Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка природокористування → 
« Попередня Наступна »
Шимова О.С.. Основи екології та економіка природокористування: УцЩ. / О.С. Шимова, Н.К. Соколовський. 2-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: БГЕУ. - 367 с., 2002 - перейти до змісту підручника

7.3. Основні напрямки використання водних ресурсів

У своєму розвитку людство пройшло через багато етапів у використанні води. Спочатку переважало пряме використання води - як питво, для приготування їжі, у побутових господарських цілях. Поступово зростає значення рік і морів для розвитку водного транспорту. Виникнення багатьох центрів цивілізації пов'язане з наявністю водних шляхів. Люди використовували водні простори як шляхи сполучення, для лову риби, видобутку солі й інших видів господарської діяльності. У період розквіту судноплавства найбільше економічно розвиненими і багатими були морські держави. І сьогодні використання водних шляхів сполучення значно позначається на розвитку світової економіки. Так, морський транспорт перевозить у рік 3-4 млрд т вантажів, або 4-5% загального обсягу вантажоперевезень, виконуючи при цьому понад 30 трлн т / км, або 70% загального світового вантажообігу.

Відмінною рисою XX ст. з'явився швидкий ріст водопот-ребления по самих різних напрямах. На перше місце за обсягом споживання води вийшло сільськогосподарське виробництво. Для того щоб забезпечити продуктами харчування все зростаюче населення Землі, необхідні витрати величезної кількості води в землеробстві. Ресурси вологи й тепла і їхнє співвідношення визначають природну біологічну продуктивність у різних природно-кліматичних зонах світу. Для виробництва 1 кг рослинної маси різні рослини витрачають на транспірацію від 150-200 до 800-1000 м3 води; причому 1 га площі, зайнятий кукурудзою, випаровує за вегетаційний період 2-3 млн л води; для вирощування 1 т пшениці, рису або бавовни необхідно 1500, 4000 і 10 000 т води відповідно.

Площа зрошуваних земель на земній кулі досягає в даний час 220 млн га. Вони дають приблизно половину сільськогосподарської продукції миру, на таких землях розміщається до 2/3 світових посівів бавовнику. У той же час на зрошення 1 га посівів витрачається протягом року 12-14 тис. м3 води. Щорічна витрата води досягає 2500 км3 або більше 6% сумарного річного стоку річок земної кулі. За обсягом використовуваних вод зрошуване землеробство посідає перше місце серед інших водоспоживачів.

Надзвичайно велика потреба у воді для сучасного тваринництва, змісту худоби на фермах і тваринницьких комплексах. Для виробництва 1 кг молока затрачається 4 т, а 1 кг м'яса - 25 т води. Питоме використання води на сільськогосподарські й інші мети в різних країнах світу (за даними 80-90-х років XX ст.) Наведено в табл. 7.2.

Зростає споживання води в промисловому виробництві. Неможливо вказати інша речовина, яке б знаходило настільки різноманітне й широке застосування, як вода. Вона є хімічним реагентом, що бере участь у виробництві кисню, водню, лугів, азотної кислоти, спиртів і багатьох інших найважливіших хімічних продуктів. Вода - необхідний компонент у виробництві будівельних матеріалів: цементу, гіпсу, вапна і т.п. Основна маса води в промисловості використовується для виробництва енергії й охолодження. Значна кількість води в обробній промисловості вживається на розчинення, змішування, очищення й

4 Про Шимова, Н Соколовський

97

96

інші технологічні процеси. Для виплавки 1 т чавуну й перекладу його в сталь і прокат витрачається 50-150 м3 води, 1 т міді - 500 м3, 1 т синтетичного каучуку і хімічних волокон - від 2 до 5 тис. м3 води.

Таблиця 7.2

Використання води на різні господарські цілі в окремих країнах світу (у% до загального водоспоживання) Групи водоспоживання Білорусь Росія США Франція Фінляндія Сільськогосподарське 22 * ??22 49 51 10 Промислове 32 33 41 37 80 Комунально-побутове 46 24 жовтня 12 жовтня * Охоплює використання води в рибному господарстві.

Переважна кількість виробництв пристосоване до використання тільки прісних вод; новітнім галузям промисловості (виробництву напівпровідників, атомної техніки тощо) необхідна вода особливої ??чистоти. Сучасні промислові підприємства, теплові електростанції витрачають величезні ресурси води, порівнянні з річним стоком великих рік.

У міру росту народонаселення й міст збільшується витрата води на комунально-побутові потреби. Фізіологічна потреба людини у воді, яка вводиться в організм з питтям і їжею, залежно від кліматичних умов становить 9-10 л / сут. Значно більша кількість води необхідно для санітарних і господарсько-побутових потреб. Лише при достатньому рівні водоспоживання, що забезпечується централізованими системами водопостачання, виявляється можливим видалення покидьків і нечистот за допомогою сплавної каналізації. Рівень господарсько-питного водоспоживання коливається в значних розмірах: від 30-50 л / сут. в будинках з водокористуванням з водорозбірних колонок (без каналізації) до 275-400 л / сут. на одного жителя в будинках з водопроводом, каналізацією й системою централізованого гарячого водопостачання. Природно, поліпшення комунально-побутових умов життя в містах і сільській місцевості спричиняє ріст споживання води.

Теоретично водні ресурси невичерпні, тому що при раціональному використанні вони безупинно відновляються в процесі круговороту води в природі. Ще в недалекому минулому вважалося, що води на Землі так багато, що, за винятком окремих посушливих районів, людям не треба турбуватися про те, що її може не вистачити. Однак споживання води росте такими темпами, що людство всі частіше зіштовхується з проблемою, як забезпечити майбутні потреби в ній. У багатьох країнах і регіонах миру вже сьогодні відчувається недолік водних ресурсів, що підсилюється з кожним роком.

Зростання промислового та сільськогосподарського виробництва, високі темпи урбанізації сприяли розширенню використання водних ресурсів Білорусі. Забір річкових і підземних вод постійно зростав, досягнувши своєї максимальної величини, рівної 2,9 км3 в 1990 р. У результаті спаду виробництва починаючи з 1992 р. відзначається зменшення водоспоживання в різних галузях економіки. У 1999 р. воно склало 1,7 км3. Основним споживачем води виявилося житлово-комунальне господарство - 46,0% загального споживання; виробниче (промислове) водопостачання - 31,5%; сільськогосподарське водопостачання й зрошення - 9,7%; рибне ставкове господарство - 12,8% (використання водних ресурсів відображено в табл. 7.3). У регіональному аспекті виділяється центральна частина Білорусі, де споживається майже третина всього обсягу використовуваних вод, що в основному збігається з економічним потенціалом даного регіону.

Таблиця 73 Використання водних ресурсів в Республіці Білорусь 1990 1995 1999 2010 Показник (прогноз) Забір води з природних джерел-ков, млн м '2883 1980 1851 2820 -3101 У тому числі з підземних дже-ників 1210 1104 1095 1470 -1610 Використання води, всього, млн м '2790 1878 1709 2366 -2590 У тому числі: на господарсько-питні потреби +691701786903 - 1001 на виробничі потреби 1002 574 539 654 -707 на сільськогосподарське водо-постачання 334271161 364-399 на зрошення 67 15 травня 20-21 в рибному ставковому господарстві 696317218 425-462 Повний водоспоживання, млн м1 12 305 8990 9495 12 012-13 209 Скидання стічних вод у поверхневі водні обсяги, всього, млн м1 1982 1329 1170 1778 - 1946 В тому числі: забруднених і недостатньо очи-щених 104 64 26 - нормативно-очищених 919841875 1124 - 1236 нормативно-чистих +959434269654 - 710 Споживання питної води на ду - шу населення, л / сут.

260253250 350-355 Використання свіжої води на 1 млрд р. ВВП, тис м1 10,0 10,6 10,4 7,0-7,4 99

98

Водне господарство формується як галузь народного господарства, що займається вивченням , обліком, плануванням і прогнозуванням комплексного використання водних ресурсів, охороною поверхневих і підземних вод від забруднення і виснаження, транспортуванням їх до місця споживання. Основне завдання водного господарства - забезпечення всіх галузей і видів господарської діяльності водою в необхідній кількості і відповідної якості.

За характером використання водних ресурсів галузі народного господарства ділять на водоспоживачів і водокористувачів. При водоспоживанні вода вилучається з її джерел (річок, водойм, водоносних шарів) і використовується в промисловості, сільському господарстві, для комунально-побутових потреб; вона входить до складу випускається, піддається забрудненню й випару. Водоспоживання з погляду використання водних ресурсів підрозділяють на поворотне (повертається до джерела) і безповоротне (втрати).

Водокористування зв'язане звичайно із процесами, коли використовують не воду, як таку, а її енергію або водне середовище. На такій основі розвивається гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство, система відпочинку й спорту й ін

Галузі народного господарства пред'являють до водних ресурсів різні вимоги, тому водогосподарче будівництво найбільше доцільно вирішувати комплексно, враховуючи особливості кожної галузі і ті зміни в режимі підземних і поверхневих вод, які виникають при будівництві гідротехнічних споруд та їх експлуатації й порушують екологічні системи. Комплексне використання водних ресурсів дозволяє найбільше раціонально задовольнити потреби у воді кожної галузі народного господарства, оптимально поєднувати інтереси всіх водоспоживачів і водокористувачів, заощаджувати кошти на будівництво водогосподарських споруд.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 7.3. Основні напрямки використання водних ресурсів "
  1. РЕСУРСНИЙ КРИЗА
    використання ресурси підрозділяються на 2 групи: Необхідно завжди пам'ятати про їх обмеженості. Охорона природних ресурсів полягає в раціональному використанні, управлінні і захисту з тим, щоб їх вистачило сьогоденням і майбутнім поколінням. У разі хижацького їх використання, коли відновлення не встигає за споживанням, навколишнє середовище деградує, що веде до
  2. Цілі, завдання, функції, принципи управління персоналом.
    Використанням людських ресурсів організації і ділиться на три концепції: фірмового стилю управління (формування людського ресурсу) ділової активності (розвиток людського ресурсу) господарської діяльності (використання людського
  3. VII. ПРОБЛЕМИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
    VII. ПРОБЛЕМИ ВОДНИХ
  4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
    використання і охорони водних об'єктів з метою забезпечення прав громадян на чисту воду та сприятливе водне середовище; підтримки оптимальних умов водокористування; якості поверхневих і підземних вод в стані, що відповідає санітарним та екологічним вимогам; захисту водних об'єктів від забруднення, засмічення і виснаження; запобігання або ліквідації шкідливої ??дії вод, а також
  5. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ
    основні групи ресурсів за характером походження та використання в господарстві. До них відносяться вичерпні і невичерпні природні ресурси. До невичерпних природних ресурсів належать лише деякі види енергії, наприклад сонячна енергія. Вичерпні ресурси поділяються на поновлювані і непоновлювані. До не поновлюваних природних ресурсів належать всі корисні
  6. ВИСНОВОК
    основні положення соціальної екології про можливості гармонізації відносин суспільства і
  7. Глава 7. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
    Глава 7. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ
  8. 2.1. Методи економічної оцінки природних ресурсів
    використанні ресурсів, а також в обсязі їх втрат введення цього методу не забезпечило. Рентний метод отримує в даний час поширення серед фахівців, прихильники якого пов'язують ставки плати та величину економічної оцінки з ефектом від експлуатації природних ресурсів. Диференціальна рента є мірилом внеску даного ресурсу в ефективність суспільного виробництва і
  9. Ринок трудових ресурсів
    використання трудових ресурсів (зайнятих, незайнятих і учнів). Це поняття розсовує розміри ринку ще ширше, т. к. включає не тільки економічно активне населення, а й учнів у сфері професійної освіти (трудовий резерв). З урахуванням даних визначень ми будемо користуватися терміном «ринок трудових
  10. Запитання длc підготовки до заліку з дисципліни «Природокористування» 1.
    основні ознаки, принципи стратегії. 12. Поняття про природних продуктивних силах. 13. Класифікація ПР: природна (генетична); екологічна (за ознаками вичерпності і відновлюваних); із взаємин видів використання. 14. Класифікація ПР: по можливості господарського використання; приватнікласифікації. 15. Сутність антропогенного впливу. Антропогенне
  11.  ГЕОГРАФІЧНА середу ТА ЇЇ РОЛЬ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ
      спрямована на задоволення своїх потреб шляхом використання природних ресурсів, називається природокористуванням. Раціональне природокористування - це система, за якої досить повно використовуються природні ресурси, забезпечується відновлення природних ресурсів, організовано безвідходне виробництво. Раціональне природокористування можливо в інтенсивному господарстві,
  12.  ЕКОЛОГІЧНІ ПРОГРАМИ
      основні екологічні проблеми сучасності, рекомендує систему раціональних методів управління ресурсами біосфери. ВХП (Всесвітня хартія природи) - сукупність програмних положень, прийнятих в 1982 році на 37 ій сесії Генеральної Асамблеї ООН, що відображають основні принципи взаємовідносин людства з навколишнім природним середовищем і що пропонують заходи щодо їх здійснення. ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ