| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Види господарських договорів |
||
|
Різноманітність господарської діяльності обумовлює існування широкого кола господарських договорів. Кожному господарському договору властиві і загальні риси цієї правової категорії, і ознаки, притаманні саме цьому виду господарських договорів. Тому для їхнього (договорів) розмежування застосовуються доктринальна і нормативна класифікації господарських договорів, основою яких є їхні юридичні (внутрішні) властивості. Теорія зобов'язального права класифікує господарські договори за кількома критеріями. - 263 - - За суб'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продукції (сторони - постачальник і покупець - ст. 265 ГК). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач - особа, уповноважена на одержання вантажу (ст. 307 ГК). Залежно від юридичної підстави укладення договору розрізняють два різновиди господарських договорів: - господарські договори, які укладаються на підставі дер жавних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замов ленням {плановані договори). Ці господарські договори визна чені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства). Держконтракти поєднують у собі юридичні власти вості держзамовлень (актів централізованого планування) і власне господарських договорів. Особливою їхньою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державни ми контрактами, а також те, що держава може надавати еко номічні пільги виконавцям цих договорів. Виконавці держав ного контракту забезпечують себе матеріально-технічними ре сурсами самостійно шляхом укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачальницько- збутовими та іншими посередницькими організаціями. Виня ток становлять окремі види ресурсів, виробництво і споживан ня яких контролюється і централізовано розподіляється держа вою (див. Закон України від 22 грудня 1995 р. «Про поставки продукції для державних потреб»); Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господарські договори. Для укладання формального господарського договору необхідні два моменти: узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарських договорів письмова, причому здебільшого регулюється імперативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі - об'єкта договору. Консенсуальні договори - це такі господарські договори, які виникають у момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальні господарські договори повинні мати письмову форму. За способом оферти і визначення змісту розрізняють: договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед встановлює умови майбутнього догово ру у формулярах або інших стандартних формах. Другій сто роні залишається або прийняти їх у цілому, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо). Друга сто рона не може запропонувати свої умови договору; договори, зміст яких сторони визначають при їх укла данні. За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У складних господарських договорах по єднуються майнові елементи двох і більше договорів (в ч. 2 ст. 628 ЦК такі договори названі змішаними). Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво - поставка, підряд, майновий найм. За регулятивними функціями розрізняють: попередні й основні господарські договори. Попередній до говір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються у пев ний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський до говір («договір про договір») на умовах, передбачених попе реднім договором. Такий договір є необхідним щодо тих гос подарських відносин, в яких для укладання основного догово ру треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будівництво складного об'єкта). Попе редній договір містить умови, що дозволяють визначити пред мет, а також інші істотні умови основного договору; - - 264 - - 265 - Нормативна класифікація господарських договорів здійснюється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є предметом відповідних договорів. їх систему дає Господарський кодекс як основний закон про господарські договори (розділ VI «Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання» - Глави 30-33). Слід мати на увазі, що деякі види господарських договорів не увійшли до ГК, а регулюються нормами Цивільного кодексу, який систематизує господарські договори разом із цивільними. За предметною ознакою закон розрізняє господарські договори на передачу майна у власність (господарське відання, оперативне управління), на передачу майна у строкове оплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2. Види господарських договорів" |
||
|
||