§ 2. Система адміністративного права та його принципи

Адміністративне право, так само як і інші галузі права, являє собою систему, яка складається з окремих адміністративно-правових норм та інститутів, тісно взаємопов'язаних між собою. Норми адміністративного права за конкретним змістом регульованих ними суспільних відносин поділяються на норми, що регулюють управлінські відносини загального характеру, тобто загальні для всього управління (ці норми складають першу (загальну) частина, норми, що регулюють суспільні відносини в тій чи іншій сфері або галузі управління, вони складають другу (особливу) частина і норми, що регулюють суспільні відносини у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності, складові третю частина). Таким чином, адміністративне право складається з трьох частин. Кожна частина включає в себе кілька адміністративно-правових інститутів. До складу першої частини адміністративного права входять наступні адміністративно-правові інститути, тобто групи норм, що регулюють однорідні суспільні відносини:

- закріплюють принципи державного управління, виконавчої діяльності;

- регулюючі адміністративно-правовий статус громадян (фізичних осіб);

- визначають порядок організації та адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади, державного управління, а також інших суб'єктів управління;

- регулюючі державну службу і визначають правовий статус державних і муніципальних службовців;

- упорядочивающие адміністративно-правовим статусом не-^ осударственних об'єднань, їх службовців та представників;? * - визначають форми і методи державного управління, серед яких велику групу складають норми, що регламентують порядок прийняття актів управління та здійснення інших процесуальних дій, тобто адміністративно-процесуальні норми, а також норми, що регулюють застосування методів управління;

- що забезпечують законність керування.

Норми другої частини адміністративного права поділяються на такі основні групи (інститути), що регулюють управління в сферах:

- міжгалузевих;

33 >

- соціально-політичної, забезпечує безпеку громадян, суспільства і держави;

- соціально-культурної діяльності держави;

- господарської діяльності держави.

В рамках перерахованих груп (інститутів) виділяються норми адміністративного права, що регулюють управління окремими галузями (транспортом, охороною здоров'я, освітою, обороною і т.д.) і міжгалузевими сферами (обліком і статистикою, стандартизацією, метрологією і т.д.).

Третю частину галузі адміністративного права становлять норми, регулюючі адміністративно-юрисдикційну діяльність. Ці норми містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Вони визначають склади адміністративних правопорушень і відповідальність за їх вчинення; встановлюють органи і коло посадових осіб, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; регламентують провадження у справах про адміністративні правопорушення та порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

З вищевикладеного випливає, що адміністративне право - одна з найбільших і складних галузей російського права. Це обумовлено її предметом, широким колом управлінських відносин.

Практично немає жодної сфери життєдіяльності суспільства, де б в тій чи іншій мірі не здійснювалася виконавча діяльність, а отже, не регулювалася б нормами адміністративного права. Ступінь адміністративно-правового регулювання галузями і сферами управління неоднакова.

Адміністративне право не лише велика, складна, а й важлива галузь права, оскільки виконавча влада в державі займає важливе місце. Від її стану значною

34>

мірою залежать ефективність і законність керування, можливість реалізації фізичними та юридичними особами своїх прав.

Принципи, адміністративного права, тобто основоположними-: щие ідеї, вимоги, що виражають сутність адміністративного права. До числа основних принципів відносяться:

- демократизм нормотворчості і реалізації права;

- рівність громадян перед законом і правоприменителем; ь

- взаємна відповідальність держави і особи; (

- федералізм;

- гуманізм;

- законність.

Демократизм нормотворчості і реалізації права як принцип адміністративного права проявляється в участі громадян, громадських об'єднань, рухів, трудових колективів, населення у формуванні адміністративно-правової політики та вдосконаленні адміністративно-правових норм. Він проявляється також у реалізації норм адміністративного права, в надання громадянам і громадським формуванням широкої можливості здійснювати свої права у сфері управління. Громадяни мають право брати участь в управлінні справами держави як безпосередньо, так і через своїх представників. Демократизм виявляється в розширенні повноважень місцевих органів самоврядування, в демократизації правозастосовних органів, зокрема міліції, в складі якої є підрозділи місцевої (муніципальної) міліції, покликані безпосередньо забезпечувати правопорядок у громадських місцях та місцях проживання громадян.

Рівність громадян перед законом і правоприменителем. Цей принцип виражається в тому, що всі громадяни незалежно від національної , соціальної, релігійної та іншої приналежності, майнового і посадового становища, приналежність до громадським об'єднанням мають рівні права і обов'язки у сфері управління, встановлені нормами адміністративного права і в однаковій мірі відповідають перед законом. Громадяни мають рівне право на державну службу, на освіту і т . п. Всі громадяни мають відповідати за скоєні ними адміністративні правопорушення. Громадяни рівні перед суб'єктами застосування норм адміністративного права.

35>

Принцип взаємної відповідальності держави і особистості означає, що держава і особистість пов'язані правами та обов'язками. Порушення однією зі сторін своїх адміністративно-правових обов'язків тягне юридичну відповідальність. Так, згідно з Конституцією кожна особа має право на відшкодування державою шкоди, заподіяної незаконними діями (або бездіяльністю) органів державної влади або їх посадових осіб. Визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина - обов'язок держави. Конституцією та іншими законодавчими актами встановлені обов'язки громадян перед державою. Кожен зобов'язаний зберігати природу і навколишнє середовище, захищати батьківщину та ін

Федералізм як принцип проявляється в закріпленні адміністративно-правовими нормами компетенції федеральних органів виконавчої влади, органів виконавчої влади суб'єктів федерації, у встановленні спільної компетенції (предметів відання) зазначених органів, що утворюють єдину систему виконавчої влади в Російській Федерації.

Принцип гуманізму. Його суть полягає в закріпленні адміністративно-правовими нормами відносин між суспільством, державою і особистістю, між людьми на основі поваги гідності особистості, створення умов, необхідних для нормальної життєдіяльності людей. Ніхто не повинен зазнавати тортур, насильству, іншому жорстокому або такому, що принижує людську гідність, поводженню чи покаранню. Цей конституційний принцип виражається, зокрема, в Законі РРФСР від 18 квітня 1991 р. «Про міліцію», який покликаний

1 См: Відомості З'їзду народних депутатів РРФСР і Верховної Ради РРФСР. 1991. № 16. Ст. 503.

36>

захищати людину. Міліції забороняється вдаватися до звернення, такому, що принижує гідність особи. Вона при необхідності зобов'язана вживати заходів до надання нужденним долікарської допомоги, а також до усунення небезпеки чиєїсь життю, здоров'ю або майну. Гуманізм проявляється в законодавстві про адміністративні правопорушення. Адміністративне стягнення відчутно своїми моральними переживаннями, фізичними стражданнями, нанесенням матеріальної шкоди. З цього випливає, що поряд зі справедливістю важливо прояв гуманізму до правопорушника.

Законність. В якості принципу адміністративного права (адміністративно-правового регулювання) законність означає ідею, вимога вираження норм адміністративного права в законах і підзаконному нормотворчості. Закон займає особливе місце в системі нормативно-правових актів. Він регулює найбільш важливі сторони управління, відносини, суб'єктами яких є громадянин і держава (її органи виконавчої влади). Прийняття підзаконних адміністративно- нормативних актів має здійснюватися на основі та на виконання законів. Адміністративно-правові норми підзаконних актів, включаючи відомчі та інші акти, регулюють переважно внутрішньоорганізаційні управлінські відносини, якщо інше не передбачено законом. Відомчі нормативні акти, що регулюють зовнішні (невнутріорганізаціонние) управлінські відносини, набувають юридичної силу лише після їх реєстрації в установленому порядку в органах юстиції. Порушенням принципу законності є практика «конкретизації» закону підзаконним актом, по суті встановлює нові норми як матеріального, так і процесуального характеру.

Принципом права законність стає лише в умовах, коли громадяни виявляють зацікавленість у проведенні в життя правових, в тому числі і адміністративно-правових норм, виражають їх волю і правосвідомість, коли держава та її органи створюють сприятливі умови для реалізації приписів та велінь, що містяться в правових нормах.

Інформація, релевантна "§ 2 . Система адміністративного права та його принципи "

1. 1. Поняття адміністративного права, його предмет.2. Метод адміністративного права.3. Джерела адміністративного права.4. Система адміністративного права.5. Співвідношення адміністративного права з суміжними галузями права.
   адміністративного права, його предмет.2. Метод адміністративного права.3. Джерела адміністративного права.4. Система адміністративного права.5. Співвідношення адміністративного права з суміжними галузями
   
2. 1. Адміністративно-правове становище громадян визначається обсягом і характером адміністративної правосуб'єктності:
   адміністративна правоздатність - це здатність гражда-нина мати певні права, передбачені нормами адміністра-тивного права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері дер-жавного управління. Вона виникає з моменту народження і припиняється смертю 2) адміністративна дієздатність - здатність громадянина своїми діями набувати, а також здійснювати права
   
3. 1. Суб'єкти адміністративного права
   адміністративним правом. Суб'єкти адміністративного права можуть стати суб'єктами адміні-стративні пр-ний при наявності 3-х умов: 1. адміністративно-правові норми, які передбачають права і обов'язки суб'єкта 2. адміністративної правоздатності та дієздатності суб'єкта 3. підстава виникнення, зміни та припинення пр-ний (юридичний факт) Адміністративна правоздатність - це
   
4. Л. В. КОВАЛЬ. АДМІНІСТРАТИВНО-деліктного СТАВЛЕННЯ, 1979
   
   
5. Коренев А.П.. Адміністративне право Росії. Підручник. У 3-х частинах. Частина I. M.: МЮИ МВС Росії. Вид-во «Щит-М». - 280 с., 1999
   
   
6. 4. Система адміністративного права
     адміністративного примусу 8. інститут адміністративної відповідальності 9. інститут адміністративного процесу В Особливу частину входять інститути управління в області еконо-міки, соціально-культурній сфері, адміністративно-політичної сфе-ре. В адміністративному праві виділяють такі підгалузі: 1. Службове право 2. Політичне право 3. Освітнє право і
   
7. 52. Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення матеріального і процесуального права в різних правових системах.
     система норм права, що регулює порядок здійснення та розгляду адміністративно-правових справ, тобто таких, що складаються у сфері державного управління. Цивільно-процесуальне право - система норм права, що регулює порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання судових рішень. Кримінально-процесуальне право - система норм права,
   
8. 1. Адміністративно-правова норма
     системи виконавчої влади. 2. Адміністративно-правові норми визначають належне поведе-ня всіх осіб і організацій, що діють у сфері державного управління. 3. Призначення адміністративно-правових норм полягає насамперед у забезпеченні ефективної реалізації конституційного призначення виконавчої влади. 4. Адміністративно-правові норми встановлюють і забезпечують-вають
   
9. 19. Індивідуальні суб'єкти адміністративно-правових відносин: поняття, види.
     адміністративного права - це всі ті, хто згідно з адміністративно-правових норм наділені конкретним обсягом прав і обов'язків у сфері виконавчої влади. Відносяться: громадяни України, іноземці, особи без громадянства,
   
10. 5. Предмет адміністративного права
      адміністративним правом 6) кримінально-процесуальним та цивільно-процесуальним. Роз-гляд справ про адміністративні правопорушення в суді засновує-ся на загальних процесуальних
    
11. І. А. ГАЛАГАН. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СРСР. Процесуальне регулювання, 1976
    
    
12. 1. Адміністративне право
      систему суспільних відносин що виникають у процесі організації та функціонування виконавчої влади, тобто у сфері державного управління, місцевого самоврядування, в області реалізації уполномо-ченнимі органами та посадовими особами управлінських функцій. Адміністративне право - це управлінське право (право управ-ління). Адміністративне право - це важлива галузь права
    
13. І.Л. Бачило, Н.Ю. Хаманева. Адміністративна відповідальність / Ін-т держави і права РАН. Акад. правової ун-т; - М.,. - 150 с., 2002
    
    
14. 20. Адміністративно-правовий статус громадян: адміністративна правоздатність та дієздатність.
      системи, охорона природи і т.п. У деяких випадках адміністративна дієздатність може настати і до досягнення людиною 16-річного віку (право на працю). Права і обов'язки громадян можна умовно розділити на дві групи: 2) вказують на становище людини в соціальній структурі держави; вони зв'язуються ні з моментом народження, а з досягненням певного віку (виборче