Головна
ГоловнаІсторіяІсторія країн Європи та Америки → 
« Попередня Наступна »
Волкова Г.І.. Політична історія Іспанії XX століття: Учеб. посібник. - М.: Вища. шк. - (XX століття. Політична історія світу). - 191 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Зовнішня політика в 1996-2004 рр..

У роки перебування при владі уряд Х.М. Аснара в цілому продовжило лінію соціалістів на активізацію участі Іспанії в ЄС, НАТО, ООН та інших міжнародних організаціях, підключення країни до миротворчих зусиль і консолідацію політичних та економічних позицій в Магрибі та Латинській Америці. Разом з тим по ряду важливих міжнародних питань курс кабінету Х.М. Аснара відрізнявся від політики соціалістів. Це стосувалося прагнення кабінету НП «підняти» на рівень безумовного зовнішньополітичного пріоритету євроатлантичні зв'язки, і в цьому контексті - іспано-американські відносини.

Відносини з США багато в чому визначалися військово-політичним співробітництвом Мадрида з Вашингтоном. Без характерних в минулому зволікань, причому, як правило, з вини Мадрида, було підписано нову двосторонню угоду. У зв'язку з цим зросла затребуваність Іспанії в геостратегічних планах американців, що підтвердилося участю іспанського військового контингенту в акції проти Іраку. Дипломатичні зусилля уряду Х.М. Аснара по зміцненню трансатлантичних зв'язків здобули прихильність з боку президента Дж. Буша та його адміністрації.

Виступаючи надійним союзником США в євроатлантичному та іракському питаннях, іспанці ухилялися від відкритої критики Вашингтона по тих пунктах, де позиції Іспанії та США розходилися. Наприклад, небажання американців брати участь у роботі Міжнародного кримінального суду, їх відмову приєднатися до Кіотського протоколу або ввести мораторій на смертну кару та ін

Кабінет Х.М. Аснара робив ставку на НАТО як основний військово-політичний стрижень Заходу. Мадрид виступив одним з ініціаторів реформи НАТО, її «перенацілювання» з протистояння віджилої «загрозу зі Сходу» на більш актуальні завдання боротьби з міжнародним тероризмом за допомогою розширення зони дій альянсу на весь світ.

Формування єдиного антитерористичного простору уряд Х.М. Аснара висунуло в якості одного з пріоритетів на період свого головування в Євросоюзі (перша половина 2002 р.). Мадрид намагався використовувати канали співпраці не тільки в рамках Євросоюзу, а й інших міжнародних організацій (ООН), а також спеціалізованих установ (Інтерпол).

Після вступу в зону єдиної європейської валюти (1999) і введення євро в обіг (з 1 січня 2002 р.) Іспанія закріпила своє місце в передовій групі ЄС. З гострих питань зовнішньої політики Мадрид волів виступати з позицій всього ЄС, прагматично орієнтуючись на більшість. На держави-члени ЄС припадало понад 70% обсягу зовнішньої торгівлі Іспанії.

У період свого головування в ЄС (перша половина 2002 р.) іспанці успішно провели переговори з країнами-кандидатами на вступ до ЄС і вирішили найбільш важкі фінансово-економічні проблеми. Були прийняті рішення щодо лібералізації ринків енергетики і фінансових послуг, а також щодо формування нового судово-правового простору, включаючи посилення боротьби з нелегальною імміграцією.

Успішне головування Іспанії в ЄС, її входження в СБ ООН (2003-2004) в якості непостійного члена, активна позиція з близькосхідного врегулювання та тісна співпраця з США сприяли зростанню впливу Іспанії і глави її уряду в міжнародних справах.

Серйозним воєнно-дипломатичним випробуванням, що випав на долю Іспанії в 2002 р., став інцидент навколо невеликого іспанського острова Перехиль, розташованого біля берегів Північної Африки. 11 липня 2002 з явно провокаційними цілями на крихітний острів висадилася група марокканських поліцейських. Іспанія і Марокко опинилися на межі розриву дипломатичних відносин і початку військових дій. 17 липня по рішенню уряду Х.М. Аснара була зроблена відповідна силова акція, в результаті якої на Перехиль десантувалися підрозділи регулярної іспанської армії, які взяли марокканців в полон і поставили на острові іспанський прапор. 20 липня в чому завдяки посередницьким зусиллям Вашингтона і особисто державного секретаря США К. Пауелла був підписаний іспано-марокканський меморандум, який поклав край інциденту. Пасивна реакція партнерів по ЄС, в першу чергу Франції та Німеччини, на ці події підштовхнули Мадрид до розширення взаємодії з Вашингтоном як надійним гарантом національної безпеки.

Не відкидаючи центральну роль СБ ООН у світових справах, іспанці посилили критичний натиск на процедури застосування вето, яке, на їх думку, блокує можливість втручання у разі гуманітарної кризи.

Уміло обігруючи свою підтримку при розгляді питання про прийом нових членів в ЄС і НАТО, адміністрація Х.М. Аснара домагалася розширення скромного економічної присутності Іспанії в державах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ).

Зв'язки ж з країнами СНД, за винятком Росії, не набули в період перебування при владі Народної партії стійкої динаміки і в основному обмежувалися спонтанними політичними контактами на міжнародних форумах. Особливу увагу, але швидше з розрахунком на перспективу, приділялася лише Україні і Казахстану.

На латиноамериканському напрямку політика кабінету Х.М. Аснара характеризувалася сприянням неоліберальним реформам в країнах континенту з метою створення там сприятливих умов для діяльності іспанських інвесторів. Підвищена увага приділялася наданню міжнародної фінансової допомоги Аргентині і Бразилії, який переживав кризові етапи. Адміністрація Х.М. Аснара надавала посильну підтримку уряду Колумбії в протистоянні повстанським рухам і сприяла мирного виходу з політичної кризи в Венесуелі. Разом з тим у квітні 2002 р. Мадрид і Вашингтон одними з перших визнали уряд путчиста Кармона, насильно усунув від влади законно обраного президента Венесуели У. Чавеса.

Відносно Куби Мадрид проводив жорсткий курс як в двосторонньому плані, так і в рамках Євросоюзу. Влітку 2003 р. уряд Народної партії виступило одним з ініціаторів введення санкцій Євросоюзу проти Гавани на знак незгоди з висновком до в'язниці 75 дисидентів, звинувачених режимом Ф. Кастро у контрреволюційній діяльності. Іспанська дипломатія з розрахунком на «посткастровскую» перспективу надавала підтримку помірним кубинським опозиціонерам і критикувала владу у зв'язку з утиском на острові цивільних прав і свобод.

Головним випробуванням для уряду в 2003 р. стала участь Іспанії в силової акції США проти Іраку. Іракський криза викликала широкомасштабні протести по всій країні. 40% іспанців вимагали від уряду негайного повернення іспанських військовослужбовців з Іраку, 39% іспанців не заперечували проти перебування іспанського контингенту у складі багатонаціональних сил, але за однієї важливої ??умови - коаліційні сили повинні знаходитися в Іраку з дозволу та під контролем ООН. Лише 20% громадян країни підтримували рішення кабінету Народної партії про участь в окупаційній коаліції. Проте негативне ставлення іспанців до подій в Іраку не відбилося на НП. Такий стан справ в чималому ступені пояснювалося підтримкою, яку електорат надавав економічній політиці уряду.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Зовнішня політика в 1996-2004 рр.. "
  1. ІСПАНСЬКІ КОНСЕРВАТОРИ У ВЛАДИ (1996-2004)
    ІСПАНСЬКІ КОНСЕРВАТОРИ У ВЛАДИ
  2. Таблиця змін і доповнень, внесених до Кримінального кодексу Російської Федерації
    ???????????????????????????????????????? ?????????????????????????????????????????????????? ?????????? ? N? Змінена стаття? Федеральний закон,? Офіційне джерело? Суть зміни? ? ? ? що вніс зміну? ("Російська газета")? ?
  3. Таблиця змін і доповнень, внесених у Федеральний закон "Про введення в дію Кримінального кодексу Російської Федерації"
    ????????????? ?????????????????????????????????????????????????? ?????????? ? N? Змінена? Федеральний закон,? Офіційний? Суть зміни? ? ? стаття? що вніс зміну? джерело? ? ? ? ? ? ("Російська?????? Газета")? ?
  4. Л. В. Тихомирова, М. Ю. Тихомиров. ЮРИДИЧНИЙ ДОВІДНИК з житлових питань, 2011

  5. М.Д. Купарашвілі, А.В. Нехаєв, В.І. Розмова, Н.А. Черняк .. Логіка: навчальний посібник М.Д. Купарашвілі, А.В. Нехаєв, В.І. Розмова, Н.А. Черняк. - Омськ: Изд-во ОмГУ, 2004. - 124 с., 2004
    Викладається повний курс дисципліни «Логіка» у відповідності з державним освітнім стандартом. Для студентів Омського
  6. Зовнішня політика Російської Федерації.
    90-і роки почалися для Росії з радикального перегляду ідеології міжнародної діяльності, т.к. двуполюсной і двублоковое світоустрій змінилося одноблоковим і однополярним (НАТО - США). У зовнішній політиці РФ з кінця 1991 можна виділити три основні
  7. Додаткова література
    Андрєєв С.С. Політична свідомість і політична поведінка. - Соціально-політичний журнал, 1992. - № 8. Афанасьєв М.Н. Поведінка виборців і електоральна політика в Росії. - Поліс, 1995. - № 3. Вятр Е. Соціологія політичних відносин. - М., 1979. - Гол. 12. Гаман-Голутвіна О.В. Політичні еліти Росії. - М., 1998. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Політична психологія. - М., 1996.
  8. Додаткова література
    Василенко І.А. Адміністративно-державне управління в країнах Заходу: США, Великобританія, Франція, Німеччина. - М., 2000. Державне управління: основиг теорії та організації. (Ред. B. А. Козбаненко). - М., 2000. Законодательнигй процес в США. (Ред. С.А. Кочерян). - М., 1990. Косолапов H.A. Політико-психологічна типологія конфлікту. - Політична наука в Росії:
  9. 2004 РІК - ПОВЕРНЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ ДО ВЛАДИ
    2004 РІК - ПОВЕРНЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ К
  10. § 2. Законодавство про транспорт
    Законодавство про транспорт (транспортне законодавство) - це сукупність правових норм, что регулюють Суспільні отношения у сфере організації и безпосередно Здійснення господарської ДІЯЛЬНОСТІ на транспорті. Оскількі єдина транспортна система України налічує кілька Видів транспорту, КОЖЕН з якіх має певні Особливості, то и законодавство про транспорт є й достатньо значний за ОБСЯГИ и різноманітнім