| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Поняття і види особистих немайнових прав автора |
||
|
За своїм економічним створенню авторські права діляться на особисті немайнові та майнові. Останні можуть належати чинності закону, договору або спадкування будь-яким суб'єктам авторського права. Особистими ж немайновими правами можуть володіти тільки автори творів. Дані права належать автору незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним навіть у разі поступки виключних прав на використання твору. 1 См § 4 цієї глави Автор відносно свого твору володіє такими правами, як: - право авторства; - право на ім'я; - право на оприлюднення твору, включаючи право на відкликання; - право на захист своєї репутації. Органічність зв'язку немайнових прав з особистістю творця твори проявляється, зокрема, і в тому, що право авторства, право на ім'я і право на захист репутації автора не переходять у спадок. Спадкоємці вправі лише безстроково здійснювати захист зазначених прав у разі їх порушення. Це право спадкоємців помітно актуалізувалася у зв'язку з незаконним використанням імен відомих людей в комерційних і рекламних цілях. Найважливішим особистим немайновим правом є право авторства, тобто заснована на факті створення твору можливість особи визнаватися його автором, творцем. Право на ім'я полягає в можливості автора використовувати або дозволяти використовувати твір під своїм справжнім ім'ям, псевдонімом або без зазначення імені (анонімно). Право будь-якого громадянина набувати і здійснювати права і обов'язки під своїм ім'ям, що включає прізвище та власне ім'я, а також по батькові, закріплено в абз. 1 п. 1 ст. 19 ГК. Там же сказано, що у випадках і в порядку, передбачених законом, громадянин може використовувати псевдонім, тобто вигадане ім'я. Цивільний кодекс не згадує про можливість анонімного придбання та здійснення цивільних прав та обов'язків. Проте з цього не випливає, що положення ЗоАП про анонімний використанні творів суперечать ЦК і не повинні застосовуватися. Справа в тому, що анонімне твір сприймається публікою. Автор ж як і раніше набуває права і обов'язки під своїм справжнім ім'ям, але через свого представника, яким є видавець. При опублікуванні твору анонімно або під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім автора, наприклад Максима Горького або Едуарда Лимонова, не залишає сумніву в його особистості) видавець, ім'я або найменування якого позначено на творі, при відсутності доказів іншого вважається представником автора і в цій якості має право захищати права автора і забезпечувати їх здійснення. Дане положення діє до тих пір, поки автор твору не розкриє свою особу і не заявить про своє авторство. Право на ім'я тісно пов'язане з правом авторства. Володіючи правом авторства, творець твори, як правило, персоніфікує його, постачаючи твір при опублікуванні своїм ім'ям або псевдонімом або прибрати авторські права на нього анонімно (за погодженням з видавцем). Проте право на ім'я є самостійним особистим правом автора, оскільки воно може бути порушене незалежно від порушення права авторства. На практиці нерідкі випадки, коли видавці, не заперечуючи авторства якої особи на видане твір, не вказують його імені (псевдоніма) або в порушення волі автора поміщають на творі його псевдонім замість справжнього імені (чи навпаки). Право на оприлюднення не абсолютно. Воно передбачає можливість відмови учасника від раніше прийнятого рішення про оприлюднення твору. Подібна відмова іменується правом на відкликання. Реалізація автором свого права на відгук може завдати шкоди інтересам користувача твору. Тому здійснення права на відгук допускається лише за умови відшкодування користувачеві всіх заподіяних рішенням учасника збитків, включаючи упущену вигоду. Якщо твір вже було оприлюднено, автор зобов'язаний публічно оповістити про його відкликання. При цьому він має право вилучити за свій рахунок з обігу раніше виготовлені примірники твору. Право на відкликання не застосовується лише щодо службових творів. Відкликане автором твір вважається не оприлюдненим. Що це дає автору? Право на відгук дозволяє автору в деяких випадках уникнути несприятливих наслідків оприлюднення твору, оскільки оприлюднені твори у випадках, що передбачаються ст. 17-26 ЗоАП, можуть у певних рамках вільно використовуватися третіми особами, в тому числі без виплати авторської винагороди. Право на захист репутації автора означає можливість захисту твору від якого спотворення чи іншого зазіхання, здатного завдати шкоди честі та гідності автора твору. Закон встановлює максимально широкі межі даного права. Огороджуються права автора на недоторканність не тільки змісту, а й назви твору. Відповідно до закону ніхто, крім автора, не вправі вносити у твір зміни і доповнення, постачати його ілюстраціями, примітками, передмовою і післямовою, дозволяти переклад, переробку, аранжування або іншу переробку твору. Редакторська та інша правка допускається тільки за згодою автора. Закон не перераховує можливі відхилення по чиїй-небудь волі від істоти і форми твору, оскільки він захищає автора від якого спотворення твору. Разом з тим абз. 5 п. 1 ст. 15 ЗоАП говорить про захист твори також від іншого зазіхання, здатного завдати шкоди честі та гідності автора. Тобто "всяке спотворення" твору - це завжди одна з форм посягання на нього. Автор має право протестувати проти нього незалежно від зв'язку спотворень з його честю і гідністю. Навпаки, інше посягання неприпустимо, лише якщо воно завдає шкоди честі та гідності автора. Інший підхід був би нелогічний, так як важко уявити, щоб автор отримував можливість протестувати, наприклад, проти постачання літературного твору ілюстраціями крім його волі (тобто фактично проти спотворення твору). Тим більше що ілюстрації можуть бути виконані на високому професійному рівні і, на думку читачів, прикрашати твір. Право на захист репутації автора твору не переходить у спадок. Однак ст. 29 ЗоАП дає спадкоємцям право здійснювати захист цього права (нарівні з правом авторства і правом на ім'я). Уявний парадокс пояснюється просто: не можна придбати в порядку спадкового спадкоємства невіддільне від особистості автора право з подальшою його передачею своїм спадкоємцям, але можна захищати нарушаемое будь-ким особисте немайнове право покійного автора. Саме таке право на здійснення захисту (а не право на захист) закон надає спадкоємцям автора. Природно, захист від посягань, здатних завдати шкоди честі та гідності автора, здійснюється як самим автором, так і його спадкоємцями за правилами ст. 152 ГК про захист честі, гідності та ділової репутації. Відповідно до п. 1 ст. 152 ГК на вимогу зацікавлених осіб допускається захист честі і гідності громадянина і після його смерті. Прикладом подібної захисту може служити позов вдови відомого цілителя і автора оригінальних праць В. В. Караваєва до одного з підприємств Підмосков'я, в порушення низки правових норм наводнили ринок (під рефрен енергійної реклами) "бальзамами Караваєва". Не володіючи всією необхідною технологією виробництва бальзамів, розроблених фондом ім. В. В. Караваєва, підприємство-виробник своєю діяльністю дискредитувало авторську репутацію вченого. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Поняття і види особистих немайнових прав автора " |
||
|
||