Т-лімфоцити утворюються в кістковому мозку, проте їх диференціювання і дозрівання відбуваються в тимусі. Протімоціти спочатку надходять в корковий шар клітин тимуса, а потім переміщаються в мозковий шар, де і відбувається поділ їх на цитотоксичні (Кілерні, Тц) клітини, Т-хелпери (Тх) і Т-супресори (Тс) з подальшим дозріванням (рис. 30.1).
Т-лімфоцити захищають організм від клітинних інфекцій, зокрема від внутрішньоклітинних паразитів (мікробних клітин, що живуть усередині клітин-господарів). Т-лімфоцити можуть дізнаватися інфіковану клітину, якщо відповідний антиген розташований на її поверхні. Контакт з антигеном є ключовим моментом активації Т-клітин і їх клонального відбору. Взаємодія з антигеном можливо тільки в комплексі з поверхневими маркерами, якими є групи білків гістосовмсстімості МНС (від англ. Major histocompatibility complex). Ідентифіковано гени, що кодують три класи білків МНС, при цьому у взаємодії з антигеном беруть участь білки тільки класів 1 і 2.
Слід зазначити наявність антигенів (своєрідних маркерів), характерних для самих Т-клітин. Антигени Т-лімфоцитів ідентифікуються за допомогою моноклональних антитіл. В даний час встановлено кілька десятків такого роду антигенів. Розглянемо два з них: CD4, характерний для хелперних клітин, і CD8, локалізований в цитотоксичних клет- ках-кілерів. Разом з тим близько 5% зрілих Т-клітин несуть як CD4, гак і CD8 антигени.
CD4 є глікопротеїн з молекулярною масою 55 kDa. Його позаклітинний поліпептидний ділянку кодується генами, які належать до суперсімейство імуноглобулінів.
Маркер CD8 складається з двох поліпептидних ланцюгів, з'єднаних дісуль- фіднимі зв'язками. Гени, що кодують його позаклітинні домени, гомологічних таким для синтезу варіабельних ланцюгів імуноглобулінів (рис. 30.2).
Центральна регуляція рухів. Моторна організація поведінки - вікова анатомія і фізіологія Цілеспрямоване поведінка виражаетея через рух. У будь-якому русі беруть участь велика кількість м'язів, скорочення або розслаблення яких при цілеспрямованому русі має бути узгодженим. Управління рухом здійснюється за участю різних рівнів ЦНС, що утворюють моторні , або рухові , системи мозку
Тривалість життя людини - вікова анатомія і фізіологія Старіння організму є результат послідовно змінюють один одного вікових змін. Їх характером і швидкістю визначається тривалість життя. В даний час існує безліч різних теорій старіння. Більшість з них однобічні: вся спрямованість зрушень в організмі ставиться в залежність від вікових змін структури
Травми грудей і живота, короткий опис - факультетська хірургія Після вивчення глави студент повинен: знати - етіологію, патогенез і клінічну картину травм органів грудної та черевної порожнин та їх ускладнень, сучасні методи лабораторного, інструментального обстеження хворих, способи лікування таких травм, показання до застосування цих способів лікування;
Травлення в шлунку - фізіологія харчування У шлунку (рис. 2.2) відбувається перемішування їжі з шлунковим соком, перетворення її в химус (напіврідку кашку) та повільне його переміщення в дванадцятипалу кишку. Мал. 2.2. будова шлунка Ємність шлунка у дорослої людини - до 3 л. Їжа може перебувати в шлунку від 3 до 10 год. Тривалість
Транспорт ліпідів - біохімія частина 2. Транспорт ліпідів, ресинтезувати в епітеліальних клітинах кишечника. як і в інших тканинах, здійснюється в організмі за рахунок утворення ліпопротеїнових частинок, забезпечують транспорт ліпідів у водному середовищі і визначають його специфічну спрямованість (див. рис. 23.4). У клітинах епітелію
Транслокація - генетика транслокация є реципрокний обмін ділянками хромосом. В результаті такого обміну у гомозигот по транслокаціях змінюється характер зчеплення генів. У гетерозиготі по транслокації гени, що належать до різних, що не гомологічним хромосомами, успадковуються як належать до однієї групи зчеплення
Тонкий кишечник - цитологія, гістологія і ембріологія Тонкий кишечник починається від пілоруса шлунка і закінчується сліпий кишкою у вигляді дугоподібних петель з опуклою (вільної) і увігнутою кривизною, до якої прикріпляється брижі. Довжина тонкого кишечника у великої рогатої худоби досягає 40 м, коней - 27, свиней - 20 м. У тонкому кишечнику
