Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Ярошенко І. С.. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ,2003. - 159 с., 2003 - перейти до змісту підручника

Тема 18. Постанови суду першої інстанції



Вся діяльність судових органів проходить у певній процесуальній формі. Воля суду також виражається у певній формі, яка має назву «судові постанови». Постанови суду першої інстанції з приводу вирішення по суті справ позовного провадження, окремого провадження та тих, що виникають з адміністративно-правових відносин, називаються судовим рішенням. Рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Законним вважається таке рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її відповідно до норм матеріального права, які можуть бути застосовані до даного правовідношення. Обґрунтованим слід визнати рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, і висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення може бути обґрунтоване тільки тими доказами, які отримані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановляється рішення. Неприпустиме витребування і залучення до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його винесення. Суд обґрунтовує рішення з урахуванням ст.ст. 28, 29 ЦПК про відносність і допустимість засобів доказування. При ухваленні рішення суд приймає рішення щодо
наявності обставин, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються;
наявності інших фактичних даних, які мають значення для справи (наприклад, пропуск строку позовної давності);
правовідносин, зумовлених встановленими фактами;
правової норми, яка регулює ці правовідносини;
задоволення позову чи відмови в його задоволенні;
розподілу судових витрат;
наявності підстав для негайного виконання судового рішення;
наявності підстав для скасування заходів щодо забезпечення позову.
За змістом рішення повинне бути повним, ясним, чітким. Тому закон визначає його структуру й відомості, які необхідно в ньому відобразити (ст. 203 ЦПК України):
час постановлення рішення, місце його постановлення;
точну і повну назву суду першої інстанції, який розглянув і вирішив справу;
склад суду, прізвище секретаря;
найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі;
вимоги позивача, заперечення відповідача, узагальнений виклад пояснень інших осіб, які брали участь у справі;
встановлені судом факти й відповідні їм правовідносини;
наявність порушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення позову;
статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт закону, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, яким суд керувався;
висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівки на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення.
Якщо по справі був пред'явлений зустрічний позов, позов третьої особи або в одному провадженні об'єднано кілька вимог, у рішенні слід сформулювати, що саме присудив суд по кожній із вимог. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення зазначаються точне і повне найменування організації і прізвища, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання. Рішення суду може бути постановлено тільки суддею або суддями, які входили до складу суду в даній справі. Суди мають точно і неухильно додержуватися вимог закону про постановлення судового рішення. За письмовою заявою, що подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення, сторони чи іншої особи, яка брала участь у справі, суд у десятиденний строк з дня заявлення вимоги обґрунтовує висновки суду в окремому процесуальному документі. Крім рішень, суди першої інстанції виносять ухвали - постанови, якими вирішуються лише окремі питання. Метою постановлення ухвал є забезпечення своєчасного і правильного вирішення цивільних спорів. Питання, з яких постановляються ухвали, можна згрупувати залежно від їх юридичної направленості:
які пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції:
1) про судові доручення по збиранню доказів; 2) про призначення експертизи; 3) про визначення ціни позову; 4) про заміну неналежної сторони; 5) про об'єднання і роз'єднання позовів;
які стосуються здійснення особами-учасниками справи їх процесуальних прав. Це клопотання і заяви осіб:
1) про відводи; 2) про забезпечення доказів, позову; 3) про звільнення від сплати судових витрат; 4) про визнання позову або про відмову від нього; 5) про укладення мирової угоди.
Всі ці питання вирішуються мотивованими ухвалами, які постановляються судом у дорадчій кімнаті, а по окремих нескладних питаннях - порадившись на місці. В ухвалах, постановлених у дорадчій кімнаті, зазначається (ст. 234 ЦПК): 1) час і місце її постановлення; 2) найменування і склад суду, прізвище секретаря судового засідання; 3) особи, які беруть участь у справі, та предмет спору; 4) суть питання, яке вирішується ухвалою; 5) мотиви, по яких суд прийшов до своїх висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 6) висновок суду; 7) порядок і строк оскарження ухвали. Ухвали, постановлені на місці, повинні містити відомості, передбачені пп. 4, 5, 6 ст. 234 ЦПК. Деякі недоліки в ухвалах можна виправити шляхом постановлення додаткової ухвали. Виправлення слід відрізняти від перегляду вирішених судом питань з постановленням при цьому ухвали, яка фактично відміняє або змінює постановлену раніше. При розгляді цивільних справ суд повинен звертати увагу на факти, які негативно впливають на права осіб (ст. 235 ЦПК). З цією метою суд постановляє окремі ухвали. Копія окремої ухвали направляється посадовій особі чи державному органу для усунення виявлених судом порушень або недоліків. Той, кому адресована ухвала, зобов'язаний протягом місяця повідомити суд про вжиті заходи. В той самий час суд зобов'язаний забезпечити належний контроль за виконанням своїх ухвал. Окрема ухвала додається до справи. Вона може бути оскаржена на загальних підставах особою, щодо якої вона постановлена, незалежно від участі її у справі. Література 1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. - Х., 2001. 2. Постанова пленуму Верховного суду України «Про судове рішення» від 29 грудня 1976 р. № 11. 3. Зейдер Н. Б. Судебное решение по гражданскому делу. - М., 1966. 4. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Судове рішення. - К., 1970. 5. Штефан М. Й. Цивільний процес. - К., 2001. 6. Фазікош Г. Юридична та соціальна природа судового рішення // Право України. - 2001. - № 3.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Тема 18. Постанови суду першої інстанції"
  1. Тема 18. Постанови суду першої інстанції
    постанови суду. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ Розкрити зміст поняття законної сили судового рішення. Визначити об'єктивні та суб'єктивні межі дії законної сили судового рішення. Порівняти судове рішення та судову ухвалу. Назвати основні структурні елементи судового рішення. Назвати умови постановлення додаткового рішення. Розкрити зміст таких якостей судового рішення: виключність, преюдиціальність,
  2. Виклик до суду
    тема правових норм, які регулюють діяльність і пов'язані з нею процесуальні відносини суду та інших учасників судової справи, що виникають при здійсненні судом правосуддя по цивільних справах. Ціна позову - грошова сума в гривнях, яка відображає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ Поточний контроль знань студентів є засобом виявлення
  3. ВСТУП
    темами, які передбачені навчальною програмою, у формі співбесід, дискусій з питань, що виносяться на розгляд за конкретною темою, аудиторних конференцій, запитань та відповідей, ділових ігор, вирішення проблемних ситуацій і практичних завдань тощо, а також аналізу узагальнень юридичної практики. Плани семінарських занять включають основні питання тем, які виносяться на розгляд. До кожної теми
  4. Тема 11. Підсудність цивільних справ
    постанови, що набрали законної сили. Всі суди системи виконують також функцію перегляду справ у зв'язку з нововиявленими обставинами. Порушення правил функціональної підсудності призводить в усіх випадках до відміни рішення суду. Призначення родової підсудності полягає в тому, щоб розподілити всі цивільні справи, підвідомчі суду, між окремими ланками системи. Визначити родову підсудність
  5. Тема 17. Судовий розгляд цивільної справи
    постановлення та оголошення судового рішення. Мета підготовчої частини судового засідання - встановити можливість розгляду справи в даному засіданні, вирішити питання, які мають попереднє значення для другої частини судового розгляду справи. Розгляд справи відбувається в залі суду, усно і при незмінному складі суддів. Керує судовим засіданням голова суду або суддя. Права та обов'язки головуючого
  6. Тема 20. Окреме провадження
    суду із заявою про встановлення певних обставин або юридичного стану особи, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення особистих або майнових прав особи для здійснення іншою особою цих прав. Заінтересовані особи - це особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що повинні бути встановлені під час вирішення справ окремого провадження; майнові й особисті права яких
  7. Тема 21. Провадження в апеляційній інстанції
    постанов судів першої інстанції надає можливість зацікавленим особам досягати відміни або зміни відповідних актів, якщо вони вважають це необхідним. У ході розгляду скарг суд апеляційної інстанції має можливість виправити помилки, допущені при розгляді справи по суті. Апеляційне провадження характеризується такими ознаками: особи-учасники справи при подачі апеляційних скарг вправі посилатися на
  8. Тема 22. Провадження в касаційному порядку
    постанов у касаційному порядку законодавство визначає строки, які можуть бути поновлені лише в межах одного року. Суб'єкти оскарження судових постанов у касаційному порядку: сторони та інші особи, які беруть участь у справі; прокурор і особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив їх права й обов'язки. Об'єкт оскарження: постанови суду першої інстанції - лише у зв'язку з порушенням
  9. Тема 23. Провадження за нововиявленими та винятковими обставинами
    постанова повинні відповідати встановленим під час розгляду справи обставинам, тобто об'єктивній істині. Якщо суд припустився помилки, то її можна виправити шляхом апеляційного оскарження або в касаційному порядку. Але на практиці іноді після вступу рішення, ухвали, постанови в законну силу встановлюється, що існували обставини, які мали значення для вирішення справи, але вони не могли бути
  10. Тема 24. Виконавче провадження
    постановлених у них рішень. Це досягається шляхом примусової реалізації цих рішень. Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Примусове виконання покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну