Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Боротьба проти тероризму ЕТА і баскського радикального націоналізму |
||
У боротьбі з баскським екстремізмом кабінет Х.М. Аснара в 1996 - 2004 рр.. (Так само як і уряду соціалістів на чолі з Ф. Гонсалесом в 1982-1996 рр..) Стикався з великими труднощами. Одна з них - неможливість ліквідувати головний політичний джерело конфлікту, а саме баскська сепаратизм, який користується підтримкою частини населення Країни Басків. Головна політична мета баскських терористів - досягнення незалежності і створення національної держави на основі територій компактного проживання басків в Іспанії (Країна Басків і Наварра) і південній Франції. У цьому зв'язку сепаратисти пред'являли урядам ІСРП і НП вимога про перегляд Конституції 1987 з метою включення до неї положень про визнання за басками права на самовизначення. Уряд Х.М. Аснара виходило з того, що в практичному плані баскська проблема вже знайшла своє рішення в рамках Конституції 1978 р. і Статуту автономії Країни Басків 1979 р., які забезпечували високий рівень самоврядування та передачу владі регіону значних повноважень,-ентральние влада категорично відкидали будь-які заклики до перегляду Конституції або Статуту, а також можливість проведення референдуму з питання про самовизначення. Кабінет Х.М. Аснара відмовлявся йти на жодні компроміси у питанні територіальної цілісності держави, не без підстави побоюючись руйнівної «ланцюгової реакції» і розпаду Іспанії з етнотеррігоріальному ознакою. Крім того, в Мадриді розуміли, що згода влади на переговори з принципових питань найчастіше грає на руку терористам, оскільки стає пропагандистським доказом того, що уряд визнає політичну природу проблеми і готове піти на врегулювання в силу нездатності вирішити її «поліцейськими» заходами. Тверда лінія поведінки штовхала Мадрид до відмови від діалогу навіть з помірними націоналістичними угрупованнями, зокрема з правлячою в Країні Басків БНП. Така безкомпромісність уряду Х.М. Аснара стала об'єктом гострої критики з боку ІСРП. Лідер іспанських соціалістів Х.Л. Родрігес Сапатеро запропонував інший шлях - відновлення політичного діалогу з БНП в якості одного з умов укладення міжпартійного пакту про боротьбу з тероризмом. Незважаючи на жорстку позицію відносно ЕТА, кабінет Х.М. Аснара в боротьбі з тероризмом віддавав перевагу діям в рамках правового поля. Демократичне протидія баскському тероризму здійснювалося не тільки в політичній, але й одночасно в законодавчій, правоохоронній та міжнародній сферах. Тривожним подією в житті країни стало рішення ЕТА про закінчення тривав майже 14 місяців (з 3 грудня 1999 р.) «перемир'я» - тимчасового припинення терористичної активності, проголошеного етаровцамі в односторонньому порядку. Тактика «довільних пауз» у збройній активності, вміла націоналістична демагогія, загравання з демократичними партіями щодо форм і методів боротьби проти радикального баскського націоналізму дозволяли ЕТА вносити розкол у ряди антитерористичних сил. В результаті терористична організація домагалася головною для себе мети - загострювати відно-150 шення між офіційним Мадридом та регіональними властями Країни Басків. Реакція практично всіх політичних і громадських сил країни на рішення керівників ЕТА була одностайною. Лідери НП, ІСРП, ОЛ, КиС, БНП і голова уряду Країни Басків виступили єдиним фронтом з однозначним засудженням рішення етаровцев про відновлення терору. 21 січня 2000 р був здійснений перший терористичний акт з часу оголошення терористів про припинення «перемир'я». Жертвою ЕТА зграя підполковник П.А. Бланко Гарсія, 22 лютого - керівник відділення ІСРП в провінції Алава Ф. Буеса і його охоронець. У тому ж році бойовики ЕТА холоднокровно застрелили на вулиці відомого журналіста з газети «Ель Мундо» Х.Л. Лопеса де Лакальє, минулого активного борця з режимом Ф. Франко. У відповідь на терор ЕТА по Іспанії прокотилися масові виступи населення, що засуджують тероризм і вимагають припинити насильство. Обурення в іспанському суспільстві викликали цинічні спроби екстремістів додати офіційний характер похорону загиблих бойовиків, публічно проголошених «національними героями Еускаді» Серед ініціаторів акції були і депутати баскського парламенту, що були в минулому активними членами ЕТА. Від уряду чекали заходів, здатних протидіяти терору. 9 вересня 2000 міністр юстиції О. Асебес представив на розгляд Ради міністрів пакет пропозицій з посилення законодавства у сфері боротьби з тероризмом; передбачалося внесення до Кримінального кодексу 1995 р. і до Закону про кримінальну відповідальність неповнолітніх від 1999 р. серії поправок, покликаних закрити певні правові проломи. Оскільки їх розробка була продиктована конкретною політичною ситуацією, змістовна частина поправок складалася з урахуванням громадської думки, сформованого під впливом численних прикладів безкарності терористів і їх посібників (йдеться про так званому вуличному насильстві, що включає в себе акти вандалізму, нанесення матеріального збитку майну неугодних терористам осіб, вимагання, погрози тощо). Розсувалися саме поняття «тероризм». До його колишньому визначенню в Кримінальному кодексі («злочинні діяння, метою яких є підрив конституційного ладу або серйозне порушення громадського порядку») було додано «... а також залякування населення, представників соціальних, політичних і професійних об'єднань». Відповідно до поправок в ряд статей Кримінального кодексу (ст. 266, 346, 351, 577) акти вандалізму, організація заворушень на відміну від раніше існуючих норм стали розцінюватися як тероризм навіть у тому випадку, якщо при цьому не було безпосередньої загрози для життя громадян . 13 січня 2001 був прийнятий Закон про неповнолітніх порушників, згідно з яким молоді люди, які не досягли 18 років, обвинувачені у пропаганді тероризму, що підбурюють або беруть участь у вуличних заворушеннях, предпринимающие протиправні дії по залякуванню або шантажу людей, також несли кримінальну відповідальність. Рішення про винність і покарання приймалося безпосередньо Національним судом, минаючи судові органи нижчої інстанції. Вжиті урядом Народної партії жорсткі заходи по боротьбі з тероризмом, враховуючи масштабність і серйозність проблеми, були сприйняті іспанським суспільством з розумінням. Не послідувало серйозних заперечень і з боку опозиції. Посилення терору, використання екстремістами все більш витончених методів насильства змушувало правоохоронні органи удосконалювати форми і методи припинення протиправних дій. Основний упор традиційно робився на застосування поліцейських сил. Наприклад, у 2000 р. поліція заарештувала більше 100 чоловік, підозрюваних в активній співпраці з ЕТА. У 2000 - 2001 рр.. силами поліції і спецслужб Іспанії були ліквідовані 18 бойових груп ЕТА, так звані командос. Після відновлення етаровцамі в 2000 р. терору кабінет Х.М. Аснара на додаток до законодавчих заходів зміцнив і силові відомства. До держбюджету на 2001 р. було закладено збільшення на 5,7% видаткової статті на потреби Міністерства внутрішніх справ. Крім того, в 2001-2002 рр.. був проведений додатковий набір (більше 1 тис. чоловік) в Громадянську гвардію81 і армійську службу безопасності82 (150 осіб). Іспанські органи правосуддя, зрозуміло, не діяли перед лицем численних злочинів, скоєних моло дежью з числа баскських ультранаціоналістів. Суддя Б. Гарсон83 та інші судові слідчі неодноразово робили спроби по припиненню вуличних заворушень і покаранню їх призвідників. Однак на практиці засудити молодих abertzale - патріотів (у перекладі з баскської), навіть опинилися на лаві підсудних, було непросто - в багатьох випадках підсудним вдавалося дока мовити, що їх переслідують не за дії та вчинки, а за переконання та ідеологічні симпатії. Уряд Іспанії надавало великого значення міжнародному співробітництву в боротьбі проти тероризму ЕТА. Іспанське керівництво наполягало на неприпустимість використання щодо терористів та осіб, які співпрацюють з ними, будь-яких аналогій, пов'язаних з політичними злочинами, та надання їм відповідного притулку. У французькому громадській думці, наприклад, все ще зберігається сприйняття етаровцев як борців з фашизмом і деспотією, у зв'язку з чим останні нерідко знаходять притулок на території Франції. На адресу ж уряду Іспанії, навпаки, лунала критика з боку французьких правозахисних організацій, що звинувачували Мадрид у спробах вирішити власні внутрішньополітичні проблеми за допомогою французьких правоохоронних органів. Трагічні події 11 вересня 2001 р. в Нью-Йорку і розгорнута слідом за цим антитерористична кампанія «підштовхнули» французьке керівництво до тіснішої співпраці з Іспанією. 11 жовтня 2001 у м. Перпіньян в ході 14-го щорічного франко-іспанського саміту було підписано двосторонню угоду про екстрадицію осіб, підозрюваних у скоєнні терактів та інших тяжких злочинів. Підписання цього важливого документа відкривало «зелене світло» зміцненню співпраці органів правосуддя двох країн у сфері боротьби проти тероризму. Для Іспанії трагедія в США і розгорнута адміністрацією Дж. Буша міжнародна антитерористична кампанія мали особливого звучання. Виступаючи 26 вересня 2001 в Конгресі депутатів, Х.М. Аснар фактично поставив знак рівності між діями ісламських терористів і баскських екстремістів. «Терористичні атаки в Нью-Йорку не мають виправдання в тій же мірі, як і вбивства депутатів від Народної партії чи ІСРП», - заявив іспанський прем'єр, запропонувавши в пакеті антітер-рорістіческіх заходів встановити жорсткий контроль над банківськими рахунками баскських організацій, підозрюваних у причетності до протиправної діяльності. Проти спроб правлячого кабінету поставити «на одну дошку» послідовників У. Бен Ладена і баскських націоналістів виступив лише офіційний представник БНП в Конгресі депутатів І. Анасагасті. На його думку, неправомірними були і методи Вашингтона з протидії терору. «Ми вважаємо, що проти терористів треба боротися за допомогою поліції, а не армії», - заявив баскський парламентарій84. Вельми симптоматична реакція ЕТА на теракти 11 вересня 2001 р. в США. 27 жовтня о баскських газетах «Тара» і «Егункаріа» було опубліковано заяву, в якому керівництво ЕТА повністю відмежовувалося від ісламського тероризму, намагаючись представити власні цілі як локальну боротьбу, пов'язану з завданнями національного самовизначення басків і тому має тільки лише регіональний і ніяк не міжнародний масштаб. Разом з тим ЕТА підтвердила намір продовжити збройну боротьбу в ім'я визволення баскського народу від «іноземного» («іспанського») гноблення. У той же самий день голова уряду Х.М. Аснар назвав ЕТА «останнім редутом тероризму, самим фанатичним, найжорстокішим і самим безглуздим в Європі». За даними опитування, проведеного восени 2001 р. Центром соціологічних досліджень, 49% (тобто без малого половина) іспанців вбачали прямий зв'язок між міжнародним і баскським террорізмом85.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Боротьба проти тероризму ЕТА і баскського радикального націоналізму " |
||
|