Стаття 147. Захоплення заручників
Об'єктом злочину є особиста воля людини.
Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) захопленням особи як заручника; 2) триманням особи як заручника. Захоплення особи - це напад, пов'язаний з її затриманням та з наступним істотним обмеженням вільного руху, пересування чи поведінки особи. Тримання особи передбачає насильницьку заборону їй залишати певне місце чи унеможливлення це зробити. Заручником є особа, яку захоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинити тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продовжувати утримувати далі. Закінченим злочин вважається з моменту, коли свобода особи була фактично обмежена.
Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення особи до тяжких наслідків цього злочину може бути умисним або необережним.
Кваліфікованими видами цього злочину є: 1) вчинення його щодо неповнолітнього; 2) вчинення його організованою групою; 3) поєднання його з погрозою знищення людей; 4) спричинення ним тяжких наслідків.
Поняттям "тяжкі наслідки" у складі цього злочину охоплюються заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у тому числі таке, що спричинило смерть потерпілого, настання великої матеріальної шкоди; суттєве загострення міждержавних чи міжнаціональних стосунків; серйозне порушення діяльності установ, організацій і підприємств.
|
- 70. Види міжнародних правопорушень.
захоплення заручників; зазіхання на осіб, що користуються міжнародним захистом; підробка грошових знаків; незаконне захоплення повітряних суден та ін. Злочини міжнародного характеру: - торкаються інтересів двох або декількох держав, юридичних осіб і/або громадян; - здійснюються окремими фізичними особами поза зв'язком із політикою держави; - спричиняють персональну відповідальність пра
- § 1. Криміналістична характеристика вимагань
захоплення заручників, здійснення перешкод у підприємницькій та іншій діяльності; розголошення ганебних відомостей (яких саме, тих, що стосуються честі та гідності потерпілого або його родичів, їхня об'єктивність, а також джерело походження і шлях можливої передачі вимагачам); г) зміст обіцянок вимагачів у випадку задоволення потерпілим їхніх вимог - допомога в охороні від інших вимагачів;
- § 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
захоплення, утримання і катування потерпілих (мотузки, наручники, маски, праски, паяльники, ножі, спеціальні інструменти, гумові кийки, оголені з одного кінця електричні проводи, на яких можуть бути сліди крові, волосся, шкірного епітелію жертви); в) зброю, наркотики, вибухові пристрої; г) відео- або аудіоапаратуру із записом звернення до родичів заручника про надання викупу. З метою
- 18. Захоплення заручників
захоплена як заручник. З об'єктивної сторони захоплення заручника - це його викрадення, яке може бути таємним або відкритим, вчиненим шляхом обману, з насильством, в тому числі із застосуванням зброї або може обійтися без такого насильства. Тримання заручника - це, як правило, логічний наслідок його захоплення, хоч тримання і може здійснюватися особою, яка не бере участі у захопленні. Тримання -
- 98. Режим воєнної окупації
захоплення території (частини території) однієї держави збройними силами іншої держави і установлення військової адміністрації на захопленій території. Воєнна окупація будь-якої території не означає її переходу під суверенітет держави, що захопила. Відповідно до положень IV Гаазької конвенції 1907 року, IV Женевської конвенції 1949 року, Додаткового протоколу І держава, що окупує, зобов'язана
- § 2. Початковий етап розслідування
захоплення, підстрахування, прикриття, спостереження, відеофіксування, переслідування вимагачів по маршруту їхньої можливої втечі з урахуванням того, що злочинці можуть мати у своєму розпорядженні вогнепальну зброю та володіти навичками бойових єдиноборств; 4) провести інструктаж із заявником: про дії під час зустрічі із вимагачами (наприклад, попередити його, щоб не сідав в автомашину із
- Тема 8. Адміністративно-правові режими
захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону "Про правовий режим надзвичайного стану" повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
Аналізована група суб'єктів міжнародного права належить до суб'єктів з обмеженою міжнародною правосуб'єктністю (дієздатністю). Відійшли в минуле відношення васалітету, колоніальні території, території домініонів і протекторатів, території кондомініумів, що зберігають свою політичну і правову значимість, території, що не самоврядовуються, підмандатні і підопічні території, а також території, що не
- 27. Принцип непорушності державних кордонів
захоплення й узурпацію частини або всієї території будь-якої держави-учасника». У такий спосіб 35 держав - учасників НБСЄ юридично визнали лінії проходження границь між ними й всіма державами в Європі; взяли зобов'язання не зазіхати яким-небудь образом на ці границі; відмовилися від будь-яких територіальних претензій друг до другові Як видно, принцип непорушності границь тісно пов'язаний із
- 54. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
захоплення Німеччиною Австрії (1938 рік) і інші. У ці роки позиція західних держав, що прагнули направити фашистську агресію проти СРСР, визначила безпомічність Ліги Націй, що не зуміла провести жодного ефективного заходу проти держав-агресорів. Водночас і сам СРСР не був прикладом дотримання своїх міжнародних зобов'язань. За розв'язану ним у 1939-1940 роках війну з Фінляндією він 14 грудня 1939
|