Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право Росії → 
« Попередня Наступна »
П. А. ФЕФЕЛОВ. ГРОМАДСЬКА НЕБЕЗПЕКА злочинного діяння і ОСНОВАНІЕУГОЛОВНОЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ. «Юридична література» Москва -1972, 1972 - перейти до змісту підручника

§ В, О методологічних функціях понять злочину і складу злочину



У вирішенні проблеми підстави кримінальної відповідальності ми виходимо з загальноприйнятого в кримінально-правовій науці положення, що підставою кримінальної відповідальності є наявність в діях винного складу злочину. У цьому світлі важливого значення набуває з'ясування питання про методологічні функціях понять злочину і складу злочину. Наявні з цього питання висловлювання в кримінально-правовій науці досить суперечливі і не відрізняються достатньою чіткістю. Так, Н. Д. Дурманов пише: «Поняття злочину нерідко змішується з поняттям складу злочину. У літературі кримінального права розрізняються спеціальний склад злочину, тобто сукупність ознак, що утворюють дане конкретне злочин, і загальний склад злочину, тобто сукупність ознак, характерних для всіх взагалі злочинів. Питання про розмежування загального поняття злочину і так званого спеціального складу злочину взагалі не може ставитися: спеціальний склад визначає ознаки лише конкретного діяння, тоді як поняття злочину обіймає ознаки, загальні для всіх злочинів, незалежно від їх конкретних особливостей, складових основу спеціального складу. Таким чином, спеціальний склад передбачає загальне поняття злочину як дане. Поняття ж загального складу злочину, на нашу думку, взагалі
71
штучно і по суті справи підміняє поняття злочину »'.
Інша точка зору висловлена ??А. А. Піонтковським, який вважає, що загальне матеріальне поняття злочину, як суспільно небезпечного діяння, розкриває соціально-політичний сенс будь-якого злочину, відомого радянським кримінальним правом, а склад злочину, як сукупність ознак, що характеризують певне суспільно небезпечне діяння, є юридичне поняття про окремий злочин. Встановлення цих ознак в діях особи є правовою підставою його кримінальної відповідальності. Загальне поняття складу злочину і загальне матеріальне поняття злочину, вказує далі А. А. Піонтковський, висловлюють різним шляхом істотні сторони одних і тих же явищ суспільного життя - суспільно небезпечних діянь, які передбачені в якості злочинів у радянському кримінальному законодательстве2.
А. Н. Трайнін відкидав спробу шукати грань між поняттями злочину і складу злочину в їх політичному і правовому значенні. Він бачив відмінність понять злочину і складу злочину в конструюванні їх в самому законі і деяких інших формально-юридичних моментах. При цьому він правильно підкреслював, що в деяких випадках зміст понять злочину і складу злочину виступає в самому законі з особливою чіткістю. Так, поняття вбивства, як винного заподіяння смерті, єдине, але склади вбивства різні. Або, наприклад, співучасть незмінно припускає відповідальність за одне і те ж злочин, але не завжди за один і той же состав3.
При розгляді даного питання звертає на себе увагу також відсутність єдності в термінології. З одного боку, зазвичай говориться про загальне поняття злочину і загальному понятті складу злочину, а з іншого боку вказується на спеціальний і конкретний склади. На нашу думку, питання про подрузі-
1 Н. Д. Дурманов. Поняття злочину, стор 4.
2 Див: А. А. Піонтковський. Вчення про злочин, стор 115.
3 Див: А. Н. Трайнін. Загальне вчення про склад злочину, стор 61-63.
72
розподілі тих чи інших понять на загальне та спеціальне (в сенсі особливе), або конкретне, є спірним. Тут необхідно виходити з общеметодологического вимоги, що кожне поняття є спільне, так само як будь-яке окреме є так чи інакше загальне '. Крім цього, кожне поняття має виходити з єдності загального, особливого і одиничного. Отже, виходячи з діалектики загального та особливого, не можна визнати правомірним підрозділ поняття про одне й те ж явище на загальне та спеціальне, або конкретне. Не цілком правильним було було говорити, наприклад, про поняття «дерево» як загальному понятті і понятті «береза» як спеціальному понятті дерева. Таким же чином навряд чи можна говорити про поняття складу як загальному понятті і про поняття складу крадіжки як спеціальному понятті, яке теж є загальним поняттям, але тільки меншою мірою узагальнення в порівнянні з поняттям загального складу злочину (тут можна було б говорити про більш загальному і менш загальному понятті). У цих випадках однопорядкове поняття більшого обсягу завжди є більш високою абстракцією, що допомагає глибше пізнати факт об'єктивної дійсності через поняття меншого обсягу. У цьому і знаходить своє вираження діалектика загального та особливого, абстрактного і конкретного в процесі пізнання конкретного злочинного діяння. Так, наприклад, для обгрунтування кримінальної відповідальності за крадіжку необхідно, щоб крадіжка володіла всіма властивостями, ознаками, які виражені в понятті загального складу. Однак даний склад конкретизується законом, і відповідно до закону кримінальна відповідальність вважається обгрунтованою тоді, коли є всі ознаки того чи іншого злочину, передбаченого нормою Особливої ??частини ККУ. Виходячи з цього, при обгрунтуванні кримінальної відповідальності у вироку зазвичай говориться про вчинення винним злочину, передбаченого певною статтею КК РРФСР або іншої союзної республіки. Враховуючи ці обставини, більш прийнятним було б вживання термінів: «поняття злочину», «поняття складу злочину» як універсальних понять у тому сенсі, що вони включають як більш загальні ознаки складу,
1 Див В . І. Л е н і н. Полі. зібр. соч., т. 29, стор 318.
Характеризують будь-який склад, так і ознаки, що характеризують тільки певний склад (крадіжка, наклеп та ін) - Що стосується конкретизованих складів, передбачених статтями Особливої ??частини Кримінального кодексу, то тут більш правильним, на нашу думку , було б говорити про «складі крадіжки», «складі наклепу» і т. д. А по відношенню до конкретних злочинів відповідно «конкретне злочинне діяння» або «конкретний злочин» або просто «крадіжка», «наклеп», коли йдеться про злочинах того чи іншого виду.
Крім уточнення термінології, як було показано вище, необхідно розглянути питання про більш чітке відмежування понять злочину і складу злочину. У зв'язку з поставленим питанням необхідно мати на увазі наступне. Поняття злочину і поняття складу злочину з точки зору обсягу необхідно розглядати як поняття рівнозначні, так як не можна вважати злочином діяння, що не підпадає під ознаки того чи іншого складу злочину. Однак за своєю конструкцією, яка витікає із специфіки призначення цих понять вони мають суттєві відмінності. Поняття злочину має своїм призначенням: 1) розкриття соціально-політичного змісту злочину як суспільно небезпечного діяння, забороненого кримінальним законом; 2) виділення злочинних діянь з усієї маси людських вчинків і відмежування їх від інших правопорушень. Поняття злочину конструюється з двох істотних і необхідних ознак: суспільної небезпеки і протиправності, специфіка яких відповідає критеріям встановлення кримінальної караності. За допомогою цих ознак поняття злочину пояснює і розкриває соціально-політичний характер злочинних діянь, як найбільш суспільно-небезпечних явищ і вказує на запрещенность їх кримінальним законом. При цьому пізнавальна функція поняття злочину звернена на відмежування злочинного від неприступної і від інших соціальних явищ, у тому числі і від правопорушень, що передбачаються нормами інших галузей права. Цим самим поняття злочину виконує функцію теоретичного пізнання, так як представляє більш загальне знання про злочинному діянні
74

і відповідає на питання - чому ті чи інші діяння оголошуються кримінальним законом злочинами.
Але одного пояснення цього ще недостатньо для того, щоб правильно застосувати закон, щоб застосувати до особи, яка вчинила злочинне діяння, відповідь міру держави на вчинення злочину. Злочинне діяння завжди виступає як акт насильства, акт посягання на суспільні відносини, які держава безпосередньо бере під свою охорону і вимагає невідворотності відповідальності, застосування найбільш гострих заходів державного примусу. Такими заходами є кримінальні покарання, які зачіпають при їх застосуванні (як правило) найбільш істотні права та інтереси людей. Це висуває перед органами держави, здійснюють правосуддя у кримінальних справах, особливі вимоги при застосуванні кримінального закону. А для того, щоб виконати ці вимоги, необхідно глибоке і всебічне пізнання злочинних діянь як фактів об'єктивної дійсності, встановлення ступеня їх суспільної небезпеки в кожному окремому випадку.
Для здійснення цього завдання поняття злочину, що виконує в рамках кримінального права функцію теоретичного пізнання злочинного діяння, виявляється недостатнім. Для більш глибокого пізнання конкретних злочинних діянь і вироблено наукою кримінального права поняття складу злочину. «У науці кримінального права, в цілях точного і повного виявлення ознак злочину, відмежування видів злочинів один від одного, для забезпечення соціалістичної законності і правильного розуміння норм кримінального закону розроблено поняття складу злочину» 1.
Отже, якщо поняття злочину з точки зору методологічної виконує функцію теоретичного пізнання і служить головним чином для пояснення, чому ті чи інші діяння оголошуються злочином, то поняття складу злочину, крім того і головним чином, виконує функцію пізнання конкретного факту злочинного діяння як факту об'єктивної дійсності шляхом абстрагування та конкретизації.
1 Кримінальне право. Загальна частина. М., Юріздат, 1966, стор 111.
К. Маркс у передмові до першого видання «Капіталу», кажучи про засоби пізнання економічних відносин капіталізму, вказував, що для досягнення цієї мети не можна користуватися ні мікроскопом, ні реактивами. Все це повинна замінити сила абстракціі1. При вивченні правових явищ також не можна користуватися ні мікроскопом, ні реактивами, їх повинна замінити абстракція. Склад злочину, як поняття, є однією з таких абстракцій, що служить методом пізнання і формою відображення конкретних злочинних діянь. Відповідно до цього своїм призначенням і конкретизується поняття складу злочину. Для пізнання будь-якого факту об'єктивної дійсності, як і факту злочинного діяння, необхідний облік всіх його сторін і опосередкуванні. Відповідно до цього зміст ознак злочину - суспільної небезпеки і протиправності - розкривається за допомогою інших ознак (суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона), призначених також для характеристики злочинного діяння, але з інших позицій, позицій юридичного та соціального аналізу. За допомогою цих ознак розкривається сутність суспільної небезпеки конкретних злочинних діянь, а також наявність протиріччя кримінально-правовим нормам (протиправність) для того, щоб обгрунтувати кримінальну відповідальність і виконати вимоги кримінального закону. Таким чином, склад злочину і служить методом пізнання, формою відображення конкретних соціальних фактів (злочинних діянь). При цьому приведення у відповідність ознак конкретного злочинного діяння з тими суттєвими і необхідними ознаками складу, які вказані в законі, є первісною і необхідною сходинкою пізнання зазначених соціальних фактів (злочинів) 2.
1 Див: К. Маркс Ф. Енгельс. Соч., Т. 23, стор 6.
2 Торкаючись відмежування понять злочину і складу переступив лення, слід зауважити, що в понятті злочину ознаки кон кретного злочинного діяння не конкретизує і тому воно містить лише загальні ознаки, властиві всім злочинним дея ніям, незалежно від їх конкретних особливостей. Отже, коли ми говоримо про злочин, то маємо на увазі, що це діяння суспільно небезпечне і протиправно і з цієї точки зору воно включає всі інші ознаки, що характеризують ступінь гро-'ної небезпеки того чи іншого діяння. Склад злочину вклю-
 70
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ В, О методологічних функціях понять злочину і складу злочину"
  1.  ЗМІСТ
      методологічних функціях понять пре ступления і складу злочину 71 § 4. Теорії складу злочину як единствен ного підстави кримінальної відповідальності ... 77 Глава IV. Склад злочину (структура і визначення поняття) 98 § 1. Передумови кримінальної караності і елементи складу злочину 98 § 2. Кримінальну правовідносини і елементи соста ва злочину 107 § 3.
  2.  ВСТУП
      методологічні питання права мають безпосереднє практичне значення. Юристи-практики потребують не тільки в коментуванні законодавства, практичних посібниках і інструкціях. Їм необхідні і теоретичні дослідження. При розгляді методології правової науки мова повинна йти про особливості застосування методу матеріалістичної діалектики в процесі пізнання права як
  3.  § 1. Загальні зауваження
      методологічної функції складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності. 55 розглядаються: а) склад преступленія1, б) вчинення преступленія2, в) вина і причинний связь3, г) вина особи у вчиненні преступленія4 і т. д. Строкатість поглядів, суперечна в тлумаченні підстав кримінальної відповідальності говорять про надзвичайну складність даної проблеми, до
  4.  § 4. Теорії складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності
      методологічних принципів в тлумаченні складу злочину, по всій видимості, змушує автора вирішувати протиріччя у своїй позиції шляхом висування тавтологічних і взаємозалежних положень. Так, наприклад, в одному випадку він пише: «Про склад злочину можна говорити лише в тому випадку, якщо встановлена ??вина особи,, вчинила дане діяння. За відсутності вини в діях особи немає і
  5.  § 3. Визначення поняття складу злочину
      методологічної функцією повинен відображати зміст і сутність злочинного діяння. Злочинність діяння визнається кримінальним законом, тому немає необхідності у зміна загальноприйнятого вираження говорити про те, що злочинність діяння визнається кримінально-правовою нормою. Крім того, цей термін підкреслює положення про те, що джерелом кримінального права є закон. При цьому слід завжди
  6.  Склад злочину
      методологічними функціями поняття складу і поняття злочину визначати співвідношення ознак злочину (суспільної небезпеки і протиправності) і ознак - елементів складу злочину (суб'єктивної та об'єктивної сторін). Ознаки того й іншого понять відображають одне й те ж явище - злочинне діяння. Однак поняття злочину за допомогою ознак протиправності і
  7.  Розкриття сутності суспільної небезпеки злочинного діяння і складу злочину як підстави кримінальної відповідальності
      методологічної функцією звернено насамперед у бік відмежування злочинних діянь від інших правопорушень і соціальних явищ, тому воно включає й інші ознаки, не зазначені в законі. Крім цього, значення складу злочину як сполучної ланки між злочином і покаранням обумовлюється його особливим місцем у механізмі кримінально-правової охорони. Склад злочину як засіб
  8.  Види і стадії адміністративного права
      функціонуванням соотв. під. контр. об'єкта 2) в отриманні об'єктивної та достовірної інформації про стан-ванні законності та дисципліни 3) у прийнятті заходів щодо запобігання та усунення порушень законності та дисципліни 4) у виявленні причин і умов, що сприяють правонаруше-нию 5) у прийнятті заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винов-них у порушенні законності і дисципліни. Ознаки
  9.  Поняття та ознаки організованої економічної злочинності.
      методологічними традиціями. Розглядаючи цілісне явище організованої економічної злочинності доцільно розглянути його складові, що сприятиме виведенню, свого роду, універсального визначення явища, а так само визначення його ознак. Явище економічної злочинності. Первісне розуміння економічної злочинності фактично зводилося до її ототожнення з
  10.  Явище організованої злочинності.
      функціонування складної підсистеми організованою злочинністю. Провал однієї або навіть декількох груп виконавців не змінить істотно позиції організованої злочинності, якщо зберігається управлінська вертикаль, оскільки наявний капітал, зв'язку, організаторські навички «керуючих» дозволяють досить швидко відновити втрачені виконавські ланки. Відмінність організованої від