7.4. Забруднення водойм у зв'язку з їх використанням

Самоочищення в гідросфері пов'язане із круговоротом речовин. У водоймах воно забезпечується сукупною діяльністю населяють їх організмів. Тому одна з найважливіших

100

завдань раціонального водокористування полягає в тому, щоб підтримати цю здатність. Фактори самоочищення водойм численні й різноманітні, умовно їх можна розділити на три групи: фізичні, хімічні та біологічні.

Серед фізичних факторів, що обумовлюють самоочищення водойм, першорядне значення мають розведення, розчинення й перемішування вступників забруднювачів. Інтенсивне плин ріки забезпечує гарне перемішування й зниження концентрації зважених часток; в озерах, водосховищах, ставках дія фізичних факторів слабшає. Осідання у воді нерозчинних опадів, а також відстоювання забруднених вод сприяє самоочищенню водойм. Важливим фактором самоочищення є ультрафіолетове випромінювання сонця. Під впливом цього випромінювання відбувається знезаражування води.

У процесі водовідведення - сукупності санітарних заходів і технічних пристроїв - забезпечується видалення стічних вод за межі міст та інших населених місць або промислових підприємств. Здійснюється водоот-ведення з допомогою зливової, промислової і побутової (внутрішньої й зовнішньої) каналізації.

Процеси інтенсифікації використання водних ресурсів, ріст обсягу стічних вод, що відводяться у водні об'єкти, тісно взаємопов'язані. При збільшенні водоспоживання та водовідведення головна небезпека полягає в погіршенні якості води. Більше половини стоків, що скидаються в поверхневі водойми земної кулі, не проходять навіть попереднього очищення. Для збереження самоочищає, води необхідно більш ніж десятикратне розведення стоків чистою водою. Згідно з розрахунками, на знезараження стічних вод в даний час витрачається 1/7 частина світових ресурсів річкового стоку. Якщо скидання стічних вод буде зростати, то в найближче десятиліття для цієї мети буде потрібно витрачати всі світові ресурси річкового стоку.

Основними джерелами забруднення є стічні води промислових і комунальних підприємств, великих тваринницьких комплексів і ферм, зливові стоки в містах і змив дощовими потоками отрутохімікатів і добрив з полів. Стічні води промислових підприємств утворяться на різних стадіях технологічних процесів.

З нафтовидобувною й нафтопереробною промисловістю, транспортуванням нафти й нафтопродуктів зв'язане поширення у водоймах самих стійких забруднювачів - нафтових масел. Кожна тонна нафти, розтікаючись по водній поверхні, утворить плівку з легких масел на площі до 12 км2, що утрудняє газообмін з атмосферою. Середні фракції неф

101

ти, змішуючись з водою, утворюють отруйну емульсію, що осідає на зябрах риб. Важкі масла - мазут - осідають на дно водойм, викликаючи токсичні отруєння фауни, загибель риб.

Основними факторами впливу теплоенергетики на гідросферу є викиди теплоти, наслідками яких можуть бути: постійне підвищення температури у водоймах, заростання водойм водоростями, порушення кисневого балансу, що створює загрозу для життя мешканців рік і озер.

Великий вплив на навколишнє середовище гідроелектростанцій, що проявляється як у період будівництва, так і експлуатації. Спорудження греблі приводить до значного затоплення прилягаючих територій, зміні гідрологічного й біологічного режимів рік. На мілководді водосховищ широко поширене "цвітіння" води - результат навали синьо-зелених водоростей. Відмираючи, водорості в процесі розкладання виділяють фенол і інші отруйні речовини.

Небезпечними забруднювачами водойм є стічні води целюлозно-паперової промисловості. Вони містять органічні речовини, які в процесі окислювання поглинають кисень, викликають масову загибель риби, надають воді неприємний смак і запах.

Відходи хімічних і нафтохімічних виробництв, гірничодобувної промисловості засмічують воду солями і розчинами. Особливо небезпечні з'єднання ртуті, цинку, свинцю, миш'яку, молібдену та інших важких металів, що викликають надзвичайно небезпечні захворювання людей і здатних накопичуватися в організмах мешканців рік, озер, морів і океанів.

Машинобудівний комплекс також є потенційним забруднювачем поверхневих вододжерел (стічні води, витік рідких продуктів або напівпродуктів і т.п.). Гальванічне виробництво - одне з найбільш великих джерел утворення стічних вод у машинобудуванні. Основними забруднювачами стічних вод у гальванічних виробництвах є іони важких металів, неорганічні кислоти і луги, ціаніди, поверхнево-активні речовини.

Синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР) і синтетичні миючі засоби (CMC) дуже токсичні й стійкі до процесів біологічного розкладання. СПАР і CMC - потрапляють у водойми також з відходами текстильної, хутряної, шкіряної промисловості, з побутовими й комунальними стічними водами.

Сільськогосподарське виробництво в багатьох регіонах миру тягне забруднення поверхневих водойм. Отруйні речовини

102

потрапляють у водойми у вигляді пестицидів, використовуваних для боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур. Припускають, що від дії пестицидів скоротилося поголів'я тюленів у Балтиці, запаси промислової риби в Атлантиці. Значну небезпеку для водойм представляють змиті з сільськогосподарських полів нітрати, фосфати й калійні добрива. Стічні води великих тваринницьких комплексів відрізняються високою концентрацією розчинених і нерозчинених забруднюючих речовин. Наприклад, з свинарського комплексу на 116 тис. свиней на рік скидається щодоби 5 тис. м3 висококонцентрованих стічних вод. Потрапляючи в ріки, а потім в озера або водосховища, ці біогенні сполуки накопичуються там до токсичних рівнів.

Небезпечним забруднювачем є побутові стічні води і побутове сміття, які містять 30-40% органічних речовин. Під час скидання й проходження матеріалу крізь стовп води частина забруднюючих речовин переходить у розчин, змінюючи якість води, інша сорбується частинками суспензії і в відкладення. Присутність великої кількості органічних речовин створює в грунтах стійке середовище, у якій виникає особливий тип мулових вод, що містять сірководень, аміак, іони металів.

Особливу загрозу життю водойм і здоров'ю людей представляють радіоактивні забруднення. Поховання рідких і твердих радіоактивних відходів здійснювалося в морях і океанах багатьма країнами, що мають атомний флот і атомна промисловість. Нагромадження скинутих у море радіоактивних відходів, а також аварії атомних судів і підводних човнів становлять небезпеку не тільки для нинішнього, а й для майбутніх поколінь.

При аварії на Чорнобильській АЕС радіоактивні продукти попадали у водойми з повітря й зі стоками із забрудненої місцевості в басейн ріки Дніпро на території Білорусі, Росії. Україна. У зв'язку з цим спостерігалося короткочасне перевищення встановлених норм забруднення води в Прип'яті. У всьому каскаді водоймищ Дніпра зміст радіоактивних речовин поступово знижувалося долілиць за течією. Оцінка забруднення донних відкладень водоймищ Дніпра, проведена в травні 1986 р., виявила найбільш забруднені донні групи в Київському водоймищі на ділянці, що прилягає до устя Прип'яті. У південній частині Київського, а також у Канівському водоймищі це забруднення убуває в десятки й сотні разів.

Система контролю за вмістом радіонуклідів у поверхневих водах основних річок Білорусі показала, що відразу пос

103

ле аварії на ЧАЕС концентрація стронцію -90 в низов'ях Прип'яті перевищувала припустиму норму, але вже в травні 1986 р. вона стабілізувалася в межах норми. Подальший постійний контроль за вмістом радіонуклідів стронцію-90 і це-зія-137 відзначає, що їхня концентрація у водоймах значно нижче показника радіаційно допустимих рівнів для питної води. Якщо в перші дні після аварії на ЧАЕС збільшення концентрації радіонуклідів у воді було обумовлено їхнім безпосереднім випаданням, то в цей час рівні забруднення водних систем визначаються вторинними процесами: обміном з донними відкладеннями, змивом радіонуклідів з поверхні водозбору річок, а також за рахунок талих і повеневих вод.

Одна з найважливіших проблем, пов'язаних з раціональним веденням водного господарства, - збереження необхідної якості води у всіх водних джерелах. Однак більшість річок, що протікають в зонах великих і середніх промислових центрів, випробовують високий антропогенний вплив через надходження в них зі стічними водами значної кількості забруднюючих речовин.

Річний обсяг водовідведення в Білорусі за період 1990 - 1999 рр.. значно знизився - з 2151 до 1315 млн м3, що було обумовлено як проведенням ряду водоохоронних заходів, так і зниженням потреби у воді на виробництві. Найпотужнішим джерелом забруднення водних об'єктів у країні є побутові стоки, на які припадає 2/3 річного обсягу стічних вод, частка стоків виробництва становить четверту частину. Із загальної кількості стічних вод, що скидаються в поверхневі водойми (1170 млн м3 у 1999 р.), близько 1/3 є нормативно-чистими (приділяються без очищення), 3/5 - нормативно очищеними і 1/20 частина - забрудненими. Неочищені стічні води мають потребу в багаторазовому розведенні чистою водою. Нормативно очищені води також містять забруднення, і для їхнього розведення на кожний 1 м3 потрібно до 6-12 м3 свіжої води. У складі стічних вод у природні водні об'єкти за рік скидається до 0,5 тис. т нафтопродуктів, 16-18 т органічних речовин, 18-20 т зважених речовин і значна кількість інших забруднюючих речовин.

Навантаження на поверхневі води обумовлені не тільки скиданням стічних вод: велика кількість забруднюючих речовин надходить з талими і зливовими водами з міських територій, сільськогосподарських угідь і інших джерел забруднення, що не мають системи водовідведення та очистки.

В умовах тісного взаємозв'язку поверхневих і підземних вод процеси забруднення поступово поширюються на все більші глибини. Забруднення підземних вод поблизу ряду промислових центрів було зафіксовано на глибинах більше 50-70 м (водозабори в містах Брест, Гродно, Мінськ, Пінськ та ін.) Найбільше інтенсивно підземні води забруднюються в забудованих частинах населених пунктів, в районах очисних споруд, полів фільтрації, смітників, тваринницьких ферм і комплексів, складів мінеральних добрив і отрутохімікатів, паливно-мастильних матеріалів. У підземних водах нерідко виявляються підвищені концентрації нафтопродуктів, фенолів, важких металів і нітратів.

Для території Білорусі дуже характерно нітратне забруднення грунтових вод і формування вод нітратного типу. Проведене обстеження колодязів у сільській місцевості показало, що 75-80% з них містять понад 10 мг / л нітратного азоту, тобто вище встановленого нормативу ГДК. Це відзначається по всій території країни, але найбільш високі коефіцієнти забруднення нітратами в Мінській, Брестської і Гомельської областях.

Інформація, релевантна " 7.4. Забруднення водойм у зв'язку з їх використанням "

1. 10.9. Сільськогосподарське забруднення
   забруднення - це привнесення в середовище токсичних хімічних сполук або патогенних мікроорганізмів в результаті сільськогосподарського виробництва. Основними джерелами цього забруднення є пестициди, добрива, тваринницькі стоки. Забруднення грунту пестицидами і їх залишками збіднює її живе населення і тим самим уповільнює процес кругообігу поживних елементів при
   
2. 3.5 Оцінка збитку від забруднення водойм
   забруднень у водойми непридатний у випадках, коли скиди носять залповий характер. Збиток У необхідно розраховувати з використанням показників питомої шкоди за формулою руб, (3.28) рік У = 1 У M ii, = 1 У,. - Питома збиток від скидання i-го забруднювача у водні об'єкти, де руб / т; mt - загальна маса річного скидання i-го забруднювача джерелом, т / рік. Значення У, для
   
3. 7.5. Оцінка стану й нормування якості води
   забруднення поверхневих вод ураховуються: зміст плаваючих домішок і зважених речовин, запах, присмак, фарбування й температура води, склад і концентрація мінеральних домішок і розчиненого у воді кисню, склад ПДК отрутних і шкідливих речовин, хвороботворних бактерій. У Білорусі використовуються нормативи ПДК більше 400 шкідливих речовин у водоймах питного та культурно-побутового
   
4. 4.6. Біологічна індикація
     забруднення середовища використання біологічних індикаторів часто дає більш цінну інформацію, ніж вимір забруднення приладами, так як організми реагують відразу на весь комплекс забруднення. Крім того, володіючи "пам'яттю", біологічні індикатори своїми реакціями відображають забруднення за тривалий період. На листі дерев при забрудненні атмосфери з'являються некрози (отмирающие
   
5. ДОДАТОК 35 Коефіцієнт значущості Z i при виконанні дорожніх робіт
     № п / п Найменування оцінюваних параметрів Коефіцієнт значущості при виконанні робіт Підготовчі роботи Спорудження земляного полотна Пристрій дорожнього одягу Ремонт автомобіль-них доріг Утримання автомобільних доріг Розробка кар'єрів, видобуток і транспортування 1. Ерозійна стійкість 0,9 0,9 - 0,8 - 1,0 2. Стан рослинності 1,0 0,9 - 0,8 - 3. Шумовий вплив 0,8 0,7
   
6. Джерело забруднення гідросфери
     забруднення природних вод є: 1) атмосферні води, що несуть маси вимиваються з повітря забруднювачів промислового походження. При стоці по схилах атмосферні та талі води додатково захоплюють з собою маси різних речовин. Найбільш небезпечні стоки з міських вулиць, промислових майданчиків, несуть маси нафтопродуктів, фенолів, кислот, сміття; 2) міські стічні води, що включають в
   
7. 3.1. Збиток від забруднення навколишнього природного середовища
     забруднення) виступають: 1) населення; 2) споруди житлово-комунального господарства; 3) сільськогосподарські угіддя; 4) лісові ресурси; 5) елементи основних фондів промисловості і транспорту; 6) рибні ресурси; 7) рекреаційні ресурси. Забруднення навколишнього природного середовища викликає такі негативні наслідки: - збільшення захворюваності та травматизму населення,
   
8. 8.3. Водні екосистеми
     забруднення водних екосистем, яке буде розглянуто в розділах, присвячених міської і промислової екології. Таким чином, основні напрями раціонального використання водних екосистем - це зменшення водозаборів, зниження рівня забруднення за рахунок зменшення скиду у водойми промислових та побутових стоків, дотримання правил рибного лову й полювання, розведення риби в природних
   
9. XVTII. Судово-екологічна експертиза
     забруднення навколишнього середовища для даної місцевості, перевищення якого становить небезпеку для здоров'я населення та якісного стану середовища при одночасній діяльності певних підприємств району? 2. Якими можуть бути гранично допустимі викиди шкідливих речовин у водойми, атмосферне повітря, грунт, інші шкідливі впливи на природне середовище даними
   
10. ВИДИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ЗА НАПРЯМАМИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ
      водойми Водойми для зрошення та ін 5 6 Рекреаційні Волоеми спортивно-оздоровчі Парки, лісопарки та ін 8 липня Будівельне Майданчики для забудови 9 Природоохоронне та санітарно-гігієнічне задернована ділянки Протиерозійні лісонасадження Ділянки, закріплені технічними засобами 10 11 12 Додаток 29 Нормативи плати за розміщення відходів у межах ліміту (у цінах
    
11. 12.5. Забруднення атмосфери
      забрудненість повітря над океаном, то над селами вона вища в 10 разів, над невеликими містами - в 35, а над великими містами і промисловими об'єктами - в 150 разів. Товщина шару забрудненого повітря над містом становить 1,5-2 км. На рис. 18 наведено дані про внесок провідних галузей промисловості і транспорту в забруднення атмосфери в РБ. Головними вкладниками у забруднення
    
12. УЦ.5. Евтрофікація вод
      забрудненні. У водному середовищі такі ж впливу ведуть до погіршення найважливішого властивості води - її чистоти. Негативні наслідки евтрофікації вод посилюються при їх тепловому забрудненні. Останнє сприяє прискореному збіднення води киснем як в результаті його меншою розчинності у міру підвищення температури, так і внаслідок інтенсифікації біохімічних процесів. 206 Роль
    
13. 12.3. Класифікація забруднюючих речовин та екологічні нормативи
      забруднення атмосфери, води і грунту є головною причиною негативного впливу підприємств на навколишнє середовище. Забруднюючі речовини різняться за ступенем небезпеки для здоров'я людини. У нашій країні прийнята наступна класифікація: I клас - особливо небезпечні речовини, наприклад, ртуть, бенз (а) пірен, оксиди хрому; II клас - небезпечні речовини, наприклад, хлор,
    
14. Тема 26. Методика розслідування екологічних злочинів.
      забруднень: Навчальний посібник. - М., 1987. Кузьмін С.В., Аршаніца Н.М. Розслідування злочинних забруднень атмосферного повітря та водних об'єктів: Навчальний посібник. - СПб, 1994. Рохлін В.І., Пінчук В.І., Сердюк В.М. Розслідування та прокурорський нагляд за фактами порушення природоохоронного законодавства: Навчальний посібник. - Л., 1991. Прокурорський нагляд за виконанням природоохоронного