| Головна |
| Наступна » | ||
Введення |
||
|
Т \ заурус - це систематизована сукупність даних про певну галузі знання, представлена у вигляді ключових, значущих слів (понять), співвіднесених між собою за однією з підстав, і дозволяє людині або машині орієнтуватися в ній. «У тезаурусі на відміну від звичайного тлумачного або енциклопедичного словника слова розташовані не за алфавітом, не в формальному порядку, а в порядку їх смислової близькості, асоціативної і концептуальної зв'язку, относимости до одного семантичному гнізда» (М. Епштейн). Тезаурус можна уподібнити своєрідному словником, довідником і навіть енциклопедії, але в той же час він істотно відрізняється від них. Якщо енциклопедії претендують на універсальне викладення відомостей тієї чи іншої галузі знання, здійснюють всеохоплюючу експансію на всю що стосується обраного предмету інформацію, то в словниках знаходять відображення сконцентрована і минула апробацію термінологія, що характеризує сутність, специфіку та особливості відповідної галузі наукового знання. У словниках або словниках-довідниках, як правило, даються уявлення про спеціальні областях знання, які викладають в алфавітному порядку всі відносяться до даної сфері поняття (терміни). У довідниках поряд з поясненням необхідної інформації здійснюється її коментування. Таким чином, тезаурус по соціології - це зібрання найціннішого, самого значимого, що становить суть і зміст цієї науки. Для авторського колективу такою концепцією, об'єднуючою задум з підготовки тезауруса, стала концепція «соціології життя», яка отримала обгрунтування в роботах Ж.Т. Тощенко. Відповідно до цього методологічним підходом справжній тезаурус вбирає в себе, по-перше, систематизований виклад основних понять, що відображають дану концепцію, по-друге, претендує на виклад сутнісних основних понять, без яких немислимо уявлення про соціологічній науці, по-третє, всі вони будуються за єдиним логічного основи. І нарешті, тезаурус уособлює єдність наукового і прикладного знання, бо кожне поняття має не тільки теоретичну, а й емпіричну трактування. Це видання є фундаментальним специфічним виданням, так як підготовка тезаурусів, так само як і енциклопедій, словників, довідників - складний і важкий процес, що вимагає значного напруження зусиль, які б в концентрованому і стислому вигляді дозволили викласти зміст науки або галузі наукового знання. Тому вони з'являються не так часто, як інші види наукового знання. Не є винятком і життя цих видань у соціологічній науці. Нагадаємо, що перший словник з сучасної вітчизняної соціології з'явився майже 20 років після відродження цієї науки, якщо точкою відліку вважати утворення Радянської соціологічної асоціації в 1958 р. Це був «Короткий словник по соціології» під редакцією Д. Гвішіані і Н. Лапіна, що вийшов в 1978 р. Потім послідував «Соціологічний словник», підготовлений білоруськими соціологами і виданий в Мінську під редакцією Г.П. Давидюка в 1982 р. За ним послідувало поява «Соціологічного словника» в Києві під редакцією В.І. Воловича. Значною віхою, найбільш повно відбила результати та напрацювання вітчизняної соціології, став «Енциклопедичний соціологічний словник», виданий 1995 р. під редакцією Г.В. Осипова. Це був результат багаторічної роботи основних соціологічних сил, які були в той час у вітчизняній соціології. Цей словник і досі зберіг свою цінність і є по суті справи перше унікальним виданням такого роду. Він неодноразово перевидавався в різних варіантах, в тому числі і на іноземних мовах. У 2003 р. на п'ятому десятку років існування російської (радянської) соціології вийшла в світ «Соціологічна енциклопедія» під редакцією В.Н. Іванова (автор проекту Г.Ю. Семигин), яка досить об'ємно і всебічно увібрала в себе напрацьовані до того часу дослідження соціологів країни, включивши до свого складу кілька тисяч слів. Специфіка цього видання полягає в тому, що він представляє ще один важливий варіант енциклопедій і довідників - тезаурус, який має дві основні мети. По-перше, дати єдине логічно послідовний виклад основоположних соціологічних понять, виходячи з концепції «соціології життя», що дозволяє представити картину життя (на відміну від наративу, який претендує на виклад історії життя). По-друге, дати керівництво як для практикуючих соціологів, так і для майбутніх фахівців, які обрали своєю професією соціологічну спеціальність, бо в реальному повсякденній практиці вони оперують саме цими поняттями і категоріями. Так як автори тезауруса виходять з концепції соціології життя, що передбачає аналіз предмета соціології як особливий зріз нашої свідомості і бачення соціальної реальності, то основний масив матеріалів присвячений аналізу тих основних понять, якими соціолог користується в повсякденній роботі і які дозволяють бачити не тільки теоретичну, а й емпіричну їх трактування. Так як тезаурус охоплює базові поняття «соціології життя», він втілює в собі особливе логічно вивірене виклад соціологічного знання в єдності наукового їх обгрунтування і апробованого досвіду, накопиченого в соціології до теперішнього часу. Перша частина починається з короткого знайомства з генезисом ідей соціології, визначення об'єкта і предмета науки, її рівнів, структури і функцій. У контексті цього підходу читач знайомиться з основними компонентами соціологічної структури свідомості (інформація, знання, думка, потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, установки, стереотипи і т.д.). У цьому ж розділі аналізуються специфічні форми свідомості - ідеологія, соціальний настрій, стереотипи, архетипи, інтуїція і т.д. - Особливе місце відводиться деформованим видам свідомості - відчуженню, парадоксів, аномії, кентавр-проблеми, фрустрації, депривації, стигме. А так як свідомість матеріалізується в поведінці, діяльності людей, то дається детальна характеристика їх операціональних уявлень у вигляді нормативного, адаптивного, інноваційного та деструктивного (девіантної) поведінки (діяльності). Цей розділ завершується теоретичної та емпіричної трактуванням умов навколишнього середовища, бо свідомість і поведінку багато в чому залежать від зовнішніх умов, представлених макро-, мезо-та мікросередовища. Особливо виділяється соціальна інфраструктура, яка дозволяє з позицій соціології, в єдності статистичної та соціологічної інформації представити взаємозв'язок матеріально-речової середовища з трудовою і громадською життям людини. Наступний розділ присвячений узагальнюючим, системоутворюючим поняттям, які формуються на більш високому рівні абстракції. Всі вони - соціальні відносини, соціальний розвиток, соціальні процеси, соціальна структура, соціальні інститути та організації і інші - є втіленням єдності теоретичних і емпіричних уявлень, але не на механічному, а на створюючому новий, більш високий рівень логічних конструкцій. Потім слідують аналіз структуроутворюючих понять, які уособлюють ще більш високий рівень абстракції - уявлення про сфери суспільного життя (такий підхід корелює з висновками соціальних філософів), що передбачає характеристику економічної, соціальної, політичної та духовного життя, і відповідно компоненти кожної з цих сфер. Наприклад, соціологічна інтерпретація економіки складається з аналізу проблем ринку, праці, міста, села, демографії, міграції, екології. Можливий облік та інших компонентів економічного життя - соціальних проблем розвитку регіонів, територій, соціальної інфраструктури тощо Така побудова курсу реалізує ще одну важливу функцію соціології - участь її творців і виконавців в управлінському процесі: соціологічна інформація використовується в процесі управління, вписана в механізм регулювання соціального життя суспільства. Це особливо важливо для соціологічного освіти працівників різних спеціальностей - інженерів, вчителів, спеціалістів сільського господарства та інших, яким доводиться мати справу з людьми, керувати ними, приймати рішення, виходячи не тільки з своїх особистих уявлень про що відбувається, а з того, до чого тяжіє більшість людей як у всьому суспільстві, так і в тій організації, де працює управлінець. Потрібно відзначити ще одне важливе методологічне та методичне вимога, що відбиває особливість і специфіку даного курсу. У ньому, незважаючи на те, що автори тезауруса прихильні концепції соціології життя, висвітлюються й інші підходи, існуючі у світовій та вітчизняній соціології. Однак слід зауважити, що сучасний період антропоцентричний напрям соціологічної думки знаходить все більше прихильників. Це тим більше важливо, що в історії російської (російської, радянської) соціологічної думки завжди яскраво і чітко проявлялося увага до людини, особистості, індивіду, цілком виправдано вважаючи їх втіленням соціальності реальному житті. Цей підхід знайшов особливо яскраве втілення в працях ПЛ. Сорокіна, ПЛ. Лаврова, Н.К. Михайлівського, Н.І. Кареєва та інших представників органічної та соціально-психологічної шкіл. Ідея, що людина в її соціальному оточенні, в реальності повсякденних турбот і намірів є об'єктом і предметом соціологічного аналізу, поділяється багатьма вітчизняними соціологами. І в цьому відношенні ми не перебуваємо в стороні від світової соціологічної думки. Антропоцентрическая ідея в соціології все більше і більше розділяється вченими в багатьох країнах світу, що особливо яскраво проявляється у творчості П. Штомпки, Е. Гідденс, А. Туре-на та ін Так, у творчості П. Бергера виражена суть сучасної соціології - людина в суспільстві, і суспільство для людини, що ставить людину і його реальні турботи, тривоги, переживання і дії в центр аналізу соціального життя. До цієї ідеї схиляється і більшість сучасних російських соціологів - Н.І. Лапін, H.H. Козлова, С.І. Григор'єв, Ю.Г. Волков та ін Тому цілком виправдано, що базові поняття соціології життя аналізуються з точки зору тих процесів, які відбуваються у свідомості і поведінці людей, специфіка прояву яких залежить від конкретних соціально-економічних і політичних умов їх реалізації. І нарешті, даними побудовою тезауруса усувається однобоке, одностороннє уявлення про професію соціолога. Адже хто такий соціолог? У повсякденному поданні - це людина з анкетою, з якою він звертається до оточуючих його людей за місцем роботи, проживання, а то й просто на вулиці, щоб дізнатися їх думку з того чи іншого питання. Такий підхід, з одного боку, надає соціологу імідж людини, який-де не втрачає зв'язку з реальністю (інша справа, як ці зусилля оцінюються в суспільстві). З іншого боку, немає нічого сумніше ототожнювати соціологію зі збором думок з випадковим (а нерідко і дурним) питань, що дискредитує соціологію як науку і зводить її до якогось допоміжного засобу пізнання, та ще й такого, яким можна маніпулювати. Це видання відображає нагальну наукову і прикладну потреба в пізнанні соціальних процесів і явищ в соціологічному ключі. Це наукове видання, по-перше, потрібно тим, хто працює в галузі соціології, для того, щоб в стислому і концентрованому вигляді представити поле даної науки в її основних базових поняттях. Воно призначене для тих, хто не може творити, не звертаючись регулярно до накопиченого знанню, хто постійно потребує зіставленні своїх уявлень з тим, про що міркують його колеги, що було до нього і над чим трудяться колеги в інших країнах. По-друге, тезаурус потрібний тим, хто цікавиться даною наукою, хто прагне розширити свій кругозір, задовольняючи цікавість, дізнаючись те, чого він не знав досі, але хотів би мати уявлення. Про це, зокрема, говорить той величезний інтерес, який відчувають багато людей до соціологічних даних, які публікуються в засобах масової інформації, у повідомленнях по радіо і телебаченню. По-третє, в даній інформації відчувають потребу колеги з інших суміжних галузей знання, що працюють над подібною тематикою, але у своїй професійній області. Це знання досягнень споріднених наук дозволяє серйозно збагатити свої уявлення, а також використовувати їх у практиці своєї роботи. І нарешті, це видання необхідно тим, хто приступає до вивчення соціології, тієї чи іншої її проблеми. Особливо студентам, які починають пізнавати свою спеціальність, що вимагає освоєння всієї сукупності базових понять, без чого неможливе професійне досконалість. На наш погляд, ключовим у знайомстві з нача-лами соціології є понятійний апарат. Проблема понятійного апарату - це проблема логічності, точності, послідовності і несуперечності знання, що утворює цілісність і завершеність конструкції будь науки. Ми є свідками того, як змінюється понятійний апарат всіх наук, в тому числі і соціології, як він вдосконалюється, збагачується, як існуючі поняття наповнюються новим змістом, як з'являються нові, які суттєво коригують і уточнюють наші уявлення про досліджуваної реальності. Справжній тезаурус підготовлений колективом соціологічного факультету Російського державного гуманітарного університету за участю вчених Російської академії наук та інших університетів. Особливо слід підкреслити, що в даному виданні дотримана логіка побудови початкового курсу «Основи соціології», який читається студентам - майбутнім соціологам. На думку авторського колективу, дана праця є шляхово-. можцем для всіх, хто хоче долучитися до змісту соціологічної науки, її системного викладу, проблемам, досягненням, генезису її ідей. Цим пояснюється специфіка даного видання, яка полягає у спробі об'єднати відомості соціологічного словника-довідника з їх використанням у навчальному процесі. Ж. Т. Тощенко, член-кореспондент РАН, декан соціологічного факультету РДГУ Авторський колектив А.Ф. Аділова, Р.І. Анісімов, Н.І. Бєлова, Ф.М. Бородкін, М.Б. Буланова, АН. Вдовиченко, Н.М. Велика, Ю.Г. Волков, B.C. Воробйова, В.І. Горбачова, Е.А. Гришина, A.B. Дернова, Є.І. Іванова, А.Б. Карімова, А.Г. Кобяков, О.М. Козлова, О.Є. Крухмалев, В.Ф. Левичева, А.М. Лозинська, С.Н. Майо-рова-Щеглова, Н.Р. Малікова, Д.М. Медведєва, М.А. Мірошниченко, Л.Н. Москвичев, H.A. Полякова, Є.І. Потоцька, Н.В. Романовський, А.Б. Росляков, В.В. Солодников, А.В. Стрельникова, Г.В. Тартигашева, Ж.Т. Тощенко, С.В. Харченко, А.П. Хрієнко, О.Н. Хухорева, М.С. Цапко, Г.А. Цвєткова, Д.А. Швайбман, І.О. Шевченко, Н.Д Шутенко, В.В. Щербина. У роботі над окремими статтями були враховані матеріали AB Захарова, Е.А. Крилової, Л.І. Козлової, Е.А. Сидорової, А.Ю. Сизової, Т.В. Стародубцевої, Г.К. Урузаліевой. Розділ
|
||
| Наступна » | ||
|
|
||
Інформація, релевантна "Вступ" |
||
|
||