Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є найбільш поширеним видом монополістичної діяльності. Суб'єктами цього правопорушення можуть бути підприємці, що посідають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Згідно зі ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру частин ринку, що належать конкурентам.
Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо:
сукупна частина не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частини на ринку, перевищує 50 відсотків;
сукупна частина не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частини на ринку, перевищує 70 відсотків.
Отже, чинне законодавство встановлює досить чіткі якісні та кількісні показники, що мають характеризувати ринкове становище суб'єкта господарювання. Детально порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку визначається в Методиці, затвердженій Антимонопольним комітетом України 5 березня 2002 року .
Монопольне (домінуюче) становище не є правопорушенням, воно має такі наслідки, як регулювання фонду заробітної плати, регулювання цін та тарифів тощо. Порушенням законодавства вважається зловживання таким становищем на ринку. Поняття та види зловживань передбачені ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Зловживання домінуючим становищем можна поділити на цінові, договірні та виробничо-комерційні.
Третім видом монополістичної діяльності є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що передбачені в розділі 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Згідно зі ст. 15 Закону, антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття:
будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність цих органів (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Однією з головних причин таких порушень є практика здійснення державними органами та органами місцевого самоврядування господарської діяльності. Поєднання функцій управління та господарювання становить реальну загрозу економічним перетворенням в нашій державі.
Четвертим видом монополістичної діяльності є правопорушення передбачені статтями 18-21 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Вони мають загальну назву "Обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань".
Суб'єктами цих правопорушень є суб'єкти господарювання, які отримали у встановленому порядку право на узгоджені дії відповідно до ст. 11 Закону на об'єднання підприємств.
Суб'єктам господарювання, які дістали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії, забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб'єктів господарювання обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб'єктів господарювання, або застосовувати без об'єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб'єктів господарювання.
Суб'єктам господарювання, які дістали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії незалежно від наявності в них монопольного становища, забороняється вчиняти дії, що вважаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Суб'єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їхніми конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям
Не допускається обмежувальна діяльність об'єднань шляхом відмови суб'єктові господарювання у прийнятті до такого об'єднання, яка ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необґрунтованою і невиправданою.
|
- Монополістична діяльність.
У статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься вичерпний перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції, які в науці конкурентного права називають обмежувальною практикою (restrictive practice) або монополістичною діяльністю, що визначається як дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання, органів державної влади, місцевого самоврядування,
- ЗЗ.Види і прояви антиконкурентних дій (монополістичних зловживань).
Законодавство про захист економічної конкуренції, яке ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається з законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимоно-польний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, можнавважати сформованим. Закон визначає групи порушень
- 34.Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За порушення законодавства про захист економічної конкуренції до суб'єктів господарювання застосовуються такі види санкцій: 1. Штрафи відповідно до ст. 52 Закону «Про захист економічної конкуренції» накладаються органами Антимоно польного комітету на об'єднання, суб'єктів господарюваньня за такі порушення: а) антиконкурентні узгоджені дії; зловживання моно польним (домінуючим) становищем;
- § 2. Прояви порушення законодавства щодо
економічної конкуренції. Правовий статус
природних монополій
Як зазначалось вище, проблеми конкуренції в господарській діяльності першою чергою визначаються через можливі порушення відповідного законодавства. Порушеннями визнаються всі заборонені законодавством дії, що посягають на економічну конкуренцію. Але прояви порушень надзвичайно різноманітні, що потребує проведення певної їх класифікації. За першою підставою для класифікації, пов'язаною зі
- 2. Система антимонопольних органів і їх компетенція.
Антимонопольний комітет України - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого виступає забезпечення державного захисту конкуренції в підприємницькій діяльності. Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України і підзвітний Верховній Раді України. Антимонопольний комітет України звітує перед Верховною Радою України щорічно. Основні
- 3. Правове регулювання обмеження монополізму.
Відповідно до статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Виділяються два типи дій, які здатні обмежити конкуренцію: 1) по горизонталі, які полягають в обмеженні конкуренції на однакових товарних ринках; 2) по
- 4. Контроль за економічною концентрацією.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання. Концентрацією суб'єктів господарювання визнається: 1) злиття суб'єктів господарювання
- 5. Види порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: 1) антиконкурентні узгоджені дії; 2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем; 3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; 4) невиконання рішення,
- 7. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності
|