Принцип невтручання має безпосереднє відношення до принципу суверенної рівності держав. Зрозуміло, у процесі історичного розвитку людської цивілізації й міжнародного права ці принципи перебували у взаємодії й впливали друг на друга
До сучасного етапу розвитку міжнародних відносин застосування правила про невтручання тієї або іншої держави в внутрішні справи друпхго держави носило обмежений характер, оскільки допускалися збройні та інші форми втручання в сферу внутрішньої компетенції держави
У п. 7 ст. 2 Уставу ООН закріплене сучасне значення принципу невтручання: «Справжній Устав ні в якій мері не дає Організації Об'єднаних Націй права на втручання в справи, по суті вхідні у внутрішню компетенцію будь-якої держави, і не жадає від Членів Організації Об'єднаних Націй представляти такі справи на дозвіл у порядку справжнього Уставу; однак цей принцип не зачіпає застосування примусових мір на підставі Глави VII».
Представники деяких міжнародно-правових шкіл думають, що цим положенням установлена заборона на втручання у внутрішні справи держав з боку ООН, але не інших держав. Однак даний підхід міжнародного співтовариства більшість юристів-международников і членів міжнародного співтовариства не розділяє. Ця більшість тлумачить п. 7 ст. 2 Уставу ООН расширительно, тобто відносить заборона на втручання у внутрішні справи держав до всіх суб'єктів міжнародного права. І це цілком логічно, оскільки ООН поєднує переважна більшість держав миру (185 за станом на 1 січня 1998 р.), що взяли на себе зобов'язання сумлінно виконувати статутні положення даної організації. І якщо ООН не має права втручатися у внутрішні справи держав, те, природно, і держави - члени ООН не повинні цього робити
Як же визначити, де починається сфера внутрішньої компетенції держави? Питання непростий, і в юридичній науці немає однозначної відповіді на нього. Однак ясно, що зазначена проблема не є чисто територіальною. Прийнято вважати, що там, де закінчується сфера міжнародного права, починається сфера внутрішньої компетенції держави
Тепер необхідно з'ясувати, що варто розуміти під терміном «невтручання в справи, по суті вхідні у внутрішню компетенцію будь-якої держави»? А це означає, що міжнародне право в принципі не регулює внутрішньодержавні відносини. Тому держави й міжнародні організації не повинні втручатися у внутрішню компетенцію якої-небудь держави. Разом з тим держави можуть добровільно в силу властивого їм суверенітету поширити міжнародно-правове регулювання на деякі свої внутрішні суспільні відносини (наприклад, на сферу прав людини, екологічній безпеці, космічній діяльності й ін.).
Крім того, відповідно до положень Глави VII Уставу ООН організація і її члени можуть почати превентивні або примусові дії проти держави, що поставили під погрозу міжнародний мир і безпеку або акт, що зробив, агресії. Іншими словами, деякі події, що відбуваються в межах території певної держави, можуть у зазначених випадках кваліфікуватися ООН і міжнародним співтовариством як не стосовні до виняткової компетенції даної держави. Так, дії по підтримці або відновленню міжнародного миру, здійснювані за рішенням Ради Безпеки ООН, на території держави-порушника не будуть уважатися втручанням у його внутрішню компетенцію
Проблема відносно справ, що ставляться переважно до внутрішньої компетенції якої-небудь держави, не є простій, що час від часу приведе до конфліктів і спор між державами по ній. Орієнтиром у їхньому правильному рішенні повинні служити зобов'язання держав, що випливають із Уставу ООН, міжнародних порядків і норм міжнародних договорів
Крім того, відповідно до положень Глави VII Уставу ООН організація і її члени можуть почати превентивні або примусові дії проти держави, що поставили під погрозу міжнародний мир і безпеку або акт, що зробив, агресії. Іншими словами, деякі події, що відбуваються в межах території певної держави, можуть у зазначених випадках кваліфікуватися ООН і міжнародним співтовариством як не стосовні до виняткової компетенції даної держави. Так, дії по підтримці або відновленню міжнародного миру, здійснювані за рішенням Ради Безпеки ООН, на території держави-порушника не будуть уважатися втручанням у його внутрішню компетенцію
Проблема відносно справ, що ставляться переважно до внутрішньої компетенції якої-небудь держави, не є простій, що час від часу приведе до конфліктів і спор між державами по ній. Орієнтиром у їхньому правильному рішенні повинні служити зобов'язання держав, що випливають із Уставу ООН, міжнародних порядків і норм міжнародних договорів
|
- Тема 21. Адміністративно-правове забезпечення управління зовнішньополітичною діяльністю
принципами і нормами міжнародного права. Правовими засадами управління зовнішньополітичною діяльністю є Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Конституція України, Основні напрямки зовнішньої політики України, закони, Положення про Міністерство закордонних справ України, Положення про дипломатичне представництво України за кордоном, Консульський
- 19. Основні принципи міжнародного права.
принципи міжнародного публічного права - це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені початки міжнародного публічного права. Вони являють собою найбільше загальне вираження і практику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені в рамках міжнародних відносин. Принципи міжнародного
- 22. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
принципу мирного вирішення міжнародних спорів відзначена серією міжнародних договорів і угод, котрі, у міру того як вони обмежували право звертатися до війни, поступово розвивали засоби мирного вирішення міжнародних спорів і встановлювали юридичний обов'язок держав використовувати такі засоби: - принцип закріплений у Статуті ООН і у всіх міжнародних актах, що викладають принципи міжнародного
- 26. Принцип невтручання у внутрішні справи
принципів сучасного міжнародного права. Цей принцип закріплений у п. 7 статті 2 Статуту ООН і знайшов свою конкретизацію в авторитетних міжнародних документах: Декларації про принципи міжнародного права 1970 року, Заключнім акті НБСЄ 1975 року, Декларації ООН про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держави, про відгороджений їх незалежності і суверенітету 1982 року.
- 41. Концепція прав людину і її втілення в міжнародному праві
принципам природного права; природжені права людини повинні бути відбиті в діючих нормах позитивного права. Важливий був і їхній висновок про те, що демократія ґрунтується на принципі: правительство існує, щоб служити народу, а не народ існує для того, щоб служити правительству. Суверенітет належить народу й народ є єдиним джерелом влади Однак аж до XX в. концепція прав людини не одержувала
- 55. Поняття і види міжнародних організацій
принципам і нормам міжнародного права, і насамперед принципам jus cogens. Якщо міжнародна організація створена неправомірно або її діяльність суперечить міжнародному праву, то установчий акт такої організації повинен бути визнаний неістотним і дія його припинена в найкоротший термін; - заснування на основі міжнародного договору. Зазвичай, міжнародні організації створюються на основі
- 59. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
принципів міжнародного співробітництва в підтримці миру і безпеки. Документ, підписаний під час зустрічі «десь на морі», відомий як Атлантична хартія. 1 січня 1942 року представниками 26 союзних держав, що воювали проти країн «осі», була підписана Декларація Об'єднаних Націй, у якій вони заявили про підтримку Атлантичної хартії. У цьому документі вперше була офіційно використана назва «Об'єднані
- 64. Загальний характер безпеки
принципів і норм міжнародного права, закріплених в Уставі ООН, найважливішими з яких є рівноправність держав; повага суверенітету; заборона застосування сили або погрози силою; дозвіл міжнародних суперечок винятково мирними засобами; невтручання у внутрішні справи держав і др.; 2) систему мирного дозволу суперечок; 3) систему колективних мір для запобігання й усунення погрози миру, порушень миру
- 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
принципи і види державної служби. 3. Поняття та особливості державно-службових відносин. 4. Поняття і види державних службовців. Права і обов'язки дер жавних службовців. 103 5. Порядок проходження державної служби. Присяга держав ного службовця. Атестація державного службовця. Особова спра ва державного службовця. Підстави припинення службових відно син. 6. Юридична відповідальність
- Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
принципову єдність процесу реалізації цієї гілки влади зі змістом управлінської діяльності держави. Це дозволяє визначити виконавчу владу і державне управління своєрідними сторонами - умовно кажучи, "статикою" і "динамікою" - єдиного явища, яке, за звичаєм, позначається як управлінська (або адміністративна) сфера діяльності держави. Разом з тим, слід враховувати, що державне управління, за
|