| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Радянський тил в роки воєн |
||
|
Економіка. Економічна політика на період війни була вперше сформульована в директиві РНК СРСР і ЦК ВКП (б) від 29 червня 1941 р. Її суть - все внутрішнє життя країни, суспільне виробництво підпорядкувати цілям і за-дачах війни, інтересам фронту. Девізом політики став заклик: «Все для фронту, все для перемоги!». Економіці СРСР періоду війни був властивий ряд рис, найважливішими з яких стали надцентралізовану уп-равління та оперативність керівництва, опора на влас-ний економічний і науково-технічний потенціал, мо-стабільне і жорстке військово-господарське планування. З початком війни третій п'ятирічний план був згорнутий. У липні-серпні 1941 р. комісією на чолі з головою Держплану Н. А. Вознесенським був розроблений і 16 серпня затверджений спеціальний військово-господарський план забезпе-чення оборони країни. Розвитком економіки керували ГКО, Політбюро ЦК, РНК СРСР. Для оперативного керівництва були створені нові органи управління, в т.ч. Рада з евакуації, Ко-мітет з обліку та розподілу робочої сили, Транспорт-ний комітет, два нових наркомату - танкової промисло-лінощів і мінометного озброєння. В кінці 1942 р. були утворені Оперативне бюро ДКО з контролю поточної роботи найважливіших галузей і Надзвичайна дер-ная комісія з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та їх спільників і при-лагоджена ними шкоди. У 1943 р. при РНК був створений Ко-мітет з відновлення господарства в звільнених райо-нах. Радянська економіка в роки війни пройшла у своєму раз-вітіі два етапи: перший - перебудови народного госпо-дарства на військовий лад (22 червня 1941 р. - осінь 1942 р.), другий - зростання військового господарства (осінь 1942 р. - літо 1945 р.). Перебудова йшла по двох магістральних лініях: 1-я - перемикання на військове виробництво практично
всіх галузей промисловості, різке скорочення або припинення випуску цивільної продукції; 2-я ребазірованіе (евакуація) продуктивних сил в отда-лені від фронту райони. У свою чергу, перебазування було здійснено у дві стадії, відповідно двом про-грав військовий кампаніям. Перша евакуація перебуваючи-лась влітку-восени 1941 р. і йшла на схід і південь, другий влітку-восени 1942 р. йшла тільки на схід (Поволжя, Урал, Центральна Азія). За 1941-1942 рр.. в тил було евакуйовано більше 2 тис. великих промислових підприємств, близько 25 млн. людино. Були також евакуйовані частина сільськогоспо-ної техніки, сотні тисяч голів худоби, частина продоволь-жавних запасів, сировини, промислових товарів. Вистачає-ні райони на час війни стали основною базою військового господарства. У 1942-1944 рр.. там було побудовано 2250 круп-них підприємств, вироблено три чверті всієї бойової техніки, озброєнь, боєприпасів. щ Економіка країни вважається військової, якщо військові рас-ходи становлять третину національного доходу. У 1942 р. на-рідне господарство СРСР стало на військові рейки. На воєн-ні потреби було спрямовано 55% національного доходу, 68% промислової і 24% сільськогосподарської продук-ції. У 1940 р. відповідно 15, 26 і 9%. Незважаючи на крайнє напруження сил суспільства і дер-жави, радянський тил на першому етапі не зміг забезпечити збройні сили в необхідній кількості бойової тех-никой, озброєнням та боєприпасами. Восени 1942 р. був зупинений спад промислового виробництва. За порівняй-нію з довоєнним 1940 р. він склав близько 40%. Але на цьому етапі були створені передумови для матеріально-техні-чеського переваги над збройними силами Герма-ванні, досягнутого на другому етапі. У 1942 р. були введені в дію підприємства-дублери, евакуйовані підприєм-ку, восени військове виробництво відновило втрачені потужності, почався їх ріст. Другий етап розвитку економіки був більш тривалим ніж перший. Він тривав більше 2,5 років. За ці роки були
вирішені наступні військово-господарські завдання: укреп-лено і розвинене військове господарство, завершено переозброєння ня військ, остаточно ліквідовано перевагу Гер-манії в основних видах бойової техніки та озброєнь, під- товлені умови для переходу до мирного будівництва-Економіка розвивалася за військово-господарському плану 1943 р., державним планам відновлення і роз-ку народного господарства на 1944 р. і 1945 1943 став роком корінного перелому у виробництві військової продукції. Воно зросло на 20% порівняно з 1942 р. Вищого рівня військове виробництво досягло в 1944 Всього за роки війни було вироблено понад 136 тис. літаків, понад 102 тис. танків і САУ, 488 тис. кричу-дій, мільйони кулеметів, автоматів, протитанкових рушниць, гвинтівок, необхідну кількість боєприпасів. В цілому тил забезпечив потреби фронту в бойовій техніці, озброєнні і боєприпасах. Він створив умови для розгрому-ма Німеччини та Японії. Особливістю другого етапу розвитку економіки стала масова реевакуація продуктивних сил на старі бази, що почалася в 1943 р. Своєрідним був і економі-чеський розвиток в 1945 р. У першому півріччі ще наращи-валось військове господарство, під другий визначальним став перехід до мирного розвитку економіки. У роки війни різко знизилася чисельність робочої сили. Якщо в 1940 р. в народному господарстві СРСР було заня-то 31,2 млн. робітників і службовців, то в 1942 р. - 18,4 млн., в 1943 р. - 19,4 млн., в 1944 р. - 23,6 млн., в 1945 р. - 27,3 млн. Зниження чисельності робітників і службовців було свя-Зано з ростом чисельності збройних сил. З червня 1941 р. по травень 1945 р. вона зросла з 5,4 млн. до 11,4 млн. осіб. Зниження було обумовлено також і великими человечес-кими жертвами, які поніс наш народ у роки війни. Сільське господарство повинно було забезпечити фронт і тил продовольством, а промисловість сировиною. У роки вої-ни воно виявилося у вкрай складному становищі. У 1941-1942 роки були втрачені найважливіші сільськогосподарс-ні райони. Можливості та ресурси сільського господарства
різко скоротилися. На 40-60% зменшилася кількість колгоспів і радгоспів, тракторів, машин, коней. До мі-нимума були скорочені капіталовкладення в село. Исклю- чительно гострим залишалося становище з трудовими ресур. самі на селі: чисельність працездатного населення дерев-ні зменшилася на 38%. Вся тяжкість вирішення продовольчої проблеми ліг-ла на східні райони - Урал, Сибір, Далекий Схід, Центральну Азію. Найважчим став 1943 Засуха вразила Поволжя, Південний Урал, Західний Казахстан, Північний Кавказ. Погані погодні умови склалися і в центральних районах РРФСР, Сибіру. Валова продукція сільського господарства склала в 1943 р. 37% від рівня до-військового 1940 Різко знизилася врожайність зернових. Перелом настав лише в 1944 р. Культура в роки війни. На потреби фронту, в інтересах перемоги трудилися і працівники науки, освіти, літе-ратури, мистецтва. Одні з них пішли на фронт, інші ос-талісь на своїх місцях або були евакуйовані разом із своїми установами в тил. Казань, Уфа, Свердловськ, Фрунзе, Ташкент, Алма-Ата, Ашхабад, інші населені пункти взяли на свої плечі турботу про мільйони меш-лей європейської частини країни. У цьому проявилися інтерна-націоналізму, взаємовиручка і дружба народів СРСР. Вмес-ті з патріотизмом вони зцементували волю радянського на-роду до перемоги. Науковці зосередилися на вирішенні трьох основних завдань: розробці військово-технічних проблем, наукової допомоги промисловості в поліпшенні та освоєнні нового військового виробництва, мобілізації сировинних ре-сурсів країни на потреби оборони, заміні дефіцитних ма-ріалів місцевою сировиною. У серпні 1941 р. в Свердловську розпочала роботу Комісія з мобілізації ресурсів Уралу, під керівництвом прези-дента АН СРСР академіка В. Л. Комарова («комісія Ко-Марова»). У 1942 р. робота комісії була розширена. Вона була перетворена в Комісію з мобілізації ресурсів, Уралу, Західного Сибіру та Казахстану. Її склад перевищував 800 наукових і господарських працівників. Рекомендації
вчених дозволили у відносно короткі терміни компен-сировать ресурси, втрачені в західних районах країни, розгорнути промисловість на сході і вдвічі збільшити видобуток корисних копалин. Влітку 1942 р. в Казані розпочала роботу Комісія з мо-лізації ресурсів Середнього Поволжя і Прикам'я на потреби оборони, під керівництвом віце-президента АН СРСР академіка Є. А. Чудакова («комісія Чудакова») , Вона організувала пошук нових нафтоносних площ і зростання видобутку на старих промислах в районі «Другого Баку». Це мало виняткове значення в умовах, коли ньому-ці перерізали шляхи отримання кавказької нафти. Велику роботу з розмагнічування бойових кораблів для їх защіщіти від магнітних мін противника провела створена в 1942 р. Комісія з науково-технічним воєн-но-морських питань, вченим секретарем якої був І. В. Курчатов. Наступного року він переключився на ра-боти по створенню радянської атомної бомби і очолив спе-ціально лабораторію з розщеплення ядра урану. У її складі працював і молодий вчений А. Д. Сахаров. Радянські вчені та інженери забезпечували прогрес бойової техніки збройних сил СРСР. Танки Т-34, KB перевершили найкращі німецькі зразки. Реактивні Міно-мети БМ-13 («Катюші»), що випускали 16 снарядів, були набагато ефективніше 10-ствольних німецьких мінометів. У «боротьбу умів» внесли гідний внесок авіаконструктори. А. С. Яковлєв і С. А. Лавочкіна конструювали винищите-чи. С. В. Ільюшин створив найкращий у світі штурмовик Іл-2, прозваний «літаючим танком» і «чорною смертю». A. Н. Туполев, Н. Н. Полікарпов, В. М. Петляков, B. М. Мясищев проектували бомбардувальники. В1942 р. був випробуваний перший реактивний літак конструктора В.Ф. Болховітінова, а наприкінці війни авіаконструктори А. І. Мікоян і М. І. Гуревич створили винищувач МіГ з реактивним прискорювачем. Друга світова війна була в чому «війною мото-рів». Великий внесок у перемогу внесли творці авіамото-рів А. Д-Швецов, В. Я. Климов, А. А. Микулин та ін Уче-
ві зробили максимум, щоб радянські льотчики змогли 1943 р . завоювати панування в повітрі і забезпечити перемогу на землі. Велику допомогу бійцям надали медики, в їх числі - Т. Є. Болдирєв (головний епідеміолог Радянської армії), М. С. Вовсі (головний терапевт СА), Ф. Г. Кротков (головний гігієніст СА), Е, І. Смирнов (начальник головного військово-санітарного управління СА). Головний хірург Радянської армії академік М. М. Бурденка, відповідаючи за наукову по-міць фронтовий санітарній службі, розробив метод ле-чення поранень черепа сульфамідними препаратами, кото-рий дозволив різко, з 65 до 25%, знизити смертність серед поранених в голову. Свій внесок у перемогу внесли і працівники громадських наук - історики, філософи, юристи, економісти, етног-Рафи та ін Керівництво країни переорієнтував їх діяль-ність на пропаганду патріотизму. Це стало потужним засобом мобілізації духовних сил народу на боротьбу з ворогом. Великий внесок у цей процес внесла і Російська православна церква. Вже в перший день війни Патріарший місцеблюститель, митрополит Московський і Коломенський Сергій звернувся з посланням до парафіян. У ньому, зокре-ма, зазначалося: «Але не вперше доводиться російсько-му народу витримувати такі випробування. З Божою допомогою на-гою і цього разу він розвіє в прах фашистську ворожу силу. Наші предки не падали духом і при гіршому положенні, тому що пам'ятали не про власні небезпеки і найвигід-дах, а про священний свій обов'язок перед Батьківщиною і вірою і виходили переможцями. Не осоромимо ж їх славного име-ні і ми - православні, рідні їм і за тілом, і по вірі. Отечество захищається зброєю і загальним народним подви-гом, загальною готовністю служити Батьківщині в тяжкий час випробування всім, чим кожен може. Тут є справа робочим селянам, вченим, жінкам і чоловікам, юнакам і людям похилого віку. Всякий може і повинен внести в загальний подвиг свою частку праці, турботи і мистецтва ». Керівництво країни оцінило подвижництво церкви
Почалася поступова нормалізація відносин між нею ш державою. У країні припинилася антирелігійна пропаганда, перестали виходити журнали «Безбожник», «Антирелігійник» та ін 8 вересня 1943 відбулася ис-торичні зустріч Сталіна з митрополитами Сергієм, Алексієм, Миколою. Незабаром після неї в країні була вос-стаю патріархія. Патріархом Московським і всієї Русі став Сергій. 12 вересня архієрейський собор, скликаний-ний для обрання патріарха, звернувся до християн все-го світу із закликом «об'єднатися в ім'я Христа для остаточним перемоги над спільним ворогом». Війна важко відбилася на системі народного образо-вання, насамперед шкільного. Багато шкільні будівлі були зруйновані або зайняті під госпіталі та інші уста-дення, великим дефіцитом стали підручники, посібники, тет-заради. Різко скоротилося число педагогів, особливо чоловіків. Була згорнута програма загального неповної середньої освіти (семирічки). В інтересах поліпшення військово-фізкультурної підго-товки хлопчиків в 1943 р. ввели роздільне навчання начи-ная з 5-го класу. У 1944 р. для підвищення якості навчений-ня в школі ввели іспити в 4-х і 7-х класах, іспити на атестат зрілості, золоті та срібні медалі випус-КНик-відмінникам. Перші роки війни були особливо важкими для вис-ший і середньої спеціальної школи. Число студентів скор-тілось в 2,5 рази, кількість вузів в 2 рази. Багато інститутів виявилися на окупованій території, частина була овва-куірована. Гітлерівці зруйнували і розграбували близько 2 тисяч вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, в т.ч. 334 вузу. Багато професори, викладачі, студенти були при-кликані у збройні сили або пішли на фронт доброволь-цями. Зі зброєю в руках захищали честь і незалежність батьківщини близько 3 тис. студентів, аспірантів, преподавате-лей МДУ ім. М. В. Ломоносова. Тимчасове переведення в 1942 р. університетів на скор-щенний (3-4-річний) термін навчання підірвав якість під-
товки фахівців. З 1944 р. почалося повернення до повного курсу навчання, а для підвищення якості ви- пускнікамі вузів поряд з державними іспитами стала обов'язковою захист дипломної роботи. 1943-1944 роках більшість вузів повернулося з овва-куаціі. Почалося відновлення зруйнованих і створення нових вузів. В останні роки війни було відкрито 56 но-вих вищих навчальних закладів, в т.ч. Інститут міжнарод-них відносин. До кінця війни в країні було 789 ву-зов, в яких навчалося понад 730 тис. студентів. За роки війни вузи та середні спеціальні заклади підготували 842 тис. фахівців, у т.ч. 302 тис. з вищою освітньої-ням. Великий внесок у патріотичне виховання внесли де-Діячі літератури і мистецтва. Життя змусило їх отка-заться від інтернаціоналістських ілюзій, ніби одягнені у військову форму німецькі робітники і селяни перейдуть на бік Червоної армії і спільними зусиллями скинуть влада капіталістів і поміщиків Німеччини. «Убий ньому-ца», - з таким спочатку шокуючим закликом звернувся до читачів відомий публіцист Ілля Еренбург. У цент-рі уваги літераторів був бореться народ. «Народ безсмертний» - так називалася перша книга військової про-зи, з якою в 1942 р. виступив письменник Василь Грос-СМАНИ. Захисникам радянської землі були присвячені про-програвання К. М. Симонова («Дні і ночі»), НД В. Вішневс-кого («Біля стін Ленінграда»), О. Ф. Берггольц («Ленінград-ська поема»), А. А. Бека («Волоколамское шосе»). Одним з кращих поетичних творів воєнної доби стала поема Маргарити Алігер «Зоя», присвячена життю і подвигу Зої Космодем'янської. У роки війни виш-ли перші глави роману А. А. Фадєєва «Молода гвардія» про боротьбу з ворогом молодих підпільників Краснодона. Про-раз веселого, мудрого, сміливого радянського солдата вивів у поемі «ВасілійТеркін» А. Т. Твардовський. У 1942 р. були написані обійшли всі театри країни п'єси К. М. Сімо-нова «Російські люди», О. Є. Корнійчука «Фронт», Л. М. Ле-онов «Навала».
Понад 42 тис. діячів мистецтва, артисти і Музиканти-ти вели військово-шефську роботу в Дієвої армії, на кораблях флоту, в госпіталях, на оборонні підприємства-ях в тилу. Вони дали 1360 тис. концертів, кожен четвер-тий з яких відбувся на фронті, створили понад 3700 фронтових бригад, 20 фронтових театрів. Самими популяр-ними стали фронтовий філія театру ім. Євг. Вахтангова, ГІТІС, театр музичної комедії і мініатюр. Актив-ними учасниками військово-шефської роботи були П. М. Са-Довськ, А. А. Остужев, Є. Д. Турчанінова, І. Д. Юр'єва, Н. А. Обухова, В. В. Барсова, І. З . Козловський, С. Я. Лемі-шев, Г. С. Уланова і багато інших діячів радянського мис-тецтва. Деякі з них мали досвід фронтових концер-тів, накопичений ще в роки громадянської війни. Напри-заходів, Лідія Русланова в 1918-1920 рр.. виступала перед червоноармійцями з виконанням російських народних пісень. В1942 р. за активну концертну роботу в складі фронто-вих бригад вона була удостоєна звання «Заслужена арти-стка РРФСР». Бійцям полюбилася її пісня «Валянки». Війна стимулювала розвиток патріотичного пісень-ного творчості. У перші дні війни, 26 червня 1941 р., на Білоруському вокзалі в Москві на проводах бійців на За-падную фронт прозвучала пісня-клятва «Священна виття-на» (слова В. І. Лебедєва-Кумача, музика А. В. Александ -рова). Потім з'явилися пісні про Батьківщину, про героїзм на фрон-ті і в тилу, про партизанів - «Ой, тумани мої, растумани» В. Г. Захарова, «Звітний камінь» Б. А. Мокроусова, «Смуглянка» А. Г. Новикова, «Пісня сміливих» В. Білого і A. А. Суркова. Багато композитори, перебуваючи в Дієвої армії, що не поривали з музичною творчістю, серед них К. А. Листів, Д. Б. Кабалевський, Т. Н. Хренніков, B. І. Мураделі та ін Важливою подією культурного життя країни стала со-будівлі та сповнена в 1942 р. в блокадному Ленінграді сьома («Ленінградська») симфонія Д. Д. Шостаковича. Вона отримала світове визнання, зняла з композитора НЕ-заслужене звинувачення у формалізмі.
У роки війни наймасовішим з мистецтв залишалося кіно - документальне та художнє. Фронтові ки-нооператори створили кінолітопис Великої Вітчизняної війни. Першим повнометражним документальним філь-мом про війну стала картина «Розгром німецьких військ під Москвою» (лютий 1942 р.). Фільм починався дзвонів-ним дзвоном московських церков і хресним ходом. Право-славне духовенство благословляло воїнів на патріотічес-кий подвиг. Подібна пропаганда до війни була невозмож-на, а під час війни доцільна. Останнім фільмом літописі була стрічка «Суд народів», присвячена Нюрн-Бергський процесу (листопад 1946 р., режисер Р. Л. Кармен, текст Б. Л. Горбатова). Фільм стверджував вікову російську мораль: «Хто з мечем до нас прийде, від меча і загине!». Художні фільми створювалися на кіностудіях, евакуйованих в Алма-Ату, Ашхабад, Ташкент і Стали-Набада. Військовій темі були присвячені фільми «Два бійці», «Фронт», «Малахов курган». Боротьбі в тилу ворога були по-свящ фільми «Секретар райкому», «Зоя», «неспокій-ренние». Історико-патріотична тема розкривалася у фільмах «Кутузов», «Оборона Царицина», «Олександр Пархоменко» та ін Для багатьох діячів мистецтва залишилася загадкою причина створення в роки війни фільму С. М. Ей-зенштейна «Іван Грозний» (1-я серія). Фільм, знятий за особистою вказівкою Сталіна, прославляв перемогу росіян на Волзі і царя, який перетворив Волгу в велику російську річку. Боротьба за свободу і незалежність Батьківщини стала глав-ної темою творчості художників. Широку популярність здобули роботи Г. Г. Нісського («Ленінградське шосе»), А. А. Дейнеки («Оборона Севастополя»), С. В. Герасимова («Мати партизана»), А. П. Бубнова («Ранок на Куликовому поле »), творчої групи Кукринікси (« Таня »,« Втеча фашистів з Новгорода »). У різних районах країни організовувалися пересувні виставки фронтових хто з художників студії ім. М. Б. Грекова, художників окремих фронтів. Діячі культури внесли неоціненний внесок у наближення перемоги.
Депортація народів. Особливою і трагічною сторінкою історії радянського тилу воєнного періоду стала депорту-ція у віддалені райони країни ряду народів, звинувачених керівництвом СРСР в пособництві німецько-фашистським загарбникам. Вперше в ньому звинуватили радянських німців. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1941 вони були виселені за Урал, в Казахстан, Алтайс-кий і Красноярський краї, Новосибірську й Омську обла-сти, південні райони Бурятській АРСР. Насильницькому переселенню піддалося більше 2,1 млн. чоловік, в т.ч. 450 тис. проживали на території АРСР німців Поволжя. Автономія німців була ліквідована. Після звільнення Північного Кавказу були ДЕПОРТ-рова деякі народи цього регіону, окремі пред-ставники яких дійсно активно співпрацювали з окупантами, а після їх вигнання організовували Дівер-сії і терор в тилу радянських військ. У листопаді 1943 р. було виселено 62,8 тис. карачаївців, Карачаївський АТ була ліквідована. У грудні їх долю розділили калмики чисельністю 93,1 тис. чоловік (за даними калмиків, чис-ло висланих перевищило 230 тис. осіб), Калмицька АРСР була скасована. У лютому 1944 р. були депортують-вани чеченці (310,6 тис. осіб) та інгуші (81,1 тис. людино). Чечено-Інгушська АРСР була ліквідована. У березні 1944 р. переважно в Казахстан вислали сви-ше 32,8 тис. балкарців. Кабардино-Балкарська АРСР була перетворена в Кабардинський автономну республіку. Після звільнення Криму 18 травня 1944 р. у Узбецької РСР, Удмуртську і Марійську автономні республіки насиль-середньо переселили 191 тис. кримських татар. Депортації піддалися радянські болгари, греки, тур-ки-месхетинці, курди - всього 14 націй і національних груп загальною чисельністю понад 3,2 млн. чоловік. До ви-полнению цієї акції було залучено величезну кількість сил і транспортних засобів, в яких потребував фронт. Вперше акція радянського керівництва, розпочата в надзвичайній обстановці військової пори, була засуджена в 1956 р. на XX з'їзді КПРС. У грудні 1989 р. Верховна
пропозицією У. Черчілля 25 серпня 1941 радянські та англійські війська увійшли до Ірану, пронімецький прави-будівництві пішло у відставку, новий уряд зобов'язався Гобеспечіть залізничну і морську зв'язок СРСР із Ан-глией і США через свою територію. Спроба шаха Іра-на протидіяти цьому привела до введення союзних військ до столиці країни Тегеран, зречення шаха на користь свого сина Мохаммеда Реза Пехлеві. 29 січня 1942 був укладений англо-радянсько-іранський союзний договір, кото-рий ознаменував вступ Ірану до складу створюваної антигітлерівської коаліції. Другим кроком на шляху до коаліції стала Московська конференція представників СРСР, США і Великобрита-ванні (29 вересня - 1 жовтня 1941 р.). Було досягнуто згоди про американських і англійських поставках збройними, промислового устаткування і продовольства на період до 30 червня 1942 У свою чергу, СРСР зобов'язав-ся постачати союзників необхідною сировиною і товарами. В1942 р. дію угода була продовжена до окончатель-ної перемоги над противниками. Взаєморозрахунки між Англією і СРСР здійснювалися на основі угоди від 16 серпня 1941 р. у поставках, кре-дитя і порядку платежів. Взаєморозрахунки між США та СРСР визначав закон США про передачу озброєння взай-ми або в оренду (ленд-ліз), дія якого була распро-країни на Радянський Союз з 7 листопада 1941 Союзні поставки далеко не відповідали потребам СРСР, але вони стали приходити, коли в нашій країні в де-фіціте було все - від гармат до масла, від хліба до самоле-тов. Військові поставки союзників у 1941-1945 рр.. состави-ли 4% від озброєнь, створених за ці роки в СРСР. США по ленд-лізу поставили в СРСР 14450 літаків, близько 7 тис. танків, 9,6 тис. арторудій та ін За радянськими даними, на 1945 загальна сума поставок становила 9,8 млрд. дол-ларів <за американськими даними - 10,2 млрд. доларів). Радянський Союз обіцяв поступово розрахуватися з дол-гами включаючи відсотки (2,3% річних). Після початку «хо-лодной війни» він відмовився від виплати боргів. Перегово-
ри за боргами, які велися в 1947-1948 рр.., 1951-1952 рр.., I960 р. не привели до взаєморозуміння. У 1972 г СРСР і США підписали угоду про врегулювання рас четов по ленд-лізу, взаємодопомоги і претензій. СРСР обя-зался погасити свій борг протягом 30 років (до 1 липня 2001 р.) за умови, що йому буде надано режим найбільшого сприяння в торгівлі з США, а також кре-дити та гарантії. До цього часу глобальна сума боргу, включаючи відсотки, склала, за даними радянської печа-ти, 722 млн. доларів, за російськими даними - 330 млрд. доларів (третина трильйона). Оскільки США не виконай-ли поставленого умови, СРСР продовжив колишню чи-нию відносно боргу. Борги по ленд-лізу стали серйоз-ної причиною напруженості в радянсько-американських від-відносинах. Рух до коаліції було прискорене після того, як 7 грудня 1941 японці розгромили найбільшу військово-морську базу США на Тихому океані Перл-Харбор. Соеди-з'єднані Штати Америки виявилися втягнутими у війну. 1 січня 1942 за ініціативою США у Вашингтоні пред-ставники 26 країн, в т.ч. Радянський Союз, підписали Декла-рацію Об'єднаних Націй * Уряду підписали її країн зобов'язалися вжити всі свої військово-еко-кі ресурси проти тих членів Троїстого пакту і при-які об'єдналися до нього країн, з якими ці уряди перебували у стані війни. Об'єдналися країни зобов'язалися не укладати сепаратного миру з противником. «Декларація 26-ти» стала третім кроком на шляху до всесто-ронней коаліції. Четвертий, заключний крок був зроблений в травні-червні 1942 р. в ході поїздки члена ДКО, наркома іноземних-них справ СРСР В. М. Молотова в Лондон і Вашингтон. 26 травня 1942 в Лондоні був підписаний радянсько-британський дого-злодій про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її со-общником в Європі, про співробітництво і взаємну допомогу після війни. 11 червня 1942 у Вашингтоні було висновків-але радянсько-американська угода про принципи взаємо-допомоги у війні. Американці пішли на це угода
чітко уявляючи собі всю небезпеку для США агрессив-них планів фашистського блоку. Союзний договір з Великобританією і угоду з США остаточно оформили антигітлерівську коалі-цію, до складу якої до весни 1945 р. увійшло понад 40 держав. Другий фронт. Питання про відкриття другого фронту ре-шался довго і важко. Радянське керівництво розуміло під другим фронтом висадку військ союзників на території Північної Франції, а не в Африці чи на Балканах. Вперше це питання було поставлено радянським прави-будівництві в липні 1941 р. перед урядом Великобри-Британії. У посланні голови РНК СРСР І. В. Сталіна прем'єр-міністру У. Черчіллю від 18 червня 1941 р. зазначалося, що «військове становище Радянського Союзу, так само як і Великобританії, було б значно покращено, якби був створений фронт проти Гітлера на Заході (Північна Фран-ція) і на Півночі (Арктика) ». Сталін сподівався на негайне-ве вирішення питання, оскільки, на його думку, це зробити «найлегше», коли сили Німеччини відвернені на Схід. Однак англійський уряд ухилилося від визначений-ного відповіді, посилаючись на обмежені ресурси і географи-тичне становище своєї країни. Питання про другий фронт був у центрі переговорів, кото-які в травні-червні 1942 р. вів Молотов в Лондоні і Вашінгто-ні. У ході переговорів союзники вперто уникали конкурують-них зобов'язань щодо термінів та кількості збройних сил, які могли бути виділені для боротьби. Проте Молотов домігся від англійців зобов'язання висад-дить десант на континенті в серпні або вересні 1942 року. Йшлося про десант в кількості 6 дивізій, за допомогою ко-торих У. Черчілль обіцяв підірвати моральний стан гітлерівців і відвернути частину німецьких військ зі Сходу на Захід. Проте вже через кілька днів у ході свого червень-ського візиту до Вашингтона Черчілль домовився з Рузвель-том не проводити вторгнення в Європу через Ла-Манш в 1942 р., а спільними експедиційними силами оккуп-
1942 така операція була проведена. На початку 1943 р. в Касабланці і Вашингтоні відбулися англо-американські конференції, на яких обговорював »ся питання військових дій союзників. Конференції про-ходили в умовах переможного контрнаступу Крас-ної армії під Сталінградом. На них був схвалений «балкан-ський варіант» другого фронту, на якому наполягав Чер-Чіллі. Його зміст полягав у тому, щоб англо-американ-ські війська раніше радянських вступили в країни Південно-Вос-точної Європи, а потім перерізали Червоної армії шлях на Захід, до Центральної Європи. Операцію в районі Серед-земного моря було намічено провести в 1943 р. Висадка на Атлантичне узбережжя (Північна Франція) терпи-лась на травень 1944 Питання про другий фронт був центральним на конферен-ції міністрів закордонних справ трьох великих держав (Мос-ква, 19-30 жовтня 1943). Відкинувши витиеватий дипло-автоматично мову, В. М. Молотов домагався від держсекрети-ря США К. Хелла США і британського міністра А. Ідена чіткої відповіді на два питання: де і коли союзники Відкрити-ють другий фронт. На друге питання була дана відповідь: весна 1944 р., за умови, якщо «кліматичні умови будуть сприятливими». З першого питання радянська сторона змогла заручитися підтримкою американською стороною «французького варіанту» другого фронту, у той час як англійці відстоювали «балканський». Питання другого фронту став найважливішим на Тегеранської конференції глав урядів СРСР, США, Великобри-Британії - І. В. Сталіна, Ф. Рузвельта, У. Черчілля (28 но-ября - 1 грудня 1943 р.). Це була перша з трьох конфе-Ренцо «Великої трійки». Незважаючи на чергову попит-ку Черчілля запобігти висадку військ США та Англії у Франції, на конференції була досягнута домовленістю-ність про висадку союзних військ у Франції «близько 1 травня 1944». Це рішення радянська дипломатія розцінила як свою вагому перемогу. У свою чергу, на конференції Ста-лін обіцяв, що СРСР оголосить війну Японії після розгрому-ма Німеччини. Це була перемога американської дипломатії-
Другий фронт був відкритий в червні 1944 р. 6 червня на сівбі-ро-заході Франції, в Нормандії, почалася висадка англо-американських військ (операція «Оверлорд»). Об'єднана-ми військами командував генерал Д. Ейзенхауер. Це була найбільша десантна операція Другої світової війни. У ній брало участь до 1 млн. чоловік. В її ході союзники по-втрачали кілька десятків тисяч людей, в т.ч. 29 тис. американців. 15 серпня пішла висадка союзників на півдні Франції (допоміжна операція «Енвіл»). До сере-Діні вересня 1944 війська союзників вийшли до західного кордону Німеччини. Відкриття другого фронту скоротило сро-ки Другої світової війни, наблизило крах фашист-ської Німеччини. Проблема післявоєнного устрою світу. Вона включа-ла в себе п'ять основних завдань: звільнити народи Європи і допомогти їм відновити національну державність; надати звільненим народам свободу у вирішенні питання про державний устрій; суворо покарати ві-новники війни; встановити в Німеччині порядок, який виключав би нову агресію з її сторони; організувати тривалий економічне, політичне і культурне со-бітництво народів світу. Вперше ці завдання широко обговорювалися на Московс-кой конференції міністрів закордонних справ трьох великих держав у жовтні 1943 р. На ній була прийнята декларація з питання про загальну безпеку. Три держави обя-залісь не тільки вести війну до беззастережної Капітули-ції країн фашистського блоку, але й продовжити спів-кість після війни. Незважаючи на те що в конференції при-няли участь міністри трьох держав, декларація була опублікована від імені чотирьох держав (США, СРСР, Англії та Китаю). В історію вона увійшла як «Декларація чотирьох». Цей документ містив головні напрямки післявоєнного устрою та окреслив деякі основні принципи діяльності майбутньої Організації Об'єднаних Націй. Московська конференція підготувала умови для першої зустрічі «Великої трійки» в Тегерані. Питання післявоєнного устрою зайняли важливе міс-то в порядку денному Тегеранської конференції (умовне на-
звання «Еврика»). У прийнятій декларації глави прави- нізацією трьох держав висловили рішучість спільно працюва-ти як під час війни, так і в подальший мирний час. Оскільки радянська делегація наполягала на виріши-них заходи щодо попередження в майбутньому німецького реваншизму і мілітаризму, Рузвельт запропонував план рас-членування Німеччини на п'ять незалежних держав. Його підтримав Черчилль. Сталін до цього плану поставився насто-Рожен, а в 1945 р. запропонував в основному зберегти єдиний-ство німецької держави. У Тегерані СРСР домігся від союзників принципиаль-ного згоди на передачу Радянському Союзу східній ча-сти Пруссії - Кенігсберга з прилеглими до нього територі-торіямі. Крім німецького на конференції був обсуж-ден і польське питання, насамперед у плані кордонів Польщі. Конференція прийняла формулу Черчілля: «Вогнище польської держави і народу повинен бути розташований між так званою лінією Керзона і лінією ріки Одер». Ця формула влаштувала Сталіна. Завдання післявоєнного мирного устрою висунулися на перший план на Ялтинській і Потсдамській конференци-ях «Великої трійки». Ялтинська (Кримська) конференція глав урядів трьох держав відбулася 4-11 лютого 1945 р. в Лівадійському палаці, побудованому для Миколи II напередодні Першої світової війни. Конференція намітила програму демократичного устрою світу, яка увійшла в історію як «дух Ялти». У ньому явно переважали радянські інтереси. Радянська дипломатія змогла політи-чесання закріпити результати військових перемог СРСР. У цьому їй допомогла делегація США, зацікавлена в якнайшвидшому вступі Радянського Союзу у війну проти Японії. Пред-належало, що ця війна триватиме ще півтора роки після розгрому Німеччини. На Ялтинській конференції були узгоджені плани остаточного розгрому Німеччини, умови її Капітули-ції, порядок її окупації, механізм союзного контролю. Метою окупації і контролю оголошувалося «знищення німецького мілітаризму і нацизму й створення гарантій у
тому що Німеччина ніколи більше не буде в змозі на- рушати світ всього світу ». Не знищення німецького го-державу і народу, а демілітаризація, денацифікація і демократизація Німеччини об'єднали інтереси трьох вели-ких держав. За наполяганням радянської делегації до оккупа-ції Німеччини на рівних правах з іншими державами при залучають Франція. У зв'язку з обговоренням німецької проблеми на конферен-ції було вирішено питання про стягування репарацій (відшкоду-вання збитків). Було погоджено стягувати з Німеччини ріпа-рації у трьох формах: шляхом одноразової вилучення з національного багатства фабрик, заводів, устаткування, судів тощо; шляхом щорічних товарних поставок з теку-щей продукції; шляхом використання німецького праці. Конференція прийняла «Декларацію про звільнену Європу», де було заявлена необхідність знищити сле-ди нацизму і фашизму в звільнених країнах Європи і створити демократичні установи за власним ви-бору народів. Особливо були виділені польський і югославс-кий питання, а також комплекс далекосхідних проблем, в т.ч. повернення Радянському Союзу Південного Сахаліну, захопленого Японією в 1904 р., і передача йому південнокорейських-Рильських островів, що входили до складу японських «північ-них територій» (о-ва Кунашир, Ітуруп, Шикотан, Хабо-маї). На конференції в Криму було остаточно вирішено пи-тання про створення Організації Об'єднаних Націй для забезпе-чення міжнародної безпеки в повоєнні роки. Сторони домовилися скликати у квітні 1945 р. в Сан-Фран-Циско конференцію для остаточної підготовки Статуту ООН, запросивши на неї країни, які підписали «Декларацію 26-ти», а також ті країни, які оголосили війну загально-му ворогові до 1 березня 1945 м. Незважаючи на неодноразові зусилля, що супроводжували-ся реформуванням національно-державного уст-ройства СРСР (в 1944 р. в кожній союзній республіці були створені наркомати оборони та закордонних справ), Сталін не зміг домогтися від Рузвельта і Черчілля згоди на вклю-
чення до складу ООН як самостійних членів у 16 союзних республік. Ареною гострого протиборства з проблем послево- енного мирного врегулювання стала Потсдамська (Бер- Лінська) конференція «Великої трійки» (17 липня -1 серпня 1945). Вона проходила в палаці Цеділіенхоф. На цій конференції не було сторояііка активного співробіт-ництва з СРСР Ф. Рузвельта. Він помер незабаром після повер-щення по морю додому з Криму, відчувши нездужання вже в дорозі. Американську сторону представляв новий президент США Г. Трумен. Англійську делегацію очолювана-лял спочатку прем'єр-міністр Великобританії У. Чер-Чіллі, а з 28 липня переміг на виборах лідер лейборі-стской партії К. Етт чи. На чолі радянської делегації, як і колись, був І. В. Сталін. Керівники трьох держав прийшли до, взаімопріемле-мим рішенням по німецькому питання та з питань про ре-Парац, про нові кордони Польщі, з проблем Цент-ральної та Південно-Східної Європи. Крім того, керуй-ки США, Англії та Китаю опублікували 26 липня 1945 від імені Потсдамської конференції декларацію про Японії, в якій закликали уряд Японії негайно проголосити беззастережну капітуляцію. Незважаючи на те що підготовка та опублікування декларації пройшли без участі СРСР, Радянський уряд приєдналася до неї 8 серпня. Потсдам закріпив нове співвідношення сил в Європі і в усьому світі. У квітні-червні 1945 р. в Сан-Франциско відбулася уч-редітельная конференція ООН. У її відкритті Брати участь-ли представники 42 держав. Крім СРСР, в якості самостійних членів на конференції були присутні Україна і Білорусія - радянські республіки, найбільш постраждалі від німецького нашестя. До закриття кон-ференції її складу збільшився до 50 держав за рахунок колиш-ших союзників Німеччини. Конференція обговорила проект Статуту ООН. 26 жовтня 1945 він вступив в силу. Цей день став днем офіційного народження ООН як інструменту підтримки і зміцнення миру, безпеки і розвитку
співробітництва між народами і державами. Політичним ядром ООН стала Рада Безпеки, до складу якого в якості постійних членів з правом вето (заборони) увійшли 5 країн-переможниць - СРСР, США, Великобританія, Франція, Китай. співробітництва між народами і державами. Політи-чеських ядром ООН стала Рада Безпеки, до складу кото-рого в якості постійних членів з правом вето (заборони) увійшли 5 країн-переможниць - СРСР, США, Великобри-танія, Франція, Китай. Зовнішня політика СРСР в роки війни забезпечила мак-мально сприятливі міжнародні условія.для б-стрейшего переможного закінчення війни, встановлення спра-ведлівого світу та всебічного співробітництва. Однак незабаром після перемоги багато чого з досягнутого в роки війни було втрачено.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "5. Радянський тил в роки воєн" |
||
|
||