Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Крапівін О. М., Власов В . І.. Коментар до закону Російської Федерації "Про акціонеpних товариства" 2000, 2000 - перейти до змісту підручника

Введення



В умовах ринкової економіки функціонують підприємства, організації
різних організаційно-правових форм, що відрізняються один від одного способами
реалізації їх власниками права власності на належне їм майно,
грошові кошти, цінні папери, в тому числі акції, цих об'єктів власності.

Однією з таких організаційно-правових форм, за допомогою якої реалізується
право власності, є акціонерне товариство. Відповідно до статті
96 Цивільного кодексу Російської Федерації 1 акціонерним товариством визнається
товариство, статутний капітал якого розділений на певне число акцій;
учасники акціонерного товариства (акціонери) не відповідають за його зобов'язаннями
і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості
належних їм акцій. Водночас акціонери, які не повністю оплатили вартість
акцій, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями акціонерного товариства
у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.
Акціонерна форма вкладення коштів у підприємницьку діяльність
з метою отримання доходу (в акціонерному товаристві - дивідендів) в силу ряду
причин вельми приваблива для юридичних і фізичних осіб.
По-перше, ставши акціонерами, вони отримують можливість отримувати дивіденди.
По-друге, підприємницька діяльність завжди ризикована, існує
небезпека втратити всі або частину наявних у акціонерного товариства коштів.
Акціонери ж, як було показано вище, ризикують тільки в межах коштів, витрачених
ними на придбання акцій.
По-третє, акціонери мають право брати участь в управлінні акціонерним
суспільством, беручи участь у загальних зборах акціонерів, а також будучи обраними
в органи управління товариством. При цьому ступінь впливу кожного акціонера,
незалежно від того, чи є він юридичною чи фізичною особою, на прийняття
суспільством тих чи інших рішень визначається кількістю належних йому
акцій. Нерідко акціонер (група акціонерів) має можливість визначальним
чином впливати на прийняття рішень.
По-четверте, універсальний характер акцій, їх здатність до ліквідності,
а часто і висока ліквідність створюють для підприємців можливість порівняно
легко і просто розпоряджатися своїми акціями шляхом їх купівлі-продажу. До того
ж купівля-продаж акцій може служити додатковим джерелом доходу при
зміні їх курсової вартості.
Разом з тим організаційно-правова форма, характерна для акціонерних
товариств, є привабливою і для підприємців - організаторів виробничої,
комерційної та інших видів діяльності. Вона дає можливість шляхом випуску
і розміщення акцій залучати в акціонерні суспільства велике число фізичних
та юридичних осіб, а стало бути, значних фінансових коштів. Капітали,
акумульовані таким чином, забезпечують створення реальної фінансової
бази для функціонування акціонерних товариств.
Акціонерні товариства набули широкого поширення в самих різних
сферах економіки країни. На 1 січня 1996 р., за статистикою, в Росії було
близько 895 тисяч акціонерних товариств і товариств, у тому числі понад 51 тисячі
акціонерних товариств відкритого типу і близько 664 тисяч акціонерних товариств закритого
типу і товариств з обмеженою відповідальністю. У 1992 - 1996 рр.. було
створено понад 30 тисяч акціонерних товариств. Серед них такі гіганти, як "Газпром",
РАО "ЄС Росії", "Роснефть" і ін, а також кілька тисяч найбільших і великих
підприємств. Завдяки своєму фінансовому могутності, контролю над багатьма
галузями народного господарства, нерідко монопольного становища на ринку товарів
і послуг, а також у силу інших причин акціонерні товариства все сильніше і сильніше,
іноді навіть вирішальним чином, впливають на економічні, соціальні, політичні
і інші процеси, що відбуваються в країні.
Ця обставина, поряд з іншими, викликає нагальну необхідність
чіткого і послідовного законодавчого регулювання діяльності акціонерних
товариств з моменту їх створення до ліквідації, а також захисту прав та інтересів
акціонерів.
У свою чергу знання в тій чи іншій мірі законодавства про акціонерні
суспільствах зацікавленими особами є умовою успішного функціонування
цих товариств, дотримання прав та інтересів акціонерів.
Самі загальні положення, законодавчо регламентують порядок створення
і правовий статус акціонерних товариств, передбачені статтями 96 - 104 ГК
РФ. Закон РФ "Про акціонерні товариства" 2, який набув чинності з 1 січня 1996
м., розвиває і доповнює положення ЦК РФ, безпосередньо присвячені акціонерним
товариствам. Крім того, положення Закону враховують норми ЦК РФ про юридичних
особах (ст.48 - 65), про господарські товариства (ст.66 - 68), а також інші
норми.
За винятком окремих положень Закону, його текст викладено досить
чітко і зрозуміло. Тому, здавалося б, при його застосуванні яких порушень
має бути мінімальна кількість. Однак велика судова практика і численні
спостереження, зокрема авторів справжнього коментаря, свідчать про
зворотному.
Багато положень Закону дуже часто не виконуються або порушуються. Причому
так само часто порушуються найочевидніші, чітко і послідовно викладені
норми. Причина цього явища, на нашу думку, полягає як в юридичній
безграмотності посадових осіб акціонерних товариств, які застосовують Закон, в їх
безвідповідальності, халатності, так і в свідомих, навмисних його порушеннях
з метою реалізації певних інтересів, у тому числі приватних, нерідко носять
кримінальний характер.
Однак незалежно від причин, в силу яких порушуються положення Закону,
наслідки таких рішень бувають, як правило, негативними. Причому не тільки
для осіб, які порушили Закон, а й для суспільства в цілому, його акціонерів. У такій
ситуації мова може йти про понесенні суспільством, акціонерами матеріальних збитків,
залучення суспільства, його посадових осіб до судової або іншої відповідальності
і т.д.
Для того щоб надати читачам допомогу в правильному застосуванні Закону,
автори пропонують увазі читачів справжній коментар, що містить роз'яснення
його найбільш важливих положень і рекомендацій при їх використанні в практичній
діяльності акціонерних товариств, захисту акціонерами їх прав та інтересів.
При підготовці коментаря автори виходили з того обставини, що,
як і всякий правовий документ, Закон має свої особливості, з якими неминуче
доведеться рахуватися як при розробці статуту, різного роду положень, що регламентують
в тому числі внутрішні взаємовідносини всередині акціонерного товариства, так і
в його практичній діяльності.
Мова, по-перше, йде про положеннях Закону, що регламентують права акціонерів.
Вони наводяться у багатьох розділах і статтях Закону, наприклад в розділах "Розміщення
товариством акцій та інших цінних паперів", "Дивіденди товариства", "Реєстр акціонерів"
і т.д.
Окремої ж розділу (статті), в якому були б сконцентровані й
відображені всі права акціонерів, що нас особливо цікавить, в Законі немає.
У той же час права акціонерів повинні бути по можливості викладені в концентрованому
вигляді в особливому розділі (статті) статуту кожного акціонерного товариства. Інакше
статут не стане документом, детально і послідовно регламентує права
акціонерів в доступному для розуміння вигляді, з усіма витікаючими звідси негативними
наслідками як для акціонерів, так і для самого акціонерного товариства.
По-друге, Закон відкрив можливість акціонерним товариствам в ряді випадків
при розробці їх статутів приймати самостійні рішення, природно,
якщо вони не суперечать чинному законодавству. Так, відповідно до Закону
(ст.11), статут товариства повинен містити ряд передбачених Законом і тому
обов'язкових положень. Разом з тим зазначено, що крім цих положень статуту
може містити інші положення, що не суперечать законодавству, а необхідність
в цьому, як буде показано нижче, є.
По-третє, в Законі не сказано ні слова про захист інтересів найманих працівників
і які представляють їхні інтереси профспілкових організацій. Пред'являти тепер претензії
до авторів Закону в цьому плані безглуздо, тим більше що немає ніяких формальних
підстав для включення до Закону положень про трудові відносини товариства з
працівниками.
Виходячи з цього, керівні органи, профкоми, інші громадські організації,
виступаючі від імені працівників, повинні у своїй діяльності враховувати їх
інтереси як осіб, що створюють своєю працею добробут акціонерних товариств.
В окремих розділах коментарю до Закону читач знайде відповідні
рекомендації щодо соціального захисту найманих працівників.
По-четверте, завдяки прийняттю Закону досягнута більш повна, всебічна
і послідовна регламентація організаційної побудови і діяльності
акціонерного товариства. Це полегшує діяльність керівних працівників,
оскільки тепер їх права і повноваження окреслені більш чітко. Однак це ж
і зобов'язує керівних працівників більшою мірою, ніж раніше, діяти,
суворо погодившись з цими чіткими і широкими правами і повноваженнями, що
істотно обмежує можливість виходити з особистих уявлень про їх
ролі в управлінні суспільством, як це часто мало і ще має місце. У зв'язку
з викладеним керівним працівникам, спеціалістам можна рекомендувати детальне
і глибоке вивчення положень Закону, особливо тих його статей, якими регламентуються
компетенція органів управління товариства, організація та проведення їх роботи,
а також обмеження прав керівників у прийнятті ними рішень, здійсненні
дій, визнаних Законом неправомірними. У пропонованій книзі викладаються
коментарі до положень Закону, які представляються ключовими при організації
діяльності акціонерних товариств, захисту прав акціонеров3.
Для зручності користування даними коментарем, а також для тих, кого цікавить
зміст Федерального закону "Про акціонерні товариства" в цілому, повністю
наводиться його текст.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Введення "
  1. 2. Індікатівні Ціни
    Індікатівні Ціни - Ціни на товари, Які відповідають цінам, что склалось чі складаються на відповідній товар на прайси експорту або імпорту на момент Здійснення експортної (імпортної) Операції з урахуванням умів поставки та умів Здійснення розрахунків , визначених згідно з законодавством України, а такоже якісніх Показників товару, и Які затверджено Міністерством ЕКОНОМІКИ України. Контрактні Ціни у
  2. Юридична відповідальність за Порушення ЛІСОВОГО законодавства
    Вступ до експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, что запобігає шкідлівому впліву на Ліси (ст. 71); Пошкодження лісу стічнімі водами, хімічними Речовини, Нафта і нафтопродукти, шкідлівімі Викид, відходамі (ст. 72); засмічення лісів відходамі (ст. 73); знищення або Пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем и Шляхів на землях державного ЛІСОВОГО фонду (ст. 74) ; знищення
  3.  Екологічне законодавство України: сучасний етап
      Введення відповідніх статей у дію. Загаль ж першочергових причина тієї екологічної сітуації, якові мі маємо ніні в Україні, - екологічний та еколого-правовий нігілізм, ігнорування вимог екологічної безпеки у господарській ДІЯЛЬНОСТІ. "Мі повінні пам'ятати, что екологічне майбутнє нашого народу має спиратися на три міцні стовпи: перший - це розвинутості система екологічного права другий - це
  4.  Поняття и Особливості Принципів екологічного права
      Введення відповідніх статей у дію. Загаль ж першочергових причина тієї екологічної сітуації, якові мі маємо ніні в Україні, - екологічний та еколого-правовий нігілізм, ігнорування вимог екологічної безпеки у господарській ДІЯЛЬНОСТІ ... "Мі повінні пам'ятати, что екологічне майбутнє нашого народу має спиратися на три міцні стовпи: перший - це розвинутості система екологічного права другий - це
  5.  Тема 8. Адміністративно-правові режими
      Введення назвічайного стану, рядок его Дії, ДІЯЛЬНОСТІ державних органів и органів місцевого самоврядування в его умів передбачені в Законі "Про правовий режим надзвичайного стану" (від 16.03.2000.). Воєнній стан - це особливий правовий режим, что вводитися в Україні або в окрем ее місцевостях у разі збройної агресії чи Загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, ее
  6.  Тема 9. Адміністративно-правовий примус
      введення карантину у випадка епідемій та епізоотій; контроль и наглядові перевіркі; Закриття ділянок державного кордону та ін. (Дів. закони "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про Адміністративний нагляд за особами, звільненімі з місць Позбавлення волі", наказ Міністерство охорони здоров'я "Про погодження Переліку захворювань и вад, при якіх особливо не может
  7.  Тема 12. Адміністративний процес
      Введення Переліку предпринимателей, что займають монопольне становище на ринку (затв. розпор. АКУ від 10.03.1994 р.), Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних-51 них посад державних службовців (затв.пост КМУ від 4.10.1995 р.) , Правила в'їзду іноземців в Україну, їх віїзду з України и транзитного проїзду через ее теріторію (затв. пост. КМУ від 29.12.1995 р.) та ін. Найчастіше и
  8.  Тема 15. Режим законності и дісціпліні у державному управлінні
      Введення в дію Законів, что регулюють діяльність державних органів Щодо контролю за додержанням Законів). Більш детально див. Закон "Про прокуратуру". Адміністративний нагляд є найбільш об'ємним и різноманітнім. Слід мати на увазі, что ВІН відрязняється від суднового и прокурорсько Нагляду тім, что: 60 - Контролюючим суб'єкт е суб'єктом віконавчої власти; - основною метою є забезпечення
  9.  Розділ II. ОСНОВНІ Напрямки РОЗВИТКУ І Реформування АДМІНІСТРАТІВНОГО ЗАКОНОДАВСТВО
      Введення ДЕРЖАВНОЇ реєстрації таких нормативних АКТІВ в органах Юстиції. Зважаючі на це, слід Суттєво підвіщіті пітому Вагу Законів у регулюванні в сфере віконавчої Влада і до того ж законодавче позбавіті більшість центральних органів віконавчої власти (крім міністерств) права відаваті Нормативні акти, что стосують прав и свобод громадян. 3. Ровиток механізму захисту прав и свобод громадян
  10.  Методи здійснення виконавчої влади
      введення карантину, зупинка руху транспор-та на окремих вулицях у разі аварії чи іншого події, за-нення ділянок держ. кордону, перевірка документів і огляд речей, прин-дітельного доставлення фізичних осіб для огляду в міді-цинские установи, примусове виселення громадян з будинків, гро-зящіх руйнуванням, санітарний огляд вантажів, техогляд транспортних