Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Лещенко О.А.. Лекції по господарському законодавству України. ОНЮА, 2009, 2009 - перейти до змісту підручника

2. Система антимонопольних органів і їх компетенція.



Антимонопольний комітет України - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого виступає забезпечення державного захисту конкуренції в підприємницькій діяльності. Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України і підзвітний Верховній Раді України. Антимонопольний комітет України звітує перед Верховною Радою України щорічно.
Основні завдання Антимонопольного комітету України:
1) здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
2) запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;
3) контроль за економічною концентрацією;
4) сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту прав суб'єктів господарювання на засадах їх рівності перед законом та пріоритету прав споживачів.
Антимонопольний комітет України, відповідно до статті 7 Закону України «Про антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р.:
контролює дотримання антимонопольного законодавства в процесі економічної концентрації, зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання, створенні об'єднань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання, при перетворенні органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю в об'єднання суб'єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншим способом у власність, одержанні в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, оренді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, набутті будь-яким іншим способом контролю господарської діяльності;
контролює дотримання антимонопольного законодавства при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання;
розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;
звертається до суду чи господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;
дає рекомендації та вносить пропозиції органам державної влади, установам, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання та їх об'єднанням щодо проведення заходів,
спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням антимонопольного законодавства;
дає рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання щодо припинення дій (бездіяльності), що містять ознаки порушень антимонопольного законодавства, усунення причин цих порушень і умов, що їм сприяють, а після припинення порушення - про вжиття заходів з усунення наслідків цих порушень у визначені Комітетом строки;
бере участь у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки;
бере участь в укладанні міждержавних угод, розробці і реалізації міжнародних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України;
узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його удосконалення;
затверджує кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень;
розробляє і організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства;
систематично інформує населення України про свою діяльність;
здійснює інші дії щодо контролю за дотриманням антимонопольного законодавства в межах його повноважень.
Як вже зазначалося, Антимонопольний комітет України контролює дотримання антимонопольного законодавства при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання.
Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:
1) заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
2) пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;
3) пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;
4) будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;
5) встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;
6) надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
7) дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
8) дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.
Відповідно до статті 26 ГК України рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обґрунтованими у таких випадках:
1) подання допомоги соціального характеру окремим суб'єктам господарювання за умови, що допомога подається без дискримінації інших суб'єктів господарювання;
2) подання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або послуг, перелік яких встановлюється законодавством;
3) подання допомоги, в тому числі створення пільгових економічних умов окремим регіонам з метою компенсації соціально-економічних втрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;
4) здійснення державного регулювання, пов'язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення.
Антимонопольний комітет України в межах наданої йому компетенції має право:
визначати межі товарного ринку, а також монопольне становище суб'єктів господарювання на ньому;
видавати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання рішення про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень;
видавати органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю обов'язкові для виконання рішення про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень і розірвання укладених ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству, забороняти або дозволяти створення монопольних утворень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, а також суб'єктами господарювання;
вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними антимонопольного законодавства;
накладати штрафи, застосовувати інші санкції у випадках, передбачених законом;
приймати нормативно-правові акти відповідно до його компетенції, зокрема, з питань антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку;
дискримінації органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, провадження у заявах про надання дозволу на економічну концентрацію суб'єктів господарювання, контролю за економічною концентрацією суб'єктів господарювання, провадження у справах про порушення антимонопольного законодавства, порядку виконання, перевірки, перегляду та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, а також недобросовісної конкуренції, обов'язкові для виконання органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктами господарювання, контролювати їх виконання, надавати роз'яснення щодо їх застосування;
здійснювати інші дії, передбачені законодавством про Антимонопольний комітет України.
Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови Антимонопольного комітету України та десяти державних уповноважених.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про антимонопольний комітет України» державні уповноважені Антимонопольного комітету України призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України, яке вноситься на підставі пропозицій Голови Антимонопольного комітету України.
До державних уповноважених висуваються такі вимоги:
1) громадянин України;
2) досягнення тридцяти років;
3) мати вищу, як правило, юридичну чи економічну освіту;
4) стаж роботи за фахом не менше п'яти років протягом останніх десяти років.
Строк повноважень державних уповноважених Антимонопольного комітету України становить сім років.
Після закінчення строку повноважень державний уповноважений Антимонопольного комітету України продовжує виконувати свої обов'язки до призначення на цю посаду нового державного уповноваженого. Замість державного уповноваженого, який достроково вибув зі складу Комітету, має бути призначено нового державного уповноваженого на строк, що залишився.
Державні уповноважені не можуть призначатися більше ніж на два строки підряд.
Державні уповноважені є членами Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу.
Державні уповноважені очолюють або входять до складу адміністративних колегій, виконують інші обов'язки за дорученням Голови Антимонопольного комітету України.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про антимонопольний комітет України» державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право:
безперешкодно входити на підприємства, в установи, організації за службовим посвідченням та мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для проведення перевірки, якщо інше не передбачено законом;
вимагати усних або письмових пояснень посадових осіб та громадян;
вимагати для перевірки дотримання антимонопольного законодавства необхідні документи та іншу інформацію;
залучати за погодженням з відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами і об'єднаннями їх спеціалістів, депутатів місцевих рад для проведення перевірок та ревізій;
складати протоколи про адміністративні правопорушення;
відповідно до розподілу обов'язків розглядати справи про порушення антимонопольного законодавства, заяви та справи про економічну концентрацію та приймати рішення за результатами розгляду;
розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення за порушення антимонопольного законодавства;
представляти Комітет та його територіальні відділення без спеціальної довіреності в суді чи господарському суді;
уповноважувати працівників апарату Комітету та працівників територіальних відділень здійснювати окремі повноваження.
Державний уповноважений, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України зобов'язаний:
виконувати вимоги законодавства України, бути об'єктивним та неупередженим при реалізації своїх повноважень;
направляти органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю і суб'єктам господарювання подання щодо порушень посадовими особами антимонопольного законодавства України.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України.
Відповідно до п. 2 Положення «Про територіальні відділення Антимонопольного комітету України», затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 р. основними завданнями територіального відділення Антимонопольного комітету України є:
1) здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
2) запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;
3) контроль за економічною концентрацією;
4) сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Територіальне відділення Антимонопольного комітету України:
- контролює дотримання антимонопольного законодавства при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання, під час реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання, а також у процесі економічної концентрації, зокрема при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання, створенні об'єднань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання, при перетворенні органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю в об'єднання суб'єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншим способом у власність, одержанні в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їхніх структурних підрозділів, оренді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їхніх структурних підрозділів, набутті будь-яким іншим способом контролю господарської діяльності; розглядає заяви і справи про порушення антимонопольного законодавства в межах підвідомчості і за результатами їх розгляду приймає відповідні рішення, у тому числі про накладення штрафів та припинення порушення антимонопольного законодавства;
звертається до суду чи господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали, що містять ознаки злочину;
взаємодіє з органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю у питаннях розвитку конкуренції та демонополізації економіки, запобігання, виявлення та припинення порушень антимонопольного законодавства;
дає рекомендації та вносить пропозиції органам влади, установам, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання та їхнім об'єднанням щодо проведення заходів, направлених на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням антимонопольного законодавства;
дає рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання щодо припинення дій (бездіяльності), що містять ознаки порушень антимонопольного законодавства, усунення причин цих порушень і умов, що їм сприяють, а після припинення порушення - про вжиття заходів щодо усунення наслідків у визначені строки;
погоджує рішення органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення, зміни правил їхньої поведінки на ринку, чи такі, що можуть призвести до недопущення, обмеження, спотворення конкуренції або до створення монопольних утворень;
узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд Антимонопольного комітету України;
організовує виконання науково-дослідних робіт з питань проведення антимонопольної політики, розвитку товарних ринків за завданнями Антимонопольного комітету України;
бере участь в організації підготовки та навчання спеціалістів з питань, що належать до компетенції відділення;
вживає заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства;
взаємодіє із засобами масової інформації та громадськими організаціями у роботі із запобігання порушенням антимонопольного законодавства, систематично інформує населення про свою діяльність;
сприяє іншим відділенням Антимонопольного комітету України в реалізації їхніх повноважень;
здійснює інші дії з метою контролю за дотриманням антимонопольного законодавства в межах його повноважень.
Територіальне відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:
визначати самостійно, а при потребі - разом з іншими територіальними відділеннями, межі товарного ринку, а також монопольне становище суб'єктів господарювання на ньому;
видавати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання рішення про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового стану, а за дорученням Голови Антимонопольного комітету України - про примусовий поділ монопольних утворень, що діють на регіональному ринку;
видавати органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю обов'язкові для виконання рішення про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень і розірвання укладених ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству;
вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними антимонопольного законодавства;
давати висновки на проекти рішень та рішення органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, суб'єктів господарювання, зокрема щодо планів приватизації та документів на корпоратизацію підприємств, які займають монопольне становище на товарних ринках;
накладати штрафи, застосовувати інші санкції у випадках, передбачених законом;
одержувати безкоштовно надані на вимогу голови відділення чи уповноважених ним осіб документи, статистичну та іншу інформацію незалежно від місцезнаходження цієї інформації або суб'єкта, у якого вона запитується, у тому числі ту, яка дає можливість встановлювати наявність чи відсутність порушення антимонопольного законодавства, необхідні для здійснення завдань, покладених на відділення;
здійснювати інші дії, за дорученням Антимонопольного комітету України, передбачені законодавством про Антимонопольний комітет України.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "2. Система антимонопольних органів і їх компетенція."
  1. Тема 23. Адміністративно-правове забезпечення антимонопольної діяльності та недопущення недобросовісної конкуренцією
    антимонопольно! діяльності та розвитку добросовісної конкуренції в Україні. Система і структура антимонопольних органів та їх повноваження. Форми і методи діяльності антимонопольних органів. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства. При вивченні даної теми студентам слід мати на увазі, що анти-монопольне законодавство відносно нова галузь законодавства для
  2. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    системі правового регулювання управлінських відносин. Саме виправленню такого становища має сприяти запровадження в законодавстві (викладеного вище у главі 1) нового погляду на суспільне призначення адміністративного права в демократичній, правовій державі. Однак вирішення цього дійсно історичного завдання є досить складною справою. Адже існуючий стан українського адміністративного
  3. Тема 16. Державний контроль за діяльністю органів виконавчої влади
    системи органів державного управління, змінюється сутність державного контролю. Оновлення його сутності полягає в тому, що на перший план, при його здійсненні, висувається питання: чому так виходить і що треба зробити, щоб досягти кращого результату. У минуле відходить інших підхід - виявити і покарати за допомогою контролю. Виходячи із тих завдань, що стоять перед контролем, можна виділити
  4. 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
    системе административного права // Государ ство и право. - 1998. - № 3. 22. Вельский К.С. О предмете и системе административного права // Государство и право. - 1998. - № 10. 23. Била Л.Р. Административная ответственность за нарушение антимонопольного законодательства: Дис. ... к. ю. н. - Одес са, 1995. 24. Била Л.Р. Правовой статус доминирующей фирмы // Юриди ческий вестник. - 1995. - № 1. 25.
  5. VII. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
    система" найчастіше характеризує поєднання двох згаданих елементів - суб'єктів управління та управлінської діяльності. Зміст останньої розкривається, зокрема, через поняття "цілі і завдання", "функції", "методи", "стадії", "процедури", "повноваження", "ефективність", "культура", "етика" тощо. Органи виконавчої влади - самостійний вид органів державної влади, які згідно з конституційним
  6. 6. Держави - основні суб'єкти міжнародного права
    систему органів держави і визначає їхні повноваження; т) незалежність державної влади як усередині країни від будь-яких фізичних і юридичних осіб, так і зовні, на міжнародній арені від інших держав і міжнародних організацій. Якщо державу яким-небудь чином обмежено в суверенітеті (наприклад, не має повного верховенства на своїй території), то вона обмежується й в обсязі міжнародної
  7. 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
    систем протиракетної оборони 1972 року «сторони зобов'язуються продовжити активні переговори про обмеження стратегічних наступальних озброєнь» (ст. XI). Саме укладання міжнародного договору - це складний процес, що складається з ряду послідовних стадій. Юридична сутність цього процесу в більшості випадків полягає в практичному становленні договірної норми міжнародного права, формуванні угоди між
  8. 58. Структура й правові основи діяльності міжнародних організацій
    система термінових і бістермінових контрактів. Призначення співробітників секретаріату виробляється на широкій географічній основі й з обліком їх моральних і професійних якостей Комітети й комісії міжнародних організацій по певних питаннях створюються або ad hoc, або передбачаються їхніми уставами. Склад учасників цих органів і їхніх функцій досить різні. В одних випадках склад комітетів і
  9. 59. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
    систематично порушують Статут, і призупинення здійснення прав і привілеїв, що випливають із членства в ООН, стосовно держав, проти яких ООН уживає заходів превентивного або примусового характеру. Головні органи ООН. Статут ООН до числа головних органів відносить Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Генеральна Асамблея -
  10. 60. Спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй
    систем. У структуру ВПС входять: Конгрес, Виконавча рада, Консультативна рада з поштових досліджень, Міжнародне бюро. Вищим органом ВПС є Всесвітній поштовий конгрес, що складається з усіх членів ВПС. Конгрес скликається один раз у 5 років для перегляду і укладання поштових конвенцій. Виконавча рада обирається Конгресом у кількості 40 членів, виходячи з принципу географічного представництва.