Головна |
Наступна » | ||
ПЕРЕДМОВА |
||
Пропонована читачеві книга є результат проекту, виконаного під керівництвом А.В. Іванченко і підтриманого Фондом «Ліберальна місія». Тема представляється виключно важливою: встановлення народовладдя, або реальної демократії, стає для Росії першочерговим завданням. Особисто моя переконання таке: або ми навчимося жити в умовах демократії, тобто станемо активними та відповідальними громадянами, вимогливими до органів державної влади, станемо суспільством, здатним здійснювати над нею контроль, або нам замовлений шлях в світ процвітаючих націй. Пояснення дуже просте. Процвітання в постіндустріальну епоху здатні досягти тільки вільні люди, за допомогою свободи особистості реалізують свої творчі можливості. А що таке демократія? Це, на мій погляд, єдина форма політичної організації суспільства, яка забезпечує максимум особистої свободи, обмежуючи її тільки правами і свободами інших людей. У жовтні 2003 року у Воронежі було проведено соціологічне дослідження: дві третини опитаних відповіли, що Росія досі не є демократичною державою. Водночас 66,5%, тобто теж дві третини, сказали, що готові поступитися свободами слова, пересування та іншими в обмін на економічну, політичну стабілізацію та особисту захищеність. В. Міролевіч в статті, опублікованій в «Російському кур'єрі» (№ 119 від 11 жовтня 2003 р.), висловив припущення, що це опитування - провокація. Не думаю. Більш правдоподібно інше його припущення - що в очах наших співгромадян демократія виглядає досить примітивно як вседозволеність, а всяке державне насильство навіть з метою підтримання порядку - як свавілля. В очах же іноземців, для яких демократія - повсякденна практика, більшість обмежень, наявних в нашому законодавстві, цілком розумні, вони дізнаються свої правові норми. Особисто я переконаний, що Росія сьогодні - демократична держава. А яке ж ще - диктатура, монархія, олігархія? Втім, олігархія в точному сенсі слова (не в нашому повсякденному розумінні) цілком сумісна з демократією: реально правлять завжди небагато, питання в тому, наскільки легітимно. Я бачу, як читач починає криво посміхатися. А даремно! Згідно з новою швейцарської Конституції 1999 року «вільні люди, якщо вони користуються своєю вільною». Інший політичний авторитет, американський сенатор Мур сказав: «Демократія - це така штука, яка вимагає участі». А ми хочемо жити в демократичній країні і одночасно готові поступитися своїми правами заради, вибачте, «сочевичної юшки». Але тоді і юшки не буде, хіба що на один раз, і добробуту, і особистої захищеності. Бо саме свобода, якщо люди нею користуються, якщо вони готові відстоювати свої права, і приносить в підсумку процвітання. Наша демократія просто дуже молода, ми тільки-тільки злізли з дерева радянського феодалізму. Умови вже змінилися - ринкова економіка і демократична Конституція наявності, але над нами як і раніше тяжіють вікові традиції вольності (читай «вседозволеності», на якій будується бандитська романтика) і свавілля (читай «бюрократії»). Ми ще не виховали в собі внутрішню відповідальність перед собою та іншими, яка перетворює вільність у свободу, а готовність терпіти свавілля і насильство з боку влади ще не зміна в нас готовністю захищати свої права. Від нас, і ні від кого іншого, залежить, щоб у нашому житті було менше вольності і свавілля і більше свободи і відповідальності. Тому що це наше життя. Сьогодні йде процес дозрівання демократії, і саме ми у відповіді за те, щоб він йшов в потрібному напрямку, а не згорнув знову ненароком убік поліцейської держави. Процес цей іде поступово, складається з тисяч повсякденних актів, і в кожному з них звіряється напрямок. Якщо ви раптом виявите через десять-двадцять років, що живете в кримінально-поліцейській державі, то подивіться в дзеркало і пригадаєте кожен випадок протягом цього часу, коли ви стерпіли свавілля або проявили неповагу до прав інших. І ви зрозумієте: винні ви самі. Пропонована книга розповідає про те, як колись цей процес, процес дозрівання демократії, відбувався в нашій країні, і показує, що демократія для нас - новинка. Тепер і нам потрібно засвоїти її уроки і навчитися користуватися свободою, протистояти спробам гноблення, від кого б вони не виходили. Особливо хочу звернути вашу увагу на главу про вибори. По-перше, керівник авторського колективу і лідер проекту А.В. Іванченко - один з кращих знавців виборчого права і процесу, в минулому перший заступник Голови Центрвиборчкому. Авторитет у цих питаннях. По-дру-яких, вибори - наймасовіша форма участі громадян в управлінні гро-веннимі справами. Не нехтуйте ними. Ходіть на вибори, стежте за тим, як вони проводяться, будьте непримиренні до порушень, до застосування владою адміністративного ресурсу, до підкупу. Включайтеся в роботу демократичних партій та громадських організацій, які беруть участь у виборах, висувають кандидатів, здатні організувати контроль над виборами. Скажете, все це гасла давно відомі? Скажете, все одно обдурять? Може, й так, але якщо нічого не робити, обдурять точно. І будуть обманювати завжди. А якщо робити, то є шанс, що обдурити не вдасться, а якщо робити будуть все, обманювати вже не вдасться ніколи, ніде і нікому. Усі. Я просто хотів сказати, що демократія - це наша справа. Її нам ніхто не дасть, що не спустить зверху. А книга, яку ви збираєтеся прочитати, нехай зміцнить вас у думці, що ми зможемо своїми руками створити реальну російську демократію. Є. Ясін, президент Фонду «Ліберальна місія» |
||
Наступна » | ||
|
||
Інформація, релевантна "ПЕРЕДМОВА" |
||
|