|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Самоврядний соціалізм в Югославії.
|
Радянсько-югославський конфлікт, фактична ізоляція ФНРЮ зумовили значну специфіку соціалістичного будівництва в Югославії. Тут було поставлено завдання максимальної мобілізації внутрішніх резервів країни і розширення співробітництва із західними державами без будь-яких політи-чеських поступок з боку ФНРЮ. Тому в 40-50-ті роки в Югославії розвернувся активний пошук більш відповідають національним умовам і менш відразливих для Заходу форм організації суспільства і держави.
У 1950 р. був прийнятий закон про зміну системи управління державними підприємствами. Формально заводи і фабрики, залишаючись в загальнонародної власності, передавалися в управління трудовим колективам. Запроваджувалася виборність директорів підприємств, які за свою діяльність відповідали перед робочим радою і перед місцевим виборним органом влади - общинної Скупщиною. Громада наділялася функціями первинної адміністративно-територіальної одиниці.
Практика показала, що контроль КПЮ за діяльністю підприємств зберігався і здійснювався через заводські парторганізації і що обмеження повноважень керівників було чисто номінальним.
В кінці 40 - початку 50-х років відбулася і деяка де-централізація державного управління економікою. Замість п'ятирічного вводилося річне планування. Більшість
федеральних міністерств було ліквідовано, їх аналоги були створені на рівні республік. У підсумку помітно посилилася роль республіканських і місцевих органів влади. Так поступово закладалися основи того, що пізніше стало називатися будівництвом соціалізму на основі самоврядування трудящих.
VI з'їзд КПЮ (1952 р.) перейменував компартію в Союз комуністів Югославії (СКЮ), що як би підкреслювало са-мостійно югославських комуністів по відношенню до КПРС. Народний фронт, що об'єднав КПЮ, Союз молоді, профспілки та інші громадські організації, отримав нову назву - Соціалістичний союз трудового народу Югославії.
У 1955 р. був прийнятий закон про устрій громад і районів, спрямований на подальший розвиток системи самоврядування. Громади (комуни) проголошувалися первинними організаціями місцевого самоврядування трудящих. Скупщина громади обиралася всіма громадянами, які проживають або працюють на її території. Їй належала вся повнота місцевої адміністративної та розпорядчої влади.
Слід зазначити, що в 1963 р. була затверджена нова конституція, яка закріпила інша назва країни - Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (СФРЮ). Вводився принцип змінюваності (ротації) виборних посадових осіб і депутатів через кожні два роки. Створювався конституційний суд країни.
У текст конституції пізніше (в 1967, 1968 і 1971 р.) були внесені суттєві поправки. Зокрема, створювався Президія СФРЮ, що виконував функції колективного керівного органу. До його складу входили по три представника від кожної з шести республік (Сербії, Чорногорії, Словенії, Хорватії, Македонії, Боснії і Герцеговини) і по дві особи від двох автономних країв (Косово, Воєводини). Республіки та автономії отримували ще більшу економічну та політичну самостійність за рахунок центру. Трудові колективи стали називатися організаціями об'єднаного праці (ООТ). У підприємств після всіх відрахувань до державних фондів залишалася 2/3 чистого прибутку.
У 1965 р. почалася нова соціально-економічна реформа, що ставила завдання переходу до інтенсивної моделі господарювання, що мала елементи ринкової економіки. Скасовувалася монополія держави на зовнішню торгівлю, запроваджувалися пільги для підприємств, які модернізували виробництво. Лік-
відіровалісь державні дотації нерентабельним підприємствам. Скорочувалися федеральні капіталовкладення в сла-боразвітие регіони. Особи, які не зуміли працевлаштуватися в Югославії, отримували право на вільний виїзд з країни.
У ході реалізації реформи виявилися і позитивні, і негативні її сторони. З одного боку, збільшилися темпи приросту промислового виробництва, зросла продуктивність праці та рентабельність підприємств, модернізувалося їх обладнання. У той же час зростання споживання і значне збільшення імпорту порушили стабільність економіки. Швидко стала зростати зовнішня заборгованість Югославії. З початку 70-х років спостерігається зростання безробіття. Понад 1 млн. громадян СФРЮ виїхали на заробітки за кордон. Ще більш збільшилися диспропорції в рівні економічного і культурного розвитку республік і автономних країв країни.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Самоврядний соціалізм в Югославії. " |
- 1.Сущность і уроки НЕПу
самоврядних почав, засвоєнню соціалістичної ідеології не тільки селянами, але навіть робітниками. Введена система робітничого контролю себе не виправдала. Але найбільшим мінусом стало різке падіння продуктивності праці в промисловості: до початку НЕПу країна давала всього 2% довоєнного (1913 р.) виробництва чавуну, 3% - цукру, 5-6% бавовняних тканин. Спроба введення «комунізму
- Микита Сергійович Хрущ єв (1894-1971 рр..)
Соціалізму явище, визначалися причини його виникнення в період діяльності Сталіна і намічалися шляхи його подолання в найближчим часом. Головна увага приділялася коллек - тивним методам керівництва, що повинно було ще більше зміцнити соціалістичну систему, надати їй демократизм, сприяти просуванню до комунізму. Неоднозначно сприйняли цю постанову і взагалі засудження
- Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
самоврядувальні організації, що поєднують початку прямої і представницької демократії. Але тоді вони були не чим іншим, як російськими варіантами народних зборів, рад, відомими у багатьох народів, у тому числі і у російського етносу (наприклад, новгородське віче). Народжувалися зі сходок, зборів в 1905 році Поради виступали вдалою формою для вирішення місцевих, міських справ, що стосуються
- Політичні режими і державний устрій "країн народної демократії" після 2-ї світової війни.
Соціалізм "і" народний "курс на ринкову економіку і приватизацію державної власності і реприватизацію. Радикальні зміни супроводжувалися: зростанням безробіття, спадом виробництва, підйомом націоналістичних настроїв і перегрупуванням політичних установок і орієнтації, постраждала територіальна цілісність
- § 1. Радянське суспільство в середині 1940 - середині 1950-х р.
соціалізму і початок переходу до комунізму. Висловлюючи прихильність політиці «воєнного комунізму», Сталін розглядав будівництво комунізму як досягнення певних показників у розвитку провідних галузей промисловості. Сталінізм накладав важкий відбиток на процес відновлення народного господарства. Вже в серпні 1943 р. в умовах початку масового вигнання загарбників з радянської
- § 2. Суспільно-політична життя в середині 1950 - середині 1960-х р.
соціалізму. У відповідь на загрозу безпеці з боку НАТО в травні 1955 східно-європейські країни, за винятком Югославії, підписали Варшавський Договір про військово- політичному союзі. Активна зовнішня політика СРСР привела до підвищення його авторитету на міжнародній арені, особливо серед країн Азії та
- § 1. Проблеми вибору шляхів розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи
соціалізму. У 1944-1945 р. у всіх державах регіону була вирішена першочергова загальнонаціональне завдання - звільнення від фашизму, відновлення національної незалежності. Перед народами відкрилася можливість демократичного розвитку. Слід мати на увазі, що в цілому для них був характерний великий обсяг невирішених загальнодемократичних завдань. За рівнем економічного, соціального,
- Радянсько-югославський конфлікт 1948
соціалізму. Мали місце найвищі в регіоні темпи націоналізації. З іншого боку, складалися передумови для погіршення радянсько-югославських відносин. По-перше, формування і посилення культу особи І. Броз Тіто, що ні уживалося з культом особи Сталіна в комуністичному русі. По-друге, прагнення югославського керівництва до деякої (вельми обмеженою) самостійності під
- Початок будівництва соціалізму.
соціалізму. В грудні 1948 р. на вимогу Сталіна в доповідь м.Димитрові на з'їзді БКП було включено положення про те, що народна демократія і радянський лад являють собою дві форми диктатури пролетаріату. Трохи пізніше ця теза був прийнятий іншими компартіями. Це означало, що будівництво соціалізму здійснюватиметься виключно за радянським зразком. По-друге, керівництва країн
- Створення основних організаційних структур соціалістичного табори.
соціалізму на чолі з СРСР. Були створені нові міждержавні структури, що дозволили ще більш посилити роль Радянського Союзу в регіоні. У 1949 р. була створена Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ), який замкнув зовнішньоекономічні зв'язки держав на СРСР. У травні 1955 році країни Центральної і Південно-Східної Європи підписали Варшавський договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу.
|