Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка природокористування → 
« Попередня Наступна »
Шимова О.С.. Основи екології та економіка природокористування: УцЩ. / О.С. Шимова, Н.К. Соколовський. 2-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: БГЕУ. - 367 с., 2002 - перейти до змісту підручника

8.1. Земля як засіб виробництва і просторовий базис розвитку суспільства

На всіх етапах розвитку людського суспільства земля була, є і буде найважливішим, нічим не замінним засобом виробництва. Земля, територія - це основа, базис, фундамент життя людини, життєвий простір, на якому людство виникло, розвивається, де протікає його діяльність. Без землі, без території немає і не може бути взаємодії людей, що складають суспільство, і самого їхнього життя. Захоплення чужої землі - головна мета воєн і інших насильницьких дій, а випадки вигнання народів зі своєї землі, які знає історія, закінчувалися винищенням людей і загибеллю нації.

Земля є необхідною матеріальною передумовою процесу праці, одним з його найважливіших речових факторів, виступає головним засобом виробництва в ряді галузей народного господарства, і в першу чергу в сільському і лісовому господарстві. Особливий напрямок використання землі - експлуатація її надр. Але Земля - ??це і просторовий базис розміщення народногосподарських об'єктів, розселення людей.

Земельні ресурси - та частина світового земельного фонду, яка придатна для господарського використання. Вони створюють основу для сільськогосподарського виробництва, ведення лісового господарства, а також для міської забудови та розселення сільського населення, розміщення промислових підприємств, транспортних комунікацій і всіх інших видів наземної діяльності людини.

Із загальної площі поверхні Землі (510 200 000 км2) на частку суші припадає 149 100 000 км2 (29,2%), решту становлять океани і моря (70,8%). Земельні ресурси світу розташовуються на 129 млн км2, до їх складу не включені крижані пустелі Антарктиди і Арктики. Найбільшими земельними ресурсами володіють: Російська Федерація - 17,1 млн км 2 (13,3% світових); Канада - 10,0; Китай - 9,6; США - 9,4; Бразилія - ??8,5; Австралія - ??7,7 млн км2. По забезпеченості на душу населення земельними ресурсами виділяються Австралія, Канада і Росія.

Земельний фонд планети представляє поєднання різноманітних категорій земель. Найбільші площі зайняті сільськогосподарськими угіддями - більше 35%, лісами і кустарни

115

ками - 30%, населеними пунктами, промисловістю і транспортом - понад 3% від усього земельного фонду.

Сільськогосподарські угіддя - ділянки землі, які використовуються в сільськогосподарському виробництві, - різняться за природними особливостями і сільськогосподарським призначенням. До основних категорій сільгоспугідь відносяться: ріллі (землі, систематично оброблювані і використовувані для посіву різних сільськогосподарських культур), багаторічні насадження (сади, ягідники), поклади (рілля, не обробляється протягом тривалого часу), сінокоси і пасовища (луки, використовувані для сінокосіння і випасу сільськогосподарських тварин). Найбільші площі сільськогосподарських угідь зосереджені в Китаї (більш 13% світових), в США (близько 10%), в Росії (5.%).

Оцінки світових ресурсів земельних угідь приблизні, більше третини суші строго не враховано, особливо в Азії та Африці, внаслідок слабкої вивченості земель і недосконалості системи обліку. У світових і національних порівняннях використовується такий показник, як сільськогосподарська освоєність території - відношення сільськогосподарських земель до всієї площі.

Серед найбільших країн світу спостерігається значна диференціація, обумовлена ??великими відмінностями в природно-географічних умовах: у Росії частка сільськогосподарських угідь становить 13% від усієї площі країни, в Канаді - 7, США - 53, Франції - 63%.

Особливу цінність представляють орні землі (рілля), найбільш інтенсивно експлуатована частина земельних ресурсів, систематично оброблювана і використовувана під посів сільськогосподарських культур. На початок 90-х років XX в. було розорано і оброблялося приблизно 11% світового земельного фонду, частка ріллі в загальній площі світових сільськогосподарських угідь становила 30-32%. Розораність території (відношення ріллі до загальної площі, у відсотках) сильно коливається як по великих регіонах земної кулі (Африка - 7%, Південна Азія - 45%), так і по окремих країнах світу (Росія - 8%, Україна - 59, Казахстан - 13, Молдова - 66, Канада - 5, Японія - 12, США - 21, Франція - 35, Данія - 56%).

Розорано і зайнято багаторічними насадженнями в світі майже 1,5 млрд га, в той же час площі земель, потенційно придатних під ріллю, оцінюються окремими вченими в 3,2 млрд га. Однак освоєння малопридатних земель пов'язане з великими фінансовими та матеріально-технічними витратами, складними меліоративними, іригаційними та іншими роботами. Такі землі являють собою болота, північні і гірські тундри, полярні і високогірні пустелі, подвиж

116

ві піски, солончаки; віддалені від центрів цивілізації НЕ-експлуатовані лісу, переважно в горах, а також у деяких районах Канади, Сибіру, ??басейнах Амазонки і Конго. Освоєння нових земель, особливо за рахунок зведення лісів, пов'язане з порушенням екологічної рівноваги, зміною водного режиму та іншими несприятливими наслідками не тільки в окремих регіонах, але і в масштабі всієї планети.

В світі відбуваються і зворотні процеси, які ведуть до скорочення орних земель. Це відвід земель для несільськогосподарських цілей - під міську забудову, промислові підприємства, транспортні магістралі і т.п. Втрачаються значні площі і внаслідок розвитку ряду природних явищ - в першу чергу, наступу пустель на родючі землі. Чинна одночасно тенденція зростання чисельності населення цілком закономірно обумовлює зниження забезпеченості ріллею в розрахунку на одного жителя планети, яка за останнє десятиліття XX в. скоротилася з 0,40 до 0,30 га. В окремих країнах вона зараз становить: у Росії - 0,90 га, Україні - 0,66, Казахстані - 2,14, США - 0,67, Китаї - 0,15, ФРН - 0,12, Англії - 0,11 , Японії - 0,03 га на душу населення. Найбільш забезпечені продуктивними землями країни є основними виробниками сільськогосподарських продуктів. Разом з тим позначаються відмінності в природних умовах, якісний стан земель, рівні економічного розвитку окремих країн світу.

Земельний фонд Республіки Білорусь - це площа країни, складова 20 759,6 тис. га. У Європі за цим показником Білорусь займає 12-13-е місце, отже, більшість європейських держав мають набагато меншими земельними ресурсами.

У структурі земельного фонду Білорусі (табл.

8.1) найбільшу площу займають сільськогосподарські землі - 9281,5 тис. га (44,7%), лісові та інші лісовкриті землі - 8414,5 (40,5%), землі, що знаходяться під болотами, - 959,2 (4,6%), під водою - 476,5 (2,3%), землі населених пунктів - 372,2 (1,8%), віддані промисловості, транспорту і т.п. - 823,0 (4,0%), порушені та інші землі - 751,8 (3,6%), в тому числі колишні сільськогосподарські землі, забруднені радіонуклідами, - 265,4 тис. га (1,3%).

Динаміка площі сільськогосподарських угідь має негативну спрямованість. Так, за період з 1980 р. по 1999 р. сільськогосподарські землі скоротилися на 420,7 тис. га, або на 2%. Зменшилася і забезпеченість кожного жителя країни - з 1,0 до 0,9 га сільгоспугідь. Обумовлено це виключенням з обороту радіаційно небезпечних земель, відводами для різних видів будівництва і промисловості, колективного садо

117

ництва та городництва, природоохоронних цілей. Слід відзначити вплив географічного положення Білорусі на відчуження сільськогосподарських угідь, особливо при будівництві магістральних трубопроводів, автомобільних доріг, розвитку всієї системи інфраструктури. Позначається також і нераціональне використання земель, коли невеликі за площею сінокоси і пасовища заростають чагарником і дрібноліссям.

Таблиця 8.1 Земельний фонд Республіки Білорусь (на кінець року; тис га) Показник 1990 1995 1999 2010 р. (прогноз) Усього земель (територія) 20 760 20 760 20 760 20760 Сільськогосподарські землі У тому числі:

орні

сінокісні

пасовищні 9415

6105 1323 1834 9339

6232 1254 1706 9281

6182 1286 1689 9200 - 9500

6215 - 6500 2840 Лісові та інші лісовкриті землі 7383 8277 8414 9000 Землі під водою 458473477485 Площа боліт 949968959900 Загальна площа порушених земель 110 68 47 45 Площа рекультивованих земель 12 6 3 7 площа особливо охоронюваних територій та об'єктів 1041 1202 1493 * 2214 * Прічечаніе. Без Поліського радіаційно-екологічного заповідника.

Орні землі Білорусі займають 6186,6 тис. га, распа-ханность території досягає 30%, або майже в 3 рази перевищує середньосвітові показники і дані по країнах СНД. За період 1980-1999 рр.. площа ріллі зменшилася на 24,7 тис.га (0,12%), що було наслідком, головним чином, виключення з обороту радіаційно небезпечних земель. У підсумку забезпеченість ріллею одного жителя Білорусі зменшилася з 0,64 до 0,60 га, однак ця цифра вдвічі перевищує середньосвітові показники. Багаторічні насадження займають 124,3 тис. га (1,3% сільгоспугідь), сіножаті - 1294,5 (13,9%), пасовища - 1701,5 (18,3%).

118

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "8.1. Земля як засіб виробництва і просторовий базис розвитку суспільства"
  1. Економічний базис
    засоби виробництва і предмети споживання. Тип виробничих відносин показує, в чиїх руках знаходяться продуктивні сили і предмети споживання, чиїм інтересам вони служать - суспільству або окремим особам, групам, класам, що використовують їх для експлуатації інших осіб, груп, класів. Економічний базис є економічною основою суспільної формації і визначає її
  2. Комунізм
    засоби виробництва і предмети споживання усуспільнено. Економічним базисом комунізму є цілісна система відносин загальнонародної власності на додатковий працю трудящих, на засоби виробництва і на предмети споживання. Це єдина комуністична власність. При комунізмі виробництво має стати єдиним, повністю усуспільненим і нетоварними, і тим самим будуть
  3. Надбудова
    як їй здавалося, зможе зайняти належне місце в буржуазному
  4. Засоби виробництва
    засобів і предметів праці, використовуваних людиною в процесі виробництва матеріальних благ. Засоби виробництва складають речовий фактор продуктивних сил, включаючи технологію виробництва і утворюють матеріально-технічну базу суспільства, і складаються з: предметів праці, що піддаються обробці (сировина, матеріали, напівфабрикати); знаряддя виробництва (засоби праці), за допомогою яких
  5. Громадське виробництво
    засобів виробництва. Суспільне виробництво складається з трьох основних елементів: трудящих; засобів виробництва; предметів споживання, Ступінь усуспільнення елементів виробництва (приналежності суспільству, а не приватним особам) є критерієм прогресивності суспільно-економічної
  6. Соціалізм
    як і базис попередніх формацій, служить економічною основою соціалізму і обумовлює всі його економічні закони. Аналогічно попереднім формаціям економічний базис соціалістичного суспільства містить у собі основне протиріччя соціалізму - між суспільним характером виробництва і неповністю громадським характером привласнення предметів споживання. Неповна ступінь усуспільнення
  7. Основний економічний закон капіталізму
    засобами виробництва, а не самоціллю і не метою виробництва "(Й.Сталін." Економічні проблеми соціалізму в СРСР ", з . 77). Основний закон капіталізму в міру розвитку капіталізму неминуче веде до зростання безробіття, надвиробництва товарів та екологічної кризи в масштабах всієї Землі. нерентабельних стають цілі народи і країни, оскільки вони не потрібні для отримання капіталістами
  8. рабовласницька
    як особистості і як робочої сили. Розвиток продуктивних сил при рабовласництві призводить до накопичення додаткової праці у класу експлуататорів, до загострення через це основного протиріччя рабовласництва і, як наслідок, до загострення класової боротьби, яка охоплює не тільки клас рабів, а й незаможні класи вільних громадян. Результатом цієї боротьби є феодальна революція -
  9. Феодалізм
    як особистості і як робочої сили. На відміну від раба , якого рабовласник мав право позбавити життя, кріпосного захищає суспільство: феодал, якому належить кріпак, не має права його вбити, тобто відняти у нього життя. Але феодал, а згодом поміщик може продати кріпака, навіть відірвавши його від сім'ї, тому що він має право власності на нього, як на річ. Однак на відміну від раба
  10. 2.4.2. Марксистська стадиальная типологія соціально-історичних організмів
      як певний спосіб виробництва (рабовласницький, феодальний і т. п.). Природним тому для марксизму є покласти в основу класифікації соціоісторіческіх організмів панівні в них суспільно-економічні уклади або, що в даному відношенні те ж саме, способи виробництва. Соціоісторіческіе організми, в яких панує один і той же обществешю-економіч-ський