Головна
Cоциальная психологія / Дитяча психологія спілкування / Дитячий аутизм / Історія психології / Клінічна психологія / Комунікації та спілкування / Логопсихологія / Мотивації людини / Загальна психологія (теорія) / Популярна психологія / Практична психологія / Психологія в освіті / Психологія менеджменту / Психологія педагогічної діяльності / Психологія розвитку та вікова психологія / Сімейна психологія / Спеціальна психологія / Екстремальна психологія / Юридична психологія
ГоловнаПсихологіяПсихологія розвитку та вікова психологія → 
« Попередня Наступна »
Т. Д. Марцинковская, Т. М. Марютина, Т. Г. Стефаненко та ін. Психологія розвитку: підручник для студ. вищ. психол. навч. закладів / за ред. Т. Д. Марцинковський. - 3-е изд., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія». - 528 с., 2007 - перейти до змісту підручника

Вікова норма

Наявність більш-менш визначених критеріїв для оцінки зрілості організму дитини на кожному віковому етапі дозволяє говорити про існування вікової норми. Однак при найближчому розгляді виявляється, що поняття норми взагалі і вікової зокрема визначити і операционализировать, тобто представити в доступній для вимірювання формі, вельми складно. Виділяються такі підходи до визначення поняття «норма».

Статистичний підхід. Він базується на вимірюванні індивідуальних відмінностей за тим чи іншим показникам (наприклад, росту, ваги, показником інтелекту). Значення вимірюваних за певною шкалою ознак завжди знаходяться в деякому діапазоні. Розподіл більшості притаманних людям властивостей, або ознак, підпорядковується нормальному закону. Такий розподіл може бути представлено графічно у вигляді кривої Гаусса, або частотної кривої, яка має вигляд дзвони і називається іноді колоколообразной кривої.

Нормальним визнається таке значення ознаки, яке виявляється в межах середнього або обумовленої заходи розподілу, як правило вираженої у вигляді стандартного відхилення. Показники, що виходять за встановлені (за статистичними правилами) межі, вважаються ненормальними. Таким чином, статистичні методи дозволяють оцінити однорідність вибірки та популяції з точки зору мінливості певного кількісного ознаки індивіда.

Переваги статистичного підходу полягають у тому, що норму можна виразити у вигляді конкретного кількісного показника. Крім того, як максимальна частота появи певного показника, вона відповідає загальноприйнятому уявленню нормальності. Однак статистичне тлумачення норми зустрічає ряд серйозних труднощів і розходиться з реальними фактами. Недоліки полягають в наступному: -

рідко зустрічаються значення досліджуваного ознаки розглядаються як аномальні; зокрема, при статистичному підході обдарованість слід розглядати як відхилення від норми, т.

е . як патологію; -

статистично визначається норма має ситуативний характер; вона дає уявлення про ознаку «тут і зараз» і, строго кажучи, не дозволяє переносити результати на іншу популяцію, інші умови і інший час; -

статистично визначається норма застосовна, якщо використовується один репрезентативний показник; наявність двох і більшого числа показників призведе до того, що криві розподілу для кожного будуть давати свій варіант меж норми, а їх об'єднання звузить діапазон норми, взятий одночасно за двома і більше показниками; -

статистичне визначення норми не забезпечує змістовного тлумачення самого поняття стосовно досліджуваному ознакою; -

всі функції, процеси і явища, які не можна виразити в кількісному вигляді, неможливо оцінити в категоріях статистичної норми.

Функціонально-системний підхід. У теорії функціональних систем обгрунтовується принципово інший підхід до поняття норми. У цьому випадку норма розуміється не як набір стандартних критеріїв, а як провисання, що визначає функціональний оптимум діяльності живої ° рганізма. Як показав К. В. Судаков, психологічна та фізіологи чна норма в цій теорії трактується як інтервал оптимального функціонування живої системи з рухомими межами, в рамках яких зберігаються оптимальна зв'язок із середовищем та оптимальне узгодження всіх функцій організму. Вікову норму при цьому слід розглядати як біологічний оптимум функціонування живої системи, що забезпечує адаптивне реагування на фактори зовнішнього середовища.

Такий підхід дозволяє по-новому підійти до тлумачення поняття норми і забезпечує теоретичну інтерпретацію його змісту (на відміну від статистичної норми). Однак подібне тлумачення має занадто узагальнений характер і потребує конкретизації. Явно дискусійними при цьому підході залишаються способи опису вікової норми і встановлення її критеріїв.

Медико-біологічний підхід. Цей підхід заснований на емпіричному досвіді, що лежить в основі оцінки функціонального стану організму, в тому числі ЦНС.

Вважається, що про норму функціонування організму і психіки людини можна судити за загальноприйнятими показниками будови тіла, функціональним вимірам різних органів і систем організму в спокої і у взаємодії з навколишнім середовищем, за нормами психічних реакцій і поведінки. Безумовно, самі нормативи, що мають вікові, статеві, етнічні та інші особливості, зазнають постійні зміни під впливом внутрішніх і зовнішніх обставин (соціальних умов, розвитку науки і т.п.).

Іншими словами, поняття норми є динамічною категорією, функціонуючої, однак, в певних межах, які, в свою чергу, відображають наявність структурних і функціональних передумов для нормальної життєдіяльності організму і психіки. У результаті багаторічних спостережень, що проводяться в медицині та вікової фізіології, склалися цілком певні і досить чіткі уявлення про вікові нормах розвитку, які в значній мірі спираються на статистичні оцінки вікових змін, тобто статистичні норми.

Прийнято вважати, що типовий для кожного етапу онтогенезу рівень розвитку функцій організму визначає середні нормативні показники, а стандартні відхилення - їх діапазон, при цьому вікова динаміка тих і інших відповідає основній спрямованості розвитку. Більшість індивідуальних варіацій у розвитку обумовлено тимчасовими зрушеннями у формуванні фізіологічних систем. Відхилення від середніх показників пов'язані з індивідуальними відмінностями в рівні зрілості цих систем. Таким чином, норму можна розглядати як діапазон коливань, як конкретну історично обумовлену систему показників даної популяції, в межах якої існує різноманіття індивідуальних варіантів розвитку; останні можуть групуватися у типи і утворювати типологічні норми. 3.3.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Вікова норма "
  1. ЗМІСТ
    вікової неосудності. 6-19 Виявлення в процесі розслідування обставин, що свідчать про вікову неосудність. Призначення експертизи. 20-33 Виробництво експертизи. 33-43 Оцінка експертного висновку. 43-56 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з його вікової неосудністю і припинення кримінальної справи.
  2. Шаповаленко І.В.. Вікова психологія (Психологія розвитку та вікова психологія). - М.: Гардаріки. - 349 с., 2005

  3. § 4. Кримінально-правова норма
    норма - це правило поведінки, яке надає учасникам даних суспільних відносин юридичні права і покладає на них юридичні обов'язки. Порушення або недотримання цих норм тягне за собою застосування заходів державного примусу у вигляді кримінального покарання. Кримінально-правові норми відображаються (формулюються) в статтях КК. Таким чином, стаття КК - це письмова форма
  4. ПЕРЕДМОВА
    вікових завдань і нормативів розвитку, типових вікових проблем, передбачуваних криз розвитку і способів виходу з них необхідно самому широкому колу фахівців - психологам, педагогам, лікарям, соціальним працівникам, працівникам культури і т.д. Пропонований підручник є розгорнутий навчальний курс з дисципліни «Психологія розвитку та вікова психологія». Особливо корисний
  5. Глава 4 Вікові зміни в поведінці дитини
    Глава 4 Вікові зміни в поведінці
  6. Глава VI Норма права
    Глава VI Норма
  7. Фінансово-правові норми
    норма - це встановлене державою загальнообов'язкове припис (правило поведінки) компетентних державних органів з приводу утворення, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих фондів, виражене у категоричній формі і забезпечене примусовою силою держави. Фінансово-правова норма регулює лише фінансові
  8. Оцінка неврологічного стану
    вікової неосудності (відставання в психічному розвитку не повинно бути пов'язано з психічним розладом). Наше дослідження показало, що експертні комісії недооцінюють значення вивчення неврологічного стану піддослідних. Відомості про неврологічному стані були відсутні у 40% випробовуваних, в 41% випадків неврологічний стан було оцінено як норма, і тільки у 19% випробовуваних
  9. § 9. Норма права
    норма права містіть: 1) юридичний Висновок у деле (визначення решение), 2) аргументованості обгрунтування решение (положення або принцип, что полягають у підставі для визначення решение). ЦІ два елєменти складають СУТНІСТЬ решение. Фактично Тільки прецедентного норма носити обов'язковий характер. Усе Інше в рішенні вважається «мімохідь оповіді» з метою переконаті, схіліті до тієї чи Іншої позіції у
  10. Мухіна BC. Вікова психологія. Феноменологія розвитку: підручник для студ. вищ. навч. закладів / В.С.Мухина. - 10-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавничий центр «Академія». - 608 с., 2006

  11. § 5. Поняття и ознакой норми права
    норма не має Такої ознакой, як сістемність, оскількі вона регулює групу питань комерційної торгівлі суспільних відносін и позбав в сукупності з іншімі, узгодженням з нею нормами складає систему права. Оскількі ознакой права Вже наводити, перелічімо спеціфічні ознакой норми права: 1. Правило поведінкі регулятивного характеру - норма права вводити нове правило, фіксує найтіповіші Соціальні Процеси и зв'язки; впліває на
  12. 3.3. Структура навчальних планів (табл. 20-21)
    вікової групи по всіх країнах, приділяється природничо-наукових дисциплін. Для вікової групи 12-14 років ситуація виглядає наступним чином (рис. 21). У російському «гуманітарному» циклі зберігається підвищений питома вага рідної мови і літератури та знижений-Росія 25 20 15 10 5 0 Читання, лист і література Соціальні дисципліни Іноземні мови Мистецтво
  13. віковою і статевою СТРУКТУРИ ПОПУЛЯЦІЙ.
    Вікову і т.д. Структура формується з одного боку на основі загальних біологічних властивостей видів, а з іншого - під впливом абіотичних факторів середовища і популяцій інших видів. Структура популяції має, таким чином, пристосувальний характер. Різні популяції одного виду мають як подібні особливості, так і відмінні, що характеризують специфіку екологічних умов в місцях їх
  14. Література
    Арановський К.В. Державне право зарубіжних країн: Підручник для вузів. Вид. 3-е, доп. і перераб. М.: Форум-Инфра-М, 1998. Баглай М.В., Туманов В.А. Мала енциклопедія конституційного права. М.: Изд-во БЕК, 1998. Конституційне право: Підручник для студентів юрид. вузів і факультетів / Відп. ред. проф. В.В. Лазарєв. М.: Изд-во БЕК, 1998. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник для
  15. § 6. Джерела кримінального права України.
    Норма суперечіть положенням конституції, то така норма втрачає Юридичним силу автоматично або ж не может ее набути. Тоді, згідно ст.8 КУ, має застосовуватіся норма конституції як норма прямої Дії. На підставі ст.8 КУ має застосовуватісь Конституційна норма и тоді, коли певне положення кримінально-правового характером не врегульованим крімінальнім законом, альо Передбачення КУ. Згідно Зі ст.61 КУ, яка