Тибет і сусіди

У XIX в. Тибет двічі піддавався нападу своїх західних і південних сусідів. У 1841 р. з Ладака вторглися догрі. Ладдк ще в 1834 р. був захоплений догрі, платили данину махарадже сикхських держави Ранджит Сінгху. Після смерті Ранджит Сінгха в 1839 р. в Ладаке з'явився Зоравар Сінгх, полководець догрского правителя князівства Джамму Гуляб Сінгха. Незабаром він підпорядкував Балтистан. У 1841 р. Зоравар Сінгх на чолі п'ятитисячного армії вторгся в Західний Тибет. Догрі окупували Рутог, Гарток, Цапаран і Пуран. Зоравар Сінгх оголосив про намір зайняти весь Тибет на захід від перевалу Маюмі як територію, нібито належала в минулому Ладака. В ході запеклих битв в умовах суворої зими тибетцям вдалося завдати поразки догрі, Зоравар Сінгх загинув у бою [Ргапке, 1904, р. 163-164]. Тибетські загони вступили на територію Ладака, але були розбиті. У столиці Ладака місті Лех почалися переговори, в яких взяли участь по два представники Тибету, князівства Джамму і сикхів Лахора. У мирному договорі 1842 підтверджувалася існувала раніше межа між Центральним Тибетом і Ладака. Вона проходила по р.. Лхарі в районі оз. Пангон. Обидві сторони зобов'язалися сприяти двосторонній торгівлі. У тибетському тексті договору говорилося, що «Далай-лама і його вищі сановники, як і в колишні роки, будуть приймати від Ладака щорічну данину» [Пуба, 1970, с.

Лхасского Амбані повідомив в Пекін про напад догрі і про укладення договору 1842 р., але медичне уряд ніяк не відреагувало на ці повідомлення. У цей час йшла війна з Англією, і в Пекіні були стурбовані зовсім іншими справами. {163}

Торгівля між Тибетом і Ладака була ще раз врегульована угодою 1853 р., згідно з яким торгові агенти обох сторін звільнялися від сплати митних зборів [ibid, р 181, 328-329].

У першій половині XIX в. Непал неодноразово звертався до Цінам з проханням про допомогу проти англійців. Такі звернення мали місце в 1814, 1840, 1842 і 1846 рр.. Цини реально не могли надати допомогу через внутрішніх заворушень в імперії і в умовах війни між Китаєм і Англією. Формально відмова в допомозі пояснювався тим, що Непал не є частиною Цінської імперії, а є лише залежну державу, яка сплачує данину. Проте гуркхи продовжували посилати місії з «даниною» в Пекін. Місії користувалися дипломатичним статусом, які привозили ними товари не обкладалися митом.

У 1852 р. Непал направив до Пекіна місію, яка повернулася назад лише в 1854 р. [Smith, 1996, р. 139]. Побачене в Пекіні та Китаї переконало непальців у слабкості цинського уряду і в його повній нездатності надати будь-яку допомогу тибетцям. Якраз в цей час, на початку 1853 р., повсталі Тайпін зайняли всю долину Янцзи від Уханя до Нанкіна і фактично відрізали Південний і Південно-Західний Китай від столиці.

У 1855 р. гуркхи вторглися до Тибету. Їм вдалося захопити Ньянан, Роншар, Цзонка і Пуран. Тибетці не змогли вигнати загарбників. Медичне уряд ніякої допомоги не зробило. Тибет був змушений підписати 24 березня 1856 мирний договір, в якому підтверджував свободу торгівлі непальським купцям і надавав їм право екстериторіальності. Непал отримав право мати резидента в Лхасі, який спільно з тибетськими представниками мав вирішувати всі спірні питання, що стосуються непальських підданих. Тибетці зобов'язалися щорічно виплачувати гуркхам 10 тис. непальських рупій. Сторони обмінялися полоненими, і гуркхи покинули тибетську територію. В обмін на всі поступки тибетців гуркхи обіцяли надати допомогу Тибету у разі нападу на його територію [Ве11, 1924, р. 46-47, 278-279; Shakabpa, 1967, р. 181-182; Van Walt van Praag, 1987, р. 292-293; Yа Hanzang, 1993, р. 212].

Інформація, релевантна " Тибет і сусіди "

1. Є.І. Кичанов, Б.Н. Мельниченко. Історія Тибету з найдавніших часів до наших днів - М.: Сх. літ. - 351 с., 2005
   
   
2. Частина II Тибет в XIX в.
   Частина II Тибет в XIX
   
3. Частина I Історія Тибету до XIX в.
   Частина I Історія Тибету до XIX
   
4. Частина III Тибет в кінці XIX - початку XX в.
   Частина III Тибет в кінці XIX - початку XX
   
5. Частина IV Тибет в 1913-1949 рр..
   Частина IV Тибет в 1913-1949
   
6. Частина V Освіта КНР. Тибет в 1949-2000 рр..
   Частина V Освіта КНР. Тибет в 1949-2000
   
7. Передмова
   тибетології-істориками. На жаль, після передчасної кончини співробітника Інституту Далекого Сходу РАН В.А. Богословського і співробітника Інституту суспільних наук Бурятського філіалу СВ АН СРСР (нині Інститут монголоведенія, буддології і тибетології СО РАН) Р.Є. Пубаева в Росії дуже мало істориків, які могли б працювати з тибетськими джерелами і використовувати хоча і не дуже
   
8. ЛІТЕРАТУРА
   тибетського містицизму СПб, 1993 Андросов У П. Нагарджуна і його вчення М, 1990 Буддизм в перекладах-Альманах Вип 1 СПб, 1992; Вип 2 СПб, 1993 Буддизм і держава на Далекому Сході М, 1987 Буддизм в Японії / Под ред Т П Григор'євої М, 1993 Буддійський погляд на світ СПб., 1993 Васубандху Абхидхармакоша (Енциклопедія Абхідхарма) Ч I Аналіз за класами елементів / Предисл, пер, ком-мент
   
9. 6.1. США В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН
   сусідами колоністи зі Старого Світу випробували спочатку на корінних жителів Америки - індіанців. Загнавши їх у резервації, стали поступово тіснити сусідів по континенту. Колоністи в основній масі були протестантами, котрі принесли в Новий Світ свої моральні цінності. Для них вирішальне значення мав прагматизм, вміння робити гроші. З людей треба вичавлювати гроші - ось кредо більшості
   
10. Амбані в Лхасі
    тибетські війська. Армія Цинов була розгромлена, обидва генерала вбиті. Проте становище джунгаров теж було неміцним. Вони стратили кількох відомих лам школи ньингмапа і стали розоряти монастирі цієї школи. Це викликало невдоволення тибетського населення. Джунгари контролювали Центральний Тибет, Уй, але Цзан і Нгарі не були під їх владою. Далай-лама VII Келсан Гьяцо перебував у монастирі
    
11. 6.3. ГЕОПОЛИТИКА І ГРОМАДСЬКЕ РОЗВИТОК ЯПОНІЇ
    сусідами, включаючи
    
12. Сакья
    тибетської сім'ї Кхон по імені Кончок Гьялцен. У 1073 Кончок Гьялцен заснував монастир Сакья. Дрогми розвивав вчення лам де (тиб. lаm 'bras) - «шлях і плоди діянь», що орієнтувалося на так звані «нові тантри», тобто тантри в перекладах Рінчен Санпо (958-1055) і самого Атиши. Сакьяскіе вчителя вважали свої знання тантрических дисциплін висхідними до бодхісаггве Ваджрарухе, еманації Будди
    
13. Тибет в V-VI ст.
    Тибетських джерелах, і звісток про початок піднесення Тибету за китайськими джерелами. Китайська традиція веде династію правителів Тибету від західних цянов з V ст. н.е., від правителя цянов Лілуку. Коли «Лілуку помер, Фаньні (його син. - Е.К) був ще молодий, і влада успадкував Жутань, молодший брат Лілуку. Фан'ні став командувачем військами в Аньси. У перший рік девізу царювання Шень-гуй