Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

5. ПРЕДМЕТ, МЕЖІ ТА СУБ'ЄКТИ ДОКАЗУВАННЯ


Будь-який суб'єкт, звертаючись до навколишньої дійсності, стикається з нескінченною множиною об'єктів: предметів, явищ, процесів. Спроба вивчення їх всіх одночасно не має сенсу. Через це в ході пізнання виокремлюють у реальному світі лише деякі предмети, явища, процеси, спрямовуючи на них свій пізнавальний інтерес.
Залежно від їх кількості (обсягу) розрізняють: 1) об'єктивну реальність; 2) об'єкт пізнання; 3) предмет пізнання.
Злочин є об'єктом дослідження в багатьох галузях права і суміжних науках. Однак кожна з них досліджує окремі його сторони. Наприклад, у кримінальному праві досліджують поняття, види злочинів, їх склад тощо; в кримінології - рівень і динаміку злочинності та способи її запобігання і протидії. Окремі сторони злочину досліджують у межах інших галузей права і наук: криміналістики, правової психології, оперативно-розшукової діяльності.
У кримінальному процесі також встановлюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, їх називають предметом доказування.
У предметі доказування є кримінально-правовий, цивільно-правовий, кримінологічний та кримінально-процесуальний елементи.
Кримінально-правовий елемент предмета доказування утворює сукупність обставин, регламентованих ст. 64 КПК, а саме:
подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчиненнязлочину);
винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а такожті, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;
характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмірвитрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Зазначені обставини підлягають доказуванню у кожній кримінальній справі. На момент провадження у справі вони можуть існувати лише в минулому.
Цивільно-правовий елемент предмета доказування визначається обставинами, пов'язаними із заявленим цивільним позовом та можливою конфіскацією майна винного.
Кримінологічний елемент предмета доказування складають причини та умови, що сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК), які можуть існувати і на момент провадження.
Кримінально-процесуальний елемент - це ті обставини, доказати які необхідно для вирішення поточних питань провадження у кримінальних справах. Ці обставини визначено законом як підстави до прийняття кримінально-процесуальних рішень як за результатами певного обсягу діяльності у кримінальній справі (підстави до застосування запобіжного заходу), так і для провадження процесуальних дій (підстави до провадження обшуку; до приводу свідка чи обвинуваченого тощо).
Спірним у теорії кримінального процесу є питання про звільнення від доказування загальновідомих і преюдиційних фактів.
Наприклад, у стадії порушення кримінальної справи для доказування може бути застосовано:
- відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб(ч. 4 ст. 97 КПК);
- витребування необхідних документів (ч. 4 ст. 97 КПК).У стадії досудового слідства:
провадження слідчих дій (допитів, очних ставок, пред'явленнядля впізнання, відтворення обстановки та обставин події тощо);
вимога до підприємств, установ, організацій, посадових осіб ігромадян пред'явити предмети і документи, які можуть встановитинеобхідні в справі фактичні дані тощо.
Деякі пізнавальні засоби можна застосовувати у кількох стадіях. Наприклад, огляд місця події - в стадіях порушення кримінальної справи, досудового слідства, судового розгляду, апеляційного провадження. А експертизу не проводять у стадіях порушення кримінальної справи, попереднього розгляду справи суддею, касаційного провадження, виконання вироку.
У кожній стадії є власні суб'єкти доказування. Під час порушення кримінальної справи і досудового слідства це, як правило, єоргани дізнання та досудового слідства; в суді - суд, суддя.
Хоча коло обставин, що підлягають доказуванню у кожнійкримінальній справі, визначено у загальній статті КПК (ст. 64),все ж таки вони мають свою специфіку у кожній стадії. Приміром,винуватість особи у вчиненні злочину не встановлюють у стадіїпорушення кримінальної справи та виконання вироку.
Для кожної стадії процесу можуть бути специфічними і межідоказування. Згідно з правилами вільної оцінки доказів суб'єкт, якийведе процес, у кожній наступній стадії здійснює їх оцінку за власнимвнутрішнім переконанням. Останнє ж зумовлено індивідуальнимиособливостями розумової діяльності, життєвим та професійнимдосвідом, умовами діяльності в тій чи іншій стадії. Ці обставини,своєю чергою, зумовлюють розширення або звуження меж доказування.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 6:
Процес доказування здійснюється у всіх стадіях кримінального процесу у формах і способами, що залежать від особливостейкожної стадії.
Особливими в кожній стадії кримінального процесу є: колозасобів доказування; коло суб'єктів доказування; коло обставин,що підлягають доказуванню; межі доказування.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
1. Кримінально-процесуальний закон України, на відміну від законодавства держав Євросоюзу, містить легальне визначення доказів, згідно з яким ними можуть бути будь-які фактичні дані.
Невід'ємними ознаками кримінально-процесуальних доказівє їх допустимість, належність, достовірність та достатність.
Об'єктивна істина є пізнавальним ідеалом, якого мають прагнути суб'єкти кримінально-процесуального доказування.
Елементами процесу доказування є: 1) побудова і динамічнийрозвиток версій; 2) збирання доказів; 3) перевірка доказів; 4) оцінка доказів; 5) обґрунтування висновків у справі, які не можна розглядати як етапи доказування.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ
Нормативно-правові акти
Закон України від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшуковудіяльність" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. -Ст. 303.
Закон України від 30 червня 1993 р. "Про організаційно-правовіоснови боротьби з організованою злочинністю" // Відомості ВерховноїРади України. - 1993. - № 35. - Ст. 358.
Закон України від 22 травня 2003 р. "Про електронні документи таелектронний документообіг" // Відомості Верховної Ради України. -2003. - № 36. - Ст. 275.
Инструкция о порядке изьятия, учета, хранения и передачивещественньїх доказательств по уголовньїм делам, ценностей и иногоимущества органами предварительного следствия, дознания и судами от18 октября 1989 г.: Письмо Генеральний прокуратури СССР, ВерховногоСуда СССР, МВД СССР, Министерства юстиции СССР, КГБ СССР№ 34/15 от 12 февраля 1990 г.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р.№ 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" //Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах(1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. - К., 2004.
Наукові та навчально-методичні джерела
Баштега Р. Охорона таємниці сповіді у кримінальному судочинстві //Право України. - 2004. - № 6.
Белоусов А. В. Процессуальное закрепление доказательств при рас-следовании преступлений. - М., 2001.
Білоусов О. І. Оцінка окремих джерел доказів у кримінальному судочинстві: Посіб. для слідчих і суддів. - К., 1996.
Бочаров Д. Про місце доказового права в системі права // ПравоУкраїни. - 2003. - № 2.
Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура,характеристики, класифікація: Конспект проблемної лекції. - Дніпропетровськ, 2002.
Громов Н. А., Зайцева С. А. Оценка доказательств в уголовном про-цессе. - М., 2002.
Грошевий Ю., Дідоренко Е., Розовський Б. Кримінально-процесуальніаспекти оперативно-розшукової діяльності // Право України. - 2003. -№ 1.
Зеленецкий В. С. Проблеми формирования совокупности доказа-тельств в уголовном процессе. - Харьков, 2004.
Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за исполнением закона овсестороннем, полном и обтективном исследовании обстоятельств уго-ловного дела в стадии предварительного расследования. - Харьков, 1990.
Зинатуллин 3. 3. Уголовно-процессуальное доказнвание. - Ижевск,1993.
Кипнис Н. М. Доказьівание в уголовном процессе. Традиции и сов-ременность. - М., 2000.
Костін М. Щодо реалізації принципу з'ясування істини у кримінальному судочинстві // Право України. - 2004. - № 7.
Курьілев С. В. Основи теории доказнвания в советском правосудии. -Минск, 1969.
Лобойко Л. М. Структура предмета доказування у дослідному кримінальному процесі // Наук, вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВСУкраїни. - 2000. - № 3.
Ляш А. А. Вещественньїе доказательства в досудебньїх стадиях уго-ловного процесса. - К., 1991.
Михеенко М. М. Доказьівание в советском уголовном процессе. -К., 1984.
Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. - Львів,1978.
Оперативно-рознскная деятельность и уголовньш процесе: Учебн.-практич. пособие / Под общ. ред. В. В. Чернишова, В. Я. Кикотя. - М.,2002.
Попелюшко В. О. Предмет доказування в кримінальному процесі(кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти). - Острог,2001.
Салтевський М. Про поняття доказів у новому кримінально-процесуальному законодавстві // Право України. - 1996. - № 1.
Стахівський С. М. Показання свідків як джерело доказів у кримінальному процесі. - К., 2001.
Тертишник В. М. Нетрадиционньїе способи и формьі собирания ииселедования доказательств при раселедовании преступлений. - Харьков,1994.
Тертишник В. М., Козаченко І. П., Антонов К. В. Використання вкримінальному процесі матеріалів оперативно-розшукової діяльності тагарантії захисту прав і свобод людини. - Дніпропетровськ, 2004.
Тертьішник В. М., Слинько С. В. Теория доказательств. - Харьков,1998.
Шевченко В. Співвідношення понять "факту", "фактичних даних","відомостей про факти" та "доказової інформації" // Право України. -2003. - № 2.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "5. ПРЕДМЕТ, МЕЖІ ТА СУБ'ЄКТИ ДОКАЗУВАННЯ"
  1. 56. Висновок експерта як засіб доказування.
    предмета і об'єктів дослідження; ставити питання особам, які беруть участь у справі, та свід кам; користуватися іншими правами, встановленими Законом України "Про судову експертизу". Експерт може відмовитися від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не мас необхідних знань, чи потребує залучення інших експертів (п. 6 ст. 53 ЦПК). Експерт, який злісно ухиляється
  2. Тема 10. Адміністративна відповідальність
    предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднім об'єктом проступку; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом проступку; позбавлення спеціального права, наданого данному громадянинові; виправні роботи; адміністративний арешт; видворення за межі держави іноземців і осіб без громадянства (детально див. ст. ст. 25-32 КпАП). Слід мати на увазі, що Законом
  3. Тема 13.Провадження в справах про адміністративні проступки
    предмет доказування в справах про адміністративні проступки. Учасники провадження. Строки у провадженні. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні проступки. Заходи адміністративно-процесуального забезпечення. Провадження в справах про адміністративні проступки (далі - провадження) є складовою адміністративного процесу і відноситься до адміністративно-юрисдикційних проваджень.
  4. 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
    предмет, метод і система адміністративного права 1. Історичний аспект становлення і розвитку адміністративного права. 12. Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права. 3. Поняття і сутність предмету адміністративного права. 4. Метод адміністративного права. 5. Співвідношення адміністративного права і адміністративного законодавства.
  5. 5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для іспиту)
    предмет доказування у провадженні в справах про адміністративні проступки. 50. Обставини, що включають провадження в справах про адмініст ративні проступки. 51. Строки у провадженні в справах про адміністративні проступ ки. 52. Значення та зміст протоколу про адміністративний проступок. Випадки, коли протокол про адміністративні проступки не скла дається. 53. Зміст постанов у справах про
  6. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    предметну обмеженість власного джерела - так званого "поліцейського права" (а саме, обмеженість питаннями охорони громадського порядку і безпеки), адміністративне право, поряд з конституційним (державним), являє собою класичний зразок галузі публічного - на відміну від приватного - права. Як і конституційне право, право адміністративне опосередковує функціонування публічної влади в державі. В
  7. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    предметом і спрямованістю правового регулювання поділяється на окремі галузі -законодавство про освіту, законодавство про науку, законодавство про культуру, законодавство про охорону здоров'я, законодавство про соціальний захист, законодавство про фізичну культуру і спорт. Доцільно поставити питання врегулювання всіх цих відносин, враховуючи різноманітність, різноплановість і розрізненість
  8. 76. Державна територія
    предметом цивільно-правових угод: купівлі-про-дажу, міни, дарування, оренди та ін. Територіальне верховенство держави прямо зв'язане з державним суверенітетом і виступає в якості одного з його складових елементів. Недарма стаття 2 Конституції України проголошує, що суверенітет України поширюється на всю її територію. У міжнародному праві, відповідно до визначення Міжнародного суду, територіальне
  9. 79. Загальні правила розгляду та вирішення справ окремого провадження.
    предмета та підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, вихід за межі заявлених вимог. Спра-ви окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду та закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди. Водночас можливою с відмова від заяви, а в окремих випадках - зміна її предмета та підстави (наприклад справи про обмеження фізичної особи у дієздатності та
  10. 23. Процесуальна співучасть
    предмет і підстави. Одночасний їх розгляд сприяє економії процесуальних засобів: в одному провадженні одним судовим рішенням розв'язується спір між усіма учасниками, в зв'язку з чим скорочується діяльність суду і співучасників, зменшуються судові витрати, а також досягається запобігання винесенню судом суперечливих рішень. В юридичній літературі до співучасників-позивачів (з посиланням на ч. З