Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право України → 
« Попередня Наступна »
ОНЮА. Шпагралка по кримінальному праву України2011, 2011 - перейти до змісту підручника

18. Захоплення заручників



Стаття 147. Захоплення заручників
1. Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Захоплення заручників (ст. 147). Ця стаття включена до КК відповідної до міжнародної конвенції, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1979 p., до якої приєдналася й Україна.
Об'єктом злочину є не тільки особиста воля, але і особиста безпека особи, яка захоплена як заручник.
З об'єктивної сторони захоплення заручника - це його викрадення, яке може бути таємним або відкритим, вчиненим шляхом обману, з насильством, в тому числі із застосуванням зброї або може обійтися без такого насильства. Тримання заручника - це, як правило, логічний наслідок його захоплення, хоч тримання і може здійснюватися особою, яка не бере участі у захопленні. Тримання - це позбавлення заручника волі.
Захоплення і тримання заручника відрізняються від злочину, передбаченого ст. 146 КК, особливою метою, яку переслідує суб'єкт злочину. Діючи з прямим умислом, винний має на меті спонукання родичів заручника, державної або іншої установи, підприємства або організації, фізичної, юридичної або службової особи до здійснення, або, навпаки, утримання від здійснення будь-якої дії як умови звільнення заручника. Інакше кажучи, злочинець пов'язує звільнення заручника із задоволенням його вимог, які він висуває вказаним вище особам і органам держави (це, наприклад, вимога викупу, звільнення особи (осіб), яка відбуває покарання, надання транспортних засобів, іноземної валюти, зброї тощо). Злочин вважається закінченим з моменту захоплення або тримання заручника. Подальші насильницькі дії щодо заручника, якщо вони утворюють самостійні злочини, кваліфікуються додатково за іншими статтями Особливої частини КК.
Суб'єкт злочину - будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.
У частині 2 ст. 147 передбачені такі кваліфікуючі ознаки злочину: здійснення цього злочину щодо неповнолітнього або організованою групою, або дії, які поєднані з погрозою знищення людей (наприклад, винний загрожує висадити будівлю, в якій він знаходиться із заручником тощо), або такі, що спричинили тяжкі наслідки (наприклад, смерть заручника, його самогубство, заподіяння йому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяння значної матеріальної шкоди). Тяжкими наслідками слід також вважати смерть або заподіяння тілесних ушкоджень близьким родичам заручника, особам, які брали участь у звільненні заручника. При вбивстві заручника або інших осіб дії винного додатково кваліфікуються за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115.
Захоплення або тримання як заручника працівника правоохоронного органу охоплюється ст. 349.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 147 - позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; за ч. 2 ст. 147 - позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "18. Захоплення заручників"
  1. 70. Види міжнародних правопорушень.
    захоплення заручників; зазіхання на осіб, що користуються міжнародним захистом; підробка грошових знаків; незаконне захоплення повітряних суден та ін. Злочини міжнародного характеру: - торкаються інтересів двох або декількох держав, юридичних осіб і/або громадян; - здійснюються окремими фізичними особами поза зв'язком із політикою держави; - спричиняють персональну відповідальність пра
  2. § 1. Криміналістична характеристика вимагань
    захоплення заручників, здійснення перешкод у підприємницькій та іншій діяльності; розголошення ганебних відомостей (яких саме, тих, що стосуються честі та гідності потерпілого або його родичів, їхня об'єктивність, а також джерело походження і шлях можливої передачі вимагачам); г) зміст обіцянок вимагачів у випадку задоволення потерпілим їхніх вимог - допомога в охороні від інших вимагачів;
  3. § 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
    захоплення, утримання і катування потерпілих (мотузки, наручники, маски, праски, паяльники, ножі, спеціальні інструменти, гумові кийки, оголені з одного кінця електричні проводи, на яких можуть бути сліди крові, волосся, шкірного епітелію жертви); в) зброю, наркотики, вибухові пристрої; г) відео- або аудіоапаратуру із записом звернення до родичів заручника про надання викупу. З метою
  4. 18. Захоплення заручників.
    захопленням особи як заручника; 2) триманням особи як заручника. Захоплення особи - це напад, пов'язаний з її затриманням та з наступним істотним обмеженням вільного руху, пересування чи поведінки особи. Тримання особи передбачає насильницьку заборону їй залишати певне місце чи унеможливлення це зробити. Заручником є особа, яку захоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити,
  5. 98. Режим воєнної окупації
    захоплення території (частини території) однієї держави збройними силами іншої держави і установлення військової адміністрації на захопленій території. Воєнна окупація будь-якої території не означає її переходу під суверенітет держави, що захопила. Відповідно до положень IV Гаазької конвенції 1907 року, IV Женевської конвенції 1949 року, Додаткового протоколу І держава, що окупує, зобов'язана
  6. § 2. Початковий етап розслідування
    захоплення, підстрахування, прикриття, спостереження, відеофіксування, переслідування вимагачів по маршруту їхньої можливої втечі з урахуванням того, що злочинці можуть мати у своєму розпорядженні вогнепальну зброю та володіти навичками бойових єдиноборств; 4) провести інструктаж із заявником: про дії під час зустрічі із вимагачами (наприклад, попередити його, щоб не сідав в автомашину із
  7. Тема 8. Адміністративно-правові режими
    захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону "Про правовий режим надзвичайного стану" повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної
  8. 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
    Аналізована група суб'єктів міжнародного права належить до суб'єктів з обмеженою міжнародною правосуб'єктністю (дієздатністю). Відійшли в минуле відношення васалітету, колоніальні території, території домініонів і протекторатів, території кондомініумів, що зберігають свою політичну і правову значимість, території, що не самоврядовуються, підмандатні і підопічні території, а також території, що не
  9. 27. Принцип непорушності державних кордонів
    захоплення й узурпацію частини або всієї території будь-якої держави-учасника». У такий спосіб 35 держав - учасників НБСЄ юридично визнали лінії проходження границь між ними й всіма державами в Європі; взяли зобов'язання не зазіхати яким-небудь образом на ці границі; відмовилися від будь-яких територіальних претензій друг до другові Як видно, принцип непорушності границь тісно пов'язаний із
  10. 54. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
    захоплення Німеччиною Австрії (1938 рік) і інші. У ці роки позиція західних держав, що прагнули направити фашистську агресію проти СРСР, визначила безпомічність Ліги Націй, що не зуміла провести жодного ефективного заходу проти держав-агресорів. Водночас і сам СРСР не був прикладом дотримання своїх міжнародних зобов'язань. За розв'язану ним у 1939-1940 роках війну з Фінляндією він 14 грудня 1939