх і участвующих у голосуванні, а по питанню істоти звичайно потрібне кваліфікована більшість голосів (як правило, 2/3 голосів присутніх і участвующих у голосуванні). Формула «присутні й участвующие в голосуванні» означає, що в увагу приймаються тільки голоси, подані «за» або «проти», воздержавшиеся й відсутні не враховуються. Розповсюдженою процедурою прийняття конференціями рішень по суті є метод консенсусу, означаючий, що ніхто з учасників не заперечує проти прийнятого рішення. За правилами процедури деяких конференцій подібні рішення повинні прийматися на основі одноголосності, тобто коли всі учасники проголосують за рішення по суті. Віднести те або інше питання до процедурного або по суті визначають самі учасники конференції відповідно до правил процедури
Учасники конференції можуть виступати за мотивами голосування як до, так і після проведення голосування. Сам же процес голосування може бути перерваний тільки винятково заявами один по одному ведення відносно саме процесу голосування
Мови, використовувані в роботі міжнародних конференцій, діляться на офіційні і робітники. Офіційними мовами повинні користуватися учасники для своїх виступів, на цих мовах публікуються всі офіційні рішення конференції. Робітники ж мови використовуються для ведення протоколів, складання проектів документів конференції. Звичайно робочі мови становлять лише частину офіційних, що скорочує витрати на проведення конференції. Офіційні й робочі мови конференції визначаються правилами процедури. На конференціях, організованих ООН, офіційними мовами є офіційні мови й Організації Об'єднаних Націй: англійський, арабський, іспанський, китайський, росіянин і французький
У зв'язку з тим що навіть ретельно розробленого правила процедури якої-небудь міжнародної конференції мають недосконалості, ними намагаються скористатися делегації держав-учасників у тактичній боротьбі за прийняття або відхилення тих або інших рішень конференції у відповідності зі своїми інтересами. У цій боротьбі важливо не зловживати процедурними правилами й пам'ятати, що головна мета й правил, і учасників - досягнення цілей конференції з найменшими витратами
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "52. Правила процедури міжнародних конференцій" |
- 16. Джерела міжнародного права.
правила, точно визнані державами, що сперечаються; б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми; в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями; г) судові рішення і доктрини, найбільш, кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визначення правових норм. Всі ці джерела міжнародного права в
- 33. Види міжнародних договорів
правила процедури III Конференції ООН з морського права, затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 16 листопада 1973 року. VI. У залежності від об'єкта міжнародно-правового регулювання: - договори політичні; - угоди з правових питань; - угоди з прикордонних питань; - угоди з економічних питань; - угоди з питань транспорту і зв'язку; - угоди з питань охорони здоров'я; - угоди з питань війни.
- 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
правилах процедури міжнародної конференції, на якій приймається договір. Так, у правилах процедури Віденської конференції ООН з права договорів установлювалося, що повноваження представникам держав повинні бути видані главою держави, главою уряду або міністром закордонних справ. Міжнародна організація може бути представлена або особою, забезпеченою відповідними повноваженнями, або особою, яка
- 46. Міжнародно-правові питання громадянства
правила придбання громадянства. У більшості держав громадянство приобретается в основному по народженню. При цьому держави для визначення громадянства ребенка використовують або «право крові» (jus sanguinis - національний принцип), або «право ґрунту» (jus soli - територіальний принцип). В Україні переважно застосовується принцип «права крові», що означає, що ребенок, що народився від громадян
- 50. Міжнародні конференції
правила процедури, норми яких належать до внутрішнього права конференцій. Правила процедури звичайно складаються з таких основних положень: Представництво і повноваження. Делегація кожної держави-учасниці конференції включає повноважних представників, їхніх заступників і радників. На початку роботи конференції призначається комітет з перевірки повноважень, що, виконавши свою функцію, негайно
- 50. Поняття й класифікація міжнародних конференцій
правила процедури. Мети й організаційні початки діяльності міжнародних конференцій повинні відповідати нормам міжнародного права Міжнародні конференції можуть мати різні найменування - конгрес, нарада, конференція й т.п., однак це не має юридичного значення У міжнародних відносинах залежно від сфери діяльності міжнародні конференції діляться на мирні, політичні, економічні, дипломатичні й
- 53. Порядок прийняття рішень і їхня юридична чинність
правилах процедури й належать не особисто йому, а конференції, який він зобов'язаний підкорятися при виконанні своїх функцій Більшість сучасних конференцій створюють у допомогу голові конференції генеральний (загальний) комітет, покликаний підвищувати ефективність її роботи Головною адміністративною посадовою особою конференції виступає її секретар, що керує роботою персоналу секретаріату.
- 57. Правосуб'єктність міжнародних організацій
правилах процедури і резолюціях вищого органу). Як уявляється, до найбільш важливих критеріїв правосуб'єктності міжнародних організацій можна віднести такі: 1. Визнання якості міжнародної особистості з боку суб'єктів міжнародного права. Цей критерій полягає в тому, що держави-члени і відповідні міжнародні організації визнають і зобов'язуються шанувати права й обов'язки відповідної міжурядової
- 59. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
правила процедури; 24 січня 1946 року Генеральна Асамблея приймає першу резолюцію. її головні теми: мирне використання атомної енергії та ліквідація атомної й інших видів зброї масового знищення; 1 лютого 1946 року Трюгве Чи (Норвегія) стає першим Генеральним Секретарем ООН; 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея приймає Загальну декларацію прав людини; 24 жовтня 1949 року закладений перший
- 68-69. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
правила поведінки тільки для держави, що взяла такі зобов'язання, (у формі нот, заяв, декларацій і т.д.). Фактичною підставою міжнародно-правової відповідальності є саме міжнародне правопорушення, тобто діяння (дія або бездіяльність) суб'єкта міжнародного права (його органів або посадових осіб), що порушують міжнародно-правові зобов'язання. Під процесуальними підставами міжнародної
|